Постанова 4873 № 910/12463/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2022 р. м. Київ Справа№ 910/12463/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Євсікова О.О. Корсака В.А. за участю секретаря судового засідання Островерхої В.Л. представники сторін у судове засідання 22.02.2022 не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 (повний текст складено 02.12.2021) у справі №910/12463/21 (суддя - Ягічева Н.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 613 595,44 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 576 000,00 грн основного боргу за поставлену продукцію, 28 742,40 грн інфляційних втрат, 8 853,04 грн 3 % річних та 9 205,00 грн судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-20-10233 від 09.11.2020 в частині оплати продукції, поставленої згідно видаткової накладної №977 від 26.11.2020. Також позивачем на суму основного боргу нараховано 28 742,40 інфляційних втрат та 8 853,04 грн 3 % річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) за порушення грошового зобов`язання. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» борг у розмірі 576 000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 742,40 грн, 3% річних у розмірі 8 853,04 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 884,46 грн. Також суд першої інстанції повернув Товариству з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 320,53 грн, сплачений згідно платіжних доручень №2427 від 28.07.2021 та №2426 від 27.07.2021. Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача. Судом першої інстанції встановлено факт поставки обумовленого сторонами товару за Договором поставки №53-122-01-20-10233 від 09.11.2020, Специфікацією №1, видатковою накладною №977 від 26.11.2020 позивачем відповідачу та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару на спірну суму. Крім того, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 28 742,40 грн, 3% річних у розмірі 8 853,04 грн, нарахованих позивачем відповідачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 в частині стягнення з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» інфляційних втрат у розмірі 28 742,40 грн та 3% річних у розмірі 8 853,04 грн, та ухвалити нове рішення, в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивач вимогу про оплату інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання, у розмірах заявлених у позові, до відповідача не заявляв, а тому, на переконання апелянта, вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» у справі №910/12463/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12463/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21. 12.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12463/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якої діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 10.02.2022 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2022 о 12 год. 20 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6. 07.02.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також позивач, враховуючи епідеміологічного ситуації в Україні, просить суд апеляційної інстанції здійснювати розгляд справи за відсутності представника. В заперечення на апеляційну скаргу відповідача позивач посилається на те, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК кредитор не зобов`язаний направляти окрему вимогу про сплату інфляційних втрат та 3 % річних, які є похідними вимогами від основної вимоги, факт наявності якої відповідачем не спростовано. 04.02.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява в електронній формі про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Згідно ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 до ст. 692 ЦК). Судом встановлено, що 09.11.2020 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігаційно-геодезичний центр» (Постачальник) укладено Договір поставки №53-122-01-20-10133 (далі по тексту - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). (а.с. 9-13). Предметом поставки по даному договору є продукція: 38290000-4 Нівелір та рейки, яка передбачена специфікацією № 1 до даного Договору (п. 1.2 Договору). У специфікації №1 до Договору сторони погодили найменування (тип), технічні характеристики (ГОСТ, ДСТУ, ТУ, ТВ), код товару згідно УКТ ЗЕД, одиницю вимірювання, кількість, виробника та ціну (з/без ПДВ). (а.с. 14). Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до «Інкотермс 2010. Правила ICC з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером даного договору, а також тих особливостей, що випливають із умов даного Договору (п. 1.3 Договору). Згідно умов п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 480 000,00 грн (чотириста вісімдесят тисяч грн 00 коп), крім того ПДВ - 96 000,00 грн (дев`яносто шість тисяч грн 00 коп.). Загальна сума Договору (вартість продукції) становить 576 000,00 гривень (п`ятсот сімдесят шість тисяч грн 00 коп.) (п. 2.2 Договору). Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (Додаток № 1) до даного договору (п. 2.3 Договору). Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає (п. 2.4 Договору). Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 15.12.2020. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місце поставки та вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 3.1 Договору). За умовами п. 6.1 Договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС». Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п. 6.2 Договору). Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції (п. 8.4 Договору). Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1 Договору). На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 576 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною №977 від 26.11.2020. (а.с. 17). Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами даної справи, на 07.12.2020 на виконання умов Договору було здійснено проходження вхідного контролю продукції (поставленого товару) та оформлено ярлик на придатну продукцію №1-8-634. (а.с. 19). Проте, в порушення умов Договору, відповідач за отриману продукцію у встановленому Договором порядку та розмірі не розрахувався, проти чого відповідач і не заперечує, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Доказів оплати за отриману від позивача продукцію відповідачем суду не надано, а тому суд першої інстанції задовольнив вказану позовну вимогу у повному обсязі. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 в частині стягнення з нього на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 28 742,40 грн та 3% річних у розмірі 8 853,04 грн, а тому рішення суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 згідно положень ч. 1 ст. 269 ГПК підлягає перегляду в цій частині. Згідно ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК). Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вірно встановлено судом першої інстанції відповідач допустив порушення грошового зобов`язання за Договором, не сплатив 576 000,00 грн за отриману продукцію, а тому позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 28 742,40 грн та 3% річних у розмірі 8 853,04 грн. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц зазначала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 28 742,40 грн за період з лютого 2021 по червень 2021 та 3% річних у розмірі 8 853,04 грн за період з 22.01.2021 по 27.07.2021. Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 дійшла наступних висновків: «за змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства. Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови)». Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Статтею 19 ГПК визначено, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову. Отже, в силу Закону пред`явлення вимоги не є обов`язковою, тим більше щодо похідних позовних вимог, якими є нараховані позивачем відповідачу на суму основного боргу інфляційні втрати та 3% річних. Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК). Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин. Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає. Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/12463/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція».

4. Матеріали справи №910/12463/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.02.2022. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді О.О. Євсіков В.А. Корсак