Постанова 4873 № 910/14545/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2022 р. Справа№ 910/14545/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Тарасенко К.В. Михальської Ю.Б. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (повний текст складено 30.11.2020) у справі № 910/14545/20 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" про стягнення 152 724,42 грн, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" про стягнення 152 724,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію на потреби опалення, в результаті чого за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року включно у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 143 156,31 грн. Окрім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу до стягнення 3% річних у розмірі 4276,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 5292,05 грн. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 143 156,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 5292,05 грн, 3 % річних у розмірі 4276,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2290,87 грн. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Адвокатське об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі №910/14545/20 скасувати, постановити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи. Зокрема, відповідач вказує, про те, що позовна вимога щодо сплати грошової заборгованості за договором №1110035-01 переданої за договором цесії є безпідставною, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини. При цьому, відповідач стверджує, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження того, що він постачає теплову енергію до приміщення відповідача. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів По суті поданої відповідачем апеляційної скарги, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції у даній справі є законним та обґрунтованим, оскільки в процесі розгляду справи місцевий господарський суд не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому на думку позивача, апеляційна скарга є безпідставною. Разом з цим, позивач зауважує на тому, що в апеляційній скарзі відповідач дотримується тієї ж самої позиції, яка була в нього при розгляді справи судом першої інстанції та наводить заперечення, аргументи та міркування, що є аналогічними по суті з наведеними ним у відзиві до позовної заяви. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 910/14545/20 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/14545/20 за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/14545/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Відповідно до договору купівлі - продажу нежилих приміщень від 13.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1354, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємства Шевченківської районної у м. Києві Ради зобов`язується передати у власність, а Адвокатське об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" зобов`язується прийняти нежилі приміщення, загальною площею 457,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30 (літера А) і зобов`язується сплачувати за них грошову суму, визначену цим договором. Згідно витягу з державного реєстру правочинів (№ 5909902), 13.05.2008 Київським міським Приватним нотаріусом Шепелюк О.Г. було зареєстровано та нотаріально посвідчено договір купівлі - продажу нежилих приміщень: з №1 по №5 (групи приміщень №61), з №1 по №21 (групи приміщень №62) №1,2,3 (групи приміщень №62а), з №1 по №16 (групи приміщень №63), загальною площею 457,70 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30 (літера А). Зі змісту реєстраційного посвідчення № 010262 від 13.06.2008, посвідченого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, за Адвокатським об`єднанням "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" зареєстровано на праві приватної власності нежилі приміщення (в літ А), загальною площею 457,70 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30. 17.01.2016 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (виконавець) та Адвокатське об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" (споживач) уклали договір №1110035-01 про постачання теплової енергії, предметом якого є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва" від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює Комунальне підприємство "Київтеплоенерго". До матеріалів справи додано корінці нарядів на включення будинку на початку опалювального сезону та відключення будинку в кінці опалювального сезону, за підписом представника позивача та представника споживача Комунального підприємства "Центр ОС Шевченківського району" за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 28-30, що підтверджують факт постачання теплової енергії до приміщення відповідача у 2018 -2020 роках. На підтвердження постачання теплової енергії за вказаною вище адресою також надано копії відомостей реєстрації параметрів споживання теплової енергії житлового будинку ЖЕК-1002 Комунального підприємства "Центр ОС Шевченківського району" та щомісячні облікові картки за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року. За доводами позивача, відповідач не здійснював своєчасної оплати спожитих з 01.10.2018 послуг з постачання теплової енергії на потреби опалення, що стало наслідком виникнення у останнього боргу у розмірі 143 156,31 грн та підставою для нарахування останньому інфляційних втрат у розмірі 5292,05 грн та 3% річних у розмірі 4276,06 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 143 156,31 грн, інфляційні втрати у розмірі 5292,05 грн, 3 % річних у розмірі 4276,06 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2290,87 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. З наведених положень законодавства вбачається, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт споживання якої підтверджується встановленими обставинами справи. Окрім того, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 по справі №922/4239/16 зазначено, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена у постановах: від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 24.09.2019 у справі № 904/6293/17, від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 07.05.2018 у справі № 922/2186/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/2238/17. Як встановлено судом першої інстанції, у спірний період (з жовтня 2018 по квітень 2020) власником нежитлових приміщень: з №1 по №5 (групи приміщень №61), з №1 по №21 (групи приміщень №62) №1,2,3 (групи приміщень №62а), з №1 по №16 (групи приміщень №63), загальною площею 457,70 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 30 (літера А), було Адвокатське об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів". Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, оскільки у спірний період власником вищевказаних нежитлових приміщень був відповідач, останній повинен здійснити оплату наданих у вказані приміщення послуг з постачання теплової енергії на потреби опалення. Пунктом 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Матеріалами справи, зокрема, корінцями нарядів, актами про прийняття та готовність теплового вузла обліку, а також відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання, підтверджується достовірність тверджень позивача щодо подачі у житловий будинок по вул. Білоруська, 30 теплової енергії для потреб опалення в опалювальні періоди 2018-2020 років. Крім того, з наявних у матеріалах справи щомісячних облікових карток вбачається, що за період з жовтня 2018 року по квітень 2020 року позивачем проводилось за адресою відповідача нарахування за відпущену теплову енергію згідно з тарифами затвердженими виконавчим органом Київської міської ради за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн) на загальну суму 143 156,31 грн. Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи, що доказів оплати відповідачем суми боргу в розмірі 143 156,31 грн матеріали справи не містять та відповідачем таких доказів суду не надано, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем, як споживачем теплової енергії - порушено права позивача, в частині оплати її вартості, у зв`язку із чим вимоги позивача про стягнення заборгованості у вищевказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму 5292,05 грн інфляційних втрат та 4276,06 грн 3% річних. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем за період 01.10.2018 по 30.06.2020, місцевий господарський суд вірно встановив, що вказаний розрахунок позивача є арифметично вірним, розрахованими згідно вимог чинного законодавства, в зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 292,05 грн інфляційних втрат та 4 276,06 грн 3% річних підлягають задоволенню. Доводи відповідача про те, що позовна вимога щодо сплати грошової заборгованості за договором №1110035-01 переданої за договором цесії є безпідставною, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, судова колегія оцінює критично, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язані є боржник і кредитор. Згідно до п.1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення право вимоги). За приписами ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи позивач набув право вимоги заборгованості за спожиту до 01.05.2018 відповідачем теплову енергію за договором № 1110035-01 на підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" 11.10.2018 (далі - договір цесії). З огляду на викладене, право вимоги за договором № 1110035-01 на момент вирішення даного спору належить позивачу. Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В той же час, колегія суддів зауважує на тому, що відповідач не надав до суду доказів оскарження або визнання недійсним договору цесії з підстав його невідповідності вимогам законодавства, а саме вимогам ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ним було укладено договір № 1110035-01 від 17.01.2016 з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" відповідно до умов якого він отримує теплову енергію, тому те, що з 01.05.2018 постачання теплової енергії споживачам м. Києва, в тому числі за об`єктом споживання теплової енергії по вул. Білоруська, 30 у м. Києві, здійснює Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" відповідачу невідомо, судова колегія дані твердження до уваги не приймає з огляду на наступне. У позовній заяві позивачем зазначено відповідно до яких нормативних документів він є постачальником теплової енергії у м. Києві (розпорядження Київської міської держаної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 та розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №

591. Дані нормативні документи видані правомочним суб`єктом до компетенції якого належить їх видання та оприлюдненні у спосіб визначений законодавством. Разом з тим, у газеті Київської міської ради "Хрещатик" № 34 (5085) від 28.03.2018 було опубліковано повідомлення, що позивач з 27.04.2018 стає виконавцем послуг з централізованого опалення. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання та обгрунтування відповідачем доводів апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги. Твердження відповідача з приводу неправильно встановлених обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів судом першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання "Київська міська муніципальна колегія адвокатів" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 у справі № 910/14545/20 без змін. Матеріали справи № 910/14545/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді К.В. Тарасенко Ю.Б. Михальська