Постанова 4873 № 910/12291/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2022 р. Справа№ 910/12291/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Козир Т.П. Тарасенко К.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12291/21 (суддя Морозов С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Департаменту патрульної поліції про стягнення 22 803,57 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Департаменту патрульної поліції суми заборгованості в розмірі 22 803,57 грн, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19-208/306 від 03.06.2019 та №14/1494/305 від 03.06.2019 в частині розрахунку за надані позивачем послуги з постачання електричної енергії. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" суму основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для стягнення заборгованості в розмірі 22 803,57 грн в судовому порядку. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Разом з тим, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021, оскільки повний текст оскаржуваного рішення ним був отриманий 18.10.2021, що підтверджується долученим до апеляційної скарги поштовим конвертом. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а також рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому на думку відповідача, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивачем не підтверджено договірних зобов`язань між ним та відповідачем і не доведено, що договір про надання послуг з розподілу електричної енергії діяв у 2021 році. Окрім цього, відповідач зауважує на тому, що термін дії комерційної пропозиції закінчився 31.12.2020. З урахуванням того, що термін дії комерційної пропозиції № 2 УП та термін дії договору про закупівлі товарів (робіт або послуг) за державні кошти (енергія електрична) № 76 від 17.03.2020 закінчився 31.12.2020, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому, відповідачем у апеляційній скарзі зазначено, що позивач не припинив поставляти електричну енергію відповідачу. Узагальнений виклад позиції третьої особи Позивач не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 по справі №910/12291/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Козир Т.П., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12291/21. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/12291/21. До Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/12291/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 поновлено Департаменту патрульної поліції строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/12291/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/12291/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі №910/12291/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Вирішено апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", що діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданою постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №429 (постачальник/позивач) та Департаментом патрульної поліції (споживач/відповідач) укладено Договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №19-208/306 та №14/1494/305 (далі - договори). За умовами п. 1.1 цих договорів, вони є публічними договорами приєднання, які встановлюють порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору. Умови договорів розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договорів). Згідно з п. 2.1 договорів постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційного пропозицією, якає додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. договорів). Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договорів). Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. (п. 5.8. договорів). У п. 5.10. договорів сторонами погоджено, зокрема, що оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеної у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Відповідно до п.п.1 п. 6.2. договорів споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цих Договорів. Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. (п. 13.1 договорів). Заявами-приєднання (додаток №1 до договорів) визначено, що початок постачання електричної енергії - 01.01.2019. Умовами комерційної пропозиції №2-УП, що є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок до 5 числа місяця наступного за розрахунковим за фактичне споживання. Крім того у комерційній пропозиції вказано, що по закінченню розрахункового місяця, постачальник до 5 числа наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці. В матеріалах справи містяться рахунки за період січень-березень 2021 року. У зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію у вказаний період на суму в розмірі 22 803,57 грн. Спір у даній справі виник, у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором по оплаті наданих послуг з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" суму основної заборгованості в розмірі 22 803,57 грн та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав. Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, зважаючи на наступне. Договір є договором надання послуг водопостачання та водовідведення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. глави 63 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду та питне водопостачання". Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 01.01.2021 по 31.03.2021, на підставі договорів поставив відповідачу електроенергію на суму 22 803,57 грн. Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами. Відповідно до п. 1.2.8. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 3.3. договорів). Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору (пункт 5.1 договорів). Договори підписано представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств. Також, 03.06.2019 відповідачем було підписано заяви-приєднання до умов договорів споживача про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, якими споживач з 01.01.2019 приєднався до умов договорів на умовах комерційної пропозиції постачальника. Позивачем подано до матеріалів справи додаток №3 до договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - комерційну пропозицію №2-УП для споживачів універсальних послуг дії для бюджетних установ. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період з 01.01.2021 по 31.03.2021 спожито електричну енергію на загальну суму 22 803,57 грн, на оплату якої позивачем виставлялись рахунки №3038 від 31.01.2021, №1645 від 19.02.2021, №3136 від 31.03.2021 та №5475 від 28.02.2021, які отримано відповідачем, про що ним було зазначено у поданому до матеріалів справи відзиві на позовну заяву. Таким чином, згідно погоджених сторонами строків проведення розрахунків та умов договорів, за отриману електричну енергію відповідач зобов`язаний був здійснити оплату відповідно до п. 5.10. договорів. У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи в сукупності усі обставини справи та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявні у справі докази в сукупності підтверджують ту обставину що позивач документально підтвердив виникнення у відповідача заборгованості за спожиту ним електричну енергію, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 22 803,57 грн основного боргу. Доводи відповідача про те, що комерційна пропозиція, як і договори, припинила свою дію, колегією суддів оцінюються критично, зважаючи на наступне. З матеріалів справи вбачається, що термін дії комерційної пропозиції встановлено з 01.01.2019 - до 31.12.2020. Термін дії комерційної пропозиції вважається продовженим на кожний наступний місяць, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення або перегляд умов. Пунктом 13.1. договорів визначено, що вони укладаються на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. В цей же час матеріали справи не містять доказів надіслання будь-якою із сторін, за 20 днів до закінчення терміну, повідомлення про припинення комерційної пропозиції або перегляд її умов, що свідчить про її автоматичну пролонгацію. Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8. ПРРЕЕ). Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається (п.3.1.9 ПРРЕЕ). З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку, відповідач є бюджетною організацією. Отже, виходячи зі змісту п.3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, підписавши заяву про приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 26.12.2018, відповідач приєднався до умов Договорів на умовах комерційної пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг, яка діє для бюджетних установ, що не спростовано відповідачем. При цьому, відповідачем не подано доказів, що сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційній пропозиції №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), розміщеній на офіційному сайті електропостачальника та яка є додатком №3 до Договорів про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. За правилами ст. 6 та ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з комерційною пропозицією №2-УП для споживачів універсальних послуг (діє для бюджетних установ), яка є невід`ємною частиною договорів від 03.06.2019, сторонами погоджено, що тимчасово на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року включно універсальні послуги, окрім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності та іншим споживачам, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт. У зазначений період на бюджетні установи незалежно від розміру договірної потужності та на інших споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж з договірною потужністю до 150 кВт, поширюються всі права та обов`язки, передбачені Законом України "Про ринок електричної енергії" для малих непобутових споживачів щодо отримання універсальних послуг, передбачених статтею 63 цього Закону. В розділі "Спосіб оплати" комерційної пропозиції №2-УП вказано, що оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу (передачі), здійснюється за фактичним споживанням виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника універсальних послуг до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. В розділі "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати" передбачено, що по закінченню розрахункового місяця, постачальника до 5 числа наступного за розрахунковим періодом надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електричну енергію у попередньому місяці. Оплата рахунку здійснюється споживачем у строки зазначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати його отримання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання та обґрунтування відповідачем доводів апеляційної скарги враховані при вирішенні спору, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення, яким повністю задоволено позовні вимоги. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки за результатами апеляційної скарги За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 у справі № 910/12291/21 без змін. Матеріали справи № 910/12291/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Т.П. Козир К.В. Тарасенко