Постанова 4873 № 911/3528/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2022 р. м. Київ Справа№ 911/3528/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. при секретарі судового засідання Островерхій В.Л. представники сторін у судове засідання 22.02.2022 не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 (повний текст складно 26.11.2021) у справі №911/3528/20 (суддя Ярема В.А.) за позовом Фізичної особи - підприємця Чуєнка Володимира Олександровича до Державного підприємства «Чайка» про стягнення 232 804,41 грн ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець Чуєнко Володимир Олександрович (далі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Державного підприємства «Чайка» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 228 000,00 грн заборгованості за надані послуги згідно Договору про надання послуг №910 від 01.10.2019 (далі по тексту - Договір), 6 353,00 грн 3 % річних, 3 883,81 грн інфляційних витрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК), 22 493,92 грн пені за період з 31.12.2019 по 30.06.2020 згідно ч. 3 ст. 549 ЦК та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК), 3 910,00 грн судового збору, та витрати на професійну правничу допомогу, які згідно попереднього (орієнтованого) розрахунку складають 10 000,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині сплати послуг, наданих згідно Акта виконаних робіт від 24.10.2019. В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивач надавав розрахунок позовних вимог, згідно останнього розрахунку позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 198 000,00 грн заборгованості за надані послуги згідно Договору про надання послуг №910 від 01.10.2019, 5 688,00 грн 3 % річних (1 424,00 грн за період з 31.12.2019 по 16.03.2020, 4 264,00 грн за період з 17.03.2020 по 04.12.2020), 4 194,00 грн інфляційних витрат (1 592,80 грн за період з 31.12.2019 по 16.03.2020, 6 601,20 грн за період з 17.03.2020 по 04.12.2020) та 20 922,41 грн пені (11 375,01 грн за період з 31.12.2019 по 16.03.2020, 9 547,40 грн за період з 17.03.2020 по 30.06.2020). Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Чайка» на користь Фізичної особи-підприємця Чуєнка Володимира Олександровича 198 000,00 грн заборгованості за надані послуги за Договором, 5 688,00 грн 3% річних, 8 194,00 грн інфляційних втрат, 3 178,26 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем умов Договору в частині оплати за надані послуги на суму 198 000,00 грн. Крім того, суд першої інстанції здійснив перевірку правильності нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних витрат та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 688,00 грн 3% річних, 8 194,00 грн інфляційних втрат. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 20 922,41 грн пені, то в цій частині суд першої інстанції відмовив у її задоволенні, оскільки сторонами не було погоджено у Договорі порядок нарахування та розмір пені, а приписи Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК), на які послався у позові позивач, не застосовуються до спірних правовідносин. Також суд першої інстанції відмовив позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом позивачу послуг та їх вартості під час розгляду даної справи, а саме: Акт виконаних робіт, що унеможливлює встановлення судом обставин надання правової допомоги позивачу у заявленому до стягнення розмірі. Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Чайка» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відповідно до вимог ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) на підтвердження наданих послуг за Договором, оскільки надані Акт виконаних робіт від 24.10.2021 та акт звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2019 суперечать приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; Акт виконаних робіт від 24.10.2021 підписаний неуповноваженою особою, оскільки до позову не додано довіреність на підтвердження повноважень підписанта Акта. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» у справі №911/3528/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_1 (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Владимиренко С.В., Алданова С.О. Відповідно до службової записки секретаря судової палати від 22.12.2021, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з 21.12.2021 у відставку, та відповідно до розпорядження від 22.12.2021 у справі №911/3528/20 призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» у справі №911/3528/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Євсіков О.О., Корсак В.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3528/20 та відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20. 05.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3528/20. У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В. з 04.01.2022 по 06.01.2022 включно у відпустці, судді Корсака В.А. який входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці з 10.01.2022 по 14.01.2022 включно, розгляд питання щодо відкриття, залишення без руху поданої апеляційної скарги здійснено після виходу суддів із відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 04.02.2022 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 22.02.2022 об 11 год. 50 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань №

6. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК) учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Позивач своїм правом, передбаченим ст. 263 ГПК не скористався, відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, що не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. 22.02.2022 від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/3528/20 у зв`язку із неможливістю представника бути присутнім у судовому засіданні. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГПК суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Згідно ч. 11 ст. 270 ГПК суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи №911/3528/20, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його задоволення, оскільки заявником не наведено причин неявки у судове засідання, призначене на 22.02.2022. Позивач своїх представників у судове засідання 22.02.2022 не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК, що підтверджується відміткою про доставку на повідомленні про вручення поштового відправлення №0411636434019. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. 01.10.2019 між Фізичною особою - підприємцем Чуєнко Володимиром Олександровичем (Виконавець) та Державним підприємством «Чайка» (Замовник) було укладено Договір, за умовами якого Виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь у межах землекористувань Замовника (територія Чемерської та Кіптівської сільських рад Козелецького району Чернігівської області (за межами населених пунктів)) виконувати послуги (роботи) по збиранню сільськогосподарських культур на площі 264.1786 га, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплати виконані послуги (роботи). (а.с. 63-63). Згідно з п.п. 3.1, 3.2 Договору вартість послуг складає - 1 200,00 грн (без ПДВ) за 1 (один) га зібраного врожаю. Орієнтована загальна ціна цього Договору становить 230 000,00 грн, без ПДВ. Відповідно до п. 3.3 Договору остаточна ціна наданих послуг буде узгоджена Сторонами після виконання робіт на підставі акту (фактичних) виконаних робіт без оформлення змін до даного Договору. Оплата послуг здійснюється Замовником протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг, (Акту виконаних робіт) шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.4 Договору). За умовами Договору, п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору, Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за надані послуги. Цей Договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.8.1 Договору). Згідно Акта виконаних робіт від 24.10.2019 сторони погодили, що позивач виконав у повному обсязі, а відповідач прийняв роботи по збиранню сої в об`ємі 190,00 га, вартість робіт складає 228 000,00 грн. (а.с. 65). Крім того, сторони склали та підписали Акт звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2019 на суму 228 000,00 грн. (а.с. 66). Листами-вимогами б/н від 26.02.2020, б/н від 21.09.2020 позивач звертався до відповідача щодо проведення розрахунків. (а.с. 24, 26). Відповідач на виконання умов Договору в частині розрахунків за отримані від позивача послуги, сплатив 30 000,00 грн згідно платіжного доручення №97 від 16.03.2020, за яким призначення платежу - за збирання сої по акту б/н від 16.03.2020. (а.с. 71). Листом №20-20/286/1 від 17.03.2020 відповідач просив позивача вважати вірним призначення платежу у платіжному дорученні №97 від 16.03.2020, а саме: за збирання сої згідно Договору про надання послуг №910 від 01.10.2019, сума 30 000,00 грн. (а.с. 72). Листом №20-20/358 від 02.04.2020 відповідач не заперечив наявність боргу за Договором на суму 198 000,00 грн та пропонував позивачу укласти додаткову угоду щодо оплати заборгованості за графіком: до 30.04.2020 - 50 000,00 грн; до 31.05.2020 - 50 000,00 грн; до 30.06.2020 - 50 000,00 грн; до 31.07.2020 - 48 000,00 грн. (а.с. 25). Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 901 ЦК визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК). Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 629 ЦК визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що за умовами укладеного між сторонами Договору позивач зобов`язався на території сільгоспугідь у межах землекористувань Замовника (територія Чемерської та Кіптівської сільських рад Козелецького району Чернігівської області (за межами населених пунктів)) виконати послуги (роботи) по збиранню сільськогосподарських культур на площі 264.1786 га, в строки та на умовах, що наведені нижче за текстом Договору, а відповідач зобов`язався прийняти та оплати виконані послуги (роботи), вартість яких складає - 1 200,00 грн (без ПДВ) за 1 (один) га зібраного врожаю. Відповідно до п. 3.3 Договору остаточна ціна наданих послуг буде узгоджена Сторонами після виконання робіт на підставі акту (фактичних) виконаних робіт без оформлення змін до даного Договору. При цьому сторони погодили, що оплата послуг здійснюється відповідачем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання акту про надання послуг, (Акту виконаних робіт) шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.4 Договору). Згідно Акта виконаних робіт від 24.10.2019 сторони погодили, що позивач виконав у повному обсязі, а відповідач прийняв роботи по збиранню сої в об`ємі 190,00 га, вартість робіт складає 228 000,00 грн. Відповідач на виконання умов Договору (п. 1.1, 3.4, п.п. 4.1.1 п. 4.1 Договору) в частині розрахунків за отримані від позивача послуги сплатив 30 000,00 грн згідно платіжного доручення №97 від 16.03.2020, за яким призначення платежу - за збирання сої по акту б/н від 16.03.2020. Листом №20-20/286/1 від 17.03.2020 відповідач просив позивача вважати вірним призначення платежу у платіжному дорученні №97 від 16.03.2020, а саме: за збирання сої згідно Договору про надання послуг №910 від 01.10.2019, сума 30 000,00 грн. Доказів оплати заборгованості на суму 198 000,00 грн матеріали даної справи не містять. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання у строк, встановлений договором або законом, протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт, при цьому акт виконаних робіт датований 24.10.2019. Крім того, сторонами був складений, підписаний та скріплений відтисками печаток Акт звіряння взаємних розрахунків за період 4 квартал 2019 на суму 228 000,00 грн, в якому відображений Акт від 24.10.2019. Підписання акта звіряння, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. (Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №916/2403/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18). За таких обставин, позовні вимоги в цій частині документально обґрунтовані, підлягають задоволенню. Приписами ст. 611 ЦК визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Як вірно встановлено судом першої інстанції, за Договором, на підставі якого виникли спірні правовідносини, сторони не погоджували відповідальність Замовника за порушення строку оплати у вигляді пені, порядок її нарахування та розмір. Статтею 547 ЦК визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Враховуючи відсутність у Договорі умов щодо забезпечення зобов`язання - нарахування пені за порушення строків оплати, вимога про стягнення пені є необґрунтованою, задоволенню не підлягає. Водночас суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, оскільки за змістом ст.ст. 256, 257, 258 та 261 ЦК позовна давність є строком пред`явлення позову особою, право якої порушене, та підлягає застосуванню лише у разі доведення порушення прав та обов`язків такої особи. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. (Вказані правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц). Так само суд першої інстанції правомірно вказав на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 343 ГК, на яку послався позивач у позові, за якою платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які регулюються нормами чинного законодавства, що стосуються Договору про надання послуг. При цьому доводи апелянта про те, що надані позивачем докази на підтвердження наявності заборгованості не є належними та допустимими, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК). Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Апелянт стверджує, що Акт виконаних робіт від 24.10.2021 та акт звіряння взаємних розрахунків за 4 квартал 2019 суперечать приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, оскільки Акт виконаних робіт від 24.10.2021 підписаний неуповноваженою особою та до позову не додано довіреність на підтвердження повноважень підписанта Акта. Суд апеляційної інстанції зазначає, по-перше, позовні вимоги у даному спорі заявлено на підставі Договору про надання послуг №910 від 01.10.2019 та Акта виконаних робіт від 24.10.2019, акт на який посилається апелянт не був предметом розгляду у даному провадженні; по-друге, відповідач частково сплатив за надані позивачем послуги, а листом №20-20/358 від 02.04.2020 відповідач не заперечував наявність боргу за Договором на суму 198 000,00 грн та пропонував позивачу укласти додаткову угоду щодо оплати заборгованості за графіком: до 30.04.2020 - 50 000,00 грн; до 31.05.2020 - 50 000,00 грн; до 30.06.2020 - 50 000,00 грн; до 31.07.2020 - 48 000,00 грн, що спростовує доводи апелянта про відсутність доказів на підтвердження наданих позивачем послуг за Договором. Крім того, Акт виконаних робіт від 24.10.2019 містить підписи директора ДП «Чайка» філії «Чемер» Какало О.Г. ФОП Чуєнко В.О. та скріплені відтисками печаток. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Об`єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 вказала, що встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що «вартість грошей з індексом інфляції за попередній період» є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю. У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: «Х» * «і-1» - 100 грн. = «ЗБ», де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами. Вказані порядок розрахунку також був визначений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18. Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за наступним розрахунком: 3% річних у розмірі 5 688,00 грн: з 31.12.2019 по 15.03.2020 на суму боргу 228 000,00 грн; з 16.03.2020 по 30.06.2020 на суму боргу 198 000,00 грн; інфляційні втрати у розмірі 8 194,00 грн: з 01.01.2020 по 15.03.2020 на суму боргу 228 000,00 грн; з 16.03.2020 по 30.11.2020 на суму боргу 198 000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню частково. При цьому, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню. Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства «Чайка» задоволенню не підлягає. Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство «Чайка». Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чайка» на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі №911/3528/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Чайка».

4. Матеріали справи № 911/3528/20 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 23.02.2022. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков