Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4773/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 рокуСправа № 300/4773/21 пров. № А/857/20637/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Затолочного В.С., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року (суддя Микитюк Р.В. м.Івано-Франківськ), - ВСТАНОВИВ : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі ГУПФ, ПФУ відповідно) в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження максимальним розміром пенсії при виплаті такої з 01.04.2019; зобов`язати ГУПФ здійснити виплату перерахованої пенсії з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням уже здійснених виплат, виходячи з 77% грошового забезпечення, зазначеного в довідці про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 та 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та відмовити у задоволені цієї частини позовних вимог, в частині зобов`язання здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 77% грошового забезпечення та 100% сум підвищення пенсії з 05.03.2019 закрити провадження у справі. В апеляційній скарзі вказує, що пенсія, яка підлягає виплаті, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тобто, пенсія перераховується та виплачується з обмеженням максимальним розміром, визначеним статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII). Зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача має встановлене законом право в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Вказує, що у спірних відносинах, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 КАС, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення пенсії, із застосуванням статті 43 Закону №2262-ХІІ. Крім того, з 05.03.2019 та з 01.04.2019 відсутні підстави для застосування обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії, а також механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Такі висновки суду першої інстанції є частково вірними, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ. Згідно протоколу за пенсійною справою №0902002734 (СБУ) від 01.01.2018 основний розмір пенсії позивача складав 77% грошового забезпечення. З 01.01.2018 на виконання постанови Кабінету Міністрів України (далі КМУ) «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі Постанова №103) пенсія позивача була перерахована пенсійним органом виходячи із 70% сум грошового забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі №300/2218/19 визнано неправомірними дії ГУПФ щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 із зменшенням основного розміру грошового забезпечення з 77% до 70%. Зобов`язано ГУПФ здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 77% основного розміру грошового забезпечення, із врахуванням раніше виплачених сум (далі Рішення суду; а.с.8-11). Зазначене Рішення суду набрало законної сили 13.02.2020. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2020 року у справі №300/2182/20 визнано протиправними дії ГУПФ щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Зобов`язано ГУПФ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, із врахуванням раніше виплачених сум (далі Рішення суду-1; а.с.12-16). Дане Рішення суду-1 набрало законної сили 18.12.2020. Також рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №300/2821/20 визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо нездійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, починаючи з 01.04.2019, із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії згідно довідки Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області №5 від 24.07.2020 (далі Довідка, УСБУ відповідно). Зобов`язано ГУПФ провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , з врахуванням виплачених сум пенсії, починаючи з 01.04.2019, із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно Довідки (далі Рішення суду-2; а.с.17-21). На виконання вищезазначеного Рішення суду-2 відповідач здійснив з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої Довідки з обмеженням максимального розміру, з розрахунку 70% грошового забезпечення. Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначені Законом №2262-XII. Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини п`ятої статті 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З 01.10.2011 Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI) частину п`яту статті 43 Закону №2262-XII викладено в наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону №2262-XII установлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. В подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) частина п`ята статті 43 Закону №2262-XII доповнена текстом наступного змісту: тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Пунктом 2 «Прикінцевих положень» цього Закону передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Згідно змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» (далі Закон №1080-VІІІ) частина п`ята статті 43 Закону №2262-XII стала вважатись частиною сьомою. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Свої висновки Конституційний Суд України обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону №2262-XII зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016. При цьому, відповідач заперечуючи проти позову також посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі Закон №1774-VIII), положення якого не визнавалися неконституційними. Відповідно до частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, в редакції Закону №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Тобто, Законом № 1774-VIII, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-XII слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Крім того, відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних» положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону №911-VIII дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року. Враховуючи, що пенсія позивачу призначена ще у 2012 році, дія положень Закону №911-VIІІ щодо обмеження пенсії її максимальним розміром на позивача не розповсюджується та при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року не повинна застосовуватися. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року по справі №127/4270/17, 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем помилково застосовані обмеження граничного розміру пенсії з 01.04.2019, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті щомісячного пенсійного забезпечення. Щодо решти позовних вимог, то апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Зі змісту позову та матеріалів справи видно, що розглядуваний спір, у певній його частині, пов`язаний із незгодою позивача щодо перерахунку відповідачем пенсії на виконання Рішення суду-2 із застосуванням 70% грошового забезпечення та без врахування 100% суми підвищення пенсії. Підставою для цього спору стало те, що Рішенням суду та Рішенням суду-1 уже вирішено питання зменшення відсоткового розміру пенсії позивача та виплати пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що відповідач зобов`язаний виплачувати суми пенсії, визначені у судовому рішенні, до того часу, поки не зміниться відповідне законодавство, на підставі якого суд прийняв своє рішення. Вказані висновки суду, викладені у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №308/2897/18. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами про виплату перерахованої пенсії виходячи із 77 % від грошового забезпечення та 100% суми підвищення пенсії з 05.03.2019 стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання Рішення суду та Рішення суду-1. Апеляційний суд констатує, що спір, стосовно того, який відсотковий розмір має застосовуватись при перерахунку пенсії позивача та в якому відсотковому розмірі має обчислюватися підвищення суми пенсії уже вирішений Рішенням суду та Рішенням суду-1. ГУПФ зобов`язане здійснювати виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 77 % грошового забезпечення та 100% суми підвищення пенсії поки не відбудуться певні зміни у законодавстві і законодавцем буде визначено право пенсійних органів при перерахунку пенсій застосовувати нижчий відсоток грошового забезпечення порівняно з тим відсотком, що набула особа при призначені пенсії. Відповідач правильно вказує на те, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Відповідно до статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно із положеннями частин першої-другої статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статті 287 цього Кодексу (частина восьма статті 382 КАС). Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказані правові норми КАС мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм КАС (статей 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Вказані висновки, узгоджуються із позицією Верховного Суду щодо подібної категорії справ, яка викладена у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 440/1810/19. Таким чином, слід роз`яснити позивачу, що він має право на звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС з відповідними заявами щодо виконання Рішення суду і Рішення суду-1. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому частина перша статті 319 КАС визначає, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу. Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про закриття провадження у цій справі. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 виплату перерахованої пенсії виходячи з 77 % грошового забезпечення та 100% суми підвищення пенсії скасувати та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог. В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21 лютого 2022 року.