Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3704/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції: Калинич Я.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3704/20 пров. № А/857/12798/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Улицького В.З. за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б. представника апелянта: Мазана О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЖФАРМ" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року у справі №260/3704/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЖФАРМ" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: 10.11.2020р. позивач ТзОВ «Ужфарм» звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області в якому просив суд: -визнати протиправними дії щодо проведення дослідження фінансово-господарської діяльності товариства, щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочини шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2018р.- 31.03.2020р. яке оформлене висновком аналітичного дослідження від 21.07.2020р. за №22/07-16-16-00-13/22102876. - визнати протиправним та скасувати висновок аналітичного дослідження від 21.07.2020р. №22/07-16-16-00-13/22102876 «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності товариства щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2018р. - 31.03.2020р. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. в позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Ужфарм» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. В судовому засіданні представник апелянта Мазан О.І просив суд, апеляційну скаргу задовольнити з підстав в ній зазначених. Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав. 02.09.2020р. Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І. в кримінальному провадженні №42020070000000355 задоволено клопотання старшого групи слідчих у кримінальному провадженні слідчого управління ГУ ДФС у Закарпатській області майора податкової міліції Сагайдак В.І. про тимчасовий доступ до документів у рамках кримінального провадження № 42020070000000355, відомості про яке 24.07.2020р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України. Із змісту даної ухвали видно, що однією з підстав внесення відомостей до ЄРДР є матеріали висновку аналітичного дослідження від 21.07.2020р. за №22/07-16-16-00-13/22102876 «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Ужфарм» який складений БВДОЗШ ГУ ДПС у Закарпатській області, за результатами якого встановлено, що службові\посадові особи ТзОВ «Ужфарм» умисно внесли недостовірні дані в офіційні документи щодо придбання послуг комп`ютерного програмування від постачальників фізичних осіб приватних підприємців, у з`язку з чим позивач завищив витрати на загальну суму 25940 505 грн. та ухилився від сплати податку на прибуток в розмірі 4 669 290 грн. В п.61.1 ст.61 ПК України видно, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. п.62.1 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орлани, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст.71 ПК України). Податкова інформація, зібрана відповідно до Податкового кодексу України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п.74.1 ст.74 ПК України). Порядок збору та отримання контролюючими органами податкової інформації визначено ст. ст.72, 73 ПК України. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п.74.2 ст.74 ПК України). Отже, у разі встановлення порушень платниками податків та/або їх посадовими особами податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складені за результатами податкового контролю документи передаються до відповідного органу для вжиття відповідних заходів згідно чинного законодавства. Факти або ознаки порушень платниками податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, можуть бути встановлені, як у результаті проведення документальних перевірок платників податків, так і в результаті опрацювання посадовими (службовими) особами контролюючих органів податкової інформації, зібраної в ході інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів. Тобто, результати податкового контролю можуть бути відображені шляхом складання документів, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (звітів, висновків, доповідних записок тощо), які пов`язані зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами. п.1 ч.1 ст.9 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-УІ «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформація, яка міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані зі здійсненням контрольних або наглядових функцій органами державної влади може належати до службової інформації, що відноситься до інформації з обмеженим доступом. Таким чином, факти викладені у висновку аналітичного дослідження за наслідками перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків а, такий висновок відповідно, не порушує прав позивача. Включення суб`єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. За таких обставин висновок аналітичного дослідження є внутрівідомчою службовою інформацією ДПС, яка пов`язана зі здійсненням контрольних, наглядових функцій контролюючими органами, процесом прийняття рішень і передує публічному обговоренню та/або прийнято рішень та є носієм доказової інформації, який не породжує правових наслідків для платника податків, тобто не змінює стану його суб`єктивних прав та не створює жодних додаткових обов`язків для платника податків, а отже не порушує його права. Чинне законодавство передбачає правові підстави для проведення такого аналітичного дослідження фінансово - господарської діяльності платників податків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року № 826/91/15; від 12 вересня 2019 року № 826/10290/17 (ЄДРСРУ № 84228736). Із змісту ст.93 КПК України видно, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст.220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді. ст.94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Крім того, ст.71 КПК України визначено, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання висновків у випадках, передбачених пунктом 7 частини четвертої цієї статті, а саме надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі у випадках, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу. У рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської. Отже, органи досудового розслідування та прокурори під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій. Тому, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства. ч.1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Процедура та порядок такого оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентований § 1 глави 26 КПК України. ч.1 ст.303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. При цьому, встановлений ч.1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. До дій, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, належать лише дії слідчого або прокурора при застосуванні останніми заходів безпеки (п.6 ч.1 зазначеної статті). Із змісту ч.2 ст.303 КПК України видно, що інші дії слідчого чи прокурора (як і їхні рішення та бездіяльність, які не визначені у ч.1 ст.303 КПК), можуть бути оскаржені під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України. Таким чином, якщо платник податків не погоджуються із діями слідчого або прокурора (як процесуального керівника) під час досудового розслідування, він не позбавлений права звернутись з відповідною заявою (або скаргою) до відповідного місцевого суду в порядку, передбаченому КПК України. В Рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року зазначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Згідно п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; В ст.319 КАС України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, ст.240 цього Кодексу. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. , надавати оцінку діям податкового органу щодо проведення дослідження фінансово-господарської діяльності товариства, стосовно наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, за період з 2018-2020 років, яке оформлене висновком аналітичного дослідження від 21.07.2020р. за №22/07-16-16-00-13/22102876, може лише слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та провадження у справі закрити. Керуючись ст.ст. 238, 243, 286, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 329, 378, 379 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УЖФАРМ" задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року скасувати, а провадження у справі №260/3704/20 - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор В. З. Улицький Повне судове рішення складено 21.02.22р.