Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/13937/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/13937/21 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лиманської сільської ради, в якій просила: визнати протиправним та скасувати рішення Лиманської сільської ради № 222-VIII від 22.04.21 у частині відмови в наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва; зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га відповідно до графічного матеріалу, наданого разом з клопотанням позивачки від 19.04.21; стягнути з відповідача на користь позивачки 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень для компенсації моральної шкоди. Ухвалою ООАС від 18.08.2021 позовну заяву повернуто позивачу з посиланням на п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Постановою 5ААС від 29.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою судді від 25.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що невмотивовано відмовляючи у задоволенні клопотання від 19.04.2021, відповідач знехтував нормами ЗК України, чим порушив її право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, яке гарантоване статтею 118 Земельного кодексу України, та обмежив право позивача на володіння землею, що гарантоване статтею 14 Конституції України. Відзив на адміністративний позов від відповідача до суду не надійшов, у зв`язку із чим справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняте нове, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт вказує, що судом не враховано, що при зверненні до відповідача розташування бажаної земельної ділянки вона вказала жовтою позначкою на мапі на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0278. Відмова відповідача аргументована тим, що ділянка із вказаним позивачем кадастровим номером зайнята, що не може бути підставою для відмови у задоволенні її клопотання. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2021 ОСОБА_1 звернулася до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га на північ від ділянки із кадастровим № 5125082700:02:002:0278. До вказаного клопотання позивачем додано копії паспорта громадянина України та довідки РНОКПП, а також графічний матеріал із місцем розташування ділянки. 22.04.2021 рішенням Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 222-VIII позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0278 (згідно наданих графічних матеріалів), відповідно до вимог пункту 6.1.44 та 6.1.45 ДБН 5.2.2-12:2019 Планування і забудова території Державних будівельних норм України, у зв`язку із тим, що на дану земельну ділянку виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку громадянином України. Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з помилковості доводів позивача, оскільки ч. 7 ст. 118 ЗК України передбачені підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок лише та виключно державної чи комунальної власності, а не тієї, що перебуває у приватній власності. Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на таке. У силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Матеріали справи підтверджують, що відповідне клопотання з додатками позивач подала 19.04.2021 де текстово вказала місце розташування бажаною земельної ділянки на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0278 (а.с.45). Приписами абзацу першого ч. 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України. Матеріали справи підтверджують, що оскаржуване рішення від 22 квітня 2021 року № 222-VІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва» мотивовано тим, що на земельну ділянку, яка знаходиться на північ від ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0278, виготовлено державний акт на право власності іншим громадянином України. Відкриті відомості карти Держгеокадастру підтверджують, що на північ від земельної ділянки із кадастровим номером 5125082700:02:002:0278 знаходиться ділянка з номером 5125082700:02:002:0879, яка дійсно перебуває в приватній власності іншої особи. Доводи апелянта, що бажане місце розташування ділянки вона вказала на карті маркером (а.с. 43), суперечать змісту поданого клопотання, де міститься посилання щодо місця розташування ділянки на північ від ділянки з кадастровим номером 5125082700:02:002:0278, а не 5125082700:02:002:0879. За таких умов, відмова відповідача є обгрунтованою, оскільки він виходив із визначення позивачем конкретного місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати. Враховуючи, що зазначена у клопотанні ОСОБА_1 земельна ділянка належить на праві приватної власності третій особі, відповідач обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки наділений правом щодо розпорядження земель саме комунальної, а не приватної власності. Наявні в матеріалах справи докази та викладені позивачем обставини є достатніми для прийняття рішення суду, що спростовує доводи апелянта про необхідність відповідачу додатково доказувати правомірність свого рішення. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 25 жовтня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко