Постанова 4852 № 280/3760/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 22 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 280/3760/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Замкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року (суддя Лазаренко М.С., повний текст рішення складений 28.12.2019) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу № 2301.4-10263/23.1-18 від 03.09.2018. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року позов задоволено частково. Зобов`язано Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає про відсутність правових підстав для видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 в адміністративній справі № 280/3760/19 скасовано. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Зазначив, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме здійснено розгляд справи без повідомлення позивача, а також не надання судом апеляційної інстанції оцінки всім обставинам справи, зокрема доводам позовної заяви. Постановою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року касаційну скаргу представника позивача задоволено. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі № 280/3760/19 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду. Суд касаційної інстанції зауважив, що виходячи із матеріалів даної справи випливає відсутність доказів отримання позивачем ухвали про відкриття апеляційного провадження, копії апеляційної скарги відповідача, ухвали про призначення справи до розгляду тощо, що свідчить про неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції сторони позивача про дату час та місце розгляду апеляційної скарги відповідача, позбавлення можливості подати до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, та можливу необізнаність позивача, що в провадженні Третього апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.12.2019 у даній справі. Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що вказані обставини зумовлюють порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та принципу рівності сторін, з огляду на що, Верховний Суд ставить під сумнів результат такого апеляційного перегляду. Разом з тим посилання касатора на те, що суд апеляційної інстанції не зробив належних висновків за результатами апеляційного перегляду справи, і фактично самоусунувся від аналізу суті спору (поновлення статусу позивача як іноземця, який на законних підставах отримав посвідку на постійне проживання в Україні) колегія суддів відхилила, оскільки, апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції здійснювався в межах доводів апеляційної скарги відповідача в частині задоволених позовних вимог, а саме щодо зобов`язання Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України, що і було зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові. Перевіривши під час нового розгляду матеріали справи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Весь цей час позивач проживав та працював на території України. У 1993 році позивач виїхав до м. Краснокур`їнськ Свердловської області Російської Федерації, де у 1995 році уклав шлюб з матір`ю дитини та 03.03.1997 набув громадянство РФ, що не заперечується позивачем та підтверджується офіційними документами. У 2001 році позивач придбав нерухоме майно на території м. Запоріжжя квартиру, у 2005 році повернувся з сім`єю для проживання на території України, 22.09.2005 отримав посвідку на постійне проживання для іноземців та осіб без громадянства та дозвіл на імміграцію в Україну, які в подальшому було скасовано згідно з рішенням Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області № 2301.4-10263/23.1-18 від 03.09.2018. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції в процесі розгляду справи встановив, що Висновком про перевірку належності до громадянства України ОСОБА_1 , який затверджено начальником Хортицького РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області, підтверджено належність позивача до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» в редакції 2001 року, а тому суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДМС прав, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачу № 2301.4-10263/23.1-18 від 03.09.2018 задоволенню не підлягають. Разом з тим суд вказав, що з метою повного та ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції, в силу приписів статті 308 КАС України, не перевіряється. Надаючи оцінку доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій № 2301.4-10263/23.1-18 від 03.09.2018 позивачу, як громадянину Російської Федерації, на підставі п. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 22.09.2005. Також повідомлено, що видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.08.2008 скасована на підставі вимог пп. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, та роз`яснено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про імміграцію» особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Рекомендовано позивачеві тимчасово, на три місяця, виїхати до Російської Федерації з подальшим поверненням до України та поданням нової заяви на отримання дозволу на імміграцію в Україну і посвідки на тимчасове проживання для іноземця. Позивач, після отримання підтвердження про приналежність до громадянства України, звернувся до Хортицького районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області з заявою від 16.05.2019 про видачу йому паспорта громадянина України. Хортицьким районним відділом у м. Запоріжжя листом від 29.06.2019 повідомлено ОСОБА_1 , що після повернення у 2005 році до України, маючи паспорт громадянина РФ, ОСОБА_1 подав заяву про отримання дозволу на імміграцію в Україну та видачу посвідки на постійне проживання іноземця в Україні, за весь час проживання в Україні заяв про набуття громадянства України подано не було, будь-яких рішень щодо оформлення ОСОБА_1 громадянства України компетентними органами України не приймалося. Також роз`яснено заявникові, що він має право для набуття громадянства України у спрощеному порядку, а саме, за територіальним походженням, як особа, що народилася в період до 24.08.1991 на території, яка стала територією України, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правонаступництво України». Судом апеляційної інстанції встановлено, позивачем зворотного не доведено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не звертався до компетентних органів з метою вирішення питання щодо набуття громадянства України. Разом з тим згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадянство України» громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України. Статтею 5 названого Закону визначено, що документами, які підтверджують громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що передумовою для отримання паспорту громадянина України є набуття особою громадянства України. Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, приписами якого встановлено, у тому числі, процедуру оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особою, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України, та встановлено перелік документів, необхідних для подачі задля вирішення відповідного питання. Як було зазначено вище, позивач в порядку, визначеному ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та Порядком № 215, до управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області не звертався, громадянство України не отримував. Отже в контексті спірних правовідносин у позивача не виникло правових підстав для отримання паспорту громадянина України. Невірним є висновок суду першої інстанції, що належним способом поновлення порушеного права має бути зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України, адже судове рішення має ґрунтуватися на нормах закону і не може спрощувати або нівелювати законодавчо встановлену процедуру отримання громадянства України та, як наслідок, паспорту громадянина України. Враховуючи сукупність викладених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року в адміністративній справі № 280/3760/19 скасувати в частині зобов`язання Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України. У задоволенні позову ОСОБА_1 у вказаній частині відмовити. Постанова набирає законної сили з 22 лютого 2022 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 22 лютого 2022 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров