Постанова Донецький апеляційний суд № 243/9969/21

Єдиний унікальний номер 243/9969/21 Номер провадження 22-ц/804/360/22 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2022 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Новікової Г.В., Халаджи О.В., за участю секретаря Кіпрік Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 243/9969/21 за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про визнання права позивача самостійно визначати вид опалення свого житла, права на відключення від мережі централізованого опалення, визнання, що рішення суду виконуються на підставі частини 1 статті 431 ЦПК України, відшкодування моральної та матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року (суддя Мінаєв І.М.), в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа» про визнання права позивача самостійно визначати вид опалення свого житла, права на відключення від мережі централізованого опалення, визнання, що рішення суду виконуються на підставі частини 1 статті 431 ЦПК України, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа» про визнання права позивача самостійно визначати вид опалення свого житла, права на відключення від мережі централізованого опалення, визнання, що рішення суду виконуються на підставі частини 1 статті 431 ЦПК України, відшкодування моральної та матеріальної шкоди залишено без розгляду. З вказаною ухвалою не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивач ОСОБА_1 в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності за участю його представника за довіреністю ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 судові повістки не отримував, оскільки на той час за зазначеною в позові адресою він не знаходився. Вона також про судові засідання не була повідомлена, оскільки перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні. Крім того, на кожне судове засідання подавала заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою, довідки отримала тільки після закінчення лікування. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача Лень Т.В., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Представник відповідача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що справу було призначено до розгляду на 03 листопада 2021 року. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.70), про причини неявки суду не повідомив. Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку зі станом здоров`я, медичні документи не надані (а.с.71). Ухвалою суду від 03 листопада 2021 року справу розглядом відкладено на 18 листопада 2021 року (а.с.73). В судове засідання 18 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.77), про причини неявки суду не повідомив. Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку зі станом здоров`я, медичні документи не надані (а.с.79). Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року справу розглядом відкладено на 29 листопада 2021 року (а.с.81). В судове засідання 29 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.86), про причини неявки суду не повідомив. Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про відкладення судового засідання у зв`язку зі знаходження на стаціонарному лікуванні, медичні документи не надані (а.с.85). Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в чергове судове засідання, призначене на 29 листопада 2021 року, поважність причин неявки суду не підтвердили, заяви про розгляд справи за її відсутності представник позивача не подала, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Однак із таким висновком апеляційний суд повністю погодитися не може. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін. Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у статті 257 ЦПК України. Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, за змістом вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Згідно із частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. З матеріалів справи вбачається, що справа розглядом неодноразово відкладалась у зв`язку з неявкою позивача та його представника, при цьому позивачем у позовній заяві зазначене клопотання про розгляд справи за його відсутності, представником позивача надавались заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я. Статтею 211 ЦПК України передбачено, що: 1) розгляд справи відбувається в судовому засіданні; 2) про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи; 3) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів; 4) судове засідання проводиться у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення суду. Суд першої інстанції в порушення вимог частини 3 статті 211 ЦПК України, зазначивши в ухвалі про те, що в позовній заяві міститься прохання позивача проводити всі судові засідання за його відсутністю, однак за участю його представника за довіреністю Лень Т.В., прийшов до висновку щодо неможливості розглянути справу по суті за відсутності і позивача, і його представника, не здійснив судовий розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів з урахуванням клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності. Крім того, отримавши від представника позивача ОСОБА_2 заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з її станом здоров`я та знаходженням на стаціонарному лікуванні, передчасно залишив позовну заяву без розгляду, в той час як представником позивача надано до апеляційної скарги виписки з карти виклику станції швидкої медичної допомоги м. Слов`янськ про виклик за адресою: АДРЕСА_1 виїзної бригади медичної допомоги для обслуговування ОСОБА_2 01 листопада 2021 року з діагнозом атеросклероз судин головного мозку та 09 листопада 2021 року з діагнозом неускладнений гіпертонічний криз, дисциркулярна енцефалопатія (а.с.99), та виписка з медичної карти №1446 комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня м. Слов`янська», з якої вбачається, що ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні з 17 листопада 2021 року по 29 листопада 2021 року (а.с.98). Таким чином, з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, доданих до апеляційної скарги доказів, апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про залишення позовної заяви без розгляду. Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Елементом права на справедливий судовий розгляд є право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Апеляційний суд також зазначає, що суд першої інстанції, не з`ясувавши фактичного волевиявлення позивача в частині участі у розгляді справи і залишаючи справу без розгляду, не розглянув справу остаточно, що в подальшому може призвести до порушення його прав на доступ до суду, передбачене статтею 6 Конвенції. Як це зазначено в п.25 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Кутіч проти Харватії», згідно якого право на доступ до суду включає не тільки право ініціювати судове провадження, але й право одержати вирішення справи судом. Відсутність вирішення судом справи становить порушення права на доступ до суду (пункт 31 рішення у справі «Ганчі проти Італії»). На підставі викладеного, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим доказам, які містяться в матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і вона підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, оскільки суд, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, апеляційна скарга підлягає задоволенню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Судді І.В. Кішкіна Г.В. Новікова О.В. Халаджи