Постанова 4812 № 488/3378/17

22.02.22 22-ц/812/138/22 Справа № 488/3378/17 Провадження № 22-ц/812/138/22 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 лютого 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Темнікової В.І., Царюк Л.М., при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д., за участі за участі представника відповідача - адвоката Скотникова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скотникова Олександра Миколайовича на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лазаревою Г.М., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою,- В С Т А Н О В И В: У вересні 2017року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про реальний поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що її доньці, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Після смерті доньки вона та її зять ОСОБА_1 успадкували будинок, як спадкоємці першої черги за законом в рівних частках та нею отримано свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 липня 2017 року, посвідчене П`ятою Миколаївської державною нотаріальною конторою. Вказує, що відповідач не надає її доступу до будинку, не відповідає на її дзвінки, тобто вона не може в добровільному порядку вирішити питання про поділ спадкового майна. Зазначає, що при реальному поділі житлового будинку вона претендує на кімнати та приміщення №1-1, 1-3, 1-6,1-7 та Ѕ частину земельної ділянки, розташовану з боку сусідства з житловим будинком АДРЕСА_2 . Враховуючи викладене, просила поділити домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі між нею та ОСОБА_1 . Виділити її у власність в житловому будинку літ. А (А-1): передпокій № 1-1, житлові кімнаті №№ 1-3, коридор № 1-6, санвузол № 1-7, із надвірних будівель - сарай літ. З, навіс літ. К, вбиральню літ. Л. Виділити ОСОБА_1 у власність в житловому будинку літ. А (А-1, А-2) : кухню № 1- 5, коридор № 1-8, шафу вбудовану 1-9, житлову кімнату № 1-10, 1-4. Визначити порядок користування співвласниками земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 , виділити їй у користування 1/2 частину земельної ділянки, розташованої з боку сусідства з житловим будинком АДРЕСА_2 . Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2018 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. Проведено поділ в натурі житлового будинку разом із господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 за І варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 115-079 від 12.08.2019 року, наступним чином. Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі 49/100 частки, що на 1/100 менше від ідеальної частки в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнати: 1-6, 1-7, 1-1; літню кухню літ. Г, навіс літ. Ж, 1/2 навіс літ. К, споруду (зливна яма) літ. № 11, 1/2 огорожі (літ. № 10, 7, 8, 9). Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі 51/100 частки, що на 1/100 більше від ідеальної частки в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнати: 1-3, 1-4, 1-5, 1-8, 1-9, 1-10; сарай літ. Д, сарай літ. Б, сарай літ. З, вбиральню літ. Л, 1/2 навіс літ. К, споруду (басейн) літ. № 3, 1/2 огорожі (літ. № 10, 7, 8, 9). Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки в розмірі 3939,00 грн. та суму грошової компенсації за інженерне устаткування в розмірі 19498,00 грн. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за І варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 115-079 від 12.08.2019 року, наступним чином. Площа земельної ділянки для загального користування для співвласників становить 161,61 кв.м. (по 80,805 кв.м. кожному співвласнику) з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 1,2,3,32,33,34,35,36,11,10,9,8,7,26,25,37,22,35,34,28,27,23, якими позначені поворотні точки межі земельної ділянки. ОСОБА_2 виділено в користування частину земельної ділянки, загальною площею 376,43 кв.м, з частиною житлового будинку, літ. «А», «А1» і господарськими спорудами: Літня кухня, літ. Г, Навіс, літ. Ж, 1/2 частина Навісу, літ.К, 1/2 частки огорожі, літ. 10,7,8,9, споруда (зливна яма), літ. № 11, з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 17,16,15,14,13,12,11,36,35,34,33,32;6,18,26,7;19,9,10,11,12,29,28,34,35,21,20; 25,24,37, якими позначені поворотні точки межі земельної ділянки. Площа земельної ділянки під забудовами становить - 97,94 кв.м. а саме: - під частиною житлового будинку літ. А, А-1 - 46,52 кв.м., загальною площею - 32,80 кв.м. у складі приміщень: 1-6,1-7,1-14; - під господарськими спорудами - 51,42 кв.м. Площа земельної ділянки вільної від забудови становить - 278,49 кв.м. Загальна площа наданої земельної ділянки становить 376,43кв.м„ що відповідає ідеальній частці. ОСОБА_1 виділено в користування частину земельної ділянки, загальною площею 376,43 кв.м, з частиною житлового будинку, літ. «А», «А1» і господарськими спорудами: АДРЕСА_3 , літ. Л, 1/2 частина Навісу, літ.К, 1/2 частки огорожі, літ. 10,7,8,9, споруда (басейн), літ. №3, з відділенням за точками по лінії земельної ділянки 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 32, 18, 19, 20, 21, 35, 22, 25, 26, 25, 22, 24, 23, 27, 28, 29, 30, 31, 24, якими позначені поворотні точки межі земельної ділянки. Площа земельної ділянки під забудовами становить - 86,35 кв.м. а саме: - під частиною житлового будинку літ. А, А-1 - 41,79 кв.м., загальною площею - 30,40 кв.м. у складі приміщень: 1-3,1-4,1-5; - під господарськими спорудами - 44,56 кв.м. Площа земельної ділянки вільної від забудови становить - 290,08 кв.м. Загальна площа наданої земельної ділянки становить 376,43кв.м., що відповідає ідеальній частці. Огорожі залишено у користуванні співвласників відповідно до встановленого порядку користування земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2820 грн. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2021 року вищезазначену заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Скотникова О.М., подав на нього апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив про його скасування та ухвалення нового судового рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Так, зокрема вказував, що відповідач не був належним чином повідомлений про подане судовим експертом клопотання та про його зміст та вимоги щодо встановлення дати та часу проведення експертизи. Судова будівельно-технічна експертиза була проведена лише на підставі наданих матеріалів, також без будь-якого повідомлення з суду. Вказану експертизу не можливо вважати повною та обґрунтованою, оскільки сам об`єкт дослідження не був оглянутий та у експерта не має жодних документів в якому стані знаходиться об`єкт дослідження та з яких матеріалів він збудований. Тобто без всього нього не можливо робити висновок про нього поділ, з елементами будь якої перебудови та втручання в його стіни. Більш того в експертному висновку не вказано про можливість облаштування у виділеній позивачці частині житлового будинку вхідних дверей, місце проведення таких робіт та їх вартість. Не вказано яким чином можливо демонтувати дверні блоки та частки кам`яної кладки без пошкодження всього об`єкту дослідження. Також вказував, що на основі договору дарування житлового приміщення № 1786 від 17 серпня 2004 року його дружина отримала житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . від свого батька ОСОБА_2 . Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 він та ОСОБА_2 успадкували даний будинок як спадкоємці першої черги за законом в рівних частинах, про що відповідачем отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-523 від 4 липня 2017 року. Але він з таким розподілом часток, який зазначено в Свідоцтві не погоджується. Коли дружина відповідача отримала цей будинок, він був у занедбаному стані і потребував негайного ремонту. Па підтвердження даного факту є відповідні фото, де чітко видно руйнівний стан даного житлового будинку. Для комфортного проживання ними було здійснено ремонтні роботи, в наслідок яких, від того будинку, яким було обдаровано його дружину, на момент її смерті, нічого крім стін не залишилось. Позивачка ніякої участі в ремонті будинку участі не брала. Крім того, особисті стосунки його дружини з позивачкою були поганими, останнім часом вони майже не розмовляли, часто сварились. Крім власних сил, покладених на ремонт, ними ще й витрачено чималі грошові кошти, які йому ніхто тепер не відшкодує. Правом на подачу відзиву позивач не скористалася. У судове засідання позивач та відповідач не з`явилися , про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В силу приписів ч.2 ст.372 ЦПК України таке не перешкоджає розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися. У суді апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з`явилася у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК країни суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування №1786 від 28 липня 2004 року ОСОБА_3 була власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається із житлового будинку літ.А, житловою площею 38.60 кв.м., загальною площею 63.20 кв.м. та до нього прилягають господарські та побутові будівлі та споруди: сараї літ.Б, Д, З, літня кухня літ.Г, навіси літ. Ж, К, вбиральня літ. Л. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями першої черги відповідно до приписів ч.1 ст.1261 ЦК України є її мати ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_1 . 04 липня 2017 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (зареєстровано в реєстрі 1-523) на 1/2 частку спадкового майна та зареєструвала своє право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Аналізуючи зміст свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2017 року можна дійти висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті дружини, проте відповідне свідоцтво ще не отримав. Доказів отримання такого ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав. Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виникають суперечки з приводу користування житловим будинком і прилеглими до нього спорудами, а також з приводу земельної ділянки, на якій вони розміщені. Відповідно до висновку експерта № 115-079 судової будівельно-технічної експертизи від 12 серпня 2019 року провести поділ житлового будинку з господарськими будовами і спорудами по АДРЕСА_1 на самостійні ізольовані квартири, враховуючи планування, об`ємно-планувальні характеристики житлового будинку, інженерні комунікації, наближених до ідеальних часток співвласників, у складі житлових і допоміжних приміщень, регламентованих вимогами ДБН- технічно є можливим та експертом запропоновано наближені до ідеальних часток співвласників два варіанти поділу житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою. Експертом було розроблено два варіанти виділу житлового будинку та два варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою. Позивачем було погоджено перший варіант поділу житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою. Крім того, проводячи дослідження об`єкт за матеріалами інвентарної справи експертом встановлено, що приміщення літ.1-10 площею 14.9 кв.м., 1-9 площею 0.7 кв.м., 1-8 площею 3.3. кВ.м. в самовільній прибудові літ.А-2 загальною площею 18.9 кв.м. є самовільними побудованим. Але враховуючи, що приміщення в прибудові за літ.А-2 є невід`ємними від житлового будинку літ.А, літ.А-1 (планування приміщень та проведення комунікації) експертом будуть враховані у користування у житловому приміщенні при поділі. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав можливим виділити позивачці в натурі частину спірного жилого будинку у літ. «А», а саме в натурі 49/100 частки, що на 1/100 менше від ідеальної частки в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: кімнати: 1-6, 1-7, 1-1; літню кухню літ. Г, навіс літ. Ж, 1/2 навіс літ. К, споруду (зливна яма) літ. № 11, 1/2 огорожі (літ. № 10, 7, 8, 9). Крім того, суд вважав за можливе визначити порядок користування сторонами земельною ділянкою. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується і вважає, що оскаржуване судове рішення постановлено при неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб є спільною частковою власністю. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі. Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 № 55 (далі - Інструкція). Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси. За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону. Самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна до розрахунку не включаються. (пункт 3.11 Інструкції). Таким чином, виділ в натурі частки із спільної власності на будинок унеможливлюється наявністю самочинних об`єктів будівництва або у складі будинку, з якого визначаються частки співвласників, або у складі частки, що виділяється. Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України. Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України. Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України). У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій. Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції). За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України викладеними у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15, з якими погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 14-43цс20) у частині тлумачення норми частини першої статті 376, частини другої статті 376 ЦК України про те, що не можуть бути предметом поділу (виділу) згідно зі статтями 364, 367 ЦК України - самочинно збудовані (конструйовані, переплановані) об`єкти. Як вбачається із матеріалів інвентарної справи дослідженої у суді апеляційної інстанції, розпорядженням адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради №244р від 12 вересня 2008 року ОСОБА_3 дозволено реконструкцію житлового будинку за рахунок виконання житлової прибудови, тамбуру та внутрішнього перепланування, будівництво літньої кухні, сараю, господарчого блоку, двох навісів, душу, вбиральні за рахунок знесення споруди «В» і часткового знесення споруди «Б». Проте побудовані приміщення літ.1-10 площею 14.9 кв.м., 1-9 площею 0.7 кв.м., 1-8 площею 3.3 кв.м. в самовільній прибудові літ.А-2 загальною площею 18.9 кв.м. є самовільними побудованими, оскільки не введенні в експлуатацію. Між тим, оскільки приміщення в прибудові за літ.А-2 є невід`ємними від житлового будинку літ.А, літ.А-1 ( планування приміщень та проведення комунікації) експертом їх враховано у користування у житловому приміщенні при поділі, та виділено у користування відповідача. Проте, всупереч наведеним нормам матеріального права, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для виділення позивачу в натурі 49/100 частин домоволодіння за спірною адресою без врахування приміщення, які є самочинним будівництвом. Адже суд першої інстанції не врахував того, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку про можливість виділення позивачу належної їй частки без урахування самочинного збудованих об`єктів, та не перевірив, чи буде у такому разі площа виділених їй в натурі приміщень відповідати розміру її частки у праві спільної часткової власності. Не може вважатися законним і рішення суду в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, оскільки вирішення цього питання залежить від вирішення питання про поділ житлового будинку чи визначення порядку користування ним. Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходиться у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Як роз`яснено у п.21, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі й тією, на якій розташовані належні власникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. У справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою сторони зобов`язані надавати суду угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо така мала місце. Оскільки рішення суду в частині виділу частки з будинку підлягає скасуванню, а порядок користування жилим будинком угодою співвласників або рішенням суду не встановлений, позов про визначення порядку користування земельною ділянкою задоволенню не підлягає. Враховуючи вищенаведене в силу ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_4 , задовольнивши апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скотникова О.М. частково. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Скотникова Олександра Миколайовича задовольнити частково. Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний поділ житлового будинку, що є у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді В.І. Темнікова Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року.