Постанова 4812 № 470/708/21

22.02.22 22-ц/812/415/22 Справа №470/708/21 Провадження № 22-ц/812/415/22 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 22 лютого 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Темнікова В.І., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лустою С.А., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 , про перерозподіл спадкового майна після спливу строку для прийняття спадщини та надання додаткового строку для прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про перерозподіл спадкового майна після спливу строку для прийняття спадщини та надання додаткового строку для прийняття спадщини. Ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021 року вказаний позов залишено без руху, а наступною ухвалою цього суду від 11 січня 2022 року визнано неподаним і повернуто позивачу. Повертаючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції зазначав, що позивачем не додано до позовної заяви доказів на підставі чого його матері ОСОБА_5 належала земельна ділянка, житловий будинок та грошовий вклад у банку. Крім того, позивач не визначився з ціною позову, тим самим не сплативши судовий збір за вищевказаною ставкою виходячи з ціни позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що у частині 2 статті 185ЦПК України вказано, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху має бути зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити та правильний порядок сплати, тобто банківські реквізити. У свою чергу ним сплачено до суду суму судового збору, яку зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, хоча таку він міг і не виконувати, оскільки судом не зазначено реквізити куди підлягав сплаті судовий збір. Щодо висновку суду про ненадання доказів, то ним у позовній заяві зазначено про витребування із Березнегуватського районного суду Миколаївської області справи №2- 206/2010 та у якій містяться вказані докази. Крім того, надати докази він має право і у підготовчому засіданні. За правилом п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За ч.1 ст.7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 31 січня 2022 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Залишаючи ухвалою Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 без руху, суд першої інстанції зазначав про невідповідність її вимогам пунктів 3, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України, а саме: з позовної заяви позивача не вбачається на підставі чого його матері ОСОБА_5 належала земельна ділянка, житловий будинок, грошовий вклад у банку та докази тому до позовної заяви позивачем не додано; позивачем одночасно заявлено три вимоги майнового характеру та одну вимогу немайнового характеру, не зазначено ціни позову, з якої необхідно обраховувати розмір судового збору. Крім того, позивачем сплачено судового збору на загальну суму 2270,00грн., а за мінімальними ставками (908,00грн.)має бути сплачено 3632,00грн. Тобто, розмір судового збору, який необхідно доплатити, складає 1362,00 грн., а оригінал квитанції необхідно надати до суду. На виконання ухвали суду 30 грудня 2021 року позивачем до суду надано оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1362 грн. Між тим, оскільки позивачем не в повній мірі усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі судді від 21 грудня 2021 року, а саме не додано до позовної заяви доказів на підставі чого його матері ОСОБА_5 належала земельна ділянка, житловий будинок та грошовий вклад у банку, позивач не визначився з ціною позову, тим самим не сплатив судовий збір за вищевказаною ставкою виходячи в ціни позову, ухвалою суду першої інстанції від 11 січня 2022 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав. Згідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Стаття 175 ЦПК України закріплює вимоги до форми і змісту позовної заяви. Однак, судом першої інстанції не враховані положення статті 197 ЦПК України, відповідно до пункту 7 частини 2 якої, у підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Колегія суддів зауважує, що необхідні для вирішення справи докази можуть бути долучені до початку розгляду справи по суті, зокрема у підготовчому засіданні, а недоведеність тієї чи іншої вимоги, чи відсутність доказів на підтвердження такої вимоги може бути підставою для відмови у задоволенні позову чи окремих позовних вимог при вирішенні справи по суті. Щодо посилань суду на не зазначення ціни позову та не сплату судового збору у повному обсязі суд колегія суддів зазначає наступне . Згідно п. 2 та п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості. Як визначено в частині 2 статті 176 УПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено три вимоги майнового та одна вимога немайнового характеру за які сплачено 2270 грн., тоді коли треба було 3632 грн. враховуючи мінімальну ставку 908 грн. Недоплачена сума судового збору, за мінімальними ставками становить 1362,00 грн. Згідно долученої до заяви про усунення недоліків копії квитанції про сплату судового збору, ОСОБА_2 вказана вище сума була сплачена у повному обсязі. Таким чином, повернення позову з підстав не зазначення ціни позову, а відтак несплата судового збору виходячи із ціни позову, є безпідставним. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Згідно зіст. 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зобов`язаний сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, а також роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. За таких обставин, колегія суддів вважає, що достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду не було. Питання про повернення позовної заяви вирішено судом передчасно з порушенням норм процесуального права. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на наступне. За змістом ч.2 ст. 185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). В пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2010 року зазначено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху має бути зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити та правильний порядок сплати, тобто банківські реквізити. У свою чергу, залишаючи вказану позовну заяву без руху судом першої інстанції не зазначено порядку сплати вказаної ним суми. Згідно з вимогами ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст. 367,374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Яворська Судді В.І. Темнікова Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року.