Постанова 4801 № 127/8349/21

Справа № 127/8349/21 Провадження № 22-ц/801/234/2022 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бессараб Н. М. Доповідач:Якименко М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 рокуСправа № 127/8349/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача: Якименко М.М., суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року, ухвалене суддею Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., ВСТАНОВИВ: В квітні 2021 року позивач АТ «Універсал Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Особливістю даного проекту є дистанційне здійснення банківського обслуговування. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», далі Умови, опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 10.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердив, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що він ознайомився та отримав примірники зазначених документів у мобільному додатку, що складають договір, та зобов`язується виконувати умови договору. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 22.12.2020 виникла заборгованість в сумі 11853,23 гривень, з яких: 7129,67 грн. заборгованість за тілом кредиту та 4723,56 грн. заборгованість за пенею та комісією, яку позивач просив стягнути з відповідача. Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково по тілу кредиту в розмірі 4000.00 грн. Вказав, що позов в частині стягнення пені та комісії, є безпідставним, оскільки як вбачається із наданого розрахунку заборгованості, відповідач сплатив останній платіж на погашення кредиту 03.05.2019 із того часу ніяких платежів на погашення заборгованості не здійснював. Після чого позивач нараховував суми комісії та пені. Крім того, позивач пропустив річний строк позовної давності у частині стягнення пені. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із заочним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що між сторонам у визначеній законом формі погоджено істотні умови договору в частині процентної ставки, пені та комісії, оскільки відповідач, підписавши анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, розумів, погодився і був ознайомлений із умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою monobank, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту «Карта monobank». Крім того, наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити скаргу без задоволення, рішення суду - без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що 10.01.2018 відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у ПАТ «Універсал Банк», у якій зазначено, що відповідач просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на сума, вказану у додатку (а. с. 7). У анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що ці анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також підтверджує, що він ознайомлений із зазначеними документами та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, та погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а. с. 8). Згідно довідки ОСОБА_1 через мобільний додаток «Monobank» за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10.01.2018 за кредитною карткою НОМЕР_1 був встановлений кредитний ліміт у розмірі 4000,00 (а.с. 71). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с. 8-19). Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором № б/н від 10.01.2018, укладеним між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.12.2020, відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 11853,23 грн., з яких: 7129,67 грн. заборгованість за тілом кредиту та 4723,56 грн. заборгованість за пенею та комісією (а. с. 6). З виписки АТ «Універсал Банк» за кредитним договором вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , зокрема і здійснення банком автоматичного списання відсотків шляхом збільшення суми боргу за тілом кредиту (а. с. 6-70). Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Підставою позову банком зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані із отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за пенею та комісією. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право стягнути з відповідача фактично отриману суму кредитних коштів, проте, комісію та пеню у письмовому вигляді сторонами погоджено не було, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем. Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховувались відсотки на залишок поточної заборгованості, які списувались з рахунка відповідача. Тому, розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту фактично складає 4000 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. З матеріалів справи вбачається, що Банком, як доказ укладення договору з відповідачем суду надано Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів та Паспорт споживчого кредиту. У Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та комісії за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. При цьому, звертаючись до суду першої інстанції із позовом банк просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема пеню та комісію за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, як невід`ємні частини спірного договору, як невід`ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифи, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету - заяву до договору про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати пені та комісії. Також банком не надано доказів ознайомлення відповідача з тарифами банку, які передбачають сплату пені та комісії за користування кредитом. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Тобто, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім того, позивач посилається на те, що істотні умови договору погоджено у паспорті споживчого кредиту. Однак, Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 від 10.01.2018 не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог стягнення пені та комісії, оскільки відсутні докази про ознайомлення з ними позичальника на момент підписання анкети -заяви, так як банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині. Наданий позивачем Витягу з «Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» позичальником не підписаний й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв`язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за нарахованими пенею та комісією, а тому рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим. Разом з тим, що стосується вимоги позову про стягнення заборгованості за тілом кредитом, колегія суддів зазначає наступне. З наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором та виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) становить 7129,67грн, але банк здійснював автоматичне погашення відсотків за рахунок тіла кредиту, безпідставно збільшуючи тіло кредиту. Проте, доказів погодження сторонами договору в письмовій формі такого порядку погашення відсотків та штрафних санкцій банком не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду, тому такі дії позивача не відповідають суті кредитних відносин, оскільки проценти та штрафні санкції за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки ОСОБА_1 користувався отриманою кредитною карткою та частково погашав заборгованість, що у свою чергу свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом у розмірі 4000,00 грн. Крім того, відповідач у відзиві на позов та на апеляційну скаргу підтвердив, що отримав картковий рахунок із зарахуванням на нього суми коштів в розмірі 4000,00 грн, тобто не заперечив факт отримання кредитних коштів. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн, а тому рішення суду є законним і обґрунтованим. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у стягненні нарахованих пені та комісії, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції наддав належну правову оцінку. Виходячи із принципу змагальності сторін, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості, обов`язком позивача є доведення належними та допустимими доказами умов кредитування та наявності заборгованості. Позивач же не довів належними та допустимими доказами розміру заборгованості відповідача зі сплати пені та комісії, а також - погодження відповідачем умов щодо сплати пені та комісії саме у зазначеному банком розмірі. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. Не заслуговують на увагу доводи про те, що відповідач, підписуючи "Анкету-заяву", користуючись кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, оскільки зазначені посилання скаржника не відповідають змісту "Анкети-заяви", в якій зазначено лише загальну назву "Умов та Правил", без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана цивільна справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою. На підставі викладеного, керуючись ст.367, ч.1 ст. 369, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року. Головуючий М.М. Якименко Судді: О.В. Ковальчук Т.Б. Сало