Ухвала КГС ВС № 926/27/21

УХВАЛА 22 лютого 2022 року м. Київ cправа № 926/27/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ОСОБА_1 про стягнення неустойки в розмірі 1 731 524,70 грн, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 14.02.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: прийняти, задовольнити касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21; направити справу № 926/27/21 на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.02.2022 для розгляду касаційної скарги у справі № 926/27/21 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290, 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також щодо сплати судового збору в порядку і розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір", Верховний Суд встановив таке. Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанову Західного апеляційного господарського суду у справі № 926/27/21 ухвалено - 06.12.2021, повний текст її складено - 14.12.2021, а, отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України з урахуванням вихідних та святкових днів, припадає на 04.01.2022. Як зазначено вище, ОСОБА_1 подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 - 14.02.2022, що підтверджується відміткою "Укрпошта Експрес" на поштовому конверті, а, отже з пропуском строку на касаційне оскарження. Водночас, як свідчить зміст касаційної скарги (як змістовна так і резолютивна її частини) ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження. Також до матеріалів касаційної скарги не додано окремого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у контексті неможливості подання касаційної скарги починаючи з 14.12.2021 (дата складання повного тексту постанови) по 14.02.2022 (дата подання касаційної скарги). Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності клопотання про поновлення цього строку та обставин, які об`єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну. Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 з наведенням підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Крім того, статтею 290 ГПК України передбачено вимоги до форми і змісту касаційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним. Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас убачається, що касаційна скарга не містить посилань на конкретну підставу (підстави) для відкриття касаційного провадження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України (п.1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287), а також касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови у даній справі. Цитування скаржником у касаційній скарзі приписів всіх пунктів частини 3 статті 310 ГПК України не формують чітких підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні частини другої статті 287 ГПК України, а Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу. Верховний Суд звертає увагу, що виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України). Отже, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту, у ній не зазначено, передбачені статтею 287 цього Кодексу, підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення з посиланням на конкретний пункт (пункти), передбачений частиною другою статті 287 ГПК України. Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI. За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позовної заяви у цій справі), за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На час подання позовної заяви, статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270,00 грн. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Приписами частини п`ятої статті 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред`явлення відповідного позову. Об`єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява, зустрічна позовна заява, а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви (у разі об`єднання в одній заяві вимог майнового та/або немайнового характеру, декількох вимог немайнового характеру - загальна сума усіх вимог у відсотковому співвідношенні до ціни позову та/або у фіксованому розмірі). Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об`єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви. У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів. Як було зазначено вище, у поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема просить прийняти, задовольнити касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 та направити справу №926/27/21 на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.06.2021 у справі №926/27/21, зокрема у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено, а зустрічний позов задоволено; визнано недійсним пункт 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року укладеного між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях. Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, зокрема скасовано рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.06.2021 у справі № 926/27/21; прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги за первісним позовом; cтягнуто з ОСОБА_1 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 1 731 524,70 грн неустойки. Предметом позову у цій справі є: за первісною позовною заявою, зокрема: - стягнення неустойки в розмірі 1 731 524,70 грн; за зустрічною позовною заявою, зокрема: - визнання недійсним пункту 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації від 24 грудня 2020 року. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги, що скаржник оскаржує судове рішення, яке прийнято за результатом розгляду первісного та зустрічного позовів, на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 56 485,74 грн [51 945,74 грн за первісний позов (1 731 524,70 грн х 1,5% = 25 972,87 грн х 200% = 51 945,74 грн) та за зустрічний позов 4540,00 грн (2270,00 грн х 200% = 4 540,00 грн)]. Натомість, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник наведеного вище не врахував та не сплатив судовий збір у встановленому законом порядку і розмірі, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги. У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати документ на підтвердження сплати судового збору у розмірі 56 485,74 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання: 1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 з наведенням підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів; 2) касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови у даній справі; 3) документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 56 485,74 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Окрім цього, положенням статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Згідно з положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам даної справи, що підтверджується також переліком додатків до касаційної скарги. Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов`язків скаржника. Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України). Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України та надіслати копію касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи № 926/27/21, а докази надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи № 926/27/21 надати суду у 10 денний строк з дня вручення цієї ухвали. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків в частині надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 матиме наслідком відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. Також Суд звернути увагу скаржника на те, що неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови у даній справі; документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 56 485,74 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір" Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 926/27/21 - залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, судом буде або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або повернуто касаційну скаргу на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова