Постанова 4872 № 923/668/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 923/668/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Ярош А.І. суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І., секретар судового засідання Іванов І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року у справі № 923/668/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до відповідача Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 149 967 грн. 85 коп., за участю представників сторін: від позивача Діяментович Д.Г., від відповідача Мовчан В.О., Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" звернулось до Господарського суду Херсонської області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Білоус Олександра Сергійовича заборгованість за договором поставки № 13 від 25.09.2017 в сумі 149 967,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 13 від 25.09.2017 року В процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.08.2021 року здійснено заміну первісного позивача у справі № 923/668/21 Фізичну особу-підприємця Білоус Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на належного відповідача: Фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ). Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року у справі №923/668/21 ( ОСОБА_2 ) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" заборгованість у розмірі 149 967, 85 грн та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що наявність та обсяг заборгованості ФОП Білоусов О.С. за Договором поставки № 13 у розмірі 149 967,85 гри. підтверджуються рахунками на оплату, видатковими накладними, виписками з рахунку ТОВ «Спанрайз», що свідчить про реальність господарської операції щодо отримання коштів; відповідачем прострочено виконання свого грошового зобов`язання, оскільки не було оплачено отриманий товар в повному обсязі у визначений договором строк та на дату звернення до суду. Отже, сума боргу за поставлений товар за договором № 13 від 25.09.2017 становить 149 967,85 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року повністю, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" - відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню повністю у зв`язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні першої інстанції обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та недоведеністю обставин ,що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав доведеними, з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції як на підставу задоволення позовної заяви ТОВ «Спанрайз» послався, як на докази на договір поставки № 13 від 25.09.2017, яким Білоусом О.С. підписаний не був, також ним не отримувався товар, вказаний у наданих позивачем видаткових накладних, підпис на вказаних видаткових накладних йому не належить. У зв`язку з тим, що відповідачу не було відомо про розгляд вказаної справи, справа була розглянута без його участі, тому не міг про це заявити раніше. У рішенні Господарського суду Херсонської області жодним чином не зазначено про вивчення оригіналів поданих позивачем документів. Наразі, відповідачем ставиться під сумнів наявність оригіналів спірних документів, а саме Договору від 25.09.2017 р. та видаткових накладних, тому й відповідність поданих копій оригіналам вказаних документів. Також скаржник зауважує, що всупереч вимогам ч.5 ст.91 ГПК України, відповідно до якої учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, надані позивачем копії спірних документів не засвідчені у порядку, встановленому чинним законодавством, адже відсутня дата їх засвідчення. Також, вважає, що для з`ясування питання щодо неналежності йому підписів, які містяться у Договорі № 13 від 25.09.2017 р. та видаткових накладних, необхідні спеціальні знання у сфері, іншій, ніж право, та відповідач не має можливості надати висновок експерта з цих питань у зв`язку із відсутністю у відповідача оригіналів вищевказаних документів, тому скаржником заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Крім того, апелянт зауважує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. У зв`язку з тим, що Білоус О.С. не підписував ані спірного Договору, ані видаткових накладних, подані позивачем копії видаткових накладних, оригінал яких до суду не подано, не відповідають вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містить підпису особи, що прийняла товар, отже, така накладна не підтверджує господарську операцію, про відбуття якої заявляє позивач. Отже, позивачем не доведено суду факту отримання відповідачем товару за видатковими накладними. Таким чином, суд першої інстанції вирішив справу на підставі недостовірних доказів, тому вказане рішення не відповідає вимогам ст.236 ГПК України. Крім того, надані позивачем до суду першої інстанції копії рахунків на оплату, копії видаткових накладних та копія банківської виписки, в якій відображено розрахункові операції, не відповідають один одному ані за кількістю, ані за сумою, однак судом першої інстанції вказане до уваги взято не було, протиріччя не усунуто. Суд, не дослідивши оригінали вказаних документів, зробив висновок про наявність та обсяг заборгованості ФОП Білоус Л.С. у розмірі 149967,85 грн., тим самим допустив порушення процесуального права. А тому з врахуванням всього вищевикладеного скаржник вважає, що Господарський суд Херсонської області при вирішені оскаржуваного рішення не повно з' ясував обставини, що мають значення для справи, припустився невідповідності висновків обставинам справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного прийняття рішення у справі. До апеляційної скарги додано Довідку ОСББ «Європейський» від 03.12.2021 року про фактичне місце проживання особи, згідно з якою ОСОБА_1 фактично проживає і користується з квітня 2019 року по теперішній час квартирою АДРЕСА_2 . Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої пропонує поставити наступні питання: - Чи виконано підпис на третій сторінці договору поставки № 13 від 25.09.2017 р., укладеного між ТОВ «Спанрайз» і ФОП Білоус О.С., ОСОБА_1 ? - Чи виконано підпис на видаткових накладних ТОВ «Спанрайз» №3085 від 05.04.2019 року, №3092 від 08.04.2019 року, №3093 від 08.04.2019 року, №3096 від 08.04.2019 року, №3086 від 09.04.2019 року, №4668 від 11.06.2019 року, №8852 від 11.11.2019 року, ОСОБА_1 ? Експертизу просить доручити Одеському НДІСЕ, оплату гарантує. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №923/668/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року. Призначено розгляд справи №923/668/21 на 01 лютого 2022 року о 14-00 год. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" надати до суду апеляційної інстанції оригінали видаткових накладних, долучених до позовної заяви (а.с.20-26, 59-60), для огляду в судовому засіданні. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи; заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо). 31.01.2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник не отримував ухвалу суду про відкриття провадження, про час та дату розгляду стало відомо з веб-порталу Судова влада, сторона позивача була позбавлена можливості підготувати відзив на апеляційну скаргу, окрім того представник позивача у вказану дату приймає участь в іншому судовому засіданні. Ухвалою суду від 01.02.2022 року відкладено розгляд справи № 923/668/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року на 15 лютого 2022 року о 14-00год. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" надати в наступне судове засідання до суду апеляційної інстанції оригінал договору поставки №13 від 25.09.2017 року та оригінали видаткових накладних №3085, №3092, №3093, №3096, №3086, №4668, №8852. Вказану ухвалу направлено позивачу на адресу місцезнаходження засобами поштового зв`язку, на електронну адресу представника, а також направлено телефонограму представнику позивача Діяментовичу Д.Г. 15.02.2022 року від апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у зв`язку із хворобою , та зазначено що його інтереси буде представляти адвокат Мовчан В.О. Апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. Також 15.02.2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, та клопотання про витребування у Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області оригіналів договору поставки №13 від 25.09.2017 року та оригіналів видаткових накладних №3085, №3092, №3093, №3096, №3086, №4668, №8852. В судове засідання 15.02.2022 року з`явились представник позивача в режимі відеоконференції, та представник відповідача. Представник позивача наполягав на задоволенні свого клопотання про витребування у Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області оригіналів доказів. Також в судовому засіданні представником заявлено клопотання про витребування податкової звітності ОСОБА_1 для підтвердження реальності здійснених бухгалтерських операцій. Представник відповідача заперечував проти заявлених позивачем клопотань про витребування доказів. В судовому засіданні 15.02.2022 судовою колегією відмовлено у задоволенні клопотань ТОВ «Спанрайз» про витребування у Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області оригіналів доказів та про витребування податкової звітності ОСОБА_1 з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Частиною 11 ст.80 ГПК України передбачено, що у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Питання витребування доказів врегульовано статтею 81 ГПК України, яка встановлює спеціальні вимоги до клопотання про витребування доказів. Відповідно до частин 1, 2 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом, в якому повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні позивач зазначає, що в провадженні Новокаховського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 15.04.2019 року №12019230070000764 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.270 КК України. Позивач також зазначає, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження Новокаховським ВП ГУНП в Херсонській області у ТОВ «Спанрайз» було вилучено ряд документів, серед яких і оригінал договору поставки №13 від 25.09.2017 року та оригінали видаткових накладних №3085, №3092, №3093, №3096, №3086, №4668, №8852. У зв`язку з викладеним, надати до суду апеляційної інстанції витребувані судом документи ТОВ «Спанрайз» не має можливості, оскільки вони у товариства відсутні. Разом з тим, судова колегія зауважує, що в підтвердження викладених обставин позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу вилучення оригіналів доказів у ТОВ «Спанрайз» в рамках кримінального провадження №12019230070000764, внесеного в ЄРДР 15.04.2019р., по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.270 КК України, яка передбачає відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для витребування у Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області оригіналів доказів, оскільки з жодного документу не вбачається, що витребувані докази там знаходяться, також позивачем не доведено неможливості отримання зазначених доказів з 2019 року з матеріалів кримінального провадження перед зверненням до суду з позовом у даній справі, шляхом, зокрема, направлення адвокатського запиту. Крім того, судом відхилено клопотання позивача про витребування податкової звітності ОСОБА_1 , оскільки частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Позивач приймав участь в суді першої інстанції та не був позбавлений права заявляти усі необхідні клопотання та заяви, а також подавати докази, які він вважає є необхідними для дослідження та оцінки суду, зокрема, і своєї податкової звітності, де відображені відповідні операції з поставки товару. Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи, судова колегія враховує, що відповідач не отримував судову кореспонденцію при розгляді справи судом першої інстанції, оскільки змінив місце проживання, та проживає наразі за адресою АДРЕСА_3 , однак не міг повідомити про це суд через те, що не приймав участі у розгляді справи. Разом з тим, задоволення судом клопотання відповідача про призначення судової експертизи неможливе у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу договору поставки №13 від 25.09.2017 року та оригіналів видаткових накладних №3085, №3092, №3093, №3096, №3086, №4668, №8852. З огляду на зазначене, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Спанрайз посилається на укладений з Фізичною особою-підприємцем Білоус Олександром Сергійовичем договір поставки № 13 від 25.09.2017 року. Згідно умов Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію у кількості, асортименті і по оптово-роздрібним цінам згідно з накладними ( що мають силу специфікацій), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується приймати товар і своєчасно проводити оплату на умовах цього договору. Право власності на Товар переходить до покупця з моменту фактичного отримання товару (дата оформлення видаткової накладної) та прийому товару по якості та кількості згідно умовами цього договору. Товар вважається зданим Постачальником та прийнятим Покупцем: а) відносно кількості відповідно до накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника Покупця на всіх примірниках накладної. З позовної заяви вбачається, що на виконання умов договору поставки ТОВ Спанрайз було поставлено товар на загальну суму 1 824 908,88 грн, що підтверджується видатковими накладними №3085 від 05.04.2019 року, №3092 від 08.04.2019 року, №3093 від 08.04.2019 року, №3096 від 08.04.2019 року, №3086 від 09.04.2019 року, №4668 від 11.06.2019 року, №8852 від 11.11.2019 року (а.с.20-26). Позивачем ТОВ «Спанрайз» було виставлено рахунки на оплату №1508 від 21.06.18, №1996 від 21.08.18, №2420 від 25.09.18, №2899 від 08.04.19, №4293 від 27.05.19, №8643 від 11.11.19 (а.с. 14-19). Згідно виписки по рахунках ТОВ «Спанрайз», відповідачем здійснювались оплати на рахунок позивача: 13.03.2020 року на суму 3941,03 грн., 11.11.2019 року на суму 180 000,00 грн., 27.05.2019 року на суму 231 000,00 грн., 17.04.2019 року на суму 420 000,00 грн., 25.09.2018 року на суму 60 000,00 грн., 23.08.2018 року на суму 111 000,00 грн.. 21.08.2018 року на суму 69 000,00 грн., 08.08.2018 року на суму 300 000,00 грн., 21.06.2018 року на суму 300 000,00 грн., загалом 1 674 941, 03 грн. Також матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2018 по лютий 2021 року, з боку ФОП Білоус О.С. не підписаний, відбитку печатки не містить. Позивач посилається на те, що на виконання вимог договору поставки поставив відповідачу товар, за який відповідач не розрахувався, у зв`язку із чим була направлена претензія та запропоновано сплатити суму заборгованості, однак виплати заборгованості па день звернення до суду так і не надійшло, що стало підставою для звернення до суду. У відповідності до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Частина друга, третя статті 203 ЦК України встановлюють, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. У частині 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з частиною 1 статті 76 зазначеного Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). В статтях 2, 13 ГПК України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки містяться у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем додані копії договору поставки №13 від 25.09.2017 року, додаткової угоди, копії рахунків, видаткових накладних №3085 від 05.04.2019 року, №3092 від 08.04.2019 року, №3093 від 08.04.2019 року, №3096 від 08.04.2019 року, №3086 від 09.04.2019 року, №4668 від 11.06.2019 року, №8852 від 11.11.2019 року, а також копії виписок по рахунку товариства. Вказані докази завірені директором ТОВ «Спанрайз» Болоболовим О.І., та скріплені печаткою товариства. Відповідно до приписів ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Судовою колегією встановлено, що під час розгляду справи суд першої інстанції не витребував та не оглядав оригінали вказаних доказів в судових засіданнях 04.08.2021 року та 07.10.2021 року. При цьому, як встановлено колегією суддів, відповідач не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, оскільки не отримував судову кореспонденцію з огляду на зміну місця свого проживання. В апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні 01.02.2022 року ОСОБА_1 категорично заперечував факт підписання договору поставки №13 від 25.09.2017 року та видаткових накладних №3085 від 05.04.2019 року, №3092 від 08.04.2019 року, №3093 від 08.04.2019 року, №3096 від 08.04.2019 року, №3086 від 09.04.2019 року, №4668 від 11.06.2019 року, №8852 від 11.11.2019 року. Відповідач та його представник пояснили суду, що ОСОБА_1 печатку ФОП не замовляв та не використовував в господарській діяльності. Спірний договір та накладні не підписував, рахунки не отримував, оплата за договором та накладними відповідачем не здійснювалась. Для спростування або підтвердження вказаних обставин судовою колегією двічі ухвалами суду від 24.12.2021 року та від 01.02.2022 року зобов`язано позивача надати для огляду до суду оригінали доказів, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог оригіналу договору поставки №13 від 25.09.2017 року та видаткових накладних. Разом з тим, оригінали вказаних доказів позивачем не були представлені суду, натомість представник позивача надав усні пояснення щодо відсутності оригіналів у зв`язку з їх вилученням в рамках кримінального провадження №12019230070000764, не надавши жодного доказу в підтвердження вилучення та знаходження спірних договору та видаткових накладних в Новокаховській місцевій прокуратурі Херсонської області. Отже, судова колегія вважає, що позивач фактично ухилився від проведення судової експертизи з метою з`ясування обставин підроблення оспорюваного правочину та видаткових накладних. Судова колегія зазначає, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину на його вчинення, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відтак, при розгляді спору щодо дійсності правочину з підстав недотримання такої вимоги, як вільне та таке, що відповідає внутрішній волі учасника правочину волевиявлення на вчинення правочину, судам необхідно з`ясувати, чи існував зовнішній прояв волевиявлення учасників правочину під час його вчинення у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії) та чи відповідає таке волевиявлення фактичній внутрішній волі учасників правочину. Зазначені обставини можуть бути встановлені на підставі наданих учасниками справи доказів у розумінні статті 73 ГПК України. Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17. Відповідно до ст.81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду. Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції оригіналів договору поставки №13 від 25.09.2017 року та видаткових накладних №3085 від 05.04.2019 року, №3092 від 08.04.2019 року, №3093 від 08.04.2019 року, №3096 від 08.04.2019 року, №3086 від 09.04.2019 року, №4668 від 11.06.2019 року, №8852 від 11.11.2019 року, а надано лише копії зазначених документів, викладені обставини унеможливлюють проведення судової експертизи з метою встановлення факту підписання ОСОБА_1 договору та видаткових накладних. Достовірність відбитку печатки на спірних договорі та накладних також неможливо перевірити з огляду на відсутність оригіналів доказів та відсутність клопотань щодо проведення технічної експертизи щодо відповідності відбитку печатки, крім того, відповідач та його представник пояснили суду, що ОСОБА_1 печатку ФОП не замовляв та не використовував в господарській діяльності. З огляду на таке, колегія суддів не може визнати вказані договір та видаткові накладні належними та допустимими доказами по справі, що позбавляє суд можливості встановлення обставин здійснення відповідних поставок на загальну суму 1 824 908,88 грн. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено факт укладання спірного правочину та здійснення позивачем поставки за спірними видатковими накладними. Наявні в матеріалах справи банківські виписки також оцінюються судовою колегією критично, оскільки надані позивачем копії банківських виписок щодо здійснення оплат ОСОБА_1 на рахунок позивача не підтверджують факту отримання товару саме ОСОБА_1 особисто за спірними накладними. За таких обставин, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки № 13 у розмірі 149 967,85 грн., оскільки судовою колегією встановлено недоведеність позовних вимог належними та допустимими доказами. Підсумовуючи вищевикладене, оскільки судовою колегією за наслідками апеляційного перегляду встановлено неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, та невідповідність висновків суду обставинам справи, доводи апеляційної скарги визнаються судовою колегією обґрунтованими, відтак судове рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року у справі № 923/668/21 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 149 967 грн. 85 коп. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити. Рішення господарського суду Херсонської області від 07.10.2021 року у справі №923/668/21 скасувати. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 149 967 грн. 85 коп. Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписаний 21.02.2022 року. Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І. Діброва Суддя Н.М. Принцевська