Постанова 4872 № 916/3417/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року м. ОдесаСправа № 916/3417/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ярош А.І., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М., секретар судового засідання Молодов В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року у справі № 916/3417/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" про стягнення 242 141,99 грн, за участю представників сторін: від позивача Чередніченко М.М., від відповідача не з`явився, ВСТАНОВИВ: 30.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про фінансовий лізинг №00017439 від 13.12.2018 у розмірі 242 141,99 грн, з яких: - сума заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 53 934,20 грн, 3% річних за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у розмірі 234, 95 грн, інфляційні витрати за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у розмірі 269,67 грн, пеня за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у розмірі 783,15 грн; - сума заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 25 553,13 грн, 3% річних за період з 16.05.2020р. по 22.10.2020р. у розмірі 336,04 грн, інфляційні витрати за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у розмірі 25,55 грн, пеня у розмірі 1 120,14 грн; - сума заборгованості на підставі пункту 12.5 договору лізингу у розмірі 54 371,71 грн, 3% річних за період з 08.10.2020 по 22.10.2020 у розмірі 67,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 54,37 грн, пеня у розмірі 223,45 грн; - сума збитків на підставі п.8.2.3 договору лізингу у розмірі 105 168,60 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що в порушення положень ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.6.5. договору відповідачем не було здійснено лізингові платежі за березень та квітень 2020 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 53 934,20 грн. На підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2. загальних умов відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 234,95 грн за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 на суму 53 934,20 грн та інфляційні втрати на вказану суму у розмірі 269,67 грн, а також пеню за період з 31.08.2020 по 22.10.2020 у сумі 783,15 грн. Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів зі сторони відповідача та з у зв`язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивачем, з метою самозахисту свого права шляхом припинення зобов`язання та реалізації положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", 21.04.2020 на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вимога про повернення об`єкту лізингу відповідачем була проігнорована, з огляду на що 29.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською М.А. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 425, стосовно повернення відповідачем на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об`єкта фінансового лізингу. 10.06.2021 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. вилучено у відповідача об`єкт лізингу на підставі вищезазначеного виконавчого напису, що підтверджується копією акту приватного виконавця від 10.06.2020. Оскільки відповідач після отримання вимоги користувався об`єктом лізингу до 10.06.2021, останньому на підставі п. 6.18. загальних умов нараховано 25 553,13 грн, 3% річних на вказану суму за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у розмірі 336,04 грн, інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 25, 55 грн та пеню у розмірі 1 120,14 грн на підставі пункту 8.2.1. загальних умов, а в цілому 27 034, 86 грн. Крім того, невиконання відповідачем умов договору лізингу завдало позивачу збитків у сумі 105 168,60 грн, які підлягають стягненню на підставі п. 8.2.3. та 12.9. загальних умов. Така сума складається з сплачених позивачем на користь ТОВ "Юридична компанія "Тріпл СІ" коштів за надання юридично-консультаційних послуг у розмірі 104 408,32 грн, та коштів у сумі 760,28 грн, нарахованих на підставі п.12.9. загальних умов. Також на підставі п.12.5. загальних умов відповідачу нараховано 54 371,71 грн, 3% річних на зазначену суму у розмірі 67,03 грн за період з 08.10.2020 по 22.10.2020, інфляційні втрати у розмірі 54,37 грн та пеню у розмірі 223,45 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року у справі № 916/3417/20 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" суму заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 41 651 грн 04 коп., 3% річних у сумі 218 грн 20 коп., пеню у сумі 438 грн 08 коп., інфляційні втрати у сумі 269 грн 67 коп., судовий збір у сумі 638 грн 65 коп., витрати на правничу допомогу сумі 2 637 грн 52 коп. В задоволенні решти позову відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що: - з урахуванням правомірного користування відповідачем об`єктом лізингу до 05.05.2021, а також з огляду на часткове погашення відповідачем лізингових платежів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість зі сплати лізингових платежів, що підлягає стягненню з відповідача становить 41 651,04 грн (40059,22 грн сума лізингового платежу за березень 2020 року + 28 041,45 грн сум лізингового платежу за 21 день квітня 2020 року 26 449,63 грн сума оплати). Також судом здійснено перерахунок пені, який становить 438,08 грн, 3% річних - 218,20 грн, та інфляційних втрат - 269,67 грн. - вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за платежами за фактичне користування об`єкту лізингу, нарахованої на підставі п. 6.18 Умов, заявлені не як упущена вигода, та фактично позивач не доводить її наявність в порядку п.12.9. Угоди, що є необґрунтованим, - судом також відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача суми збитків у 105 168,60 грн, враховуючи відсутність доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, було залучено до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-яких інших осіб, вимоги про стягнення з відповідача 760,28 грн також не доведені, - щодо вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі у розмірі 54 371,71 грн, нарахованої на підставі п.12.5. договору, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на цю суму, суд зауважив, що позивачем не надано суду жодного обґрунтованого розрахунку нарахованої ним суми за послуги адміністрування та обслуговування та доказів понесення таких витрат, - здійснив пропорційний розподіл витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року по справі № 916/3417/20 в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОС ТІМ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» наступну заборгованість за Договором про фінансовий лізинг №00017439 від 13.12.2018: 25 553,13 грн.- сума заборгованості за платежами за фактичне використання Об`єкту лізингу, 3% річних на вказану суму за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у розмірі 336,04, інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 25, 55 грн. та пеня у розмірі 1 120,14 грн. на підставі пункту 8.2.1. Загальних умов; 54 371,71 - сума заборгованості на підставі пункту 12.5 Договору лізингу, 3% річних на зазначену суму у розмірі 67, 03 грн. за період з 08.10.2020 по 22.10.2020, інфляційні втрати у розмірі 54,37 грн. та пеня у розмірі 223,45 грн.; 105 168 грн. 60 коп., сума збитків на підставі пункту 8.2.3 Договору лізингу, витрати на правничу допомогу. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що в частині відмови у задоволенні в стягненні заборгованості за фактичне користування предметом лізингу у розмірі 25 553,13 грн, суд посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 не врахував, що в цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» посилалось також на пункт 6.18 договору. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду по справі №904/5726/19, суд першої інстанції не врахував і, як наслідок, безпідставно відмовив у задоволенні позову щодо стягнення 25 553,13 грн. В частині відмови у задоволенні в стягненні збитків у розмірі 105 168,60 грн, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи наявні відповідні докази, які підтверджують такі витрати Позивачем (договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення). Як було зазначено вище, умовами п. 8.6. Загальних умов визначено, що будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом. Щодо підтвердження понесення витрат у розмірі 54 371,71 грн, то такі витрати підтверджуються копією платіжного доручення від 17.12.2018, в якому призначенням платежу зазначено: збір під час набуття права власності на автомобіль (копія платіжного доручення від 17.12.2018 додається). Відповідно до пункту 12.5. Загальних умов у разі дострокового закінчення строку лізингу Лізингоодержувач виплачує Порше Лізинг Україна непогашену вартість Контракту (яка включатиме непогашену Вартість Об`єкта лізингу, а також компенсацію інших витрат, понесених Порше Лізинг Україна у зв`язку з достроковим закінченням строку лізингу, включаючи, окрім іншого, непогашену суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування), розраховану Порше Лізинг Україна. Таким чином, на підставі пункту 12.5. Загальних умов є всі правові підстави для стягнення з Відповідача 54 371,71 грн. Позивач просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення від 17.12.2018. В суді в першої інстанції вказаний доказ не був поданий, оскільки у представника Позивача такий доказ був відсутній. Крім того апелянт зазначає що ним понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 800 грн. З метою захисту свого права, 10.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» уклало договір про надання юридичних послуг з Адвокатським об`єднанням «КПД Консалтинг», заявку на надання юридичних послуг № 48 від 13 жовтня 2020 року. Згідно з пунктом 4.1 заявки на надання послуг № 48 вартість Послуг, визначених в п.lа цієї Заявки складає 9000,00 грн., крім того ПДВ 1800,00 грн., а всього 10800,00 грн. - за представництво інтересів Замовника в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі № 916/3417/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року та призначено розгляд апеляційної скарги по справі № 916/3417/20 на 08 лютого 2022 року о 10-30 год. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень по справі, подання до суду заяв чи клопотань стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, із доказами направлення копій таких заяв іншим учасникам справи. Ухвалою суду від 19.01.2022 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" призначено судове засідання у справі №916/3417/20 на 08 лютого 2022 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON. В судовому засіданні 08.02.2022 року оголошено перерву по справі до 14 лютого 2022 року о 10-20 год. В судове засідання 14.02.2022 року не з`явився представник відповідача, повідомлявся належним чином про судовий розгляд, зокрема, шляхом здійснення телефонограми представнику відповідача. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, враховуючи заяву відповідача про розгляд справи без участі представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. В судовому засіданні колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення від 17.12.2018 року на суму 54 284,83 грн, з огляду на таке. Обґрунтовуючи клопотання про долучення додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, скаржник посилається на те, що в суді в першої інстанції вказаний доказ не був поданий, оскільки у представника Позивача такий доказ був відсутній. Також відповідач послався на великий обсяг документообігу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна". Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до приписів ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 4 ст.74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Частина 4 статті 269 ГПК України містить обмеження суду апеляційної інстанції щодо прийняття доказів на стадії апеляційного перегляду, пов`язуючи таке право суду з обов`язком учасника справи довести винятковість випадку, який має бути підтверджено доказами неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про долучення платіжного доручення від 17.12.2018 року на суму 54 284,83 грн до матеріалів справи, оскільки апелянтом не надано належного обґрунтування поважності причин неможливості подання вказаних доказів при розгляді справи в суді першої інстанції у відповідності до ст.269 ГПК України. Посилання скаржника на великий обсяг документообігу товариства не може бути підставою для визнання поважності причин неподання додаткових доказів в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до вимог ст. ст. 240, 283 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків. Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрос Тім" (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00017439 (т.1 а.с.15), в якому сторони погодили такі умови: об`єкт лізингу: транспортний засіб AUDI А6 2.0 TDI quattro Premium, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ; вартість об`єкта лізингу: 1 302 836 грн; авансовий платіж: 195 425,40 грн; обсяг фінансування: 1 107 410,60 грн; кількість лізингових платежів: 60; строк лізингу (місяців): 60; залишкова вартість: 0,00 грн; адміністративний платіж: 27 685,26 грн; процентна ставка: 22,99 (зміна відповідно до пункту 6.4 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу). Одночасно з договором сторонами також було підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) (т.1 а.с.18-23) та Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі Умови) (т.1 а.с.24-36). Відповідно до преамбули Умов загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу, а також графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) як додаток до контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, являють собою угоду між сторонами щодо придбання об`єктів лізингу ТОВ "Порш Лізинг Україна" та його передання лізингоодержувачу (відповідно до визначених у цьому контракті значень вищезгаданих термінів) згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", іншими чинними положеннями українського законодавства, внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу "Порше Лізинг Україна". Згідно п.3.1. Умов предметом лізингу за цим контракт є транспортний засіб, зазначений у контракті (надалі - об`єкт лізингу). Об`єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та повною мірою відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбало/зобов`язується придбати об`єкт лізингу. За умовами п.3.2. Умов Порше Лізинг Україна придбаває об`єкт лізингу (отримує право власності на об`єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об`єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту. Лізингоодержувач користується об`єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об`єкта лізингу відповідно до цього контракту (п.3.3.Умов). Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об`єкт лізингу у Порше Лізинг України за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг України з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також, виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об`єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином (п.3.4.Умов). Відповідно до п.4.1. Умов Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об`єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об`єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об`єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті). Згідно п.4.2. Умов після завершення строку дії цього контракту та здійснення останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом і виконання всіх зобов`язань лізингоодержувачем, право власності на об`єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, запропонований Порше Лізинг Україна. Положення цього пункту застосовуються незалежно від стану об`єкта лізингу на момент сплати останнього Лізингового платежу та/або інших платежів. Пунктом 6.1. Умов сторони погодили, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); - проценти (винагорода Порше Лізинг Україна за отримання та використання лізингоодержувачем об`єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом, та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги з адміністрування та обслуговування контракту не включаються до лізингових платежів: - будь-які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; - інші витрати та платіжні зобов`язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. Якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов`язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу. Згідно п.6.5. Умов лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом. Відповідно до п. 6.7. Умов під час встановлення розміру комісій, передбачених графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, сторонами було враховано те, що обов`язок щодо сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування покладається на лізингодавця. За умовами п. 6.10. Умов лізингоодержувач здійснює лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування). Пунктом 6.18. Умов сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу. Згідно п. 8.2. Умов у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції: 8.2.1. Пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу. 8.2.2. Штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг України (пункт 8.3.1 цього контракту): 250 (двісті п`ятдесят) українських гривень за першу вимогу, 30 (триста) українських гривень за другу вимогу, 350 (триста п`ятдесят) українських гривень за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу); 8.2.3. Компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна. Відповідно до п.8.3. Умов якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж 10 (десяти) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: 8.3.1. Надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення сплати ще на 8 (вісім) робочих днів. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов`язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов`язання за цим контрактом. 8.3.2. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об`єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса. Згідно п.8.6. Угоди будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх зобов`язань за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених контрактом. Відповідно до п. 12.1. Угоди строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Пунктом 12.2. Угоди сторони визначили, що строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу (пункт 5.4). За умовами п.12.3. Угоди контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, а у випадку нотаріального посвідчення - з моменту такого посвідчення, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Контракт достроково припиняється: в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим контрактом та законом; за згодою сторін: за рішенням суду у встановлених законом випадках. Положення п.12.5. Умов регулюють питання, пов`язані з достроковим викупом об`єкту лізингу, відповідно до якого за згодою сторін цей контракт може бути припинений дострокового, але не раніше ніж через 12 місяців із дати початку строку лізингу. Таке дострокове закінчення строку лізингу є можливим лише за умови, що до моменту такого закінчення лізингоодержувач виконав усі свої зобов`язання, передбачені або пов`язані з цим контрактом. У разі дострокового закінчення строку лізингу лізингоодержувач виплачує Порше Лізинг Україна: а) непогашену вартість контракту (яка включатиме непогашену вартість об`єкта лізингу, а також інші платежі, що підлягають здійсненню у зв`язку з достроковим закінченням строку лізингу, включаючи, окрім іншого, непогашену суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування), розраховану Порше Лізинг Україна, та б) (застосовується виключно до юридичних або фізичних осіб, зареєстрованих як суб`єкти підприємницької діяльності) одноразову комісію за дострокове закінчення строку лізингу в розмірі 4% від непогашеної вартості об`єкта лізингу, зазначеної в договорі про фінансовий лізинг, якщо Порше Лізинг Україна вимагатиме сплати такої комісії. У разі звернення лізингоодержувача із проханням щодо дострокового закінчення строку лізингу згідно з цим пунктом, Порше Лізинг Україна вчинить потрібні дії, зокрема, визначить непогашену вартість контракту (заборгованість за контрактом) і надасть лізингоодержувачу рахунки для оплати у найкоротший можливий строк, але не пізніше через один місяць із дати отримання такого звернення. Після здійснення лізингоодержувачем усіх платежів відповідно до цього пункту контракту право власності на об`єкт лізингу перейде до лізингоодержувача, у разі чого сторони користуватимуться положеннями пункту 4.2. контракту. У відповідності до п. 12.6. Умов Порше лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитися від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об`єкта лізингу, зокрема, у разі, якщо: 12.6.1. Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 (тридцять) календарних днів. Відповідно до п.12.7. Угоди день, що вважатиметься датою припинення/відмови від контракту, визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про припинення/відмову від контракту та, за можливості, зв`язується з ним доступними засобами зв`язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг України на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців)/місцем реєстрації (для фізичних осіб). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою УДППЗ "Укрпошта" про прийняття повідомлення для відправки. Пунктом 12.8. Угоди встановлено, що негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхнього здійснення. Згідно п.12.9. Угоди у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запису. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об`єкта лізингу або, якщо об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу об`єкта лізингу (або у разі якщо об`єкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержуваечм відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується. Відповідно до п. 12.13. Угоди у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Згідно п. 13.1. Угоди лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна, повернути об`єкт лізингу Порше Лізинг Україна в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення контракту, крім випадку, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку. Пунктом 13.5. Угоди сторони погодили, що Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням (поверненням) об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов`язані з вилученням об`єкта лізингу. Якщо Порше Лізинг Україна не зможе здійснити свої права на вилучення (повернення), як передбачено у цьому пункті 13 Порше Лізинг Україна матиме право на вилучення об`єкта лізингу у лізингоодержувача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п.13.6. Угоди). Правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 "Лізинг" глави 58 Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР. У відповідності до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). За приписами частин другої та третьої статі 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст.4 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР суб`єктами лізингу можуть бути, зокрема: лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця. За частинами другою, третьою статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР обов`язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров`я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов`язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов`язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів. Пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, об`єкт лізингу позивачем було придбано у ТОВ "ЗС ГРУПП" на підставі договору №774-18Л від 13.12.2018 (т.1 а.с.37-40) та прийнято за актом прийому-передачі автомобіля від 18.12.2018 (т.1 а.с.42). На виконання умов договору про фінансовий лізинг №00017439, 21.12.2018 актом приймання-передачі (т.1 а.с.43) позивач як лізингодавець передав відповідачу як лізингоодержувачу, а останній прийняв у користування під виплату лізингових платежів предмет лізингу: AUDI А6 Limousine А6 Premium, шасі № НОМЕР_1 . З наданого позивачем Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів вбачається, що перший лізинговий платіж у сумі 40 059,16 грн відповідачем мав бути здійснений 13.12.2018, а останній у сумі 40 058,52 грн - 15.11.2023. При цьому графіком передбачено сплату лізингових платежів щомісяця (т.1 а.с.18-23). Згідно наданого позивачем графіку покриття витрат у березні 2020 року відповідачем мало бути сплачено на користь позивача черговий лізинговий платіж у сумі 40 059,22 грн, у квітні 2020 року у сумі 40 059,22 грн. Позивач виставив відповідачу відповідні рахунки-фактури на оплату чергових щомісячних лізингових платежів, за березень 2020 та за квітень 2020 року, однак відповідачем вказані платежі не були сплачені. 21.04.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору (вих.№00017439 від 16.04.2020) (т.1 а.с.49-50). У вказаній вимозі позивач просив відповідача повернути автомобіль на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" за адресою: Україна, місто Київ, проспект Павла Тичини, 1-В, офіс "В", впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження/проживання ТОВ "Агрос Тім". Зазначений лист відповідачем було отримано 24.04.2020, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківка відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошти (т.1 а.с.52). Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (частина друга статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР). Відповідно до п. 12.13. Угоди у випадках, передбачених пунктами 12.6. та 12.12., контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. Отже, з урахуванням п.12.13. Умов, зважаючи дату надіслання позивачем на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості та повідомлення про відмову від договору 21.04.2020 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення дії укладеного між сторонами договору про фінансовий лізинг після спливу 10 робочих днів - 05.05.2020 року. 29.05.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською М.А. за заявою позивача було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №425 (т.1 а.с.53), щодо передачі шляхом вилучення від ТОВ "Агрос Тім" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" транспортного засобу AUDI А6 2.0 TDI quattro Premium, 2016 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , державний реєстраційний помер НОМЕР_3 . 10.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. в рамках виконавчого провадження №62233322 щодо виконання виконавчого напису №425 від 29.05.2020, було вилучено у відповідача та передано позивачу об`єкт фінансового лізингу, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт приватного виконавця (т.1 а.с.56-57). Отже, оскільки лізингоодержувач (відповідач) не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства. В процесі розгляду справи судом встановлено, що після вилучення транспортного засобу у ТОВ «Агрос Тім», ТОВ «Порше Лізинг Україна» на підставі договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні транспортного засобу від 28.10.2020 (т.2 а.с.15-16) було відчужено ТОВ "Укркредит-Авто" транспортний засіб AUDI А6 Limousine, шасі № НОМЕР_1 . Згідно п. 3.1. названого договору ціна транспортного засобу визначена покупцем та продавцем на рівні 936 476,74 грн. Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 242 141,99 грн, з яких: - 55 221,97 грн сума заборгованості за лізинговими платежами за березень та за квітень 2020 року (нараховані на підставі положень п.6.5. Умов) з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені; - 27 034,86 грн сума заборгованості за платежами за фактичне користування об`єкту лізингу (нараховані на підставі п. 6.18 Умов) з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені; - 54 716,56 грн сума заборгованості, нарахована на підставі п.12.5. умов (сума збору на обов`язкове державне пенсійне страхування), з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені; - 105 168,60 грн сума збитків, нарахована на підставі п.8.2.3. Умов. Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, ТОВ «Порше лізинг України» звернулось до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за отриманням допомоги щодо вилучення у відповідача об`єкту лізингу. На підставі п.3.5.2 договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» здійснило вилучення об`єкту лізингу, в тому числі, шляхом вчинення наступних дій: Організувало оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору лізингу, Направило відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу, Здійснило пошук майна, у тому числі в рамках виконавчого провадження, Здійснило усі необхідні дії, спрямовані на сприяння приватному виконавцю в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням замовнику об`єкту лізингу. В підтвердження вчинення зазначених дій на загальну суму 104 408,32 грн. позивач надав акт №49 від 01.06.2020 року, де вартість наданих послуг щодо спірного договору складає 8500,00 грн. та акт №53 від 10.06.2020 року, де вартість послуг складає 95 908,32 грн. Крім того, на підставі п.12.9 Умов в позовній заяві позивачем нараховано 760,28 грн. Дослідивши матеріали справи та законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Щодо заборгованості за лізинговими платежами з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені у 55 221,97 грн. за березень та квітень 2020 року. Положеннями ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР, які кореспондуються з положеннями п.6.1. Угоди, передбачено обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Як встановлено судом, у даній справі лізингоодержувач не виконував зобов`язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом на відмову від договору та просив погасити заборгованість за договором і повернути предмет лізингу відповідно до умов договору та чинного законодавства. Лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до моменту розірвання договору виставлялись відповідачу до сплати рахунки-фактури: №00488276 від 02.03.2020 року на суму 40 865,56 грн., №00492163 від 01.04.2020 року на суму 39 518,27 грн. За частиною другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Ураховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта. Водночас у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов). Судова колегія встановила, що за умовами договору лізингу до структури лізингових платежів входили відшкодування частини вартості об`єкта лізингу, проценти та комісії; про наявність у складі структури лізингових платежів такої складової, як плата за фактичне користування предметом лізингу, не йдеться в досліджених судом доказах. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За своєю правовою природою відносини лізингу передбачають право лізингоодержувача користуватися предметом лізингу, тобто містять елементи договору оренди (найму), у яких користування предметом оренди є платним, тож узгоджене сторонами регулювання не суперечить змісту лізингових відносин, за якими лізингоодержувачу майно надається у виключне користування на визначений термін, та положенням законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що вимоги про стягнення заборгованості за договором підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідачки заборгованості за платою за користування об`єктом лізингу до припинення дії договору. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19, які в силу положень ст.236 ГПК України є обов`язковими для суду. Щодо розміру заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до моменту припинення дії договору про фінансовий лізинг від 13.12.2018 відповідачем фактично не сплачено черговий платіж за березень 2020 (виходячи з графіку відшкодування платежів оплачуваний період охоплює з 15.03.2020 по 14.04.2020) та квітень 2020 (оплачуваний період з урахуванням дати припинення дії договору становить з 15.04.2020 по 05.05.2020, тобто 21 календарний день). У розрахунку позивача (т.1 а.с.13) суми лізингових платежів за вказані періоди розраховані з урахування курсової різниці та становлять за березень 40 865,56 грн та за квітень 39 518,27 грн. Водночас, зважаючи на погодження сторонами у графіку чітко встановлених сум лізингових платежів, відсутність в матеріалах справи додаткових угод про внесення змін до такого графіку платежів щодо курсової різниці тощо, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку, що до сплати підлягають суми лізингових платежів, що погоджені сторонами у графіку без урахування курсової різниці. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем 07.10.2020 року було здійснено часткове погашення лізингових платежів на суму 12 731,98 грн та 13 717,65 грн., що загалом становить 26 449,63 грн. З урахуванням користування відповідачем об`єктом лізингу до припинення дії договору, що відбулось 05.05.2021, а також з огляду на часткове погашення відповідачем лізингових платежів в сумі 26 449,63 грн, судом першої інстанції правомірно визначено розмір заборгованості зі сплати лізингових платежів, що підлягає стягненню з відповідача, в сумі 41 651,04 грн (40059,22 грн сума лізингового платежу за березень 2020 року + 28 041,45 грн сум лізингового платежу за 21 день квітня 2020 року 26 449,63 грн сума оплати). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Відповідальність за прострочення сплати платежів сторонами погоджена у п.8.2. Загальних умов. Матеріали справи не містять жодного наданого відповідачем контррозрахунку чи заперечень щодо періоду нарахування чи щодо розміру пені, 3% річних або інфляційних втрат. Здійснивши перевірку розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором на прострочені лізингові платежі, колегія суддів погоджується з розрахунком суду першої інстанції, яким встановлено, що розмір пені за договором складає 438,08 грн, загальна сума процентів за договором складає 218,20 грн, сума інфляційних втрат становить 269,67 грн. Щодо стягнення заборгованості за фактичне користування об`єкту лізингу, нарахованої на підставі п. 6.18 Умов, в сумі 25 553,13 грн, а також нарахованих на цю суму 3% річних, інфляційних втрат та пеню. В позовній заяві позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за платежами за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 25 553,13 грн, 3% річних за період з 16.05.2020р. по 22.10.2020р. у розмірі 336,04 грн, інфляційні витрати за період з 16.05.2020 по 22.10.2020 у розмірі 25,55 грн, пеня у розмірі 1 120,14 грн. Позовні вимоги в цій частині обґрунтовані на підставі п. 6.18. Загальних умов, а саме використанням відповідачем об`єкту лізингу після отримання вимоги до його фактичного вилучення (10.06.2021). За частиною третьою статті 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. З припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідні висновки є застосовними і до відносин лізингу у випадках дострокового припинення договору у зв`язку з порушеннями лізингоодержувача. Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов`язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов`язок негайно повернути об`єкт лізингу у відповідному стані. Після припинення дії договору лізингу невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача. Тому права та обов`язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення предмета лізингу. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина друга статті 218 ГК України). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Зазначене вище кореспондує спеціальним положенням Закону України Про фінансовий лізинг, за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу в передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Як уже зазначалося вище, у пункті 12.9 Загальних умов сторони у разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запису. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об`єкта лізингу або, якщо об`єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана Порше Лізинг Україна внаслідок продажу об`єкта лізингу (або у разі якщо об`єкт лізингу залишається у власності Порше Лізинг Україна - ринкова вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися недійсними відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержуваечм відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується. Отже, з огляду на викладене, судова колегія зазначає, що правова природа суми, нарахованої за використання об`єкту лізингу після припинення дії договору, фактично є упущеною вигодою, що слід доводити відповідно до приписів п.12.9 Умов. Однак, в порушення п.12.9 Умов, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку вказаної суми, яка не є тотожною лізинговому платежу згідно рахунку від 04.05.2020. При цьому, позивач суму у розмірі 25 553,13 грн просить стягнути на підставі п.6.18. умов, що є необґрунтованим, адже після припинення дії договору лізингу внаслідок відмови лізингоодержувача, останній набуває право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Крім того, у позовній заяві позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 760,28 грн, на підставі п.12.9. Угоди. Як зазначалось вище, у відповідності до положень п. 12.9. Умов упущеною вигодою є будь-яка різниця між вартістю об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що була фактично отримана ТОВ "Порше Лізинг Україна" в результаті продажу об`єкту лізингу або, якщо об`єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Зазначена у договорі лізингу кваліфікація вказаної суми як упущеної вигоди за домовленістю сторін не змінює правову природу цієї суми, а також необхідність доведення наявності усіх елементів порушення, необхідних для кваліфікації цієї суми як упущеної вигоди відповідно до наведених приписів закону. Судовою колегією встановлено, що після вилучення об`єкту лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» було продано транспортний засіб на підставі договору купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні транспортного засобу від 28.10.2020, згідно умов договору ціна транспортного засобу становила 936 476,74 грн. При цьому, згідно графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів після сплати відповідачем 15 лізингового платежу у відповідача рахувався несплачений залишок у сумі 935 594,30 грн, що фактично є меншою сумою ніж визначена у договорі купівлі продажу вартість об`єкту продажу на 882,44 грн., що в свою чергу відповідно до абзацу другого п.12.9. Угоди виключає можливість застосування такого пункту. Заборгованість у розмірі 760,28 грн. визначена у розрахунку позивача як компенсація витрат згідно п.12.9 договору, на підставі рахунку від 07.10.2020 року №00518322, однак такий рахунок взагалі в матеріалах справи не міститься, жодного обґрунтування вказаної суми заборгованості 760,28 грн. апелянтом не надано. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за фактичне використання об`єкту лізингу у розмірі 25 553,13 грн, 3% річних у розмірі 336,04 грн, інфляційних витрат у розмірі 25,55 грн, пені у розмірі 1 120,14 грн, та 760,28 грн, на підставі п.12.9. Угоди. Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача суми збитків у 104 408,32 грн, що понесені позивачем за договором надання юридично-консультаційних послуг ТОВ "Юридична компанія "Тріпл СІ". Приписами статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Відсутність хоча б одного з перелічених вище елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення. Отже, позивачу потрібно довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Положеннями п. 8.2.3. Умов передбачено право позивача на компенсацію будь-яких витрат та/або винагород понесених ним, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, невиплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору лізингу, ТОВ «Порше лізинг України» звернулось до ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» за отриманням допомоги щодо вилучення у відповідача об`єкту лізингу за договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012, відповідно до якого ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" надало ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги щодо клієнта ТОВ "Агрос Тім". На підставі п.3.5.2 договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» здійснило вилучення об`єкту лізингу, в тому числі, шляхом вчинення наступних дій: Організувало оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору лізингу, Направило відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу, Здійснило пошук майна, у тому числі в рамках виконавчого провадження, Здійснило усі необхідні дії, спрямовані на сприяння приватному виконавцю в оперативному завершенні виконавчого провадження вилученням/поверненням замовнику об`єкту лізингу. В підтвердження вчинення зазначених дій на загальну суму 104 408,32 грн. позивач надав акт №49 від 01.06.2020 року, де вартість наданих послуг щодо спірного договору складає 8500,00 грн. та акт №53 від 10.06.2020 року, де вартість послуг складає 95 908,32 грн. З вищевказаних актів вбачається, що ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" надано ТОВ "Порше Лізинг Україна" юридично-консультаційні послуги щодо вчинення виконавчого напису та вилучення об`єкта лізингу у клієнта ТОВ "Агрос Тім". Пунктом 8.2.3 Умов передбачено, що компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем відповідно до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та не вважається підставою для відстрочення виплати компенсації. Вищезазначені санкції підлягають сплаті лізингоодержувачем упродовж 10 (десяти) робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна. Колегія суддів вважає правомірними посилання суду першої інстанції на те, що матеріалами справи підтверджується, що виконавчий напис вчинено 29.05.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Разумовською М.А. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мойсеєнко Д.П. від 02.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62233322; згідно акту приватного виконавця від 10.06.2020 року вилучення об`єкта лізингу фактично здійснено приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження №62233322. Реалізація процедури вилучення об`єкта лізингу у відповідача здійснена приватним виконавцем, у той час як матеріалами справи не підтверджується здійснення ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" дій, пов`язаних з вилученням об`єкта лізингу. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність доказів того, що позивачем, крім приватного нотаріуса та приватного виконавця, було залучено до вчинення як виконавчого напису, так і до проведення виконавчих дій, будь-яких інших осіб, зокрема, працівників ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі". Колегія суддів зазначає, що витрати на оплату послуг з повернення майна не є збитками у розумінні положень частин 1, 2 статті 22, частин 1-3 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру, тобто необхідних ознак збитків, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором лізингу. У даному випадку отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також надання послуг з повернення майна не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для поновлення свого права. Позивач жодною мірою не був позбавлений права самостійно вживати заходів із захисту своїх інтересів, а залучення третіх осіб є його власним вибором. Тому зазначені витрати за своєю правовою природою не є збитками. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.07.2018 у справі №911/2449/17, витрати на оплату консультативних та юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог про стягнення збитків. Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі у розмірі 54 371,71 грн, нарахованої на підставі п.12.5. договору, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на цю суму. Відповідно до пункту 12.5. Загальних умов у разі дострокового закінчення строку лізингу Лізингоодержувач виплачує Порше Лізинг Україна непогашену вартість Контракту (яка включатиме непогашену Вартість Об`єкта лізингу, а також компенсацію інших витрат, понесених Порше Лізинг Україна у зв`язку з достроковим закінченням строку лізингу, включаючи, окрім іншого, непогашену суму збору на обов`язкове державне пенсійне страхування), розраховану Порше Лізинг Україна. Пункт 12.5. Умов регулює питання, пов`язані з достроковим викупом об`єкту лізингу, за змістом якого у разі сплати лізингоодержувачем усіх платежів він набуває право власності на об`єкт лізингу. Разом з тим, право власності відповідачем не набуто, а позивачем об`єкт лізингу відчужено. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач надав суду рахунок-фактуру №59010-00518321 від 07.10.2020 на загальну суму 54 371,71 грн із вказанням - послуги з адміністрування та обслуговування (т.1 а.с.58). До суду апеляційної інстанції апелянтом надано копію платіжного доручення від 17.12.2018, яка судовою колегією не прийнята у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування неможливості подання додаткових доказів в суді першої інстанції, тому не оцінюється судом. З огляду на викладене, враховуючи відсутність належних підстав та обґрунтування понесених витрат на підставі пункту 12.5. Загальних умов, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з Відповідача 54 371,71 грн. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року у справі № 916/3417/20 підлягає залишенню без змін. Частиною 4 ст.129 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, а також витрат на правову допомогу позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції вірно здійснив пропорційний розподіл судових витрат. Заява апелянта про відшкодування витрат на понесену правничу допомогу у розмірі у розмірі 10 800 грн. залишається без задоволення з огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення. Керуючись статтями 270, п.2 ч.1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 11 листопада 2021 року у справі № 916/3417/20 залишити без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 21.02.2022 року Головуючий суддя А.І. Ярош Суддя Г.І Діброва Суддя Н.М. Принцевська