Постанова 4824 № 369/7583/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/2007/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 369/7583/20 17 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Ратушному А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Торути Людмили Павлівни на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Дубас Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидка Ірина Миколаївна про визнання договору удаваним, визнання попереднього договору договором купівлі- продажу квартири, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного майна подружжя,- в с т а н о в и в: 23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Києво- Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидка Ірина Миколаївна про визнання договору удаваним, визнання попереднього договору договором купівлі- продажу квартири, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 26.12.2014 року між ним та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу дітей немає. На даний час питання розірвання шлюбу між ним та відповідачкою вирішується в судовому порядку.Вінє внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, а саме: з м. Перевальськ Перевальського району Луганської областві, де він проживав по АДРЕСА_1 та взятий на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою він та відповідачка проживають однією сім`єю з жовтня 2014 року. 26 травня 2015 року між ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець) було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобов`язались у майбутньому, в строк не пізніше 26 травня 2022 року укласти договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 (спірної квартири), ціна якої визначена за погодженням сторін в розмірі 217000,00 грн., яка повністю була сплачена покупцем ОСОБА_4 на користь продавця ОСОБА_3 станом на 09.04.2019року, що підтверджується власноручною розпискою продавця ОСОБА_3 . В той же день, 26.05.2015року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М. було посвідчено довіреність, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси, як власника належної їй на праві особистої приватної власності квартири, для цього представнику надано право вільного доступу до вищезазначеної квартири, підписувати, подавати та одержувати необхідні договори, заяви, довідки, посвідчення та будь-які інші необхідні документи у всіх підприємствах, незалежно від їх підпорядкування та форми власності, в тому числі, в органах технічної інвентаризації, житлово-комунальних підприємствах, установах, сплачувати необхідні збори, мита та податки, а також здійснювати всі інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цих повноважень у відповідності з діючим законодавством. Довіреність видано строком на сім років (до 26.05.2022року), якщо не буде припинена раніше цього терміну шляхом скасування з дотриманням при цьому вимог цивільного законодавства. Вважає, що в даному випадку, сплата в повному розмірі ціни нерухомого майна - квартири покупцем ОСОБА_4 за попереднім договором купівлі-продажу, прийняття продавцем ОСОБА_3 цих коштів від покупця ОСОБА_4 та фактична передача останній придбаної квартири у користування, що відповідає в повній мірі усім істотним умовам договору купівлі-продажу квартири згідно ст.655 ЦК України, беззаперечно свідчить, що сторони уклали не попередній договір купівлі-продажу квартири, а основний договір купівлі-продажу квартири. З огляду на те, що спірна квартира за попереднім договором була придбана під час перебування його та відповідачки в шлюбі, то вказана квартира є їх спільною сумісною власністю і підлягає поділу між ними в рівних частках. Враховуючи зазначене, просив суд попередній договір від 26.05.2015 року, укладений між ОСОБА_3 (продавець) і ОСОБА_4 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного округу Київської області Швидкою І.М. та зареєстрований в реєстрі за №122, визнати удаваним. Визнати, що попередній договір від 26.05.2015 року є договором купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_4 набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати зазначену квартиру об`єктом спільної сумісної власностю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Києво- Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидка Ірина Миколаївна про визнання договору удаваним, визнання попереднього договору договором купівлі- продажу квартири, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного майна подружжя, відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Торута Людмила Павлівна 01 листопада 2021 року подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позовної заяви. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надав невірну правову оцінку встановленим дійсним обставинам справи, наданим доказам, не врахував, що попередній договір не може містити положення про оплату вартості квартири або її частини до укладання основного договору, так як попередній договір регулює лише відносини сторін в частині майбутнього укладення основного договору. Вказує на те, що надана позивачем копія розписки відповідачки ОСОБА_3 від 09.04.2019 року про отримання нею від ОСОБА_4 на погашення вартості спірної квартири 217 000,00 грн. не була врахована судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Посилається на те, що наведені фактичні дії сторін попереднього договору підтверджують удаваність цієї угоди, оскільки протирічать умовам і правовому змісту даного правочину та підтверджують доводи позивача про те, що сторони попереднього договору насправді бажали укласти договір купівлі- продажу. Стосовно визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя зазначає, що оскільки спірна квартира придбана за договором купівлі- продажу (удаваним попереднім договором), а також її повна ціна в розмірі 217 000,00 грн. виплачена подружжям під час перебування в зареєстрованому шлюбі, за рахунок коштів сімейного бюджету подружжя, то вона є об`єктом спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_4 17 січня 2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Волошин Ігор Володимирович поштою направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм процесуального права та судом вірно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. Надавши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 26.05.2015 року уклали саме попередній договір, який відповідає вимогам ч.1 ст. 635 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для визнання вказаного договору удаваним. Вказує на те, що попередній договір не може вважатись основним договором купівлі-продажу, оскільки згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов`язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно ( товар) у сплатити за нього певну грошову суму, адже майно ( квартира) за попереднім договором не перейшло у власність ОСОБА_4 . Безпідставним вважає посилання позивача на обгрунтування доводів свого позову на видану відповідачкою ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 від 26.05.2015 року довіреність , так як вказана довіреність надає ОСОБА_5 право вчиняти дії в інтересах власника квартири ОСОБА_3 як її представнику. Вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при укладенні попереднього договору 26.05.2015 року волевиявлення сторін даного правочину було спрямоване на укладення договору купівлі-продажу квартири, а тому суду першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання попереднього договору удаваним правочином. З огляду на зазначене, спірна квартира щодо якої укладено лише попередній договір і яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та не підлягає поділу між ними. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Торута Людмила Павлівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Волошин Ігор Володимирович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення. Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидка Ірина Миколаївна в судове засідання повторно не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлені, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 26.12.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого 26 грудня 2014 року. Від даного шлюбу дітей немає. 26 травня 2015 року ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Києво -Святошинського районного нотаріального округу Київської області ІІІвидкою І.М., зареєстрований в реєстрі за №

122. Відповідно до уморв п. 1 вказаного договору сторони зобов`язалися у майбутньому, в строк не пізніше 26.05.2022 року укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір) на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2 цього попереднього договору передбачено, що в підтвердження наміру придбати квартиру та з метою забезпечення оформлення договору купівлі-продажу (основного договору) покупець передає гроші в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) гривень в рахунок суми, яку повинен сплатити продавцю при оформленні договору купівлі-продажу квартири. Пунктом 3.1. цього договору визначено, що об`єкт продажу однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить продавцю на праві особистої приватної власності. Пунктом 3.3. цього договору визначена ціна квартири у розмірі 217000,00 (двісті сімнадцять тисяч) гривень та встановлено такий порядок розрахунку: 39 000,00 грн. продавець отримала від покупця до підписання цього договору, що підтверджує своїм підписом під цим договором; 178 000,00 грн. будуть сплачуватись покупцем частками до оформлення основного договору. Одержання часткового платежу продавець підтверджує розпискою. При сплаті покупцем достроково повної вартості квартири сторони домовились про укладення основного договору раніше зазначеного в п. 1 терміну. Згідно з пунктом 7 цього договору, у разі якщо одна сторона ухиляється від виконання обов`язку за цим договором (тобто ухиляється від укладення основного договору) інша сторона вправі звернутись до суду з вимогою про примушування укласти договір або визнання основного договору таким, що є укладеним. 26 травня 2015 року ОСОБА_3 видала на ім`я ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси, як власника належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_4 . Для цього представнику надається право вільного доступу до вищевказаної квартири, підписувати, подавати та одержувати необхідні договори, заяви, довідки, посвідчення та будь-які інші документи у всіх організаціях та підприємствах, незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Довіреність видана на сім років - до 26 травня 2022 року та посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М. 26 травня 2015 року, зареєстрована в реєстрі за №

121. З довідки Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 11 грудня 2014 року вбачається. що ОСОБА_1 , 1966 року народження дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . З довідки Управління соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 22.10.2014 року № 3244-169 вбачається, що ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту встановлення факту проживання особи, складеного ТОВ " Нао Сістем-1" від 25.05.2020 року ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_4 без реєстрації. 09 квітня 2019 року ОСОБА_3 надала розписку про те, що вона отримала від ОСОБА_4 в рахунок погашення 16 000,00 ( шістнадцять тисяч ) гривень. Загальна сума погашення боргу двісті сімнадцять тисяч. 04.09.2020 року представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Волошин І.В. звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування до вказаних позовних вимог трирічного строку позовної давності, з огляду на те, що оспорюваний правочин був укладений 26 травня 2015 року, а з вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся др суду 18 червня 2020 року, тобто, через п`ять років після укладення оспорюваного ним правочину. З наданих до апеляційного суду копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , копії свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , копії свідоцтва про зміну імені, виданого 26 лютого 2019 року Києво-Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області , актовий запис № 21 вбачається, що ОСОБА_4 змінила ім`я на ОСОБА_4 . Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Києво- Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидка Ірина Миколаївна про визнання договору удаваним, визнання попереднього договору договором купівлі- продажу квартири, визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного майна подружжя, суд першої інстанції посилався на відсутність двохсторонньої домовленості щодо отримання квартири у власність відповідача ОСОБА_4 на підставі попереднього договору. Судом не було встановлено, що між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 фактично було укладено договір купівлі-продажу квартири, спірна квартира і на даний час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , а тому відсутні підстави для визнання попереднього договору удаваним правочином .За вказаної обставини вимога про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і її поділ є необгрунтованою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони грунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах матеріального права, з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов"язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов"язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі, (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 02 грудня 2010 року N 2756-VI, від 11 лютого 2010 року N 1878-VI). Отже, цивільним законодавством встановлено вимоги щодо форми і змістудоговору купівлі-продажу нерухомого майна та попереднього договору до вказаного основного договору . Матеріалами справи встановлено, що попередній договір від 26 травня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений нотаріально та відповідає вимогам цивільного законодавства. Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням вказаних вимог законуправом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (правовий висновок Верховнго Суду України № 6-84цс14 від 03 вересня 2014 року). Судом встановлено, що, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 попередній договір від 26 травня 2015 року був удаваним правочином, за яким приховано інший правочин- договір купівлі-продажу квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 37,0 кв.м, житловою площею 18,1 кв.м. Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Позивач, посилаючись на удаваність правочинумає довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Згідно вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. З дослідженого судом попереднього договору від 26 травня 2015 року вбачається, що сторони вказаного договору ОСОБА_3 ( продавець) та ОСОБА_4 ( покупець) укладенням цього попереднього договору зобов`язались у майбутньому, в строк не пізніше 26.05.2022 року укласти договір купівлі-продажу квартири (основний договір) на умовах, визначених цим договором.В підтвердження наміру придбати квартиру та з метою забезпечення оформлення договору купівлі-продажу (основного договору) покупець передає гроші в сумі 39 000,00 (тридцять дев`ять тисяч) гривень в рахунок суми, яку повинен сплатити продавцю при оформленні договору купівлі-продажу квартири. Об`єкт продажу однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить продавцю на праві особистої приватної власності. Ціну квартири визначили у розмірі 217000,00 (двісті сімнадцять тисяч) гривень та встановили такий порядок розрахунку: 39 000,00 грн. продавець отримала від покупця до підписання цього договору, що підтверджує своїм підписом під цим договором; 178 000,00 грн. будуть сплачуватись покупцем частками до оформлення основного договору. Одержання часткового платежу продавець підтверджує розпискою. При сплаті покупцем достроково повної вартості квартири сторони домовились про укладення основного договору раніше зазначеного в п. 1 терміну. З викладеного вбачається, що сторони попереднього договору домовились про визначення строку виконання попереднього договору до 26 травня 2022 року, тобто, на час звернення позивача з вказаним позовом до суду, 18 червня 2020 року, строк виконання попереднього договору ще не настав. Що стосується оплати вартості спірної квартири, то доведеним є лише факт сплати ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 39000,00 грн. при підписанні попереднього договору, так як вказаний факт обумовлений в договорі, який підписаний його сторонами. За умовами попереднього договору 178 000,00 грн. вартості квартири будуть сплачуватись покупцем частками до оформлення основного договору. Одержання часткового платежу продавець підтверджує розпискою. Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи позивача ОСОБА_1 про те, що факт сплати повної вартості квартири АДРЕСА_4 підтверджується копією розпискою ОСОБА_3 від 09 квітня 2019 року про те, що вона отримала від ОСОБА_4 в рахунок погашення 16 000,00 ( шістнадцять тисяч ) гривень. Загальна сума погашення боргу двісті сімнадцять тисяч, так як з вказаної розписки не вбачається, що вказані кошти були отримані саме в якості оплати вартості спірної квартири . Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав в судовому рішенні оцінки вказаній розписці є безпідставними, так як така оцінка вказаному доказу судом була надана. Правильним є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про те, що факт укладення між сторонами 26 травня 2015 року не попереднього договору, а договору купівлі-продажу квартири підтверджується посвідченою 26 травня 2015року приватним нотаріусом Києво-Святощинського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М. довіреністю, яка зареєстрована в реєстрі за №121, згідно якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 на розпорядження квартирою АДРЕСА_4 , так як відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси, як власника належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_4 . Для цього представнику надається право вільного доступу до вищевказаної квартири, підписувати, подавати та одержувати необхідні договори, заяви, довідки, посвідчення та будь-які інші документи у всіх організаціях та підприємствах, незалежно від їх підпорядкування та форми власності. Довіреність видана на сім років - до 26 травня 2022 року та посвідчена приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М. 26 травня 2015 року, зареєстрована в реєстрі за №

121. З викладеного вбачається, що ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси, як власника належної їй на праві особистої приватної власності квартири АДРЕСА_4 . Вказана довіреність не надає ОСОБА_4 право розпорядження вказаною квартирою. Довіреність вказує на те, що ОСОБА_4 діє як представник ОСОБА_3 , а не як власник квартири. З інформації з Державного реєстру речових пав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 29.05.2020 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_3 , що також спростовує доводи позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що наведені фактичні дії сторін попереднього договору підтверджують удаваність цієї угоди, оскільки протирічать умовам і правовому змісту даного правочину та підтверджують доводи позивача про те, що сторони попереднього договору насправді бажали укласти договір купівлі- продажу, колегія суддів відхиляє, так як відповідно до вимог ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором і саме такі зобов`язання сторін передбачені оспорюваним попереднім договором від 26 травня 2015 року і суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання вказаного попереднього договору удаваним . Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , відсутність підстав для визнання попереднього договору, укладеного 26 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 удаваним, визнання вказаного попереднього договору договором купівлі-продажу. З огляду на відсутність доказів набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру на підставі оспорюваного правочину, відсутні підстави для визнання цієї квартири спільною сумісною власністю подружжя та для її поділу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від25 жовтня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивач ОСОБА_1 адвокати Торути Людмили Павлівни. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Торути Людмили Павлівни залишити без задоволення. Рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року. Головуючий: Судді: