Постанова 4824 № 761/23214/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/568/2022 Справа № 761/23214/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 16 лютого 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Рибака М.А. в м. Київ 13 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У червні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, збільшивши позовні вимоги в березні 2021 року, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 426203,68 грн., моральну шкоду 50000 грн., покласти на відповідача судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що 26 липня 2018 року о 12 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Герцена, 10 на перехресті з вул. Лермонтовська водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автомобілем, яким керував ОСОБА_3 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдання позивачу збитків. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року в справі № 761/30514/18 ОСОБА_1 визнаний винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 19 вересня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Seat д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 в результаті його пошкодження, яка на дату оцінки становить 440220,20 грн., а вартість складання звіту - 2000 грн. Згідно з договором страхування цивільної відповідальності власник автомобіля Lexus д.н.з. НОМЕР_1 застрахований в ТДВ «СТ «Домінанта», якому позивач надіслав цінним листом повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про отримання страхового відшкодування, проте в зв`язку з тим, що страховик перебуває в стані припинення, страхове відшкодування не здійснене, і вимоги щодо страхових виплат позивачем не заявляються. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача йому заподіяно моральної шкоди, оскільки фактично з 26 липня 2018 року по даний час позивачем втрачено можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 426203,68 грн., 2000 грн. моральної шкоди та 2000 грн. вартості складення звіту про оцінку матеріального збитку, судовий збір в сумі 4312,57 грн., в решті позову відмовлено. Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення суми матеріального збитку, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2021 року в частині стягнення суми матеріального збитку в розмірі 426203,68 грн. та 2000 грн. вартості складення звіту про оцінку матеріального збитку, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що оскаржуване рішення фактично базується на висновку експерта від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54, де зазначено нібито встановлену експертом вартість заподіяного збитку, однак судом не надано жодної оцінки ні самому висновку експерта, ні тим даним, які використані експертом для складення такого висновку. Відповідач не заперечував своєї вини у заподіянні шкоди позивачу у вигляді пошкодження автомобіля і підтверджував свою готовність відшкодувати таку шкоду, однак лише за умови об`єктивного встановлення пошкоджень автомобіля та вартості його відновлення. Позивач ухилився від надання на огляд експертові свого автомобіля, після чого у позапроцесуальному порядку експертові було надано ряд фотографій автомобіля на електронному носієві інформації, на підставі яких і складено висновок експерта. Представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду на незаконність проведення експертизи за фотографіями та висловив ряд інших запитань до законності висновку експерта та просив суд викликати експерта для надання роз`яснень відповідних спірних моментів, однак у виклику експерта було відмовлено, при цьому судом повідомлено, що факт порушення при проведенні експертизи дійсно мав місце, оскільки суд не доручав експертові проводити експертизу без огляду автомобіля, та що цьому буде надана оцінка в подальшому, проте жодної оцінки ні цьому факту, ні висновку експерта узагалі суд не надав. Вказував, що висновок не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. Так, у зазначеному висновку відсутній перелік встановлених експертом ушкоджень автомобіля, що підлягав дослідженню, зазначено лише вартість відновлення автомобіля без будь-якої аргументації щодо наявності в автомобілі ушкоджень та способів їх усунення. При цьому визначення вартості відновлювального ремонту без огляду експертом транспортного засобу можливе лише за умови прийняття органом, що призначив експертизу, відповідного рішення про здійснення експертного дослідження без такого огляду, а також за умови визначення таким органом обсягу необхідних ремонтних робіт або характеру та обсягу пошкоджень транспортного засобу. Однак жодного судового рішення про проведення експертного дослідження без огляду автомобіля позивача не приймалось. Отже, висновок експерта має бути визнаний недопустимим доказом. Крім того, фотоматеріали, використані експертом для складення висновку, надані у позасудовому порядку з грубим ігноруванням вимог чинного законодавства, а саме ч. 3 ст. 83 ЦПК України. Стороні відповідача не надсилались і не надавались будь-яким чином додаткові матеріали, доступ до них стороною відповідача отримано лише після окремого клопотання до суду, оскільки таких матеріалів не було навіть в матеріалах судової справи. За таких обставин зазначені матеріали мали б бути визнані недопустимими доказами, як і всі докази, отримані з використанням зазначених вище фотоматеріалів, а саме, висновок експерта від 18 листопада 2020 року. Незважаючи на відсутність у висновку зазначення будь-яких встановлених експертом ушкоджень автомобіля, у додатках до висновку наявна калькуляція проведення ремонтних робіт, згідно з якою експертом розраховано здійснення заміни (ремонту) елементів автомобіля, ряд з яких за наданими експерту фотоматеріалами не має жодних пошкоджень та ніяк не пов`язані з усуненням наявних на фотографіях пошкодженнях автомобіля. Водночас зазначено про необхідність заміни ряду елементів, про ушкодження яких неможливо зробити висновок з огляду наданих експерту фотографій. Також калькуляцією передбачено здійснення не пов`язаних з усуненням будь-яких ушкоджень робіт, наявна у висновку експерта калькуляція не відповідає фотоматеріалам, на підставі яких здійснювалася експертиза. При цьому судом в оскаржуваному рішенні жодним чином не обґрунтовано, чому суд прийняв до уваги такі доводи сторони відповідача, не надав оцінку фотоматеріалам, які стали предметом експертизи, а взяв до уваги лише висновок експертизи, який таким фотоматеріалам явно суперечить. Призначивши в справі автотоварознавчу експертизу, судом визнано, що наданий стороною позивача звіт про оцінку матеріального збитку від 19 вересня 2018 року не відповідає вимогам законодавства і не може бути використаний як доказ у справі, отже витрати позивача на створення такого звіту не були необхідними для розгляду цієї справи і відсутні були підстави покладати на відповідача обов`язок з відшкодування таких витрат позивача. Від позивача ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що 01 жовтня 2020 року позивач на виконання клопотання експерта надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що об`єкт дослідження (транспортний засіб) передано на підставі довіреності у розпорядження та користування іншим особам, тому надати його експерту немає можливості. Позивачем, разом із заявою, на вимогу експерта було надано до суду кольорові фотознімки пошкодженого автомобіля та пошкоджених складових частин автомобіля в ДТП. В свою чергу відповідач не скористався своїм правом надати обґрунтоване клопотання про відмову в задоволенні клопотання експерта або інших заперечень. Вказував, що позивачем не надсилалась заява (щодо клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи) відповідачу в зв`язку з тим, що даний обов`язок не передбачений ЦПК, відтак вимоги ст. 83 ЦПК України ним не порушені. Наголошував, що трактування скаржником положень Методики здійснюється всупереч положень чинного законодавства, якими регулюється порядок проведення експертиз щодо визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, а судом виконані усі дії щодо отримання (надсилання) матеріалів справи експертові та належного повідомлення щодо проведення експертизи за фотознімками. Зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді, і що докази щодо розміру цих витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В частині стягнення моральної шкоди рішення суду першої інстанції ніким не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду. Рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, а саме в частині задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди, відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що 26 липня 2018 року о 12:15 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі сторін, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб позивача, чим заподіяно йому матеріальну шкоду, що перевищує розмір страхової виплати на суму 426203,68 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з винної особи ОСОБА_1 . Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля Seat д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 32 т. 1). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року в справі № 761/30514/18 ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, встановлено що 26 липня 2018 року о 12 год. 15 хв. в м. Києві по вул. Герцена, 10 на перехресті з вул. Лермонтовська ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Lexus д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знаку 5.172«Напрямок руху по смугах», здійснив виїзд на зустрічний бік дороги та на перехресті з вул. Лермонтовська при виконанні обгону не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем Сіат д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , що здійснював виїзд з вул. Лермонтовська ліворуч, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 14.6а, п. 8.4г ПДР (а. с. 10 т. 1). На а. с. 11 - 34 т. 1 знаходиться копія звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 94/94.09.18 від 19 вересня 2018 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «УЦВЗ «ЛАДЕН-Авто» за замовленням ОСОБА_3 , згідно якого вартість матеріального збитку становить 440220,20 грн.Вартість звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 94/94.09.18 від 19 вересня 2018 року становить 2000 грн. (а. с. 35 т. 1). На а. с. 145 - 157 т. 1 наявний висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Seat д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26 липня 2018 року станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 26 липня 2018 року, складає 490434,04 грн., розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Seat д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26 липня 2018 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 26 липня 2018 року складає 526203,68 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. З огляду на викладене, вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Lexus д.н.з. НОМЕР_1 , у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною з огляду на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, та не заперечувалась сторонами у справі. За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Позивачем у позові зазначено і відповідачем не заперечувалось, що страховиком власника автомобіля Lexus д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди було ТДВ «Страхова компанія «Домінанта» з лімітом страхового відшкодування 100000 грн. за шкоду, заподіяну майну третіх осіб; станом на час розгляду справи страховиком не здійснено виплату страхового відшкодування, проте вимоги про стягнення коштів ОСОБА_3 до ОСОБА_1 висунуті лише в частині шкоди, що перевищує ліміт страхового відшкодування. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. На підтвердження обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої вимоги, ним надано звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 94/94.09.18 від 19 вересня 2018 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «УЦВЗ «ЛАДЕН-Авто». Крім того, за клопотанням відповідача, який не погоджувався з даним звітом, в справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, висновком якої від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54 визначено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Seat д.н.з. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26 липня 2018 року, станом на дату дорожньо-транспортної пригоди 26 липня 2018 року складає 526203,68 грн. Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції належним чином дослідив подані сторонами докази, та з урахуванням положень статей 1187, 1192, 1194 ЦК України дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди 526203,68 і належним позивачу лімітом страхової виплати (страховим відшкодуванням) 100000 грн., тобто 426203,68 грн. Розмір матеріальної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підтверджується належними і допустимими доказами, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, а доводи апеляційної скарги щодо недоведення розміру такої шкоди спростовуються матеріалами справи. Заперечуючи проти стягнення страхового відшкодування, призначеного судом, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що висновки суду першої інстанції здійснено на підставі висновку експерта від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54, який, згідно доводів ОСОБА_5 , складений з порушенням норм процесуального права та має недоліки і невідповідності. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 107 ЦПК України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів. Відповідно до ч. 6 ст. 72 ЦПК України експерт має право заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів і зразків, якщо експертиза призначена судом. Спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, що позивач ухилився від надання на огляд експертові свого автомобіля, в позапроцесуальному порядку надав експертові фотографії автомобіля на електронному носії інформації, яких не було в матеріалах справи і доступ до яких стороною відповідача отримано лише після окремого клопотання до суду, виходячи з наступного. На а. с. 136 т. 1 знаходиться клопотання експерта від 13 липня 2020 року про надання матеріалів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 01 червня 2020 року, в якому експерт зокрема просив суд зобов`язати позивача надати для огляду об`єкт дослідження, а саме автомобіль у пошкодженому стані з відповідними реєстраційними документами до нього, у випадку, якщо експертизу необхідно провести по матеріалам справи, то на це необхідна письмова вказівка суду, для проведення експертизи по матеріалам справи у розпорядження експерта необхідно надати детальні кольорові фотознімки пошкодженого автомобіля та пошкоджених складових частин автомобіля в ДТП, що сталася 26 липня 2018 року. Копію зазначеного клопотання експерта від 13 липня 2020 року було направлено Шевченківським районним судом м. Києва сторонам для відома та виконання супровідним листом, в якому зазначено про надання матеріалів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи (а. с. 134 т. 1). 01 жовтня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява позивача ОСОБА_3 щодо клопотання експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення автотоварознавчої експертизи, в якому він пояснював, що 29 квітня 2020 року об`єкт дослідження переданий позивачем у користування та розпорядження іншим особам, йому не відомо, в якому стані і де на теперішній час перебуває автомобіль, тому надати його для огляду експерту намає можливості (а. с. 139 т. 1). До заяви ОСОБА_3 зазначено як додаток кольорові фотознімки в електронному вигляді в оригінальному цифровому форматі пошкодженого автомобіля та пошкоджених складових частин автомобіля в ДТП, що сталася 26 липня 2018 року на електронному носії. Супровідним листом від 06 жовтня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва направлено на адресу експертної установи копію заяви позивача та надані позивачем фотознімки для проведення автотоварознавчої експертизи на CD-диску, які в подальшому були повернуті з КНДІСЕ і долучені до матеріалів справи (а. с. 144, 192 т. 1). Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що експерт, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені ч. 6 ст. 72 ЦПК України, звернувся до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів і зразків, і на виконання цього клопотання судом першої інстанції відповідно до ч. 1, 2 ст. 107 ЦПК України направлено до експертної установи такі матеріали, які позивач надав суду. При цьому доводи відповідача в апеляційній скарзі, що йому не було направлено копії фотоматеріалів, використаних експертом, чим грубо порушено вимоги ч. 3 ст. 83 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє, з огляду на те, що додаткові матеріали і зразки, які витребовуються судом за клопотанням експерта, не є самостійними доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки використовуються для виготовлення доказу у вигляді висновку експерта, необхідність їх надання визначається не самими сторонами, а залученим судом експертом, відтак на порядок надання до суду цих додаткових матеріалів і зразків загальні вимоги ч. 3 ст. 83 ЦПК України щодо підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи не поширюються. Враховуючи наведене, апеляційний суд також відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що суд не надав оцінку фотоматеріалам, які стали предметом експертизи, а взяв до уваги лише висновок експерта, який таким фотоматеріалам, на думку відповідача, явно суперечить. Апеляційний суд також не погоджується з доводами апеляційної скарги, що висновок експерта не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, враховуючи наступне. Згідно п. 1.2 Методики, нею встановлюється механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Є помилковими посилання відповідача на п.п. «н» п. 4.4 Методики, відповідно до якого у висновку експерта зазначаються відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів, оскільки із змісту даного пункту вбачається, що наведена в ньому інформація підлягає зазначенню у висновку лише у випадку проведення експертом огляду досліджуваного транспортного засобу, в той час як експертизу в даній справі проведено і висновок експерта від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54 складено за наявними в справі матеріалами. Відповідно до п. 5.1 та 8.5.1 Методики визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що проведення експертного дослідження без огляду транспортного засобу відбулося без прийняття жодного судового рішення про це, оскільки направлення судом кольорових фотознімків пошкодженого автомобіля та пошкоджених складових частин автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді, необхідних експерту саме для проведення експертизи по матеріалам справи, що експертом зазначалося в клопотанні від 13 липня 2020 року, фактично є вказівкою (рішенням) органу, який призначив експертизу, на проведення експертизи по матеріалам справи, що узгоджується з положеннями п. 5.1 та 8.5.1 Методики. Виходячи із вищевикладеного, є помилковими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що висновок експерта одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, та мав бути визнаний недопустимим доказом. Натомість відповідачем в апеляційній скарзі не обґрунтовано і не підтверджено належними та допустимими доказами, з якими з цих пошкоджень він не погоджується, а отже в цій частині доводи апеляційної скарги про невідповідність калькуляції фотоматеріалам, на підставі яких здійснювалась експертиза, є необґрунтованими і ґрунтуються на припущеннях, в тому числі на власній оцінці візуальних зображень транспортного засобу і його пошкоджених частин. Апеляційний суд враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивачем пояснено, що панель приладів підлягає заміні в зв`язку з тим, що під час зіткнення спрацювали подушки безпеки, які підлягають заміні разом з панеллю приладів, так як знаходяться під нею; ліва фара повністю розбита, на правій фарі пошкоджено кріплення, внаслідок чого вона повинна бути замінена у зборі; рамка номерного знаку ушкоджена разом із номерним знаком; коробка передач та опора коробки передач підлягає заміні в зв`язку з ушкодженням, крім цього, пошкоджені електровентилятор та два передні паски безпеки. Сприяючи стороні відповідача у реалізації його процесуальних прав, апеляційний суд задовольнив його клопотання про виклик судового експерта Копила С.В. в судове засідання для надання пояснень щодо висновку від 18 листопада 2020 року № 17508/20-54, в судовому засіданні експерт підтримав складений ним висновок і надав чіткі та зрозумілі пояснення на запитання представника відповідача. Оцінюючи зауваження апеляційної скарги щодо висновку експерта 08 лютого 2021 року № СЕ-19/111-20/52309-АВ в цілому, апеляційний суд враховує, що будь-яких доказів допущення помилок у розрахунку висновку експерта відповідач не надає і не спростовує розміру збитків, завданих позивачу, які встановлено у цьому висновку, а лише висловлює власні припущення, не маючи при цьому спеціальних знань у відповідній сфері. Апеляційний суд приймає до уваги, що на спростування розміру завданої позивачу шкоди відповідачем не надано будь-яких інших доказів, які він не був позбавлений можливості подати до суду першої інстанції, в тому числі висновок експерта, виготовлений на власне замовлення відповідно до ч. 3 ст. 102 ЦПК України, або рецензію на поданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку, клопотань про призначення повторної експертизи відповідачем в апеляційній скарзі не заявлено, відтак за наявності встановлених обставин заподіяння відповідачем шкоди, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відмову в позові як необґрунтовані. Враховуючи вищевикладене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд ухвалив рішення всупереч вимог норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без повного і всебічного з`ясування обставин справи, а саме без належного встановлення пошкоджень, заподіяних автомобілю позивача, а відтак і без належного встановлення суми відшкодування за такі пошкодження. Не ґрунтуються на вимогах процесуального закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що призначивши експертизу, судом визнано невідповідність вимогам законодавства наданого стороною позивача звіту про оцінку матеріального збитку від 19 вересня 2018 року, а отже такий звіт не може бути використаний як доказ у справі і витрати позивача на створення такого звіту не були необхідними для розгляду цієї справи, а підстави покладати на відповідача обов`язок з відшкодування таких витрат позивача - відсутні. Апеляційний суд враховує, що умовами призначення судом експертизи, встановленими ст. 103 ЦПК України, є як необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, так і ненадання сторонами (стороною) відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Аналіз наведених положень закону дає підстав для висновку, що призначення експертизи судом за наявності в матеріалах справи інших доказів, якими позивач підтверджує розмір заподіяної йому шкоди, не свідчить про сумнів щодо правильності таких доказів, а призначення експертизи не ставиться в залежність від наявності такого сумніву і не виключає належності та допустимості наявних в матеріалах справи письмових доказів. Оскільки звіт про оцінку не є висновком експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України, а вважається речовим доказом, суд першої інстанції обґрунтовано призначив судову автотоварознавчу експертизу за клопотанням відповідача для перевірки його заперечень щодо розміру заподіяної шкоди, яку просив стягнути з нього позивач. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду першої інстанції і переоцінки доказів та не спростовують висновків суду першої інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 серпня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.