Постанова Київський апеляційний суд № 365/183/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №365/183/21 Головуючий у І інстанції - Хижний Р.В. апеляційне провадження №22-ц/824/409/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності,- встановив: 16 квітня 2021 року (згідно поштового штемпеля) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 21 грудня 2018 року поліцейським р. 3 б. 3 п. 3 з ОПБУПП в м. Києві ДПП капралом поліції Макухою А.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. 23 квітня 2019 року постановою Київського апеляційного суду постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2019 року скасовано та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 було завдано майнову шкоду в сумі 11832,50 грн, яка складається з витрат на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн та витрат пов`язаних з проведенням судово-медичної токсикологічної експертизи в розмір 4332,50 грн. Також позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює 16712,16 грн. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що в період з 21 грудня 2018 року по 23 квітня 2019 року через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та існування можливості втрати роботи у нього виникли психологічні страждання, викликані погіршенням відносин в сім`ї та на роботі. Позивач просить стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 11832,50 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 16712,16 грн у відшкодування моральної шкоди. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у справі № 755/550/19 Дніпровського районного суду м. Києва - задоволено частково. Стягнуто з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 6289 (шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 60 копійок у відшкодування матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що Державна казначейська служби України не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач знаходився у правовідносинах з іншими відповідачами. Крім того, вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, погіршення стану здоров`я та його причинно-наслідковий зв`язок, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. А також на підтвердження реальності витрат на правову допомогу не надано інформації щодо погодинної вартості отриманої правової допомоги та вчинення окремих процесуальних дій по за судовим засідання, що виключає доведення таких вимог. При цьому, цю суму вважає безпідставно збільшену та неспівмірну із понесеними витратами. Відзив не надходив. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 21 грудня 2018 року поліцейським р. 3 б. 3 п. 3 з ОПБУПП в м. Києві ДПП капралом поліції Макухою А.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 218614 відносно позивача за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП (копія протоколу - а.с.27). Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 20.12.2018 року о 23:45 годині керував транспортним засобом «А-09202 Богдан» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Перова, 24 в м. Києві в стані наркотичного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою: м. Київ, вул. Визволителів,

6. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а) ПДР України. Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200,00 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 384,20 грн. Постановою судді судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Антонюка С.В. в інтересах ОСОБА_1 , задоволено, постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження по справі щодо нього закрито на підставі п. 1ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (копія постанови - а.с.11-13). Позивачем було сплачено 4289,60 грн (без урахування суми комісії) за проведенням судово-медичної токсикологічної експертизи (копія висновку експерта - а.с.16-17, копія квитанції - а.с.21). Суд не включив розмір комісії до матеріальної шкоди, оскільки вона за своєю суттю не належить ні до судових витрат, ні до інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Також за договором про надання правової допомоги № 7 від 07 лютого 2019 року позивачем будо сплачено Адвокатському бюро «Сергія Антонюка» 7500,00 грн, що підтверджується копією договору (а.с.19), копією акту прийому-передачі наданих послуг (а.с.20), копіями меморіальних ордерів (а.с.22-25). Встановивши вказані обставини, посилаючись на положення ч. 1 ст 166, п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст.. 1176 ЦК України, ст..ст. 1-5, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд позов задовольнив частково, не вважаючи заявлений розмір суми правової допомоги співмірним, з огляду на складність справи та процесуальні дії вчинені захисником (підготовка апеляційної скарги, участь у двох засіданнях в апеляційному суді, підготовка клопотання про призначення експертизи) та визначивши суму витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував, що незаконні дії органів поліції та суду завдали моральних страждань позивачу, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, мали інші негативні наслідки морального характеру та виходячи із засад розумності, виваженості, суд встановив розмір моральної шкоди у сумі 2000,00 грн. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Як на підставу для скасування рішення Державна казначейська служба України в апеляційній скарзі посилається на те, що грошові кошти стягнуті з неналежного відповідача, проте такі доводи є безпідставні з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17 (провадження №14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. Також ВС підкреслив, що відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. З урахуванням наведеного, Державна казначейська служба України як орган, що наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, у цій справі є органом, через який держава бере участь у справі як сторона. Таким чином в цій справі, суд першої інстанції у даних правовідносинах не вирішував питання про права та обов`язки цього відповідача, а вирішив порядок відшкодування шкоди. При цьому, усправі, яка переглядається, суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про стягнення моральної шкоди. З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України вважає, що позивачем не доведено факту заподіяння моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, погіршення стану здоров`я та його причинно-наслідковий зв`язок, тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Проте, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів в приватному підприємстві «АВЕН-ЄЗЄР» з 04.04.2018 року, згідно наказу № 58 від 03.04.2018 року по теперішній час (довідка ПП«АВЕН-ЄЗЄР» від 11.03.2020 року № 16, а.с. 26) Таким чином, суд з урахуванням обсягу заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із позбавленням його права керування транспортним засобом, що призвело до негативних наслідків морального характеру, дійшов правильних висновків про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач втратив право керування, в зв`язку з чим фактично втратив роботу, що призвело до тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Отже, у даних правовідносинах позивачем доведено наявність моральної шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а її розмір визначений судом відповідає засадам розумності та справедливості. Крім того, суд першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахував: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Та правильно з огляду на складність справи та процесуальні дії вчинені захисником (підготовка апеляційної скарги, участь у засіданнях в суді, підготовка клопотання про призначення експертизи) визначив суму витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. і стягнув ці витрати, які документально підтверджені та були фактичними, неминучими і реальними. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, а відсутність інформації, щодо погодинної вартості отриманої правової допомоги, не є підставою для відмови в цьому, як і підстави вважати, що розмір відшкодованих витрат є таким, що безпідставно збільшеним та неспівмірний із понесеними витратами, коли це питання вже вирішенно з цього приводу судом у встановлений законодавством спосіб. За таких обставин, коли доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, підстав для скасування рішення суду не має. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник