Постанова 4818 № 635/4840/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 08 лютого 2022 року м. Харків справа № 635/4840/20 провадження № 22-ц/818/1598/22 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2021 року,постановлене під головуванням судді Даниленко Т.П., в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області (повний текст судового рішення складено 03 вересня 2021 року), - в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» про скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2021 року позов задоволено. Скасовано запис №31317013 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ ОСОБА_1 , внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області. Скасовано запис №31592846 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1., внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 грн. Додатковим рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2021 року стягнуто з ТОВ "Агрофірма Престиж" на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги у розмірі 5 400 грн. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір при подачі позовної заяви у розмірі 1 681,60 грн. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на позивача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що судом не наведено жодного аргументу щодо порушення державним реєстратором або відповідачем саме правомірності реєстрації оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, оскільки до державного реєстратора Радіонова О.С. були надані всі документи, належним чином оформлені, згідно з визначеним переліком, які були перевірені реєстратором. Товариство вказує, що в оспорюваних договорах оренди містяться паспортні дані позивача, які, в свою чергу, є її персональними даними, а отже надавалися останньою товариству самостійно. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що позивачем, не підписувалися договори оренди, не було надано. Висновок судово-почеркознавчої експертизи, на який посилається позивач, як на доказ, не був замовлений учасниками даної справи, а також не заявлялися клопотання щодо призначення будь-якої експертизи в даному провадженні. Таким чином надана копія експертизи з кримінального провадження не може слугувати належним та допустимим доказом у цій справі. Крім того, у наданому висновку експертизи зазначено лише відомості щодо підпису позивачки на договорі оренди землі від 05.01.2015 року з кадастровим номером 6325184500:03:009:0038. Натомість відомості про підпис на іншому договорі оренди від 05.01.2015 року щодо земельної ділянки з кадастром номером 6325184500:03:009:0123, - відсутні. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 було відомо про наявність спірних договорів оренди, а подання позову протирічить принципу добросовісності. Представником ОСОБА_1 адвокатом Харченко Костянтином Сергійовичем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просив апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» залишити без задоволення, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2021 року - залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди землі від 05.01.2015 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325184500:03:009:0123 та 6325184500:03:003:0038 не підписувалися позивачкою, тому є неукладеними, а висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №27760 у кримінальному провадженні №42019221430000182, який складений 20.02.2020 року, є належним доказом у даній справі. Реєстрація права оренди на вищевказані земельні ділянки за відповідачем, не відповідає вимогам закону. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним і забезпечить реальне відновлення порушеного права. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, площею 5,169 га, та земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, площею 4,3234 га, що розташовані на території Тернівської сільської ради, Харківського району, Харківської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.08.2009 року, зареєстрованим в реєстрі за №1-3160, посвідченим державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського районного, Харківської області (а.с.7-11). Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.08.2020 року (надалі - інформаційна довідка) право власності на вказані земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 25.09.2018 року, згідно рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43270116 та 43271083 від 31.05.2018 року Онуфрієнко Ю.М. , Харківська філія Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу". 01 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ агрофірма «РАССВЕТ» було укладено договори оренди землі, згідно умов яких позивачка передала, а ТОВ АФ «РАССВЕТ» прийняло на строк до 01.10.2025 року в платне користування земельні ділянку загальною площею 5,169 га, кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 та земельні ділянку загальною площею 4,3234 га, кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 (а.с.12-15). Разом з тим згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна убачається, що держаним реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіоновим Олександром Сергійовичем 11.05.2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №31317013 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ ОСОБА_1 та запис №31592846 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ ОСОБА_1 . Відповідно до договорів оренди землі від 05 січня 2015 року, ОСОБА_1 надала в оренду ТОВ "Агрофірма Престиж" земельну ділянку кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, площею 5,169 га, та земельну ділянку кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, площею 4,3234 га, що розташовані на території Тернівської сільської ради, Харківського району, Харківської області; договір укладено на 10 років (а.с.16-21). Згідно копії висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №27760 за кримінальним провадженням №42019221430000182, який складений 20.02.2020 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 05.01.2015 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, у акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:03:009:0038 у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» виконані не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами) під впливом штучного збиваючого фактору з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.22-25). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона не підписувала договори оренди земельних ділянок кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, площею 5,169 га, та кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, площею 4,3234 га, що розташовані на території Тернівської сільської ради, Харківського району, Харківської області. Існування записів про державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок на підставі договорів, які вона не підписувала, порушує її право на передання в оренду належних їй земельних ділянок ТОВ АФ «РАССВЕТ», а скасування відповідних записів про державну реєстрацію договорів оренди відновить її порушене право на здійснення права власності. В рамках кримінального провадження Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса було проведено судово-почеркознавчу експертизу на предмет встановлення факту належності підпису ОСОБА_1 виконаного в договорі оренди та відповідному акті; встановлено, що у договорі оренди землі від 05.01.2015 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, у акті приймання-передачі вказаної земельної ділянки у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 просила суд: 1.Скасувати запис №31317013 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ ОСОБА_1 , внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

2. Скасувати запис №31592846 від 11.05.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1., внесений державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем, Харківська районна державна адміністрація Харківської області; вирішити питання розподілу судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною 2 ст. 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України «Про оренду землі». Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Таким чином, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Матеріали справи свідчать про те, що згідно копії висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №27760 за кримінальним провадженням №42019221430000182, який складений 20.02.2020 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 05.01.2015 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038, у акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325184500:03:009:0038 у графі «ОРЕНДОДАВЕЦЬ» виконані не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами) під впливом штучного збиваючого фактору з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 (а.с.22-25). При цьому позивачка зазначає, що у неї відсутні оригінали оскаржуваних договорів, оскільки вона їх не підписувала. За заявою представника позивачки адвоката Харченка К.С., ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року було витребувано у ТОВ "Агрофірма Престиж" оригінал договору оренди землі, кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, укладеного 05.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Престиж". Вказана ухвала отримана ТОВ "Агрофірма Престиж" 11 січня 2022 року. Проте станом на час розгляду апеляційної скарги відповідач не надав суду оригінал договору оренди землі, кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, укладеного 05.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Престиж". Виходячи зі змісту обставин, зазначених позивачем в обґрунтування позовних вимог, вирішальним є ідентифікація виконавця підпису в спірному договорі, що можливо довести лише певними засобами доказування, якими у даному випадку є проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис особи в оригіналі документу. З матеріалів справи убачається, що позивачкою та її представником вичерпані всі процесуальні можливості для виконання обов`язку подання суду доказу на підтвердження своїх доводів про підроблення підпису від її імені, в тому числі, у договорі оренди землі, кадастровий номер 6325184500:03:009:0123, укладеного 05.01.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Престиж". Відсутність оригіналу спірного договору оренди виключило можливість призначення судової почеркознавчої експертизи для спростування або підтвердження виконання підпису у спірному договорі особисто ОСОБА_1 , оскільки для проведення експертизи документа необхідний його оригінал. Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Отже, доводи відповідача про те, що позивачем не доведено, що ОСОБА_1 не підписувала оспорювані договори оренди, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Крім того посилання апелянта на те, що висновки експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, не можуть слугувати належним та допустимим доказом в даній справі, також є необґрунтованими, з огляду на таке. Стосовно можливості використання як доказу у цивільній справі висновку експерта, проведеного у кримінальному провадженні, Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17 вказав, що чинне цивільне процесуальне законодавство не встановлює заборони використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи. Відповідно до частин першої-другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до частин першої, третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. За змістом частини першої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналіз рішення суду першої інстанції свідчить, що суд першої інстанції оцінив висновок експерта в сукупності з іншими доказами та визнав його належним та допустимим доказом по справі. Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування факту непідписання позивачем ОСОБА_1 спірних договорів оренди земельних ділянок. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновок суду першої інстанції про те, що договори оренди землі від 05.01.2015 року щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325184500:03:009:0123 та 6325184500:03:003:0038 не підписувалися позивачкою, тому є неукладеними, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2021 року слід змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на земельні ділянки з кадастровим номером 6325184500:03:009:0123 та кадастровим номером 6325184500:03:009:0038 за договорами оренди землі від 05.01.2015 року». Так, за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Обраний позивачем та судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, забезпечити реальне відновлення порушеного права. Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції. Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України N 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Саме такий висновок зробив Верховний Суд в своїй постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19. Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що другий та третій абзац резолютивної частини рішення слід викласти у наступній редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на земельні ділянки з кадастровим номером 6325184500:03:009:0123 та кадастровим номером 6325184500:03:009:0038 за договорами оренди землі від 05.01.2015 року». В частині судового збору рішення суду слід залишити без змін. При цьому під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник позивачки подав до суду заяву, в якій просив стягнути з ТОВ «Агрофірма Престиж» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн. Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16. Судом встановлено, що 03 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Дмитра Ципліцького» в особі керуючого бюро - адвоката Ципліцького Дмитра Олеговича, було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.129). Пунктом 4 вказаного договору погоджені умови щодо вартості послуг і порядок розрахунків. 07 лютого 2022 року позивачкою був підписаний Акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 03.06.2020 року. Встановлено, що вартість робіт з надання правової допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції становить 4 800 грн., з яких: підготування, направлення сторонам та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, а також представництво інтересів позивачки в Харківському апеляційному суді. Згідно квитанції від 07.02.2022 року зазначені послуги на загальну суму 4 800 грн. оплачені ОСОБА_1 . Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» - задовольнити частково. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 03 вересня 2021 року - змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0123 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6325184500:03:009:0038 за договором оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 05.01.2015 року, видавник: ТОВ "Агрофірма Престиж"/ОСОБА_1. Припинити право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на земельні ділянки з кадастровим номером 6325184500:03:009:0123 та кадастровим номером 6325184500:03:009:0038за договорами оренди землі від 05.01.2015 року». В частині судового збору рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 800 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 21.02.2022 року.