Постанова 4808 № 338/965/21

Справа № 338/965/21 Провадження № 22-ц/4808/404/22 Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Богородчанського районного суду від 09 грудня 2021 року під головуванням судді Битківського Л.М. у селиші Богородчани, в с т а н о в и в: АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 18 серпня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до укладеного договору банком було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, який у подальшому збільшився до 51 500 грн, а відповідач отримав кредитні картки, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку і довідкою про отримані картки. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язався слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 р. згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд». У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 12 липня 2021 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість 54 529,47 грн, яка складається з наступного: 44351,10 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 44 351,10 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 10178,37 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що порушує права та законні інтереси позивача, тому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 529,47 грн та 2 270,00 грн судового збору. Рішенням Богородчанського районного суду від 09 грудня 2021 рокузадоволено частково позов АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 44351,10 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18 серпня 2011 року (розмір заборгованості станом на 12 липня 2021 року) та 1847,78 грн судового збору. Відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 10178,37 грн заборгованості за простроченими відсотками за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 18 серпня 2011 року. У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 вказує на те, що рішення суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимогє незаконним та необґрунтованим. Апелянт вважає, що між відповідачем та позивачем не було кредитного договору, як зазначено в позовній заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» надав підписану заяву-анкету про відкриття кредитного поточного рахунку, в якій була надана згода з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку». Однак апелянт вказує на те, що такі документи йому не надавались для ознайомлення та підпису, сторони угоди ці документи не підписували, а тому такі документи є не обов`язковими до виконання. Оскільки банк їх може змінювати у будь-який час на власний розсуд без попередження позичальника, вони не підписані позичальником, тому їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Апелянт вважає, що суд помилково зазначає, що тільки позовна вимога про стягнення з відповідача 10 178,37 грн заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягає. Суд не врахував, що безпідставно нараховані банком відсотки та комісії були погашені за рахунок внесених відповідачем коштів і повинні бути зараховані в погашення отриманих відповідачем в банку коштів. Судом не співставлено суму коштів, які отримав позивач і суму коштів, які ним внесено на рахунок банку, тому жодного боргу у нього перед банком немає. Судом жодним чином не враховано та не наданого заперечення до розрахунку, з якого чітко вбачається, що за весь період з 2011 по 2021 банком безпідставно нараховано відсотки, комісії, штрафи, пені в розмірі 53 718,31 грн, які були погашені за рахунок внесених відповідачем коштів, які повинні бути зараховані в погашення отриманих відповідачем в банку коштів. Тому жодного боргу перед ПАТ КБ «Приватбанк» у відповідача на має. Апелянт вважає, що суд не аналізував та не дав оцінки розрахунку заборгованості, наданий банком з якого вбачається, що банк систематично додавав до суми кредиту нараховані проценти, нараховуючи в подальшому на таку збільшену суму кредиту нові проценти, а також у певні періоди пеню. Таке збільшення суми кредиту підтверджується помісячними даними розрахунку заборгованості. Суд не звертає увагу на те, що застосування такого нарахування призвело до штучного збільшення суми (тіла) кредиту за рахунок коштів, які не видавалися відповідачу фактично. Суд не врахував, що заборгованість за простроченим тілом кредиту є складовою його повної вартості, однак не є сумою, яку фактично отримав в борг позичальника тому не підлягає стягненню. Вищенаведене свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по простроченому тілі кредиту. Просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити. АТ КБ «ПриватБанк» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судом встановлено, що 18 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с 19). У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. У анкеті-заяві від 18 серпня 2021 року ОСОБА_1 просив надати йому платіжну картку «Універсальна» та зазначив бажаний кредит за платіжною карткою кредитка «Універсальна» 2000 грн. (а.с. 19). На підставі вказаної анкети - заяви ОСОБА_1 отримав 18 серпня 2011 року кредитну картку, а в подальшому ще тричі картка перевипускаась на новий строк. Дані про номери карток, дату їх відкриття та термін дії, містяться у довідці, долученій АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви. Останню картку відповідач отримав 06 березня 2017 року з терміном дії 11/20 (а.с.18). Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) кредитний ліміт карткового рахунку змінювався (а.с. 17). З матеріалів справи убачається, що відповідач систематично користувався картковим рахунком та кредитними коштами (а.с. 54-67), зокрема, після погашення відповідачем попередніх заборгованостей по рахунку з 17 листопада 2017 року кредитний ліміт змінювався банком в сторону збільшення (а.с. 60), сума заборгованості позичальника відображена у наданих банком розрахунках, відповідно до яких станом на 12 липня 2021 року заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 44351,10 грн (а.с. 8-16). Також 09 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до банку для чергової ідентифікації особи (а.с. 46-47). Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - тіла кредиту (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17). У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту. Виходячи з вимог статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Банком ставилась також, вимогу про стягнення з відповідача 10178,37 грн заборгованості за простроченими відсотками. При цьому позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначав, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З такою позицією позивача суд першої інстанції не погодився. Та зазначив, що у правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17) вказано про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про умови кредитування та відповідальність за порушення грошового зобов`язання, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладення договору, щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписаній сторонами 18 серпня 2011 року процентна ставка (відсотки) не зазначені (а.с. 19). Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка «Універсальна» 30 днів пільгового періоду 18 серпня 2011 року відповідачу ОСОБА_1 було роз`яснено умови кредитування, що підтверджується його підписом на довідці (а.с. 20), зокрема, зазначена базова процентна ставка в місяць UAN - 3% в (нараховується на залишок непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році). В розрахунках заборгованості за договором, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , процентна ставка зазначена: з 18.08.2011 - по 31.12.2012 року - 36,00 %, з 01.01.2013 р. по 31.08.2014 р. - 30,00%, з 01.09.2014 р. по 31.03.2015 р. - 34,80%, з 01.04.2015 р. по 31.08.2015 р. - 43,20%, з 01.09.2015 р. по 17.11.2015 р. - 2,50%, з 18.11.2015 р. по 24.01.2016 р. - 2,90%, з 25.01.2016 р. по 28.02.2017 р. - 3,60%, з 01.03.2017 р. по 31.07.2020 р. - 3,50%, з 01.08.2020 р. по 12.07.2021 р. - 3,40% (а.с. 8-16). Згідно до розрахунку заборгованості станом на 16.01.2019 відсутня заборгованість. З розрахунку кредитної заборгованості за договором вбачається, що банком за період з 20.01.2019 по 31.07.2020 нараховані відсотки в загальній сумі 31 083,36 грн, за процентною ставка в місяць - 3,5%, а в період з 01.08.2020 по 12.07.2021 6 254,93грн. за процентною ставка в місяць - 3,4 %. Тому з врахуванням процентної ставка - 3%, яка була погоджена сторонами при укладенні договору в період з 20.01.2019 по 31.07.2020 нараховані відсотки мають бути в сумі 26 642,88 грн (31 083,36х3/3,5), а в період з 01.08.2020 по 12.07.2021 відсотки в сумі 5519,05 грн (6 254,93х3/3,4). А тому, в період з 20.01.2019 по 31.07.2020 переплата нарахованих відсотків становить в сумі 4 440,48 грн (31 083,36 грн (3,5%) 26 642, 88 грн (3%)), а в період з 01.08.2020 по 12.07.2021 переплата відсотків становить 735, 88 грн (6254,93 грн (3,4%)-5519,05 грн (3%)). Тому загальна сума зайво олачених коштів становить 5 176,36 грн (4 440,48 грн -735, 88 грн). Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд вважає, що постановлене судом першої інстанції у рішення у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню до 39 174,74 грн (44 351, 10 грн -5176,36 грн, Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною 1 зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 вказаної статті якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 09 грудня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 44 351,10 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 18 серпня 2011 року та 1 847,78 судового збору змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,) 39 174,74 грн (тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят чотири гривні 74 коп.) заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 18 серпня 2011 року. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 2 448,18 грн судового збору в дохід держави. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,) 323,49 грн судового збору в дохід держави. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 лютого 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин