Постанова 4873 № 910/13720/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" лютого 2022 р. Справа№ 910/13720/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Шапрана В.В. Буравльова С.І. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. за участю представників: позивача - Лях Н.В. відповідача - Онищенко О.А. третьої особи - не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 (повний текст рішення складений 01.12.2021) у справі №910/13720/21 (суддя Чинчин О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2 081 413 грн 76 коп. УСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних у розмірі 2 081 413 грн. 76 коп. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" 3% річних у розмірі 309 244 грн 67 коп., інфляційні у розмірі 1 268 744 грн 67 коп., пеню у розмірі 377 229 грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 29 328 грн 28 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що наявність судового рішення у справі №910/9475/20 про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Встановлені судом обставини невиконання відповідачем судового рішення у справі стали підставою задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача нарахуваних інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних. Проте вимоги щодо стягання пені задоволені частково у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення закінчення нарахування пені за кожним Актом окремо з урахуванням визначеного у рішенні суду по справі №910/9475/20 виникнення обов`язку Відповідача по оплаті за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, а також незастосування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України за зобов`язаннями червня 2020 р. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21 у частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" 3% річних у розмірі 309 244,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 268 744,67 грн, пені у розмірі 377 229,24 грн та судовий збір у розмірі 29 328,28 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Судові витрати за подання цієї апеляційної скарги покласти на позивача. Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. При цьому відповідач посилається на те, що з 22.04.2020 зобов`язання Сторін регулюються Додатковою угодою №1197/01/20, матеріали справи не містять доказів направлення актів купівлі - продажу на адресу Відповідача; на НЕК "Укренерго" покладено обов`язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК "Укренерго" грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК "Укренерго" є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець; матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного періоду, оскільки обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за "зеленим" тарифом ставиться у залежність від виконання визначених спеціальних обов`язків НЕК "Укренерго". Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13720/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець", розгляд справи призначено на 09.02.2022. Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" подало письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просило суд рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. При цьому позивач посилається на безпідставність вимог апеляційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення місцевого господарського суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом установлено, що 08.04.2014 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" було укладено Договір №10389/17. Згідно пункту 1.1. даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" зобов`язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов`язується купувати електроенергію, вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору. 30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю " АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду № 155/01 до Договору №10389/17 від 08.04.2014. Додатковою угодою № 155/01 від 30.06.2019 Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції. Згідно з пунктом 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору. У пункті 2.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом. Відповідно до пункту 2.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Умовами пунктів 2.4. та 2.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП), у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, установлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1. Договору, у редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2020). Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. У пункті 4.5. Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію. Пунктом 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, передбачено, що Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплата. Судом установлено, що на виконання умов Договору №10389/17 від 08.04.2014 Позивач продав Відповідачу всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актами купівлі - продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 3625524 грн 53 коп., за квітень 2020 року від 30.04.2020 року на суму 6504581 грн. 70 коп., за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 2436036 грн 42 коп., за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 1886347 грн 42 коп., а загалом на суму у розмірі 14 452 490 грн 07 коп. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі №910/9475/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" 12 270 259 гривень 49 коп. основного боргу, 317 466 гривень 41 коп. пені, 78 589 гривень 18 коп. 3 % річних, 817 927 гривень 86 коп. штрафу та 202 263 гривні 64 коп. судового збору. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 змінено. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 викладено в такій редакції: "1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 484 242,94 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) 12 270 259 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 49 коп. основного боргу, 158 733 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три) гривні 21 коп. пені, 39 294 (тридцять дев`ять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 59 коп. 3 % річних, 408 963 (чотириста вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три) гривні 93 коп. штрафу та 202 263 (двісті дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 64 коп. судового збору.". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" 13 657 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 32 коп. витрат зі сплати судового збору в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги судовим збором. Ухвалою Верховного Суду від 15.08.2021 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 910/9475/20. (т.1 а.с.116-135) Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що за твердженням Позивача рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020, змінене постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 910/9475/20, було виконано Відповідачем 23.06.2021. У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" 3% річних у розмірі 309 244 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 1 268 744 грн. 67 коп., пеню у розмірі 503 424 грн. 42 коп. Відповідач проти цього заперечує. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ЄВГРОЙЛ" підлягають частковому задоволенню. При цьому судом враховується наступне. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України установлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України установлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не установлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України установлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), установлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України). Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. 17.05.2021 на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у справі № 910/9475/20 Господарським судом міста Києва видано накази. Відповідно до частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням. З аналізу наведених норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18. Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої установлено ці обставини, якщо інше не установлено законом. Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність установлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" установлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і установлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. У постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі №910/9475/20 установлено, що 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №

902. За таких обставин, відпущена позивачем у березні 2020 року електроенергія на загальну суму 3 625 524,53 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 04.05.2020 (включно). Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 27.05.2020 №

995. Отже, відпущена позивачем у квітні 2020 року електроенергія на загальну суму 6 504 581,70 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 29.05.2020 (включно). Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211. За таких обставин, відпущена позивачем у травні 2020 року електроенергія за на загальну суму 2 436 036,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 26.06.2020 (включно). Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435. Таким чином, відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 1 886 347,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно). З урахуванням установлених обставин, заборгованість за електроенергію, отриману у березні 2020 року, становить 1 933 257,33 грн, отриману у квітні 2020 року - 6 222 457,59 грн, отриману у травні 2020 року - 2 262 132,18 грн, отриману у червні 2020 року - 1 852 412,38 грн. Таким чином, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20, які набрали законної сили, було установлено факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 12 270 259,49 грн. З приводу тверджень апелянта щодо порядку здійснення розрахунку за куплену гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом електричну енергію, колегія суддів відзначає, що вказані заперечення були предметом розгляду у справі №910/9475/20, а тому не підлягають повторному дослідженню у даній справі. Щодо доводів апелянта, що з 22.04.2020 зобов`язання Сторін регулюються Додатковою угодою №1197/01/20, указані твердження не доводять, що зазначена додаткова угода змінила взаємовідносини сторін та це вплинуло на зобов`язання апелянта перед позивачем в частині розрахунків за куплену ним електричну енергію. Постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року у справі № 910/9475/20 була виконана Шевченківським РВ ДВС м. Київ 23.06.2021, що підтверджується платіжним дорученням №36920 від 18.06.2021 року із зазначенням призначення платежу: "№910/9475/20; 17.05.2021; Державне підприємств "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"; 65637516; кошти за ВД; стягнуті на користь стягувача". При цьому, Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань"). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення. У справі №910/9475/20 Позивачем здійснений розрахунок пені, 3% річних, інфляційних за період по 19.08.2020, що підтверджується розрахунком суми збільшення позовних вимог по справі №910/9475/20. При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 20.08.2020 р. по 22.06.2021 р. у розмірі 309 244 грн. 67 коп. та інфляційні за загальний період прострочки вересень 2020 року - червень 2021 року у розмірі 1 268 744 грн 67 коп. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013). Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, як плати за користування грошовими коштами за період прострочки з 20.08.2020 по 22.06.2021 у розмірі 309 244 грн 67 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013) Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання. Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу. Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів. При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат. Крім того, необхідно ураховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки вересень 2020 року - червень 2021 року у розмірі 1 268 744 грн 67 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 20.08.2020 по 22.07.2021 у розмірі 503 424 грн 42 коп. колегія суддів відзначає наступне. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання. Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013). Пунктом 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, передбачено, що Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З Гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплата. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок пені позивачем було здійснено не вірно, оскільки він охоплює період з 20.08.2020 по 22.07.2021. Оскільки відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 1 886 347,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно), а тому нарахування пені згідно з ч.6 ст. 232 ГК України припинилось 25.01.2021. Отже з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 20.08.2020 по 25.01.2021 у розмірі 377 229 грн 24 коп. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн. колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. При цьому судом враховується те, що Відповідачем не було надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження можливості зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних до 1 грн. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - ДП "Гарантований покупець", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні. Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2021 у справі №910/13720/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2022. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді В.В. Шапран С.І. Буравльов