Постанова Західний апеляційний господарський суд № 926/2174/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2022 р. Справа №926/2174/20 Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г., Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б., та представників: від стягувача Деметрук О.І. (в режимі відеоконференції в Чернівецькому окружному адміністративному суді) від боржника (скаржника) не з`явився розглянувши апеляційну скаргу Національного природного парку «Вижницький», вих.№474 від 17 серпня 2021 року на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року (підписана 06.08.2021 року), суддя Тинок О.С. про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №926/2174/20 за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до відповідача Національного природного парку «Вижницький» про відшкодування шкоди в сумі 2 522 527,50 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду в с т а н о в и в : Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року у справі №926/2174/20 відмовлено у задоволенні заяви боржника Національного природного парку «Вижницький» про визнання такими, що не підлягають виконанню накази Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2174/20. Ухвала суду мотивована тим, що заявником не наведено в заяві підстав, для визнання наказів господарського суду у цій справі, такими, що не підлягають виконанню. Суд встановив, що видані 30 червня 2021 року накази на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року, яке набрало законної сили 08 червня 2021 року по справі №926/2174/20, відповідають вимогам частини 5 статті 327 Господарсько-процесуального кодексу України. Суд в ухвалі зазначає, що рішення у цій справі прийнято на користь одного позивача Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача Національний природній парк «Вижницький», тому вказані сторони зазначені у виданих судом наказах, при цьому, виконання рішення не проводиться в різних місцях, рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій, у зв`язку з чим, суд відхилив твердження боржника про необхідність видачі кількох різних наказів. Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що у резолютивній частині рішення суду та відповідно наказах зазначено орган, через який грошові кошти повинні перераховуватись, оскільки в них відсутнє вказане посилання, а зазначено реквізити щодо грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (вимоги до виконавчого документа). Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, боржник Національний природний парк «Вижницький» звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року у справі №926/2174/20 та прийняти нове рішення про задоволення заяви та визнання наказів Господарського суду Чернівецької області у цій справі такими, що не підлягають виконанню. Зокрема, зазначає, що стягнення за спірними судовими наказами здійснюватиметься на користь спеціальних фондів місцевого бюджету Берегометської ТГ, Вижницької ТГ, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету та Державного бюджету України, тобто виконання наказів відбувається не на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу, яка є стягувачем. Крім цього, звертає увагу, що і стягувач і боржник у цій справі є юридичними особами публічного права, які фінансуються за рахунок державного бюджету, що свідчить на думку скаржника про поєднання стягувача та боржника в одній особі. Так апелянт зазначає, що реальні винуватці незаконної рубки лісу не відшкодовують нанесену державі шкоду, а тягар такого відшкодування лягає на лісокористувачів, які повністю узалежнені від держави, відтак, в кінцевому результаті реального виконання жодного зобовязання не відбувається, а таке припиняється в силу ст.606 ЦК України. Ухвалою суду від 22 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №926/2174/20 за апеляційною скаргою Національного природного парку «Вижницький» на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року. У відзиві на апеляційну скаргу стягувач просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що рішення у цій справі прийнято на користь одного позивача, який є стягувачем (Державної екологічної інспекції Карпатського округу) та проти одного відповідача (боржника) Національний природний парк «Вижницький», а порядок зарахування та розподілення грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища визначений Бюджетним кодексом України. Крім цього наголошує, що в цьому випадку не відбулося поєднання боржника і кредитора в одній особі в розумінні ст.606 ЦК України, тому правові підстави для припинення зобов`язання відсутні. При цьому, наголошує на принципі обов`язковості судового рішення. Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року розгляд апеляційної скарги призначено на 15 листопада 2021 року. Ухвалою суду від 28 жовтня 2021 року зупинено апеляційне провадження у справі №926/2174/20 за апеляційною скаргою Національного природного парку Вижницький на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до закінчення касаційного розгляду та повернення матеріалів справи з Верховного Суду, а матеріали справи надіслано до Верховного Суду. Ухвалою суду від 28 січня 2022 року поновлено апеляційне провадження у справі №926/2174/20 за апеляційною скаргою Національного природного парку Вижницький на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, розгляд апеляційної скарги призначено на 14 лютого 2022 року. Судове засідання з розгляду апеляційної скарги проводилося в режимі відеоконференції за клопотанням стягувача та на підставі ухвали суду від 14 лютого 2022 року. Представник стягувача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року у справі №926/2174/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник боржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Оскільки явка представника боржника в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності. Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника стягувача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного: Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21 січня 2021 року у справі №926/2174/20 позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку «Вижницький» про відшкодування 2 522 527,50 грн. шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об`єкту природно-заповідного фонду, задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Національного природного парку «Вижницький» (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 А, код ЄДРПОУ 42702233) шкоду 2 522 527,50 грн. на рахунки з обліку доходів по Чернівецькій області «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», а саме: - 2 444 615,50 грн. на р/р UА288999980333159331000024371, отримувач - Чернівецьке ГУК/Берегометська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської ТГ в сумі 1 222 307,75 грн.; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 488 923,10 грн.; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 733 384,65 грн. - 77 912,00 грн. на р/р UА218999980333139331000024333, отримувач Чернівецьке ГУК/Вижницька ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100, які перерахувати одержувачам коштів: - 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької ТГ в сумі 38 956,00 грн.; - 20 відсотків до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету в сумі 15 582,40 грн.; - 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 23 373,60 грн. Крім того, вказаним рішенням присуджено до стягнення з Національного природного парку «Вижницький» (59233, вул. Центральна, 27 А, смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області, код ЄДРПОУ 21438930) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23-А код ЄДРПОУ 42702233) 37 837,92 грн. судового збору на рахунок Державної екологічної інспекції Карпатського округу: р/р UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 42702233. 02 березня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі №926/2174/20 місцевим господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 26 лютого 2021 року. 25 березня 2021 року на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року матеріали справи №926/2174/20 надіслано до Західного апеляційного господарського суду. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року зупинено дію судового рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі №926/2174/20 та 30 березня 2021 року Державною екологічною інспекцією Карпатського округу повернуто до Господарського суду Чернівецької області два накази від 02 березня 2021 року про примусове виконання рішення суду у справі №926/2174/20. 08 червня 2021 року постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі №926/2174/20 залишено без змін. 22 червня 2021 року представник позивача звернувся до суду з заявами про видачу наказів на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року по справі №926/2174/20, яке набрало законної сили 08 червня 2021 року. 29 червня 2021 року матеріали справи №926/2174/20 повернуто на адресу Господарського суду Чернівецької області. 30 червня 2021 року на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року у справі №926/2174/20 місцевим господарським судом видано два накази про примусове виконання рішення з відміткою про набрання ним законної сили 08 червня 2021 року. 21 липня 2021 року до Господарського суду Чернівецької області відповідачем надіслано заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. У вказаній заяві боржник просить суд визнати такими, що не підлягають виконанню накази Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2021 року у справі №926/2174/20, оскільки один з наказів видано на користь різних одержувачів грошових коштів, що вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, відтак, на думку боржника, по відношенню до кожного одержувача грошових коштів суд мав видати окремий наказ. Також боржник зазначає, що резолютивна частина рішення, згідно вимог ч.5 ст.238 ГПК України, не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких здійснюються безспірні списання. Крім того, на думку боржника, грошові зобов`язання, які підлягають виконанню за вищевказаними наказами від 30 червня 2021 року, припинились поєднанням боржника і кредитора в одній особі держава Україна, тому наявні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з ст.160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу. Так, частиною 1 ст.328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України). Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним. При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання. В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється, зокрема, наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Колегія суддів встановила, що боржником у заяві не наведено жодних обставин, які б слугували підставою для визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів місцевого господарського суду у цій справі. Зокрема, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі правильно відхилено посилання боржника на необхідність видачі судом окремих наказів, у зв`язку зі стягненням коштів на користь різних одержувачів: спеціального фонду місцевого бюджету Берегометської ТГ, спеціального фонду місцевого бюджету Вижницької ТГ, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету та Державного бюджету України, що вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них. Згідно з ч.5 ст.327 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Сторонами в судовому процесі позивачами та відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ст.45 ГПК України). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Частиною 3 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. Позивачем та відповідно стягувачем у цій справі є Державна екологічна інспекція Карпатського округу, відповідачем та боржником у справі є Національний природний парк «Вижницький». Рішення у цій справі прийнято на користь одного позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача - Національний природний парк «Вижницький» та відповідно вказані сторони зазначені у виданих судом наказах. Крім того, виконання рішення не проводиться в різних місцях, а рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що видані 30 червня 2021 року накази на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 27 січня 2021 року, яке набрало законної сили 08 червня 2021 року, у справі №926/2174/20 відповідають вимогам ч.5 ст.327 ГПК України. Крім того, судом встановлено, що порядок зарахування та розподілення грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, визначений Бюджетним кодексом України. Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Згідно з п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя 70 відсотків. Відповідно до ст.47 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Разом з цим, колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржника про поєднання осіб стягувача та боржника в одній особі (держава Україна), що в силу ст.606 ЦК України свідчить про припинення зобов`язання. Згідно з ст.606 ЦК України зобов`язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов`язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов`язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб`єктів правовідношення у зв`язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов`язанні. Апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про відсутність у спірній ситуації факту поєднання боржника та стягувача в одній особі, оскільки згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наявних матеріалів справи позивач Державна екологічна інспекція Карпатського округу та відповідач Національний природний парк «Вижницький» є окремими юридичними особами, відтак, підстави для припинення зобов`язання у відповідності до ст.606 ЦК України відсутні, а видані судом накази у цій справі підлягають виконанню боржником. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що і стягувач і боржник є юридичними особами публічного права, які фінансуються за рахунок державного бюджету, що на думку скаржника свідчить про поєднання стягувача та боржника в одній особі держава Україна, оскільки відповідач (боржник) у справі Національний природний парк «Вижницький» не виступає в інтересах держави, а є самостійною юридичною особою; такий визначено відповідачем у справі, оскільки він є постійним лісокористувачем, який зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав. Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання наказів Господарського суду Чернівецької області у справі №926/2174/20 такими, що не підлягають виконанню, відтак, заява боржника задоволенню не підлягає. Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (п.23). Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Слід зазначити, що скаржниками не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника. Керуючись ст.ст.255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 328 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, постановив: Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04 серпня 2021 року у справі №926/2174/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національного природного парку «Вижницький» без задоволення. Матеріали справи повернути до Господарського суду Чернівецької області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 18 лютого 2022 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Бонк Т.Б. Суддя Матущак О.І.