Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/851/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/851/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., за участю секретаря судового засідання Замкової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року (суддя Сидоренко Д.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Одинадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровська обласна прокуратура про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Одинадцята кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора в якому з урахуванням уточненого позову від 05.02.2021, просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 р. в задоволенні адміністративного позову - відмовлено. Позивачем подано апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якої скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам позивача щодо нерозповсюдження на нього виключної вимоги з обов`язкової участі у проходженні атестації. Зазначає, що судом протиправно не проаналізовано результати перших етапів атестації, які складені позивачем більш ніж успішно. Позивач наполягає на тому, що за відсутності затверджених варіантів практичного завдання з затвердженими правильними відповідями, оцінка комісії є суб`єктивною та упередженою. Офісом Генерального прокурора подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній заперечує на задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на вмотивованість та правомірність висновків суду першої інстанції та необґрунтованість доводів скаржника. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетенції прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії. Також відповідач зазначає про дотримання комісією стандарту вмотивованості рішення при прийнятті рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Як слідує з матеріалів справи, позивач працював в органах прокуратури Дніпропетровської області. Наказом Генерального прокурора України №206к від 04.10.2019р. ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з 08.10.2019р. Наказом Прокуратури Дніпропетровської області від 04.05.2020р. ОСОБА_1 призначено на тимчасово вакантну посаду прокурора Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника, звільнивши з посади прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області. Наказом Офісу Генерального прокурора №543 від 17 листопада 2020 року "Про створення одинадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)", з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) було створено одинадцяту кадрову комісію обласних прокуратур. Згідно протоколу №11 засідання одинадцятої кадрової комісії від 17.12.2020р., на засіданні членами комісії досліджено та обговорено матеріали атестації прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 і виконане ним практичне завдання, а також отримано пояснення по суті заданих членами комісії питань, та вирішено, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності, ухвали рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації (Додаток №2). Згідно Рішення №5 про неуспішне проходження прокурорами атестації (Додаток 2 до Протоколу №11 від 17.12.2020) від 17.12.2020р., одинадцята кадрова комісія ухвалила рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 . Вказане рішення мотивоване тим, що комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, етики та доброчесності, зокрема: недостатній рівень володіння прокурором практичними уміннями та навичками, внаслідок чого, всі відповіді на запитання практичного завдання надані прокурором містять є невірними. Рівень професійної компетенції недопустимо низький як для прокурора - не зміг надати відповіді на питання щодо норм Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», і це не дивлячись на тривалий термін роботи в правоохоронних органах; низький рівень професійної етики прокурора, зумовлений недостатніми професійними знаннями, недостатньо фаховим орієнтуванням у чинному законодавстві, низьким рівнем компетентності та професіоналізму, що не сприяє формуванню довіри до прокуратури. Згідно протоколу №25 засідання одинадцятої кадрової комісії від 17.03.2021р., на засіданні членами комісії вирішено внести зміни до протоколу засідання одинадцятої кадрової комісії №11 від 17.12.2020 та додатку №2 до цього протоколу, а саме до рішення №5 від 17.12.2020 про неуспішне проходження атестації, в частині назви посади ОСОБА_1 , виклавши їх в наступній редакції, зокрема: «У зв`язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221, одинадцята кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурор Криворізької місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 (Рішення №5 від 17.12.2020 про неуспішне проходження атестації). Не погодившись із Рішенням №5 про неуспішне проходження прокурорами атестації від 17.12.2020р., позивач звернулась до суду. Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначав Закони України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі Закон № 1697-VII), яким забезпечувалися гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII внесені зміни. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури». Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 розділу II «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі Закон № 113-ІХ) з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Пунктом 9 цього розділу визначено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Пунктом 10 розділу II Закону № 113-IX передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. Наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 р. затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі Порядок № 221). За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Пунктами 6-8 розділу I Порядку № 221 визначено, що атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу IV Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди. До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками. Для виконанням практичного завдання прокурору видається чистий аркуш (аркуші) паперу з відміткою комісії. Комісія, у разі наявності технічної можливості, може забезпечити виконання прокурорами практичного завдання за допомогою комп`ютерної техніки. Пунктами 8-11 розділу IV Порядку № 221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання. Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно). Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії. Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов`язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів). Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання; Співбесіда проходить у формі засідання комісії. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання. Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації. Пунктом 12 Порядку № 233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. В силу приписів підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури. Крім того, пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для його звільнення з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби. В свою чергу, кадрова комісія є уповноваженим суб`єктом з питань проведення атестації прокурорів та прийняття рішення за її результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України. Разом з тим, межі дискреції кадрової комісії щодо проведення добору або атестації прокурорів не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес добору чи атестації, як і рішення в результаті цих процесів, мають бути зрозумілим як учасникам цих відносин, зокрема кандидатам, так і незалежному сторонньому спостерігачу. Відтак, ураховуючи завдання адміністративного судочинства та юрисдикцію адміністративних судів під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень не лише на предмет його відповідності статті 19 Конституції України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено у частині другій статті 2 КАС України. За таких обставин доводи відповідача про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішень кадрових комісій за результатами атестації, зокрема на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності, є безпідставними. Варто наголосити, що обґрунтованість та вмотивованість рішень, на підставі яких здійснюється комплектація органів прокуратури прокурорами, є запорукою довіри суспільства до їхньої діяльності. При прийнятті рішення про неуспішне проходження атестації з підстав недостатнього рівня професійної компетентності прокурора чи за наявності сумнівів у його доброчесності та професійній етиці комісія має зазначити, на чому базуються такі висновки, тобто обґрунтувати своє рішення належним чином. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 р. в справі № 120/3794/20-а та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовується судом при вирішенні цієї справи. У цій справі предметом судового контролю є рішення кадрової комісії, яким позивача визнано таким, що не успішно пройшов атестацію. Судом установлено, що позивач успішно пройшов перших два етапи атестації та був допущений до наступного третього етапу - співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За наслідками проходження позивачем третього етапу атестації кадровою комісією прийнято рішення про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складання іспиту у формі співбесіди та визнано таким, що не успішно пройшов атестацію. Рішення №5 про неуспішне проходження прокурорами атестації (Додаток 2 до Протоколу №11 від 17.12.2020) від 17.12.2020р. мотивоване, зокрема, недостатнім рівнем володіння прокурором практичними уміннями та навичками, внаслідок чого, всі відповіді на запитання практичного завдання надані прокурором є невірними. З матеріалів справи слідує, що позивачем виконувалося практичне завдання №24, яким передбачалося надання наступних відповідей за викладеними умовами задачі: Чи буде вважатися конфіденційне співробітництво за вказаних обставин пов`язаним з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру? Чи відповідають дії прокурора із залучення до конфіденційного співробітництва громадянина Р. вимогам КПК? Якщо ні то чому? Які процесуальні перспективи результатів такого конфіденційного співробітництва? Згідно до примірника правильних відповідей, наданих Офісом Генерального прокурора, наведені питання передбачали наступні відповіді: - залучення адвоката до конфіденційного співробітництва, пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації, порушує гарантії адвокатської діяльності. В статті 22 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» міститься визначення адвокатської таємниці. Відповідно до вказаної норми: адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату про клієнта, а також питання, з яких клієнт звертався до адвоката, зміст порад, консультацій, роз`яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності. Враховуючи, що під час описаної в задачі конфіденційної співпраці, адвокат мав озвучити відомості, які йому стали відомі від клієнта, таке конфіденційне співробітництво пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації, а відповідно, є порушенням КПК; - Ні, не відповідає. Відповідно до вимог статті 225 КПК, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучити цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Разом з цим, ч.2 зазначеної статті забороняє залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Ч.4 статті 11 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» має аналогічну забороную. Отже залучення прокурором до конфіденційного співробітництва адвоката не виключається, однак лише за умови, що таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Оскільки в цій ситуації конфіденційне співробітництво з громадянином Р. передбачало розкриття останнім конфіденційної інформації професіонального характеру, дій прокурора із залучення його до конфіденційного співробітництва протирічать вимогам закону; - Головною метою конфіденційного співробітництва є отримання доказів у процесі розслідування справи. Відповідно до статті 86 КПК, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Враховуючи, що частина 2 статті 275 КПК забороняє залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, якщо таке співробітництво буде пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації, то докази, отримані в результаті такого співробітництва, можуть бути визнанні недопустимими. Позивачем під час виконання практичного завдання надані наступні відповіді: - відповідно до ч.1 ст.47 КПК, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого. Ч.3 ст.47 КПК захисник не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі і становлять адвокатську таємницю. Вважаю, що розмова з суддею не буде відноситись до конфіденційної інформації професійного характеру; - відповідно до ст.275 КПК України, слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках передбачених цим законом. Згідно ч.2 ст.275 КПК забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення НСРД адвокатів, якщо таке співробітництво пов`язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру. Відповідно КПК слідчий залучає осіб до конфіденційного співробітництва; - відповідно до ч.3 ст.271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення злочину. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використанні у кримінальному провадженні. Колегія суддів погоджується з аналізом суду першої інстанції наданому практичному завданню ОСОБА_1 щодо неправильності всіх відповідей позивача на запитання практичного завдання, оскільки відносно першого запитання надана протилежна відповідь, по другому питанню наведені лише норми КПК України та без надання відповіді відносно умов задачі, та по третьому питанню наведені положення норми КПК України (ст.271), яка врегульовує питання контролю за вчиненням злочину, при тому, що питання стосувалося перспектив конфіденційного співробітництва, використання якого врегульовано статтею 275 КПК України. Наведене, зокрема, спростовує доводи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції оцінки практичному завданню позивача. Оскільки доведені мотиви Одинадцятої кадрової комісії щодо неповноти відповідей під час виконання позивачем практичного завдання та невірне виконання ситуативного завдання, обґрунтованим є її твердження про неналежний рівень професійної компетенції, неналежне володіння практичними уміннями та навичками прокурора, недостатній рівень знань основних положень законодавства та правозастосовної практики у сфері кримінального права та процесу. Докази безпосереднього змісту співбесіди суду не надані у зв`язку з відсутністю її аудіофіксації. Проте її проведення сторонами не заперечувалося. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача по справі стосовно того, що оцінка знань прокурора відповідає меті про ведення як співбесіди так і всього атестування в цілому. Наведене спростовує посилання скаржника на суб`єктивність висновків комісії. Доказів щодо протиправності формування одинадцятої кадрової комісії, або інших підстав що дають підстави для сумнівів в компетентності членів комісії позивачем не надано. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підстав викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров