Постанова 4824 № 760/22315/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року місто Київ. Справа 760/22315/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/475/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання Гордійчук Ж.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року ( у складі судді Коробенка С.В., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня) в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про захист прав споживачів та стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Банк «Київська Русь» та просив стягнути з Відповідача 6555,59 доларів США вкладу за договором банківського вкладу в іноземній валюті «Весняний пролісок 2015» від 19 березня 2015 року №24767-44.14, а також нараховані проценти та пеню за прострочення виконання зобов`язань за вказаним договором в загальній сумі 297304,28 гривень. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що між ним та Відповідачем був укладений Договір №24767-44.14 банківського вкладу в іноземній валюті «Весняний пролісок 2015» від 19 березня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_2 вніс депозит до банку в розмірі 15652,00 доларів СЩА під 11% річних строком до 19 червня 2015 року. 19 березня 2015 року правлінням НБУ була прийнята постанова №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних». За результатами розгляду пропозиції ФГВФО про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» та пояснювальної записки Департаменту банківського нагляду правлінням НБУ 16 липня 2015 року прийнято Постанову №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Позивач зазначає, що він отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після запровадження в ПАТ «Банк «Київська Русь» тимчасової адміністрації 200000 гривень. В подальшому, як зазначає Позивач, рішенням суду було визнано протиправним та скасовано постанову Правління НБУ від 19.03.2015 №190 «Про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» та Постанову Правління НБУ від 16.07.2015 №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь». Відтак, як вважає Позивач, Банк функціонує в якості діючої установи. І оскільки підстав для застосування обмежень в отриманні коштів вкладів немає, та строк вкладу є закінченим, то кошти по Договору №24767-44.14 підлягають поверненню на підставі ст. 1060 ЦК України. Окрім самого вкладу, стягненню з Відповідача підлягають також проценти та пеня за весь період в загальному розмірі 297304,28 гривень. 22 листопада 2019 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій розрахував відсотки за договором банківського вкладу станом на 22 листопада 2019 року в сумі 258 315, 69 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань становить 53 982 грн. 56 коп., а пеня згідно п. 3.1 Договору 3 338, 43 грн., що загалом становить суму 315 636 грн. 68 коп. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» відмовлено повністю. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 01.11. 2021 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини справи, не в повній мірі досліджено наявні в матеріалах справи докази, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи, неповно розглянуто позовні вимоги так як судом не розглянуто заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 від 22 листопада 2019 року. На обґрунтування доводів апеляційної скарги, вказує, зокрема, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 липня 2015року № 138 „Про початок процедури ліквідації ПАТ ,,Банк ..Київська Русь" тапризначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" та від 23 червня 2016 уоку№ 1085 вичерпали свою дію не створюють юридичних наслідків. Аналогічних висновків дійшов окружний адміністративний суд по справі № 826/171/17. Суд не врахував, що визнано протиправними та скасовано рішення ФГВФО стосовно початку процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення від Фонду Уповноваженої особи на ліквідацію банку. Таким чином, суд першої інстанції не дослідив доказів по справі № 760/22315/19 та не встановив її обставин, а ухвалив рішення виключно на обставинах встановлених у рішеннях судів, які набрали законної сили. Звертає увагу на те, що у правових висновках Верховного Суду в постановах від 18 березня 2019 року по справі № 758/3419/15-ц та від 31 березня 2021 року по справі № 758/3419/15-ц зроблено правові висновки, що рішення суду може бути виконане, де боржником є Публічне акціонерне товариство „Банк „Київська Русь". В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав в ній викладених, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Представник відповідача до апеляційногосуду не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 березня 2015 року сторони уклали договір банківського вкладу в іноземній валюті «Весняний пролісок 2015» № 24767-44.14, відповідно до умов якого вкладник надає банку, а банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти у формі депозитного вкладу в сумі 15652,00 доларів США із процентною ставкою по вкладу у розмірі 11 % річних і терміном повернення вкладу до 19 червня 2015 року. 19 березня 2015 року Національний банк України прийняв рішення про віднесення ПАТ «Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних. У зв`язку з цим 19 березня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення № 61 про запровадження строком на 3 місяці (з 20 березня 2015 року по 19 червня 2015 року) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Київська Русь». Рішенням ФГВФО від 15 червня 2015 року № 116 продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Київська Русь» до 19 липня 2015 року включно. Відповідно до постанови правління Національного банку України від 16 липня 2015 року № 460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Київська Русь» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О. Ю. строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно. Рішенням №1706 від 01.09.2016 було змінено уповноважену особу Фонду та з 05.09.2016 делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» - Білій І.В. 18.06.2018 року рішенням №1684 було продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку до 16.07.2020 включно. Рішенням № 3382 від 17.12.2018 було змінено уповноважену особу Фонду та з 18.12.2018 делеговано повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» - Стрюковій Ірині Олександрівні. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 13 липня 2020 №1335 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», а саме пунктом 1 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», делеговані Стрюковій Ірині Олександрівні рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 грудня 2018 р. № 3382 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ПАТ «УКРБІЗНЕСБАНК» та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ». Відповідно до пункту 2 зазначеного рішення передбачено, що ліквідація ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюватиметься з урахуванням вимог Закону України №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до частини п`ятої статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» безпосередньо Фондом. Пунктом 19 зазначеного рішення встановлено, що воно набирає чинності з 16 липня 2020 року. Таким чином, починаючи з 16.07.2020 Фонд здійснює безпосереднє виведення ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з ринку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення з банку коштів поза межами ліквідаційної процедури є неможливим, оскільки не узгоджується із приписами ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Апеляційний суд частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси. Відповідно до наведених вище приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 цього Закону в порядку черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Визначена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» черговість задоволення вимог кредиторів до банку не позбавляє та не обмежує вкладників банку права на повернення вкладу, а лише зумовлює певні процедурні питання здійснення ними цього права. Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації, як юридичної особи, зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядку та черговості. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації, зобов`язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними; цей Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах. Такого ж висновку щодо застосування норм матеріального права дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року в справі № 127/10129/17, від 13 березня 2018 року в справі № 910/23398/16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 зазначила, що «після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов`язаннями по договорам банківського вкладу. В Постанові Великої Палати від 09 лютого 2021 року в справі 381/622/17 в п. 43 Велика Палата відступаючи від вказаного висновку, його уточнила таким чином: вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом № 4452-VIдо Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону № 4452-VI. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку на користь вкладника заборгованості за договором банківського вкладу на таку черговість не впливає і не змінює її. Доводи Позивача про те, що Відповідач не перебуває в ліквідаційній процедурі, є необґрунтованимприпущенням. Посилання представника позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, відповідно до якої закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ФГВФО, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» Білої І.В., Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «БАНК КИЇВСЬКА РУСЬ» Волкова О.Ю., НБУ про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, не доводить протилежного. Відповідно до зазначеної постанови здійснено посилання на положення ЗУ від 13.05.2020 року № 590-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та зазначено, що суд не може прийняти будь-яке інше рішення, що може мати наслідком зупинення/припинення розпочатої процедури ведення неплатоспроможного банку з ринку та/або ліквідації банку. Верховний Суд в ухвалі від 23 грудня 2021 року відмовляючи у відкритті провадження за касаційною саргою на постанову Шостого адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 826/171/17 зазначив, що скасування індивідуального акта рішення, визначеного частиною першою цієї статті, або окремих його положень не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку. На час ухвалення рішення в даній справі районному суду не було надано доказів, які б свдічили про відновлення роботи банку відповідача. Сам факт скасування первинних рішень про віднесення банку до неплатоспроможного та відкликання банківської ліцензії, не спростовує того, що відповідач з 2015 року перебуває в процедурі ліквідації, і що лише Фонд гарантування вкладів в межах вказаної процедури, керуючись спеціальним Законом в порядку черговості здійснює повернення вкладникам їх вкладів. Після отримання ОСОБА_2 від фонду гарантування вкладів 200 000 грн, у останнього залишились непогашеними кредиторські вимоги 173 710 грн. 84 коп. Відповідно до довідки від 18 березня 2016 року кредиторські вимоги позивача акцептовані в сумі 173 710, 84 грн. та включені до четвертої черги задоволення вимог кредиторів. З огляду на те, що позивач звернувся до фонду із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банкуі його вимоги акцептовані, звернення до суду з даним позовом до банку не забезпечить додатковий захист прав позивача, оскільки ухвалення цього рішення не вплине на черговість повернення коштів, як зазначено у вищенаведеному висновку Великої Палати Верховного Суду. Належні позивачу суми за договором банківського вкладу включені до четвертої черги і мають бути повернуті в порядку черговості. З огляду на те, що відповідач перебував і перебуває в процедурі ліквідації, вина останнього у не поверненні позивачу коштів відсутня, а тому відповідач не зобов`язаний сплачувати пеню. Доводи скарги про те, що суд не розглянув заяву про збільшення позовних вимог на законність рішення не впливають, оскільки вказана заява містила лише перерахунок заборгованості на дату її подачі , але не змінювала підстави позову, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та дійшов вірного висновку про безпідставність та необгрунтованість заявлених позовних вимог. Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року- без змін як такого, що є законним та обґрунтованим. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 02 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року. Головуючий О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик