Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9077/16-ц

Справа № 344/9077/16-ц Провадження № 22-ц/4808/10/22 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Мельник О.В. з участю представника ОСОБА_1 адвоката Матвійчука М.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк» Сидоренко Юлії Анатолівни на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2021 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А. у м. Івано-Франківську, повний текст складено 09 квітня 2021 року, у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйбі Банк Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_1 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Полонина про визнання правочину недійсним, ВСТАНОВИВ: У липні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйбі Банк звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Полонина про визнання правочину недійсним. Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 10 жовтня 2014 року укладено Договір банківського рахунку «До вкладу» №26203080302968. 13 жовтня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «ПОЛОНИНА» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (між підприємством та його працівником), відповідно до умов якого надано позику у безготівковому порядку в розмірі 180 000 грн 00 коп., шляхом перерахування коштів. До вказаного Договору 14.01.2015 та 04.05.2015 року між підприємством та ОСОБА_1 укладалися додаткові Угоди про продовження дії Договору. 13 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк укладено Договір банківського вкладу на вимогу Для виплат №26209080302973 та договір про відкриття банківського рахунку № НОМЕР_1 . На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ)від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «ВіЕйБі Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду. Перевіркою правочинів, укладених ПАТ «ВіЕйБі Банк» встановлено, що співробітники ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з ТДВ «Полонина» здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Так 10.10.2014 року співробітники ТДВ «ПОЛОНИНА» ОСОБА_2 (яка є головою правління зазначеного підприємства), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_1 уклали договори банківського рахунку «До вкладу», а у випадку із Відповідачем по справі, то даний Договір взагалі не підписаний зі Сторони Банку. Вже через три дні, тобто 13.10.2014 року ТДВ «ПОЛОНИНА» із вище переліченими співробітниками уклало Договори позики та в цей самий день, за сприянням працівників відділення Банку, здійснило грошові перекази на рахунки своїх співробітників відкриті 10.10.2014 у такому розмірі, щоб не перевищити гарантовану ФГВФО суму. Того ж дня, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 із вказаних рахунків «До вкладу» перерахувалися кошти на відповідні рахунки «До виплат», створені 13.10.2014 року. В результаті ж здійснення зазначених вище операцій гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб збільшилась. Тобто ті кошти які ТДВ «ПОЛОНИНА» мало б отримати як кредитор за рахунок ліквідаційної маси ПАТ «ВіЕйБі Банк», товариство за допомогою відповідачів та проведених банком операцій, має намір отримати за рахунок Фонду. Крім того, зазначені операції проведено під час дії обмежень, які 03 жовтня 2014 року встановлені до ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку. На думку позивача, спірні правочини, які вчинені відповідачами та ПАТ «ВіЕйБі Банк», впливають на розмір відшкодування Фонду реальним вкладникам ПАТ «ВіЕйБі Банк». За таких обставин уповноважена особа просила визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з карткового рахунку ТДВ «Полонина» № НОМЕР_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 в розмірі 180 000грн, яке було здійснено 13 жовтня 2014 року відповідно до платіжного доручення №3 та застосувати наслідки недійсності правочину. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2021 року в задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідаці ПАТ ВіЕйбі Банк Славкіна Марина Анатоліївна до ОСОБА_1 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Полонина про визнання правочину недійсним відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк» Сидоренко Ю.А. подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що здійснення відповідачами та банком операцій з перерахування коштів проведено під час дії обмежень, встановлених щодо ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку, та призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом за вкладами осіб. Вказує, що оспорювані правочини укладені з порушенням вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» внаслідок зловмисної домовленості сторін з метою збільшення гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду за вкладами фізичних осіб. Зазначає, що перерахування грошових коштів відбулося після прийняття постанови Правління НБУ від 3 жовтня 2014 року № 631/БТ, якою ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження щодо його діяльності, що суперечить Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і призвело до збільшення гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами фізичних осіб. 10 січня 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечила. Вказує, що ПАТ «ВіЕйБі банк» вправі здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсягах та за відсотковими ставками, не вищими, ніж досягнуті на дату прийняття постанови Правління НБУ №631/БТ від 03 жовтня 2014 року. Апелянт не надано доказів, що внаслідок укладання оспорюваного правочину збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк» та ТзДВ «Полонина» у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відмовляючи у задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ ВіЕйбі Банк, суд першої інстанції виходив з того, що банківські операції з внесення грошових коштів на виконання умов договору не є правочином, тому не можуть визнаватись недійсними. Крім того, відповідно до постанови НБУ Банку було заборонено вчиняти дії, які призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, в кого саме збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, та на яку суму відбулося збільшення. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що постановою Правління НБУ № 631/БІ від 3 жовтня 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження щодо його діяльності, зокрема, заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована Фондом сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок процентів. Постановою Правління НБУ № 733 від 20 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних і з 21 листопада 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду запроваджено тимчасову адміністрацію. Таким чином, суд установив, що з 21 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 20 березня 2015 року та 22 лютого 2015 року рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 та № 213 продовжено строк дії тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк» (Т.1 а.с.4-5). Для перевірки правочинів, які укладав ПАТ «ВіЕйБі Банк», на підставі наказуНБУ № 76 від 31 січня 2015 року створено комісію, якою проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених банком) в період з 3 жовтня 2014 року до 20 листопада 2014 року (Т. 1 а.с.16-17). 10 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» уклали договір банківського рахунку « До вкладу » № 26203080302968 та договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» №26209080302973 від 13 жовтня 2014 року (Т. 1 а.с.8-9) 13 жовтня 2014 року укладено договір позики між ТзОВ «Полонина» та ОСОБА_1 про отримання 180 000 грн позики та згідно догвору позики від 14 січня 2014 року продовжено строк дії договору (Т.1 а.с.28-29) 13 жовтня 2014 року ТДВ «Полонина» перерахувало кошти ОСОБА_1 в розмірі 180 000 грн згідно договору позики під підприємством і його працівником (Т.1 а.с.18). Уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіною М.А. на виконання вимог розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 року, здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком з дня віднесення банку до категорії проблемних до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме з 03 жовтня 2014 року до 20 листопада 2014 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав порушення ПАТ «ВіЕйБі Банк» обмежень в його діяльності, встановлених постановою Правління Національного банку України від 3 жовтня 2014 року № 631/БТ. Звертаючись до суду з цим позовом, Уповноважена особа Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М. А. визначила оспорювану банківську операцію щодо перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший правочином та як на підставу його недійсності посилалась на те, що він не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також на те, що він вчинений внаслідок зловмисної домовленості однієї сторони з іншою стороною. Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), який регулює ці правовідносини. Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України в цих правовідносинах. Судом встановлено, що з 21 листопада 2014 року розпочато процедуру введення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з цього часу банк не мав права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції за рахунками клієнтів, у тому числі здійснювати розміщення вкладу. Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18) зазначено, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним правочину щодо перерахування грошових коштів з рахунку ТДВ «Полонина» на рахунок ОСОБА_1 , оскільки вказані дії не є правочином у розумінні положень ЦК України. Щодо вирішення позовних вимог в іншій частині колегія суддів зазначає наступне. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до статті 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами. У частинах першій, третій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними. У частинах другій, третій статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Таким чином, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення фактів нікчемності правочинів, повідомлення про виявлення нікчемного правочину його сторін. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до положеньстатті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями приймати рішення про визнання правочинів нікчемними. При наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палата Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження№ 12-304гс18). У пунктах 94, 95 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. У пунктах 69-73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Згідно з положеннями частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданійпослузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частина п`ята статті 216 ЦК України). Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вищевказаних положень закону не врахував, що договір банківського вкладу від 13 жовтня 2014 року був укладений всупереч обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року № 631-БТ, після винесення зазначеної постанови, а в результаті укладення цього правочину на вкладний рахунок ОСОБА_1 були переведені грошові кошти, які знаходились на поточному рахунку ТДВ «Полонина» у ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», внаслідок чого ОСОБА_1 набула переважне право отримати грошові кошти в сумі 180 000 грн (які належали ТДВ «Полонина») за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, а не у порядку черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказане свідчить, що договір банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854790/2014 був укладений з метою прийняття ПАТ «ВіЕйБі Банк» на себе зобов`язання з повернення у позачерговому порядку коштів, які на момент віднесення банку до категорії проблемнихперебували на поточному рахунку ТДВ «Полонина». Зазначені дії свідчать про їх спрямованість на збільшення загальної гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб, що підлягає виплаті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб при проведенні процедури ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», тобто прийняття банком додаткових зобов`язань без вчинення майнових дій контрагентами, а також про надання кредитору переваг, отже, наявні підстави для того, щоб вважати договір банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854790/2014 нікчемним на підставі частини другої статті 215 ЦК України, пунктів 1, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині відмови у застосуванні наслідків недійсності правочину, судом першої інстанції не враховано, у випадку підтвердження нікчемності правочину суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду в частині відмови у позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину скасувати та позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити. За змістом ст.382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення. Ураховуючи, що апеляційний суд зробив висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, то судові витрати за подання позовної заяви в сумі 689 грн та апеляційної скарги в сумі 1702, 50 грн підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк». Керуючись ст.ст. 374, 376 , 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк» Сидоренко Юлії Анатолівни задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2021 року в частині відмови у позивних вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину скасувати та позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Полонина» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити. Застосувати наслідки нікчемного правочину - договору банківського вкладу «НВУ» від 13 жовтня 2014 року № 854790/2014, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , повернувши сторони правочину у первісний стан шляхом повернення грошових коштів у сумі 180 000,00 грн із вкладного рахунку ОСОБА_1 на поточний рахунок № НОМЕР_4 у Публічному акціонерному товаристві «Всеукраїнський Акціонерний Банк». В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з питань безпосереднього виведення з ринку ПАТ «ВІЕБІ Банк» 689 грн судового збору за подання позовної заяви та 1702, 50 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 18 лютого 2022 року. Судді: В.Д.Фединяк І.О.Максюта Л.В.Василишин