Постанова 4802 № 161/6065/21

Справа № 161/6065/21 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/251/22 Категорія: 76 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., секретар судового засідання Савчук Т. Ф., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_3 звернувся 01 квітня 2021 року в суд з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позов мотивує тим, що він з 13.04.2020 працював на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на підставі безстрокового трудового договору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2021 в цивільній справі № 761/13112/20, було поновлено на займаній ним посаді працівника, який раніше її обіймав та, як наслідок, згідно наказу в.о. начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві «Про звільнення ОСОБА_3 » № 75к від 09.02.2021 його було звільнено на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України. Вважає оскаржуваний наказ протиправним. Вказує, що він є батьком малолітньої дитини, вік якої менше року та на момент звільнення його з роботи він був єдиним працюючим членом сім`ї. Жодних пропозицій про переведення на іншу роботу від відповідача йому не надходило. У наказі не зазначені будь-які інші підстави його звільнення, в тому числі у зв`язку з відмовою від переведення на іншу роботу. Посилання на обставини, передбачені в ч. 2 ст. 40 КЗпП України взагалі відсутні в тексті наказу. Для з`ясування обставини про можливість його переведення на іншу роботу, роботодавець обмежився вивченням службової записки начальника кадрового підрозділу від 09.02.2021. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві має два відокремлені підрозділи: Правобережне відділення та Лівобережне відділення. За наявними відомостями, зазначеними у вище згаданій службовій записці інформація про дві вакантні посади в Управлінні, станом на день звільнення з посади 09.02.2021, не враховує вакантних посад у вказаних відділеннях. При прийнятті рішення про звільнення його з посади, відповідач не вчинив жодних дій для з`ясування обставини про здобуту ним на день звільнення вищу освіту та керувався виключно матеріалами, наявними у кадровому підрозділі. Навіть за можливої відсутності вакантних посад в Управлінні (його відділеннях), існувала можливість переведення його в інші робочі органи виконавчої дирекції Фонду, в тому числі на тимчасовій основі. Звільнення відбулося з грубим порушенням норм чинного законодавства. Трудову книжку після звільнення він отримав 02.03.2021. Просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ, поновити його на роботі на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві з 09.02.2021, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 10.02.2021 до дня поновлення на роботі. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві № 75к «Про звільнення ОСОБА_3 » від 09.02.2021. Поновлено ОСОБА_3 на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві з 09.02.2021. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_3 260251 грн 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з відрахуванням обов`язкових податків та зборів 209502 грн 54 коп.) Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць у розмірі 26659 грн 92 коп. (з відрахуванням обов`язкових податків та зборів 21461 грн 24 коп.). Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві в користь держави судовий збір в розмірі 908,00 гривень. Відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду та додаткове рішення суду. Покликається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що позивача звільнено з роботи з посади першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України. Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав зазначених в п. 1, 2, 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Управлінням до звільнення позивача проведено детальний аналіз всіх вакантних посад в Управління, в тому числі в Правобережному та Лівобережному відділеннях. Після проведеного аналізу не виявлено посад, які могли бути запропоновані позивачу у зв`язку з відсутністю у позивача досвіду роботи за відповідними напрямками не менше одного року. На виконня вимог суду першої інстанції Управлінням в додатках до клопотання про приєднання доказів від 04.10.2021 № 7195-11 надано на підтвердження зазначеної позиції копії всіх посадових інструкцій вакантних посад. Позивач просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65148,93 грн, суд стягнув 260251,60 грн, тобто в порушення ст. 13 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог. Суд першої інстанції не врахував висноки Верховного Суду викладені в постанові від 05.08.2020 в справі № 817/893/17 відповідно яких суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання суми податків та зборів. Податки і збори з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику. Внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Суд першої інстанції не врахував, що роботодавець під час нарахування та виплати заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) додатково сплачує єдиний соціальний внесок із визначеної суми. Суд першої інстанції двічі стягнув з відповідача судовий збір. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року в цій справі та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що наявні на час звільнення у відділеннях Управління 51 вакантна посада не були запропоновані позивачу. Жодних доказів того, що кваліфікаційні вимоги цих посад не відповідали кваліфікації та досвіду роботи ОСОБА_3 на момент його звільнення, стороною відповідача надано не було. Вимога ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про його поновлення на роботі, тому судом першої інстанції правильно ухвалено рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахунок якого проведено у відповідності до ст. 235 КЗпП України, Постанови КМ України від 08.02.1995 № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, на підставі довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві № 26 про середню заробітну плату (дохід) від 08.04.2021. Однак, судом першої інстанції не враховано того, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Рішенням суду від 03.12.2021 стягнуто судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а додатковим рішенням від 07.12.2021 за вимогу про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. Просить апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково. Змінити рішення суду першої інстанції в частині включення обов`язкових відрахувань. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення від 03.12.2021 розрахунки, що включають відрахування обов`язкових податків та зборів. В резолютивній частині рішення зазначити, що суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначено без утримання податку. Стягнення і сплата прибуткового податку покладаються на роботодавця, який самостійно розраховує суму податкових відрахувань і зменшує суму, призначену судом, на суму нарахованих податків. В решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року залишити без змін. Відповідач подав відповідь на відзив. Зазначає, що доводи про відсутність доказів невідповідності кваліфікації та досвіду роботи ОСОБА_3 на момент його звільнення вакантним в Управлінні посадам не відповідає дійсності про що відповідач неодноразово вказував в документах по суті справи та в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року та відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній наведені. Представник позивача ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача визнала частково в частині виключення з мотивувальної та резолютивної частини рішення від 03.12.2021 розрахунків, що включають відрахування обов`язкових податків. Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши представника позивача та представника відповідача, приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві при звільненні ОСОБА_3 із посади першого заступника начальника, з урахуванням приписів п. 2 ст. 40 КЗпП України, допущено порушенням вимог чинного законодавства, а тому заявлені останнім позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають до задоволення. З таким висновком не можна погодитись. Судом першої інстанції встановлено, що 14.04.2020 ОСОБА_3 було призначено на посаду першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві на безстроковій основі на підставі Наказу № 233к від 13.04.2020. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.02.2021 в цивільній справі № 761/13112/20, було вирішено поновити ОСОБА_4 на роботі на посаді першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві та рішення в даній частині допущено до негайного виконання. Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві в особі в.о. начальника Ксьондза С. 09.02.2021 було видано наказ «Про звільнення ОСОБА_3 » № 75к, відповідно до якого позивача звільнено із посади першого заступника начальника Управління на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Відповідно до Статуту Фонду соціального страхування України, Положення про Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавчу дирекцію очолює директор. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Зонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві має два відокремлені підрозділи: Правобережне відділення та Лівобережне відділення. З листа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві № 6730-11 від 15.09.2021 «Про надання інформації» встановлено, що станом на 09.02.2021 у Правобережному та Лівобережному відділеннях Управління існувала 51 вакантна посада. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Частиною 2 статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. За п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Встановлено, що причиною звільнення ОСОБА_3 із посади першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у м. Києві була сукупність двох ознак, а саме: - поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; - неможливість перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Факт поновлення на роботі ОСОБА_4 на займаній позивачем посаді на підставі судового рішення сторонами не оспорюється. Станом на 09.02.2021 в Правобережному відділенні відповідача вакантними були наступні посади: -головний спеціаліст сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення (8 вакансій); -головний спеціаліст сектору матеріального забезпечення відділу страхових виплат та матеріального забезпечення (8 вакансій); -головний спеціаліст сектору організації надання медичних послуг відділу медичних та соціальних послуг (6 вакансій); -завідувач сектору організації надання соціальних послуг відділу медичних та соціальних послуг (1 вакансія); -головний спеціаліст сектору організації надання соціальних послуг відділу медичних та соціальних послуг (5 вакансій); -завідувач сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг (1 вакансія); -головний спеціаліст сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг (11 вакансій); -головний спеціаліст відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності (4 вакансії); -головний спеціаліст відділу по роботі зі страхувальниками (3 вакансії). В Лівобережному відділенні Управління: -головний спеціаліст сектору матеріального забезпечення відділу страхових виплат та матеріального забезпечення (1 вакансія); -головний спеціаліст сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг (1 вакансія); -головний спеціаліст відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності (2 вакансії); Інформація про ці посади та посадові інструкції були подані відповідачем в судове засідання суду першої інстанції. Проте суд першої інстанції не дав їм оцінки. Судом апеляційної інстанції проаналізовано посадові інструкції, які надані відповідачем до суду першої інстанції. Відповідно до кваліфікаційних вимог головного спеціаліста юридичного відділу на цю посаду може бути призначена особа, що має вищу юридичну освіту та стаж роботи за фахом не менше двох років. Кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду головного спеціаліста відділу перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності включають наявність повної вищої медичної освіти за спеціальністю «Лікувальна справа» та досвід практичної роботи за фахом не менше двох років. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору страхових виплат відділу страхових виплат та матеріального забезпечення на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше одного року. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору матеріального забезпечення відділу страхових виплат та матеріального забезпечення на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше одного року. Кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду головного спеціаліста сектору організації надання медичних послуг відділу медичних та соціальних послуг встановлено такі: призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше одного року. Кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду завідувача сектору організації надання соціальних послуг відділу медичних та соціальних послуг встановлено такі: призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше двох років. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору організації надання соціальних послуг відділу медичних та соціальних послуг на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше одного року. За кваліфікаційними вимогами до завідувача сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше двох років. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом не менше одного року. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста відділу по роботі зі страхувальниками на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом не менше одного року. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору матеріального забезпечення відділу страхових виплат та матеріального забезпечення на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), досвід роботи за відповідним напрямком не менше одного року. За кваліфікаційними вимогами до головного спеціаліста сектору організації надання медичної реабілітації відділу медичних та соціальних послуг на цю посаду призначається особа, яка має повну вищу освіту (магістр, спеціаліст), стаж роботи за фахом не менше одного року. ОСОБА_3 у 2015 році закінчив Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Управління проектами» та кваліфікацію керівника проектів та програм. Позивачем надано копії 10, 11, 12, 13 сторінок його трудової книжки з записом від 15.09.2017 про звільнення з посади помічника-консультанта народного депутата України, записом від 14.04.2020 про призначення на посаду першого заступника начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, записом від 09.02.2021 про звільнення у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Отже, у позивача відсутній необхідний досвід роботи за фахом, так як його стаж роботи у Фонді, за фахом, становить девять місяців, а не менше одного року, як це вимагається посадовими інстукціями. Позивачем не доведено наявність у нього необхідної кваліфікації та/або досвіду роботи для зайняття вакантних посад на час його звільнення. Доводи про наявність у нього необхідної кваліфікації та/або досвіду роботи спростовуються і посадовими інструкціями на вакантні посади в Управлінні на час звільнення позивача. Таким чином, зазначені вище вакантні посади не могли бути запропоновані позивачу унаслідок того, що його кваліфікація не відповідала необхідним критеріям, які наведені у посадових інструкціях цих посад, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. У роботодавця об`єктивно не було можливості перевести позивача на іншу роботу, оскільки працівнику при звільненні мають бути запропоновані всі наявні вакантні посади, на які може претендувати працівник з урахуванням освіти, кваліфікації, фаху та досвіду роботи та звільнено позивача з роботи. Висновок суду першої інстанції, що в основу для винесення оскаржуваного наказу була покладена службова записка начальника відділу по роботі з персоналом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 09.02.2020, у якій зазначено дві вакантні посади головний спеціаліст юридичного відділу та головний спеціаліст відділу перевірки обгрунтованості видачів листків непрацездатності, та неможливість обіймати іншу посаду через відсутність кваліфікаційних вимог, заперечується змістом наказу. Судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача про звільнення позивача та поновлення його на роботі, оскільки звільнення позивача з роботи здійснено з дотриманням трудового законодавства. Вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, а тому не підлягають до задоволення. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, оскаржуване судове рішення у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно підлягає скасуванню і додаткове рішення, яким вирішено питання про стягнення судового збору. Згідно ч. 1, 7, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За вимогами п. 7, 13 ст. 141 ЦПК України необхідно компенсувати відповідачу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 грудня 2021 року та додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2021 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити. Компенсувати відповідачу Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,00 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні 00 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді