Ухвала КЦС ВС № 314/24/21

Ухвала 17 лютого 2022 року м. Київ справа № 314/24/21 провадження № 61-1948ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу представника акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про зобов`язання звільнити на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України, визнання поважними обставин, що спонукали до пропуску роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату та усі інші виплати, передбачені умовами галузевих нормативних актів та колективного договору, за період затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», в якому просив зобов`язати відповідача звільнити його на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, визнати поважними обставини, що спонукали до пропуску роботи, зобов`язати відповідача виплатити заробітну плату та усі інші виплати, передбачені умовами галузевих нормативних актів та колективного договору, за період затримки розрахунку при звільненні, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток через несвоєчасний розрахунок при звільненні до дня фактичного звільнення. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» здійснити звільнення ОСОБА_1 шляхом видачі наказу про його звільнення з роботи на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України з 07 жовтня 2020 року. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 66 150,00 грн та судовий збір у розмірі 454,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У лютому 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року. Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки відправлена до Верховного Суду 26 січня 2022 року. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. У своєму клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови було отримано 11 січня 2021 року, про що надає відповідні докази. Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, вважаємо за можливе його поновити. У касаційній скарзі представник АТ «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвокат Губорєва Я. А., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Предметом позову у вказаній справі є зобов`язання відповідача звільнити ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, визнання поважними обставин, що спонукали до пропуску роботи, зобов`язання відповідача виплатити заробітну плату та усі інші виплати передбачені умовами галузевих нормативних актів та Колективного договору за період затримки розрахунку при звільненні, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку через несвоєчасний розрахунок при звільненні до дня фактичного звільнення. З огляду на те, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 274 ЦПК України вказана справа належить до категорії спорів, що можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, тобто не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження та не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена справа є малозначною. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи. Переглядаючи справи в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, якщо справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань. Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа має виняткове значення для заявника чи становить значний суспільний інтерес. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). З урахуванням наведеного, оскільки представник АТ «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвокат Губорєва Я. А. подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статті 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання представника акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити представнику акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвокату Губорєвій Яні Анатоліївні строк на касаційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2021 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Придніпровська залізниця» - адвоката Губорєвої Яни Анатоліївни на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» про зобов`язання звільнити на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України, визнання поважними обставин, що спонукали до пропуску роботи, зобов`язання виплатити заробітну плату та усі інші виплати, передбачені умовами галузевих нормативних актів та колективного договору, за період затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян