Ухвала КЦС ВС № 127/106/21

Ухвала 18 лютого 2022 року м. Київ справа № 127/106/21 провадження № 61-2305ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької областівід 31 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, виплату премії та компенсацію втраченої частини заробітку, встановив: 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Вінницького міського суду Вінницької областівід 31 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року у вищевказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Касаційна скарга не відповідає зазначеним вимогам закону з огляду на наступне. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду, у яких зроблені висновки щодо застосування норм права, однак не зазначає, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. Крім того, ОСОБА_1 зазначає про необхідність відступлення від правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, проте заявник не вказує постанову Верховного Суду, норму права (абзац, пункт, частина статті), правовий висновок, опис правовідносин та не обґрунтовує мотиви відступлення від такого висновку. У касаційній скарзі заявник також вказує на те, що судами були відхилені його клопотання, не було надано оцінки доказам у справі, не з'ясовано обставин справи. Поряд з цим заявник не визначає підставами касаційного оскарження судових рішень відповідні пункти частини другої статті 389 ЦПК України. Більш того, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що останнім 19 листопада 2021 року вже подавалась касаційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року, проте ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року скарга була повернута заявнику у зв'язку з неусуненням недоліків. Проте заявник, вдруге звертаючись до суду касаційної інстанції, подає касаційну скаргу аналогічного змісту без зазначення підстав касаційного оскарження, у зв'язку з чим його скарга вже залишалась без руху Верховним Судом. Окрім цього, заявником навіть не змінено дату подання касаційної скарги та вказано 12 листопада 2021 року, тоді як повторно скарга подається ним у лютому 2022 року. З огляду на вищевикладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали та з чітким зазначенням у скарзі конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької областівід 31 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов