Ухвала КАС ВС № 200/5302/20-а

УХВАЛА 17 лютого 2022 року м. Київ справа № 200/5302/20-а адміністративне провадження № К/990/4897/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України (далі - Друга кадрова комісія), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року №383-к про звільнення його з посади прокурора відділу нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 02 квітня 2020 року №51 про неуспішне проходження ним атестації; зобов`язати прокуратуру Донецької області поновити позивача в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області або на рівнозначній посаді з 04 травня 2020 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути з прокуратури Донецької області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 травня 2020 року і до моменту фактичного поновлення на посаді. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 02 квітня 2020 року №51 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Донецької області від 04 травня 2020 року №383-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури Донецької області та органів прокуратури Донецької області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій області та в умовах збройного конфлікту управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Донецької обласної прокуратури з 05 травня 2020 року. Стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 травня по 04 листопада 2020 року в сумі 125 961,14 грн. В іншій частині позову відмолено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в позові. 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржене судове рішення на підставі пунктів 1,2 частини четвертої статті 328 КАС України скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Вирішуючи спір та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 2 пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) у системному зв`язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII), сформованому у справах №№160/6204/20, 440/2682/20, 440/2682/20 та 640/225298/19 предметом спору у яких було правомірність звільнення прокурора з органів прокуратури через неуспішне проходження ним атестації. Верховний Суд відхиляє аргументи касаційної скарги щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, сформованих у справі № 815/1554/17 так як у цій справі вирішувався спір щодо правомірності звільнення працівника з органів прокуратури безпосередньо у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників, без проведення атестації відповідно до Закону №113-ІХ. Отже обставини цієї справи не є подібними до спірних правовідносин. Суд також не бере до уваги доводи ОСОБА_1 щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у контексті спірних правовідносин, так як такий висновок уже сформовано Верховним Судом за подібних обставин та застосовано судом апеляційної інстанції, що наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики. Суд зазначає, що оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Разом з тим, зміст та мотиви касаційної скарги свідчать про те, що заявник не зазначає новітніх, проблемних і раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права у подібних правовідносинах, а мотиви скарги в цій частині зводяться до необхідності забезпечення незалежного статусу прокурорів, із загальними посиланнями на рішення Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини та Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам, без належної аргументації їхнього застосування у контексті обставин цієї справи. Такі аргументи мають суб`єктивний характер, оскільки є оціночним судженням процедури атестації, запровадженої Законом №113-ІХ і проходження якої наразі є обов`язковою умовою для роботи в органах прокуратури. Ураховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, тлумачення норм законодавства, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Відповідно до частини першої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується у разі прийняття Верховним Судом скарги до розгляду та відкриття провадження у справі. Так як підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі відсутні, Суд не вирішує клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур В.Е. Мацедонська