Постанова 4856 № 240/16667/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16667/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова О.Г. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 17 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єв-Агробізнес" на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єв-Агробізнес" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в липні 2021 року позивач ТОВ "Єв-Агробізнес" звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних від 22 січня 2021 року № 2335751/43804269 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 23.12.2020 та рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових розрахунків коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних від 01 червня 2021 року № 2715080/43804269 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 11.03.2021. Також позивач просив зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені ТОВ "ЄВ-Агробінес" податкову накладну № 3 від 23 грудня 2020 року та податкову накладну № 1 від 11 березня 2021 року, датами їх первинного подання платником податків на реєстрацію. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 позов задоволено. В подальшому до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 відмовлено ТОВ "Єв-Агробізнес" у стягненні на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, зокрема, апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та задовольнити заяву в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що на підствердження понесених витрат в сумі 10000 грн. позивачем надано лише ордер на надання правничої (правової) допомоги від 21.07.2021 та платіжне доручення №128 від 22.07.2021 про сплату послуг згідно договору 0003/21UO від 15.07.2021. З огляду на наявні у справі документи, суд першої інстанції приходить до переконання, що позивач не підтвердив понесення ним заявлений розмір витрат на правничу допомогу та не підтвердив належними та допустимими доказами їх фактичне надання адвокатом та не надав усі необхідні первинні документи про надання таких адвокатських послуг (як то копія акта прийому-передачі робіт із зазначенням обсягу наданих послуг та часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, звіту про надані послуги тощо). Також, суд першої інстанції зазначає щодо необхідності встановлення реального характеру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які повинні бути належним чином підтверджені і доведені. Враховуючи те, що у справі відсутні докази понесених позивачем дійсних витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав у стягненні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єв-Агробізнес" судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Відповідно до ст.131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України. Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 5 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України). Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано Ордер на надання правової допомоги серії АІ №1134755 від 21.07.2021, виданий на підставі договору про надання правової допомоги №0003/21UO від 15.07.2021. Також надано платіжне доручення №128 від 22.07.2021 на суму 10000 грн. 00 коп. Також, суд зазначає, що як передбачено п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. В свою чергу, матеріали справи не містять інформації щодо детального опису (Акту виконаних робіт) фактичних дій представника-адвоката (з чого саме складається перерахована сума 10000 грн.). Також, матеріали справи не містять самого договору про надання правничої допомоги №0003/21UO від 15.07.2021, згідно якого можливо було б встановити умови договору та суми обумовлених виплат. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга №31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру. Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено реальність, необхідність, розумність розміру витрат на правничу допомогу, оскільки не надано достатності доказів на їх підтвердження. В свою чергу, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване додаткове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єв-Агробізнес" залишити без задоволення, а додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.