Постанова 4855 № 640/23328/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/23328/19 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, у якому просило суд визнати недійсною та скасувати постанову №204 від 31.10.2019 відповідача про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказує, що ним не виносилося відносно позивача рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Щодо виконання позивачем Припису про усунення порушень вимог законодавства від 25.06.2019 №612 та посилання ТОВ «СВП Плюс» та суду першої інстанції на ч. 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є помилковим, оскільки позивачем здійснено порушення у сфері господарсько-правових відношень і до нього застосовано адміністративно-господарський штраф, а не адміністративний, відповідно КУпАП чи фінансову санкцію. Відповідач зазначає, що ним відносно позивача винесено постанову про накладення стягнень передбачених п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 31.10.2019 №204 як адміністративно-господарську санкцію, а не адміністративну чи фінансову санкцію. З урахуванням викладеного, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), позивач не може бути звільнений від відповідальності. Відповідач вважає, що штрафні санкції до суб`єкта господарювання застосовується за порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, та є окремим рішенням, яке не пов`язане з приписом про усунення порушень вимог законодавства та його виконанням, оскільки законодавством окремо визначено штрафну санкцію відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». Щодо тези оспорюваного рішення про не оскарження відповідачем поданого ТОВ «СВП Плюс» Звіту про виконання Припису, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві ДСУ з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів зазначає, що законодавством України не передбачено таких повноважень щодо оскарження Звіту про виконання виданого ним припису (як і щодо заперечення викладених у ньому обставин), оскільки в сфері здійснення державного нагляду (контролю) суб`єктом владних повноважень є Головне управління, яке здійснює державний нагляд (контроль) щодо позивача як суб`єкта господарювання, у рамках якого правомочне видавати приписи, невиконання яких є підставою для відповідальності суб`єкта господарювання, згідно п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів». У свою чергу, неоскарження позивачем Припису №612 про усунення порушень вимог законодавства відповідача, а також Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів №2850-1 від 25.06.2019, на підставі якого видано припис, як і сам факт подання ТОВ «СВП Плюс» Звіту щодо Акту та Припису, свідчить про визнання таким вчинених та встановлених Актом та Приписом порушень вимог законодавства. Також, відповідач заперечує щодо стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ «СВП Плюс» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000 грн., оскільки позивач не подав до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі №640/23328/19. Також, у Договорі №019/01 від 20.07.2019 не зазначено у якому- саме суді та у якій справі на підставі яких матеріалів буде надаватися правнича допомога та не конкретизовано яка саме допомога буде надаватись Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. У відповідності до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що на підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на 2019 рік, Повідомлення від 15.05.2019 №3217, Наказу на проведення планової перевірки від 13.06.2019 №2850, Направлення на проведення заходу від 13.06.2019 №2307, відповідачем проведено планову перевірку ТОВ «СВП ПЛЮС», за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 23 з 21.06.2019 по 05.07.2019. Предмет перевірки - додержання вимог законодавства про захист прав споживачів. За результатами проведення планового заходу відповідач склав Акт від 25.06.2019 №2850-1, в якому зазначив порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки. Як вбачається з розділу VIII акту посадова особа позивача зазначила, що: «відомості зазначені у Акті не відповідають дійсності, зазначена у Акті продукція відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Оригінальний примірник акта не надано». Також вбачається, що від підпису в отриманні другого примірника позивач відмовився. За наслідком виявлених порушень, відповідач 25.06.2019 склав припис №612 та встановив строк виконання такого до 11.07.2019. Також позивача зобов`язано подати звіт про усунуті порушення з документальним підтвердженням. 03.07.2019 за вих.№06.4/11909 відповідач направив 2-й примірник Акту перевірки №2850-1 від 26.06.2019 та вказаний припис позивачу. Так, позивач надав відповідачу Звіт за №003/02/07/19 від 02.07.2019 щодо виконання припису №612 від 25.06.2019. Вказаний Звіт відповідачем у ході перевірки та винесення Постанови не оскаржувався та не заперечувались обставини, викладені у ньому. 22.10.2019 відповідач направив позивачу запрошення на розгляд справи про накладення стягнення №06.4/18293, яке отримано 25.10.2019. За наслідком розгляду справи про накладення стягнення, на підставі Акту від 25.06.2019 №2850-1 відповідач виніс Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 31.10.2019 №204, оскільки під час проведення планової перевірки у ТОВ «СВП ПЛЮС» встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - дані про ціну, дати виготовлення та найменування, місцезнаходження виробника (виконавця і продавця). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів є розпорядчим документом органу державного нагляду (контролю), невиконання якого є підставою для застосування до такого суб`єкту штрафних санкцій, водночас виконання такого рішення у встановлений строк є підставою для звільнення особи від фінансових санкцій. Також, суд першої інстанції виходив з того, що 02.07.2019 за вих.№003/02/07/19 позивач надав відповідачу Звіт щодо Акту №2850-1 від 25.06.2019 та Припису №612 від 25.06.2019, що підтверджує факт виконання позивачем припису у встановлений строк. До вказаного Звіту позивачем додано видаткові накладні, фотокартки товару, який підтверджує реалізацію товару з наданням інформації відповідно до статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів». До вказаного звіту відповідачем зауваження на надавались, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювану постанову про накладення штрафних санкцій відповідачем прийнято передчасно, до спливу строку на усунення таких порушень. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V). За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Керуючись частинами 1, 4, 5 ст. 5 Закону №877-V органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів мікро-, малого підприємництва - п`яти робочих днів. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається. Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб`єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб`єктів мікро-, малого підприємництва - п`ятнадцяти робочих днів. За приписами частин 1-6 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). Судом встановлено, що розпорядчі документи в частині проведення планової перевірки позивача вручені йому належним чином. Також, матеріалами справи підтверджено, що акт отримано уповноваженою особою ТОВ «СВП ПЛЮС» Царук Д.М. із зазначенням заперечень щодо суті виявлених порушень. Отже, колегія суддів вважає доводи позивача в цій частині безпідставними. Щодо посилання ТОВ «СВП ПЛЮС» на ч. 11 ст. 7 Закону №877-V колегія суддів зазначає наступне. Керуючись ч. 7 ст. 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. За визначенням, що міститься в ч. 8 ст. Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. За правилами ч. 11 ст. 7 Закону №877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються. Втім, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, а саме за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, за невиконання вимог припису за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживачів до суб`єкта господарювання застосовується штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як наслідок, обставини виконання ТОВ «СВП ПЛЮС» Припису №612 не вказують на протиправність постанови №204 від 31.10.2019, адже відповідач застосував до позивача штраф не за порушення п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII, а за порушення п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII. Відтак доводи ТОВ «СВП ПЛЮС» в цій частині не можуть бути підставами для задоволення позовних вимоги. Також, колегія суддів звернула увагу, що відповідач встановив строк виконання вказаного припису до 11.07.2019, втім позивач добровільно виконав такий та подав відповідний звіт 02.07.2019. Відтак колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про передчасність винесення оспорюваної постанови, оскільки маючи термін виконання припису до 11.07.2019, позивач діючи на власний розсуд надав докази виконання такого до спливу вказаного терміну. Так, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність, а саме за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України «Про електронну комерцію») - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження ТОВ «СВП ПЛЮС» в судовому порядку припису про усунення порушень вимог законодавства №612 від 25.06.2019. Також, позивач не спростував обставин відсутності порушення п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-XII, натомість на думку колегії суддів, подання звіту щодо акту та припису фактично свідчить про згоду із зазначених у них висновках. На виконання п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону №1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. В свою чергу, процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів з суб`єктів господарювання - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1177 (далі - Порядок №1177). На виконання п. 4 Порядку №1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарювання та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Порядку, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб`єкта господарювання. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб`єкта господарювання про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи супровідним листом від 22.10.2019 №06.4/18293 відповідач повідомив позивача, що розгляд справи про накладення стягнення відбудеться 31.10.2019 року з 15-00 до 16-00 години, який отриманий ТОВ «СВП ПЛЮС» 25.10.2019, що підтверджено чеком АТ «Укрпошта» та трекінгом відправлення 0405343740549. Отже, зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваної постанови відповідач діяв в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки адміністративний позов не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір та вирішення питання щодо розподілу судових витрат понесених ТОВ «СВП ПЛЮС» на правову допомогу. Отже, доводи відповідача у цій частині не підлягають дослідженню колегією суддів. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права. Натомість суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неповного з`ясування обставин справи, та передчасного висновку про необхідність задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП Плюс» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов