Постанова 4855 № 320/1987/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1987/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіскон» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювіскон" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (далі - відповідач 1, апелянт, ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України) в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.11.2020 №2169422/40631538 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №64 від 14.08.2020; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №64 від 14.08.2020, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ювіскон". В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ "Ювіскон" подано до контролюючого органу податкову накладну від 14.08.2020 №64 для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак рішенням від 25.11.2020 №2169422/40631538 було відмовлено у реєстрації податкової накладної, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Позивач вважає, що оскаржуване рішення не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення відповідачем, а лише містить посилання на те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку первинних документів. У той же час, як вказує позивач, відповідачем не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому спірне рішення прийнято, на його думку протиправно та має бути скасовано. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій останнє просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не врахував обгрнутувань ГУ ДПС у Київській області, при тому, що у контролюючих органів наявна інформація, яка стала відомою у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених завдань та функцій, що вказує на ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених у поданих для реєстрації податкових накладних. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі №320/1987/21, встановлено строк до 11 лютого 2022 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 19 січня 2022 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 11 лютого 2022 року. Від ТОВ «Ювіскон» письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, проте зазначене не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне. ТОВ "Ювіскон" зареєстроване в якості юридичної особи 06.07.2016, номер запису 13531020000008240, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Видами діяльності ТОВ "Ювіскон" за КВЕД є: 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.12 діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.24 транспортне оброблення вантажів; 69.10 діяльність у сфері права; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.20 дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки. ТОВ "Ювіскон» є платником податку на додану вартість з 01.08.2016, про що свідчить інформація з Реєстру платників ПДВ. З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2020 між ТОВ "Ювіскон" (Перевізник) та ТОВ "АБЗ-1" (Замовник) укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №010820/1, згідно якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) спеціальним вантажним автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і передавати вантаж уповноваженій на одержання особі (одержувачеві вантажу) а замовник зобов`язується здійснювати оплату за перевезення вантажу. Розмір оплати за перевезення вантажів встановлюється за домовленістю сторін в залежності від пробігу транспортного засобу перевізника та кількості доставленого вантажу, що відображається у відповідному акті приймання-передачі виконаних робіт. Сторони дійшли згоди про можливість додаткового узгоджувати вартість та строки перевезення шляхом підписання між сторонами додаткових угод до даного договору (пункти 3.1, 3.2 договору). Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника протягом 2х банківських днів після отримання від перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, атку виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем якщо в замовленням перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. Днем здійснення платежу вважається день надходження грошових сум на розрахунковий рахунок перевізника. Підставою для виписки рахунку за перевезення вантажів являються товарно-транспортні накладні. Підставою для остаточного розрахунку за надані перевізником послуги, являється підписаний сторонами в кінці кожного місяця акт приймання-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3х робочих днів після отримання його стороною. У разі непідписання замовником акта приймання-передачі виконаних робіт у зазначений термін даний акт вважається як таким, що узгоджений між сторонами і являється правовою підставою щодо вимог на здійснення оплати виконаних робіт в повному обсязі (розділ 4 договору). На виконання вимог вказаного договору позивач здійснив ТОВ "АБЗ-1" доставку вантажу (пісок з відсівів дроблення фракції 0-5, щебінь фракція 5-10, щебінь фракція 10-20) у загальній кількості 224,76 т на суму 33 714,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5619,00 грн.), що підтверджується актом надання послуг №43 від 14.08.2020 та товарно-транспортними накладними від 14.08.2020 №№ 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97. 14.08.2020 позивачем виставлено ТОВ "АБЗ-1" рахунок на оплату №114 на суму 33 714,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 619,00 грн. Факт оплати ТОВ "АБЗ-1" послуг позивача підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2020 №1844, яка включає в себе зазначену суму в рахунку на оплату №114, та випискою по рахунку за 18.08.2020. За фактом настання першої з подій (відвантаження товару) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.08.2020 №64. За результатом обробки вказаної податкової накладної її реєстрація зупинена, про що позивачу направлено квитанцію від 01.09.2020 №9217662446. В якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної №64 від 14.08.2020 відповідачем вказано: відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №64 від 14.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 5 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. 23.11.2020 позивачем направлено до контролюючого органу пояснення з копіями відповідних документів на підтвердження правомірності формування податкових зобов`язань з ПДВ, за результатами яких була складена відповідна податкова накладна. За результатом розгляду наданих позивачем пояснень та документів комісією Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення від 25.11.2020 №2169422/40631538, яким у реєстрації податкової накладної №64 від 14.08.2020 відмовлено. В якості підстави для прийняття вказаного рішення Комісією ГУ ДПС у Київській області зазначено про ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити). Позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на оскаржуване рішення. За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 11.12.2020 №67620/40631538/2, яким оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення з підстав ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси. Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом. Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 30 вересня 2021 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (що набрав чинності з 01.02.2020 року). Статтею 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Відповідно до п.61.1ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податковий кодекс України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Так, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (тут і далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07.12.2017 №2245-VIII, яким змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 11.12.2019 №1165 (набрала чинності 01.02.2020), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165). Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Відповідно до п. 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик. Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку. Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165). Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно. Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. Пунктом 6 Порядку №1165 також передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку. Отже, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної зупинена на підставі пункту 5 Додатку №1 до Порядку №1165, яким визначено, що до критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість належить: платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ). Разом з тим, жодних доказів на підтвердження такої підстави з матеріалів та обставин справи не вбачається. В свою чергу, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав. Разом з тим, оскаржувані рішення не містять відомостей про те, яка саме податкова інформація слугувала підставою для віднесення товариства до переліку ризикових платників податку, відсутні будь-які докази на підтвердження наявності податкової інформації, яка стала підставою для прийняття оскаржуваних рішень. В оскаржуваному рішенні Комісії ГУ ДПС у Київській області від 25.12.2020 №2169422/40631538 в якості підстави для відмови в реєстрації податкової накладної від 14.08.2020 №64 вказано про ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Отже, в оскаржуваному рішенні фактично лише процитоване положення пунктів 5 та 11 Порядку №520, тобто викладена загальна норма без зазначення конкретних документів, яких, на думку відповідача, не вистачає для здійснення реєстрації податкової накладної, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем документи не враховані. Відповідно до пункту 25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Згідно з пунктами 44-46 Порядку №1165 Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні). Отже, упродовж розгляду справи відповідач не надав доказів правомірності прийняття оскаржуваного рішення, яке не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містять доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність підстав віднесення Товариства до одного з критеріїв ризиковості платника. Приписами Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку, у разі віднесення платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, тому на переконання колегії суду, віднесення платника податків хоча б до одного критерію ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні платником податків його господарської діяльності. Включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов`язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами. У даному випадку внаслідок прийняття рішення (про включення платника до переліку ризикових платників податків) позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових. Відтак, матеріали справи підтверджують безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим останнє є протиправними та підлягає скасуванню. Стосовно аргументів апелянта щодо іншої частини позовних вимог, зокрема, щодо способу захисту прав позивача шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну датою її подання, то колегія суддів вважає визначений спосіб таким, що відповідає положенням статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, та не вбажає, що у даному випадку судом здійснено втручання в дискреційні повноваження відповідача

2. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). З огляду на наведене вище, колегія суддів суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у заявлений ним спосіб. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Доводи та аргументи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі №320/1987/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко