Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/12626/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 11 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/12626/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у адміністративній справі № 160/12626/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГТРАНС» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року задоволено адміністративний позов ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС», та визнано протиправним і скасовано винесене Дніпровською митницею податкове повідомлення-рішення від 13.07.2021 року № 00000331902 форми «Р», яким ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, на загальну суму 349424,06 грн., а саме: на суму податкового зобов`язання 279539,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 69884,81 грн., а також стягнуто на користь ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5241,36 грн. Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем по справі з підстав його необґрунтованості, не відповідності висновків суду фактичним обставинам, і мотивування судом рішення не належними та не допустимими доказами, а також з підстав порушення судом норм матеріального права, що у відповідності до вимог ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового рішення у справі. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач вказує на правильність висновків суду першої інстанції стосовно порушення позивачем приписів ст.103 Митного кодексу України в частині реекспорту вагонів № 56368277, 56352552, 56589633, 56589724, 56589963, 56600109, 56589385, 56589666, 56589989 після спливу строку для вивезення з митної території України, що на переконання апелянта свідчить про правомірність застосування митницею положень ст.206 Податкового кодексу України до позивача, який є відповідальним за належний реекспорт товару, та відповідно, має нести встановлену п. 206.16 ст. 206 ПК України відповідальність за порушення строків вивезення такої продукції. Крім того, апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції стосовно порушення митницею у спірному випадку вимог ст.58 і ст.123 Податкового кодексу України і не відповідності вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі Порядок № 727) оформленого митним органом Акту перевірки ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС». На спростування вказаних висновків суду першої інстанції, апелянт посилається на відсутність належних аргументів суду про порушення митним органом положень ст.58 і ст.123 Податкового кодексу України, яких в дійсності не допускалося ні в частині надання розрахунку податкового зобов`язання, який покладено в основу оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, ні при розрахунку податкових зобов`язань і штрафних санкцій, що підтверджується матеріалами документальної планової виїзної перевірки позивача, відображених в Акті перевірки, оформленого також з дотримання вимог Порядку № 727, на який позивачем не подавалося заперечень, і висновки якого щодо фактичного вивезення вагонів, ввезених на митну територію України в режимі тимчасового ввезення з порушенням законом терміну, позивачем не спростовується, також як і не надається пояснень з приводу невиконання ним своїх зобов`язань у встановлені строки, або неможливості ним виконання цих зобов`язань пояснюється у встановлені строки, що свідчить про вчинення позивачем діяння (реекспорту вагонів з порушенням термінів) умисно. За наведених обставин, відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу Дніпровської митниці, скасувати Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 у справі № 160/12626/21 та ухвалити у цій справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Металургтранс» до Дніпровської митниці у повному обсязі. Оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вона містить виключну правову проблему. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин по справі та правильність їх юридичної оцінки і застосування до них норм матеріального права, судова колегія лійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, виходячи з нижченаведеного Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване позивачем у цій справі податкове повідомлення-рішення від 13.07.2021 року № 00000331902 форми «Р» про збільшення ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на загальну суму 349424,06 грн., а саме, на суму податкового зобов`язання 279539,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 69884,81 грн. (а.с.77-78) винесено Дніпровською митницею за результатом проведеної робочою групою митниці на підставі ст.336, ст.345, ч.2 ст.346 Митного кодексу України та згідно плану-графіку на І квартал 2021 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Металургтранс» на предмет дотримання вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 31.03.2018 по 30.03.2021 року. Вказана перевірка проводилася відповідно до наказу Дніпровської митниці Держмитслужби від 19.03.2021 №53 (а.с.49), яким також було затверджено програму перевірки щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідність фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 4) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території; 5) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення (а.с.50). Як з`ясовано з матеріалів справи, за результатами перевірки відповідачем оформлено Акт №0020/21/7.5-19/0033074226 від 29.06.2021 року (а.с.51-61), за змістом якого контролюючим органом встановлено порушення позивачем положень: ст.197 Митного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 № 1031 «Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України» - в частині ввезення вагонів на митну територію України здійснювалося без проходження ними радіологічного контролю; абз.2 п.п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (Закон України від 02.12.2010 № 2755-УІ) - внаслідок формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами; ст.194 Митного кодексу України у зв`язку з тим, що Дніпровська митниця ДФС (Дніпропетровська митниця Держмитслужби) попередньо не була інформована про намір ввезення залізничних вагонів; та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 внаслідок зазначення фізичних характеристик залізничних піввагонів у графі 31 митних декларацій в обсязі недостатньому для однозначного віднесення їх до коду товару згідно УКТЗЕД. За висновками вказаного Акту перевірки, позивачем порушено вимоги ст.103 Митного кодексу України при здійсненні реекспорту вагонів №№ 56368277, 56352552, 56589633, 56589724, 56589963, 56600109, 56589385, 56589666, 56589989 після завершення встановленого митними органами строку, що слугувало підставою для розрахунку відповідачем згідно пп.206.16. ст.206 Податкового кодексу України податкових забов`язань зі сплати податку на додану вартість за митними деклараціями №UА10180/2019/415222 від 09.09.2019, №UА110150/2020/2484 від 17.02.2020, №UА10150/2020/5558 від 06.04.2020 на загальну суму 279 539,25 грн. При цьому, детальна інформація щодо термінів тимчасового ввезення, у розрізі номерів вагонів, наведена у додатку 1 до Акту від 29.06.2021 року за №0020/21/7.5-19/0033074226, і на переконання митного органу ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» були порушені терміни тимчасового ввезення вагонів, а саме: - вагону № 56368277, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД № UA10180/2019/415222 від 09.09.2019 року, згідно графи «D/J» якої, граничним терміном перебування якого у режимі тимчасового ввезення було 31.12.2019. Терміни тимчасового ввезення зазначеного вагону неодноразово подовжувалися у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA110150/2019/421761 від 21.12.2019 (термін подовжено до 31.03.2020), №UA 110150/2020/4624 від 20.03.2020 (термін подовжено до 30.09.2020), №UA110150/2020/16128 від 30.09.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA10150/2020/17952 від 29.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021). Зворотне вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту було здійснено згідно МД типу ЕК 11 АА №UA209120/21/6802 від 12.03.2021; - вагону № 56352552, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110180/2019/415222 від 09.09.2019, з визначенням граничного терміну перебування якого у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 31.12.2019. При цьому, терміни тимчасового ввезення цього вагону неодноразово подовжувалися у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ № UA110150/2019/421761 від 21.12.2019 (термін подовжено до 31.03.2020), № UA110150/2020/4624 від 20.03.2020 (термін подовжено до 30.09.2020), № UA110150/2020/16128 від 30.09.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), № UA110150/2020/17952 від 29.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021). Зворотне вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту було здійснено згідно МД типу ЕК 11 АА № UA 807170/21 /12519 від 05.03.2021; - вагону № 56589633, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/2484 від 17.02.2020, з визначенням граничного терміну перебування у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 31.07.2020. Терміни тимчасового ввезення якого неодноразово подовжувалися у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA110150/2020/11412 від 14.07.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), № UA10150/2020/17935 від 26.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021). А зворотне вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту було здійснено згідно МД типу ЕК 11 АА №UA 209120/2021/6803 від 12.03.2021; - вагону № 56589724, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/2484 від 17.02.2020, граничним терміном перебування зазначеного вагону у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 31.07.2020, і терміни тимчасового ввезення якого неодноразово подовжувалися у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA110150/2020/11412 від 14.07.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17935 від 26.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021). А зворотне вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту було здійснено згідно МД типу ЕК 11 АА №UA110280/2021/1828 від 12.03.2021; - вагону № 56589963, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/2484 від 17.02.2020, з визначенням граничного терміну перебування якого у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 31.07.2020, і продовженням термінів тимчасового ввезення у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA 110150/2020/11412 від 14.07.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17935 від 26.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021), та із зворотнім вивезенням за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту здійсненого згідно МД типу ЕК 11 АА № UA 700060/2021/2914 від 05.03.2021; - вагону № 56600109, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/2484 від 17.02.2020, з граничним терміном перебування зазначеного вагону у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 31.07.2020, та подовженням терміну тимчасового ввезення неодноразово у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA10150/2020/11412 від 14.07.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17935 від 26.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021), і зворотнім вивезенням за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту здійсненого згідно МД типу ЕК 11 АА №UA 700060/2021/2913 від 05.03.2021; - вагону № 56589385, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/5558 від 06.04.2020, із граничним терміном перебування зазначеного вагону у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 30.09.2020, та продовженням терміну тимчасового ввезення у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA 110150/2020/16119 від 30.09.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17937 від 29.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021), і здійсненням зворотнього вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту згідно МД типу ЕК 11 АА №UA 700060/21/2912 від 05.03.2021; - вагону № 56589666, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA10150/2020/5558 від 06.04.2020, з граничним терміном перебування зазначеного вагону у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 30.09.2020, і визначенням терміну тимчасового ввезення у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA 110150/2020/16119 від 30.09.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17937 від 29.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021), та здійсненням зворотнього вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту згідно МД типу ЕК 11 АА №UA 700060/21/2652 від 24.03.2021; - вагону № 56589989, ввезеного на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення згідно МД №UA110150/2020/5558 від 06.04.2020, з визначенням граничного терміну перебування зазначеного вагону у режимі тимчасового ввезення згідно графи «D/J» - 30.09.2020, продовженням терміну тимчасового ввезення у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ №UA110150/2020/16119 від 30.09.2020 (термін подовжено до 31.10.2020), №UA110150/2020/17937 від 29.10.2020 (термін подовжено до 28.02.2021), та здійсненням зворотнього вивезення за межі митної території України даного вагону у митному режимі реекспорту згідно МД типу ЕК 11 АА №UA110150/2021/3449 від 09.03.2021. Вирішуючи спір у цій справі по суті, судом першої інстанції встановлено, що ввезені ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» у період з 31.03.2018 року по 30.03.2021 року залізничні вагоні у кількості 145 шт., були розміщені у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, відповідно до положень Додатка Е до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік). Ввезення на митну територію України залізничних вагонів у митному режимі тимчасового ввезення здійснювалося згідно договорів оренди між ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» та фірмою «Transterminal Express Gmbh» (Австрія) від 20.11.2014 року № 150А/14 та від 10.01.2020 року № 07А/20 і доповнень до даних договорів, в яких вказується кількість вагонів (із зазначенням сетевих номерів, моделей та року виготовлення). З з метою виконання умов зазначених договорів, протягом перевіряємого періоду у митному режимі тимчасового ввезення ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» було оформлено 48 МД типу ІМ 31 АА Список МД, а згідно всього Списку МД було здійснено митне оформлення 145 вагонів загальною фактурною вартістю 38900,60 грн., що була визначена позивачем за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а на підтвердження фактурної вартості вагонів позивач при митному оформленні позивач надавав рахунок-проформу та висновок про вартісні характеристики вагонів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Обговорюючи встановлене перевіркою порушення позивачем зазначених у графі «D/J» митної декларації граничних термінів перебування вагонів у режимі тимчасового ввезення, які неодноразово подовжувалися у відповідності до митних декларацій типу ІМ 31 ДМ, суд першої інстанції акцентував уваги, що за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування зазначених 145 залізничних вагонів на митній території України ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» сплачувало 3 відсотки суми митних платежів, які підлягали б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Перевіряючи правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 00000331902 форми «Р», судом першої інстанції правильно було детально проаналізовано процедуру дотримання відповідачем проведення перевірки ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» та обґрунтованість наведених в Акті перевірки №0020/21/7.5-19/0033074226 від 29.06.2021 року висновків, які саме і слугувати підставою збільшення позивачу грошового зобов`язання, що на підставі правового аналізу положень п. 4 п.24 ч.1 ст.4, ст.103, п.2 ч.6 ст.104, ч.7 ст.106, п.1 ч.1 ст.279, ч.1 і абз.2 ч.7 ст. 286, ч.1 ст.289, ч.4 ст.296 Митного кодексу України; ст.1 гл.1 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму (далі - Порядок № 657 - в редакції, чинній на час внесення даних до Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України - 17.12.2019), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657,; пп.«в» п.185.1. ст.185, п.187.8. ст.187, п.190.1. ст.190, п.206.7. і п.206.16. ст.206, ст.129 Податкового кодексу України, а також обґрунтовано застосував до спірних правовідносин зміст Конвенції про тимчасове ввезення (Про приєднання України до Конвенції Закон № 1661-ІV від 24.03.2004) в частині розуміння терміну «тимчасове ввезення» і ст.2 гл.2, ст.4 та ст.7 гл.3, ст.15 та ст.20 гл.4 цієї ж Конвенції стосовно процедури тимчасового ввезення товарів, її особливості та відповідальності за порушення положень цієї Конвенції дозволило суду першої інстанції дійти переконливого висновку про те, що Акт перевірки №0020/21/7.5-19/0033074226 від 29.06.2021 року не містить доказів та висновків на підтвердження умисного вчинення позивачем діяння (реекспорт вагонів з порушенням термінів) та про порушення відповідачем під час розрахунку розміру податкового зобов`язання та штрафних санкцій вимог Порядку № 657 і положень ст.58, ст.123 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 13.07.2021 року № 00000331902 форми «Р» і необхідності його скасування. З наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, оскільки перевірені апеляційною інстанцією фактичні обставини у цій справі свідчать про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «МЕТАЛУРГТРАНС» положень п.206.16 ст.206 Податкового кодексу України, якою в дійсності врегульовано правові наслідки недотримання умов завершення митних режимів у встановлені Митним кодексом України строки. Так, приписами п.206.16. ст.206 ПК України законодавець прямо зазначив, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені МК України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до ст. 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування. Тобто, законодавець чітко зазначив, що невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митних режимів є лише підставою для сплатити суми податкового зобов`язання, на яку було надане таке умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до ст.129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування. Разом з тим, вказана правова норма не регулює особливості оподаткування операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим на території України, або без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності раніше тимчасоіо ввезених на митну територію України товарів, транспортних засобів (ст.103 Митного кодексу України), а тому у спірних відносинах позивач не міг їх порушити. Зокрема, в даному спірному випадку дійсно мало місце завершення митного режиму ввезених на митну територію України вагонів №№ 56368277, 56352552, 56589633, 56589724, 56589963, 56600109, 56589385, 56589666, 56589989, терміни тимчасового ввезення яких неодноразово подовжувалися у визначеному законодавством порядку, іншого завершення у даному спірному випадку не було і не могло бути, що відповідно , виключало обов`язок позивача виконувати заходи щодо завершення митного режиму у встановлені строки (у разі невиконання яких застосовується п. 206.16 ПКУ). У цьому разі, попередні продовження митного режиму тимчасового ввезення у березні 2021 року нівелюють можливість кваліфікації такого завершення даного митного режиму як несвоєчасного та унеможливлюють постановку питання про обов`язок позивача здійснити будь-яке інше завершення, яке можна було б кваліфікувати як несвоєчасне та застосувати до нього п. 206.16 ПКУ. Судова колегія наголошує, що приписи п.206.16 ПКУ прямо вказують на можливість застосування лише ст.129 ПКУ (пеня), про штраф за ст. 123 ПКУ в ньому мова не йде: «У разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.» Тобто, посилання у оскаржуваному ППР на ст.123 ПКУ прямо суперечить ст. 206.16 ПКУ (яка є спеціальною нормою у даному випадку) та є виходом митним органом за межі цієї норми. По суті, оскаржуване ППР обґрунтовує застосовані ним санкції нормою ПКУ, яка прямо вказує на відсутність у відповідача відповідних повноважень (тобто, замість ст. 129 помилково застосовано ст. 123, на яку п. 206.16 ПКУ не посилається). Окрім цього, судова колегія акцентує увагу на тому, що згідно з ч. 1 ст. 295 МКУ митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу. Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи. Таким чином, для наявності у митного органу права самостійно здійснювати нарахування за п. 206.16 ПКУ, відповідне повноваження/обов`язок відповідача повинне бути прямо передбачене певною нормою. Проте, зазначені в оскарженому ППР правові норми ПКУ (в першу чергу, це процитований вище п. 206.16 ПКУ) не наділяють митний орган правом чи обов`язком щодо нарахування (донарахування) вказаних митних платежів, а також застосування фінансових санкцій, передбачених ст.123 ПКУ. Тобто, в даному випадку має місце дія відповідача за межами повноважень, наданих йому ч.1 ст.295 МК України, що повністю узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, зокрема, у справі № 806/3183/17 від 23.07.2020 в якій зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пункт 206.16. статті 206 ПК України не надає повноважень контролюючому органу повторно донараховувати податкові зобов`язання після митного оформлення товарів (шляхом їх повторення), а також застосовувати фінансові санкції, передбачені статтею 123 цього кодексу. Також апеляційний суд не може залишити поза увагою той факт, що оскаржуване у цій справі позивачем податкове повідомлення-рішення в обґрунтування наявності у відповідача повноважень застосовувати п. 206.16 посилається на п.5.3.2 і п.54.3.6 ПКУ, хоча в дійсності вказані норми не можуть бути реалізовані щодо ситуацій, описаних у п. 206.16 ПКУ, виходячи із його змісту. Ці дві норми стосуються в принципі різних ситуацій, а тому не можна застосовувати одну із них як обґрунтування застосування іншої. У п. 206.16 ПКУ описані три ситуації, які, виходячи із їх суті, можуть мати місце вже тільки після оформлення митної декларації (це: втрата товарів, нецільове використання, не завершення митного режиму). Відповідно, правові наслідки таких ситуацій (наприклад, необхідність коригування податкових зобов`язань) не можуть бути відображені у митній декларації, про яку йде мова у п. 54.3.6, адже на етапі її заповнення такі ситуації не можуть мати місце. В той же час п. 54.3.6 ПКУ надає митному органу повноваження щодо контролю платника податків на предмет коректності відображення податкових зобов`язань, які можуть бути чітко визначені платником саме на етапі заповнення митної декларації. На такому етапі ситуації, охоплені п.206.16 ПКУ, в принципі неможливі (платник не може наперед передбачити їх настання). Якщо ж допустити протилежну логіку, то фактично складається абсурдна ситуація, коли платник, заповняючи митну декларацію та визначаючи у ній податкові зобов`язання, наперед має знати, що він втратить товари або не встигне завершити митний режим, і виходячи з цього повинен уже зразу заповнювати декларацію відповідним чином. Підсумовуючи вищенаведене, на переконання апеляційного суду, у даному випадку відсутній правовий механізм, який би наділяв відповідача компетенцією застосовувати п. 206.16 ПКУ, також як і відсутні правові підстави для застосування даної норми (зазначений у оскаржуваному ППР п.54.3.2 і п. 54.3.6 ПКУ не наділяє відповідача повноваженням застосовувати п. 206.16 ПКУ) та не наділяє відповідача правом донарахування спірних податкових зобов`язань та застосування фінансових санкцій, передбачених ст.123 ПК України. Підсумовуючи вище викладене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції вірно погодився з доводами позивача у цій справі, оскільки зазначені відповідачем в Акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні не наділяє відповідача правом донарахування відповідних митних платежів, тим паче, правом на застосування оскаржених штрафних санкцій, а тому доводи апеляційної скарги митного органу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд - П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник