Постанова 4803 № 175/849/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2387/22 Справа № 175/849/20 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гармидера Андрія Андрійовича, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , Відділ державного архітектурного контролю Обухівської селищної ради про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення незаконного будівництва, - ВСТАНОВИЛА: Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 17 грудня 2020 року постановлено ухвалу, згідно якої суд задовольнив заяву представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Біленко Марії Сергіївни про забезпечення позову, а саме вжито заборону ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у будь-який спосіб, будь-які підготовчі чи/або будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0117, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №729148912214), яка на підставі Іпотечного договору від 02 жовтня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2231 належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; до виконання рішення суду. З цією ухвалою не погодилася ОСОБА_1 , яка через свого представника адвоката Гармидера А.А. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону. ОСОБА_2 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 08 лютого 2022 року подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що на теперішній час, не зважаючи на знаходження цивільної справи в суді, відповідачем ОСОБА_1 продовжуються виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці без дотримання та порушення норм ДБН, хоча вона сама зазначає в апеляційній скарзі про введення будинку в експлуатацію, а за цих обставин позивач ОСОБА_2 просить задовольнити апеляційну скаргу та ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники процесу своїм правом, встановленим положеннями ст 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з огляду на наступне. Забезпечуючи позов шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у будь-який спосіб, будь-які підготовчі чи/або будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:008:0117, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №729148912214), яка на підставі Іпотечного договору від 02 жовтня 2015 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2231 належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; до виконання рішення суду, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вжиті заходи забезпечення позову, які є збалансованими з інтересами сторін ,також є і співмірними з позовними вимогами позивача. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком районного суду та вважає його обґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору. Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідного права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Із матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що судом першої інстанції встановлено предмет вказаного спору, яким є порушення майнових прав позивачів будівництвом відповідача, яке вона проводить на суміжній земельній ділянці, що, на думку позивачів, призводить до руйнування цілісності ґрунту біля будівель та споруд позивачів та призводить до руйнування цих об`єктів. Тобто даний спір за своєю сутністю є спором щодо оскарження правомірності будівництва, яке відповідач проводить на спільній з позивачами суміжній земельній ділянці. Таким чином враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір щодо оскарження правомірності будівництва, яке відповідач проводить на спільній з позивачами суміжній земельній ділянці, районний суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, з яким також погоджується колегія суддів, оскільки вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є немайновими, співмірними з заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. Крім того, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції немайнові заходи забезпечення позову є тимчасовою мірою, що є правомірним, що стосуються безпосередньо прямої можливості проводити в подальшому відповідачем будівельних робіт, що буде погіршувати становище позивачів у разі задоволення позовних вимог, та при розгляді апеляційної скарги колегією суддів встановлено відсутність ризику спричинення збитків відповідачеві у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи щодо його забезпечення виявляться необґрунтованими. Посилання апелянта на те, що позивачем не було доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого позитивного рішення у справі, не обґрунтовано необхідність вжиття зазначеного заходу забезпечення позову, не доведено про здійснення відповідачем дій щодо порушення прав позивачів проведенням будівництва, колегія суддів вважає формальними та безпідставними, оскільки такі заходи є тимчасовими і призначені для належного захисту усіх учасників у конкретній справі, тому не спростовують обґрунтованості вжитих заходів забезпечення позову і не можуть бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З огляду на викладене, суд першої інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням наявності спору між сторонами щодо усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення незаконного будівництва, що є предметом як позову, так і вжитих заходів його забезпечення, підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, та дійшов вірного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову у зазначений в ухвалі суду від 17 грудня 2020 року спосіб. За таких обставин, доводи апелянта про неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог є безпідставними, оскільки усунення перешкод в користування майном шляхом знесення незаконного будівництва є вимогою, вирішення якої може бути підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин щодо спірного нерухомого майна, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової про відмову в задоволенні заявленої заяви, як про це просить відповідач, не встановлено. Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гармидера Андрія Андрійовича залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров