Постанова 4873 № 910/3326/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" лютого 2022 р. Справа№ 910/3326/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Скрипки І.М. Іоннікової І.А. секретар судового засідання: Білоус О.О. за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.02.2022, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 (повний текст складено 26.07.2021) у справі №910/3326/21 (суддя Селівон А.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення 22 062 899,89 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» (далі, позивач, Товариство або ТОВ «ГідроБуд Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі, відповідач, Підприємство або ДП «АМПУ») про стягнення 22 062 899,89 грн, з яких 18 941 410,78 грн основного боргу, 1 379 591,85 грн пені, 571 121,26 грн 3% річних та 1 170 776,00 грн втрат від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 в частині своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» 18 941 410,78 грн основного боргу, 1 168 900,10 грн пені, 533 718,56 грн процентів річних, 938 270,69 грн втрат від інфляції та 323 734,50 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд дійшов висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по наданню послуг з днопоглиблення, обумовлені Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019, в обсягах, зазначених в Актах наданих послуг №№ 1, 4, 5, 6, 7, 8 та відповідних Довідках про вартість наданих послуг, а відповідачем, у свою чергу, остаточно прийнято надання цих послуг у вказаних обсягах та без будь-яких зауважень. Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт припинення зобов`язань за Договором в сумі 2 072 040,38 грн та 16 869 370,40 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг з днопоглиблення за договором відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 941 410,78 грн основного боргу з оплати послуг з днопоглиблення підлягають задоволенню в повному обсязі. Водночас, суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум пені, процентів річних та втрат від інфляції, враховуючи початок періоду прострочення згідно умов Договору, та встановив, що розмір пені становить 1 168 900,10 грн, процентів річних 533 718,56 грн, втрат від інфляції 938 270,69 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню у сумах, визначених судом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 16.08.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Експрес на конверті) Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 в частині стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» 18 941 410,78 грн основного боргу, 1 168 900,10 грн пені, 533 718,56 грн процентів річних, 938 270, 69 грн втрат від інфляції та 323 734,50 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного: - суд обмежився лише посиланням на підписані сторонами акти наданих послуг, не з`ясувавши обставини щодо порушення відповідачем строків надання послуг та надання послуг не в повному обсязі, порушення обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, нанесення відповідачу збитків (відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних призвело до втрати права замовника на виключення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, втрати права на зменшення податкового зобов`язання на суму 4 448 718,95 грн); - ДП «АМПУ» виконало зобов`язання щодо оплати послуг за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 (по Акту №1 відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 9 027 944,28 грн та договорами від 17.12.2018 №235-В-МИФ-18 (на суму 6 955 903,90 грн) та від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму (2 072 040,38 грн), що додаткового підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 03.01.2020; по актам №№ 4-8 відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 16 869 370,40 грн та договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 (в рахунок сплати незакритої частини авансу у сумі 43 410 276,00 грн); - заяви від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих та від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих про зарахування зустрічних однорідних вимог є односторонніми правочинами, які судом не визнані недійсними; - сторонами укладена додаткова угода №2 від 16.01.2020 до Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019, якою сторони визнали припиненими зобов`язання відповідача за даним договором на суму 9 027 944,28 грн відповідно до заяви від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих про зарахування зустрічних однорідних вимог. Дана додаткова угода в судовому порядку недійсною не визнана, не є нікчемною в силу приписів частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки порядок розрахунків не є істотною умовою договору; - судом не враховано висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19; - між сторонами відсутній спір щодо умов та розміру припинених зобов`язань, строк повернення авансу згідно пункту 7.2.1. Договору №190-В-ІЛФ-18 сплив 31.12.2019, а у межах справи №916/1441/19 питання повернення авансу не досліджувалось, факт невиконання робіт підтверджено під час розгляду господарських справ №910/16898/19, №910/12879/19. 20.09.2021 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких скаржник, додатково до викладеного в апеляційній скарзі, зазначив, що наразі спори між позивачем та відповідачем щодо визнання недійсними односторонніх правочинів відсутні, що спростовує висновки суду щодо спірності зарахованих вимог. Суд першої інстанції, посилаючись при прийнятті рішення на постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, не врахував, що названою постановою справу №910/21683/17 було направлено на новий розгляд, отже спір у ній остаточно не вирішено. Також висновки, викладені у постанові від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, уточнені постановою Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19. Також відповідач наголосив, що суд всупереч умові пункту 7.2.1. Договору №190-В-ІЛФ-18, якою встановлено строк погашення підрядником суми авансового платежу до 31.12.2019, не застосував норми частин 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України. Оскільки вимогу щодо повернення незакритого авансу у розмірі 43 410 276,00 грн в строк до 02.01.2020 заявлено ДП «АМПУ» листом від 24.12.2019 №3220/15-01-01-10/Вих/15, строк повернення авансу в рамках даного договору настав 02.01.2020. Суд не надав оцінки акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 між сторонами, яким підтверджено заборгованість на користь Чорноморської філії ДП «АМПУ» за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 станом на 30.09.2019 у сумі 43 410 276,00 грн. Узагальнені доводи та заперечення позивача 10.09.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач просив суд відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного: - надані виконавцем послуги із днопоглиблення за актом №1 за листопад 2019 року на суму 9 027 944,28 грн були прийняті замовником 05.12.2019. Відповідно до заяви від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих замовник зазначив про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019, від 17.12.2018 №235-В-МИФ-18 та від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18, припинення зобов`язання ДП «АМПУ» за договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 на суму 9 027 944,28 грн (залік за договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та договором від 17.12.2018 №235-В-МИФ-18 на суму 6 955 903,90 грн; залік за договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму 2 072 040,38 грн). Позивач не визнає зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму 2 072 040,38 грн. Послуги згідно актів №2 за грудень 2019 року на суму 9 822 943,32 грн та №3 за грудень 2019 року на суму 661 496,58 грн та довідок про вартість наданих послуг прийняті та оплачені замовником в повному обсязі. У подальшому замовник свої обов`язки за договором щодо приймання наданих виконавцем послуг та їх оплати не виконував та вигадував формальні причини для відмови у підписанні актів наданих послуг, довідок про їх вартість та інших передбачених договором документів. Відповідачем не висувались позивачу обґрунтовані претензії щодо якості, кількості, строків чи вартості наданих виконавцем згідно актів наданих послуг №№4 - 8 послуг, а багаторазово повертаючи документи на доопрацювання відповідач посилався на те, що вартість наданих послуг, зазначена у довідці про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць» нібито не відповідає поточній вартості послуг. Разом із тим, відповідач жодного разу не зазначив у своїх листах та не пояснив в усному порядку, у чому саме полягає виявлена ним невідповідність вартості, не вказав, як таку «невідповідність» усунути. Врешті виконавцем було прийнято рішення виключити названий стовпчик із довідки взагалі і такий варіант влаштував замовника та акти №4-№8 були підписані ДП «АМПУ» 20.03.2020 без будь-яких зауважень. Доводи скаржника про порушення позивачем строків надання послуг та їх надання не у повному обсязі, порушення обов`язку реєстрації податкових накладних та нанесення відповідачу збитків не спростовують, по-перше, факту порушення ДП «АМПУ» умов Договору та наявність у нього заборгованості, а по-друге вказані посилання виходять за межі предмету доказування у даній справі, оскільки є предметом дослідження в іншій справі №911/79/21 за позовом ДП «АМПУ» до ТОВ «ГідроБуд Україна» про стягнення 4 448 718,95 грн збитків, 2 401 150,81 грн штрафу та 3 881 217,53 грн пені; - позивач не визнає зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих та від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих, оскільки відсутні всі умови, встановлені статтею 601 Цивільного кодексу України, для проведення зарахування зустрічних вимог у сумі 2 072 040,38 грн та 16 869 370,40 грн; - станом на момент направлення обох заяв про зарахування Господарським судом Одеської області здійснювався розгляд справи №916/1441/19, у якій станом на сьогоднішній день прийнято рішення про визнання недійсним одностороннього правочину ДП «АМПУ» у формі листа №124/15-01-01-202010 від 15.04.2019 про розірвання Договору підряду від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18, яке набрало законної сили 15.10.2020 та яким встановлено обставини неналежного виконання ДП «АМПУ» своїх зобов`язань за вказаним договором. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог було неможливим через існування спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань; - враховуючи умови Договору підряду від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 та приймаючи до уваги визнання судом у межах справи №916/1441/19 недійсним одностороннього правочину у формі листа №124/15-01-01-202010 від 15.04.2019, у відповідача в даній справі відсутні підстави вимагати у позивача повернення авансу за вказаним Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18; - акт звіряння взаємних розрахунків станом на 03.01.2020, підписаний між сторонами спору, не підтверджує факт зарахування однорідних вимог на суму 9 027 944,28 грн, оскільки сам по собі акт звірки не є та не може бути належним доказом здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а зазначені у ньому відомості мають підтверджуватися первинними документами; - апелянт, посилаючись на пункти 49-51 постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, зазначає, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, а відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Однак, позивач стверджує, що висновки Верховного Суду у названій справі зроблено судом за інших обставин справи, зокрема, із урахуванням того, що наявність заборгованості та її розмір позивачем не оспорювалися та підтверджувалися наявними у матеріалах справи доказами. При цьому, у цій же постанові судом наголошено на тому, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати умовам, визначеним у статті 601 Цивільного кодексу України, тобто бути зустрічними, однорідними, безспірними та строк їх виконання має бути таким, що настав; - стосовно посилання скаржника на укладення додаткової угоди №2 від 16.01.2020, то остання суперечить вимогам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» і є нікчемною. Вищевикладене у сукупності свідчить про те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту припинення зобов`язань за Договором в сумі 2 072 040,38 грн та 16 869 370,40 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у справі №910/3326/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21, встановлено позивачу строк на подання відзиву, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 28.09.2021. 28.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання, у якому просив відкласти розгляд апеляційної скарги у зв`язку з тим, що між позивачем та відповідачем ведуться переговори щодо мирного врегулювання спору та укладення мирової угоди у справі. У судове засідання, призначене на 28.09.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Представники відповідача підтримали подане клопотання про відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечував проти задоволення вищезазначеного клопотання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/3326/21 відкладено на 26.10.2021. У судове засідання, призначене на 26.10.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача у судовому засіданні 26.10.2021 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням основного представника у даній справі на лікарняному. Представники позивача заперечували проти задоволення вищезазначеного клопотання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи №910/3326/21 відкладено на 16.11.2021. У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/5909/21 від 16.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 справу №910/3326/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І., розгляд справи №910/3326/21 призначено на 18.01.2022. У судове засідання, призначене на 18.01.2022, з`явилися представники позивача та відповідача. Суд у судовому засіданні 18.01.2022 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №910/3326/21 оголошено перерву до 25.01.2022. У судове засідання, призначене на 25.01.2022, з`явилися представники позивача та відповідача. Суд у судовому засіданні 25.01.2022 продовжив розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №910/3326/21 оголошено перерву до 03.02.2022. У зв`язку із перебуванням судді Разіної Т.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 31.01.2022 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/514/22 від 31.01.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи. Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 справу №910/3326/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А., розгляд справи №910/3326/21 вирішено здійснити у раніше призначеному судовому засіданні 03.02.2022. У судовому засіданні 03.02.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови. Явка представників сторін У судове засідання 03.02.2022 з`явилися представники позивача та відповідача. Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просили залишити оскаржене рішення суду без змін. Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції 24.10.2019 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» (виконавець за договором) за результатами процедури публічної закупівлі (https://рrоzоrrо.gov.ua/tender/UA-2019-10-25-002616-b) було укладено Договір №301-В-ФДЛ-19 (далі, Договір), за умовами пункту 2.1. якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, зазначені в пункті 2.2. цього Договору, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному цим Договором. Найменування послуг: за кодом за ДК 021:2015 63720000-2 «Послуги з обслуговування водних видів транспорту» (Послуги з технічного обслуговування судноплавних каналів (Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу і Херсонського морського каналу) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого ґрунту на звалище ґрунту (далі, послуги) (пункт 2.2. Договору). Кількість послуг визначається згідно з виданим замовником Технічним завданням в обсязі, що не перевищує 664 000,00 м.куб. (пункт 2.3. Договору). Як визначено в пункті 1.1. Договору днопоглиблення - вилучення, транспортування та складування ґрунту, яке виконується обладнанням виконавця (власним або залученим), для досягнення заданих габаритів ділянок днопоглиблення в обсягах та межах Технічних вимог (Додаток №6 до Договору). За визначенням пункту 1.8. Договору обсяг днопоглиблення - кількість кубічних метрів ґрунту, яку вилучено, транспортовано та складовано у результаті днопоглиблення, яку визначено на підставі попередніх і виконавчих промірів на ділянці днопоглиблення, підтверджених (у разі необхідності) контрольними промірами Замовника відповідно до «Інструкції про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей», затвердженої наказом Мінтрансзв`язку України від 10.05.2005 №186. Об`єкти днопоглиблення - Бузько-Дніпровсько-лиманський канал (БДЛК) та Херсонський морський канал (ХМК) (пункт 1.15. Договору). Розділами 3 - 22 Договору сторони узгодили строки надання послуг, ціну договору, права та обов`язки сторін, забезпечення послуг документацією, матеріальними ресурсами та послугами, залучення до виконання послуг субвиконавців, робочої сили, організацію надання послуг, їх фінансування, приймання послуг, проведення розрахунків за надані послуги, якість послуг, відповідальність сторін, внесення змін до договору та його розірвання, строк дії договору тощо. Відповідно до пункту 3.1. Договору у редакції Додаткової угоди №3 від 13.05.2020 строк надання послуг за цим Договором складає 87,927 календарних днів з урахуванням зупинок у зв`язку з наявністю несприятливих гідрометеорологічних умов та виникненням невиробничих зупинок з пропуску суден. Дата початку надання послуг визначається відповідно до розділу 8 цього Договору. У разі наявності зупинок, передбачених пунктом 3.4. цього Договору, строк надання послуг за цим Договором продовжується на відповідний період у порядку, встановленому цим Договором. Згідно з пунктом 3.2. Договору місце надання послуг: ділянка днопоглиблення, вказана в Технічному завданні, в межах БДЛК та/або ХМК. Строк надання послуг може бути продовжений із внесенням відповідних змін у цей Договір у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань, що можуть вплинути на своєчасність виконання виконавцем своїх обов`язків за цим Договором (пункт 3.4. Договору). Ціна Договору визначена у Додатку №1 до Договору та становить разом з ПДВ 73 199 990,40 грн. Імпортна складова в ціні цього Договору складає 44 726 462,00 грн, що еквівалентно 1695 850,00 доларів США (пункт 4.1. Договору). Відповідно до пункту 4.2. Договору ціна цього Договору включає всі витрати виконавця, пов`язані із належним наданням послуг за цим Договором, в тому числі, але не виключно: пов`язані з зупинками у наданні послуг, що викликані несприятливими гідрометеорологічними умовами; пов`язані із заходами по охороні навколишнього середовища (зняття з суден л`яльних, фанових вод та ТПВ); пов`язані з зупинками щодо пропуску суден на каналі; пов`язані з постачанням води та палива; вартість мобілізації обладнання; збори і плати у відповідності до чинного законодавства України (в т.ч. з оплати послуг із забезпечення лоцманського проведення суден тощо). Не передбачені виконавцем або збільшені в ході виконання цього Договору витрати окремих складових послуг замовником не відшкодовуються, а витрати на їх виконання вважаються врахованими у ціні цього Договору (пункт 4.4. Договору). Згідно пункту 5.1. Договору виконавець зобов`язався, зокрема: 5.1.1. Забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором; 5.1.2. Забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 17 цього Договору; 5.1.3. Забезпечити необхідну кількість та комплектацію обладнання, що повинне забезпечувати вчасне та якісне надання послуг за цим Договором, виробничі показники і працездатність обладнання в межах, заявлених в цьому Договорі (продуктивність тощо); 5.1.5. Надавати послуги в межах загального обсягу надання послуг, визначеного в пункті 2.3. цього Договору. Обсяги послуг, що перевищують загальний обсяг надання послуг, визначений в пункті 2.3. цього Договору, замовником не приймаються і не оплачуються; 5.1.6. Надавати послуги в порядку та на умовах, встановлених цим Договором; 5.1.14. Негайно повідомляти Замовнику про усі зупинки, їх причини та перешкоди, що виникли під час надання послуг; 5.1.21. Скласти, відповідно до вимог Податкового кодексу України та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної. Пунктами 5.3.1., 5.3.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги у відповідності з умовами цього Договору; приймати належним чином надані послуги згідно з актами наданих послуг та довідками про вартість наданих послуг. Згідно пункту 8.1. Договору перед початком надання послуг, але не пізніше ніж 10 (десять) робочих днів з дати підписання Договору замовник зобов`язаний передати виконавцю затверджене Технічне завдання, дозволи Мінприроди, які отримані замовником для проведення днопоглиблення за цим Договором, плани попередніх промірів глибин на перше по черговості надання послуг коліно БДЛК та/або ХМК (ділянку днопоглиблення) у 2 примірниках. Відповідно до пункту 8.2. Договору виконавець зобов`язаний розпочати надання послуг протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі документації на перше по черговості надання послуг коліно БДЛК та/або ХМК (ділянку днопоглиблення). Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та позивачем не заперечувалось, 07.11.2019 на виконання пункту 8.1. Договору замовником було направлено виконавцю Акт приймання-передачі документації разом з документацією, який підписано позивачем 12.11.2019, та в подальшому позивач, як виконавець, приступив до надання послуг згідно Договору 15.11.2019. Згідно пункту 17.1. Договору виконавець повинен надавати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам Технічного завдання, РД 31.74.08-85 «Техническая инструкция по производству морских дноуглубительных работ», РД 31.74.09-86 «Нормы на морские дноуглубительные работы», Інструкції про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей, затвердженої наказом Мінтрансзв`язку України від 10.05.2005 №186, та інших чинних нормативно-правових актів. Відповідно до пункту 15.1. Договору виконавець щомісячно до 1 (першого) числа місяця, наступного за місяцем надання Послуг, визначає обсяги та вартість наданих Послуг, що підлягають оплаті, та готує документи відповідно до пунктів 5.1.11, 5.1.17 цього Договору і подає їх для підписання Замовнику. Приймання-здача Послуг виконується згідно з Технічним завданням, «Інструкцією про порядок і процедуру виконання промірних робіт при визначенні глибин на морських і річкових акваторіях для будівельно-експлуатаційних цілей», затвердженої наказом Мінтрансзв`язку України від 10.05.2005 №186. Обсяги виконаного днопоглиблення (наданих послуг) приймаються замовником не рідше одного разу на місяць (пункт 15.2. Договору). Згідно пункту 15.4. Договору замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання документів, що підтверджують надання виконавцем послуг, зобов`язаний розглянути та підписати подані виконавцем документи або письмово обґрунтувати причини відмови від їх підписання. Пунктом 15.5. Договору передбачено, що приймання замовником послуг, наданих виконавцем, підтверджується підписанням повноважними представниками сторін Акту наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг. При цьому пунктом 5.4.5. Договору передбачене право замовника повернути рахунок виконавцю без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 16.1 цього Договору. Оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником належним чином оформленого рахунку на оплату та підписання сторонами акту наданих послуг та довідки про вартість наданих послуг, в залежності від того, яка дата є більш пізньою (пункт 16.1. Договору). Згідно з пунктом 20.1. даний Договір набирає чинності з дня його укладення і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. На виконання умов Договору виконавцем у листопаді 2019 року надано замовнику послуги з днопоглиблення, про що складено Акт №1 наданих послуг від 05.12.2019 за листопад 2019 року на суму 9 027 944,28 грн та відповідну Довідку про вартість наданих послуг за листопад 2019 року від 05.12.2019. Також виконавцем були надані замовнику послуги з днопоглиблення відповідно до Акту №2 від 16.01.2020 за грудень 2019 року та довідки про вартість наданих послуг за грудень 2019 року на суму 9 822 943,32 грн та Акту №3 від 16.01.2020 за грудень 2019 року і довідки про вартість наданих послуг за грудень 2019 року на суму 661 496,58 грн. Вищезазначені акти №1-№3 та довідки про вартість наданих послуг підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень. Акти №2 та №3 оплачені відповідачем у повному обсязі згідно платіжних доручень №357 від 17.01.2020 на суму 5 822 943,32 грн, №353 від 17.01.2020 на суму 4 000 000,00 грн, №363 від 17.01.2020 на суму 661 496,58 грн (копії додані до відзиву на позовну заяву). Факт здійснення оплати за актами наданих послуг №2 та №3, її розмір та порядок зарахування сплачених коштів сторонами не заперечується. 16.01.2020 між сторонами підписано Додаткову угоду №2 до Договору, в якій зазначено, що зобов`язання замовника за Договором в частині оплати наданих послуг на суму 9 027 944,28 грн з ПДВ згідно Акту №1 та довідки за листопад 2019 року припинені 03.01.2020 відповідно до заяви ДП «АМПУ» про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/вих від 03.01.2020. Листом №22-О від 22.01.2020 позивач направив на адресу відповідача Акт №4 наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року на суму 4 881 419,53 грн, відповідні Довідку про вартість наданих послуг за грудень 2019 року - січень 2020 року, рахунок-фактуру №3 та інші документи, які отримані представником Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АПМУ» 24.01.2020, про що свідчить особиста розписка останнього. Листом від 06.02.2020 №331 замовник повідомив, що надані документи не можуть бути ним підписані та повернув їх на доопрацювання із зазначенням причин: «У Довідці про вартість наданих послуг зазначено місяць надання послуг тільки січень 2020 р., зважаючи, що Актом наданих послуг враховано послуги, надані в грудні 2019 р., замовник вважав за доцільне період надання послуг зазначити «грудень 2019-січень 2020»; вартість наданих послуг, зазначена у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно», не відповідала, на думку замовника, поточній вартості послуг. Листом від 10.02.2020 №39-О ТОВ «ГідроБуд Україна» надано відповідачеві на підписання документи з урахуванням зауважень, викладених у листі замовника від 06.02.2020 №331, за результатами розгляду яких від Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» листом від 27.02.2020 №536 повернуто документи на доопрацювання з огляду на те, що вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно», за твердженням відповідача, не відповідала поточній вартості послуг. З урахуванням зауважень, наведених в листі Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ», позивачем листом №67-О від 02.03.2020 повторно надіслано на адресу відповідача доопрацьовані документи, зокрема, акт №4, які також були повернуті непідписаними Філією «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» листом від 16.03.2020 №673, оскільки вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідала поточній вартості послуг. Листом №95-0 від 18.03.2020 позивачем було надано відповідачеві документи на підписання з урахуванням викладених у листі від 16.03.2020 №673 зауважень та за наслідками розгляду листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 20.03.2020 №725/29 на адресу виконавця було надіслано Акт №4 наданих послуг за грудень 2019 - січень 2020 року на суму 4 822 067,64 грн, Довідку про вартість наданих послуг на вказану суму та інші документи, підписані з боку замовника 20.03.2020, при цьому вартість зазначених в Акті №4 та довідці наданих послуг змінилася у зв`язку з обрахунком імпортної складової в гривневому еквіваленті. Листом №34-О від 03.02.2020, позивач направив відповідачу Акт наданих послуг №5 на суму 4 698 794,41 грн, відповідну Довідку про вартість наданих послуг та рахунок №4 на вказану суму, однак останні були повернуті замовником листом від 14.02.2020 №417 на доопрацювання із зазначенням: «

1. У Довідці про вартість наданих послуг зазначено місяць надання послуг - січень 2020 року. Зважаючи, що Актом наданих послуг враховано послуги надані листопаді - грудні 2019 року, вважаємо за доцільне період надання послуг зазначити наступним чином: «листопад - грудень 2019 року».

2. Вартість наданих послуг зазначена у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг». Виконавець листом від 17.02.2020 №51-О знову направив передбачений умовами Договору пакет документів, зокрема, Акт №5 на суму 4 698 794,41 грн, Довідку про вартість наданих послуг та рахунок №4 на вказану суму. У відповідь відповідач листом від 27.02.2020 №537 повідомив про повернення документів без підпису з причин неусунення зауважень, зазначених у листі Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 14.02.2020 №417. Листом від 02.03.2020 №68-О позивачем втретє направлено документи замовнику та отримано їх назад листом від 16.03.2020 №674 на доопрацювання, оскільки «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг». Після усунення зауважень листом від 18.03.2020 №94-О виконавцем надано документи на підпис замовнику та листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 20.03.2020 №726/29 отримано Акт №5 наданих послуг за листопад - грудень 2019 року на суму 4 571 993,09 грн, Довідку про вартість наданих послуг на вказану суму та інші документи, підписані з боку замовника від 20.03.2020, при цьому вартість наданих послуг змінилася у зв`язку з обрахунком імпортної складової в гривневому еквіваленті. Акт наданих послуг №6 за січень-лютий 2020 року на суму 753 850,10 грн, відповідні Довідка про вартість наданих послуг та рахунок №5 були направлені замовнику листом позивача №61-О від 21.02.2020 та листом відповідача від 10.03.2020 №633 повернуті ТОВ «ГідроБуд Україна» на доопрацювання, оскільки: «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг.» За наслідками усунення зауважень замовника листом №87-О від 10.03.2020 виконавцем було направлено замовникові пакет документів на підписання, в тому числі Акт №6, а також листом №96-О від 18.03.2020 - додатково Довідку про вартість наданих послуг за січень-лютий 2020 року та за лютий 2020 року. У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 20.03.2020 №723/29 надіслав на адресу позивача підписані з боку замовника 20.03.2020 документи, серед яких Акт №6 наданих послуг за січень - лютий 2020 року на суму 753 850,10 грн, відповідна Довідка про вартість наданих послуг та інші документи. Акт наданих послуг №7 за лютий 2020 року на суму 3 625 877,05 грн, відповідні Довідка про вартість наданих послуг та рахунок №6 були направлені позивачем замовнику на підписання листом №62-О від 21.02.2020 та листом Філії «Дельта - Лоцман» ДП «АМПУ» від 10.03.2020 №632 повернуті на доопрацювання виконавцю, оскільки: «вартість наданих послуг, зазначена Довідкою про вартість наданих послуг у стовпчику «З початку року по звітний місяць включно» не відповідає поточній вартості послуг.» Листом №88-О від 10.03.2020 позивач направив документи на підписання, в тому числі Акт №7, а також листом №96-О від 18.03.2020 надав додатково довідку про вартість наданих послуг за лютий 2020 року, які були повернуті підписаними ФДЛ ДП «АМПУ» листом від 20.03.2020 №724/29. Акт наданих послуг №8 за лютий 2020 року на суму 3 095 582,52 грн та відповідні Довідка про вартість наданих послуг від 20.03.2020, рахунок №7 були надані на підписання відповідачеві супровідним листом виконавця №75-О від 06.03.2020 та повернуті на адресу позивача підписаними замовником листом №722/29-01-01 від 20.03.2020. Звертаючись до суду із позовом у даній справі, позивач зазначає, що ДП «АМПУ» свого грошового зобов`язання в частині повної оплати вартості наданих позивачем послуг відповідно до актів №№ 1, 4, 5, 6, 7, 8 та довідок про вартість наданих послуг належним чином не виконало та у визначений пунктом 16.1. Договору строк грошові кошти не перерахувало, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість за актом №1 від 05.12.2019 на суму 2 072 040,38 грн та актами №4-№8 на загальну суму 16 869 37,40 грн. Отже, у даній справі суд здійснює розгляд позовних вимог в частині заборгованості за актом №1 наданих послуг за листопад 2019 року, виходячи з неоплачених послуг в сумі 2 072 040,38 грн, та за Актами №№ 4, 5, 6, 7, 8 - в загальній сумі 16 869 370,40 грн. Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти позову, стверджує про припинення зобов`язань з оплати за спірними актами на підставі статті 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, у матеріалах справи міститься заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих (том 1, а.с. 49), у якій ДП «АМПУ» зазначає про припинення зобов`язання за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 9 027 944,28 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №235-В-МИФ-18 від 17.12.2018 у розмірі 6 955 903,90 грн та Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 частково на суму незакритого авансу у розмірі 2 072 040,38 грн. У заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих (том 1, а.с. 59) ДП «АМПУ» зазначає про припинення зобов`язання за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 16 869 370,40 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», на суму незакритого авансу у розмірі 16 869 370,40 грн. Позивач не визнає зарахування за заявою від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих на суму 2 072 040,38 грн та за заявою від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих на суму 16 869 370,40 грн, про що зазначено у поданій позовній заяві. Позивач листами №104-О від 31.03.2020, №33-К від 22.06.2020, №36-К від 23.07.2020 та №54-К від 02.11.2020 повідомив відповідача про неможливість припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних вимог згідно поданих замовником заяв. Таким чином, як зазначено позивачем у позовній заяві, свої зобов`язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» грошових коштів в сумі 18 941 410,78 грн за надані послуги з днопоглиблення у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у ДП «АМПУ» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в поданій суду позовній заяві та на яку ним нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм § 1 глави 61 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Обов`язок замовника прийняти виконану підрядником роботу є одним із конститутивних елементів юридичного змісту підрядного правовідношення. Цей обов`язок існує протягом всього періоду існування такого правовідношення, але переходить з потенційного до активного стану лише в момент, коли підрядник запропонує замовнику належне виконання, тобто коли замовник одержить повідомлення підрядника про готовність виконаних за договором робіт до передання. Приймання замовником виконаних підрядних робіт має на меті підсумкову перевірку замовником якості та повноти виконання цих робіт підрядником. Суд зазначає, що обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. У судовій практиці положення статті 853 Цивільного кодексу України, які покладають на замовника обов`язок здійснити перевірку результату підрядних робіт під час їх приймання та заявити про всі виявлені недоліки підряднику, розцінюються як імперативні. Якщо замовник в порушення вимог статті 853 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018 у справі №910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі №921/262/18, від 05.05.2020 у справі №904/2082/19. Як уже зазначалося, пунктами 5.3.1., 5.3.2. Договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані виконавцем послуги у відповідності з умовами цього Договору; приймати належним чином надані послуги згідно з актами наданих послуг та довідками про вартість наданих послуг. Пунктом 15.5. Договору передбачено, що приймання замовником послуг, наданих виконавцем, підтверджується підписанням повноважними представниками сторін Акту наданих послуг та Довідки про вартість наданих послуг. У відповідності до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Так, оплата наданих послуг згідно пункту 16.1. Договору здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником належним чином оформленого рахунку на оплату та підписання сторонами акту наданих послуг та довідки про вартість наданих послуг, в залежності від того, яка дата є більш пізньою. Матеріалами справи підтверджується, що сторонами у двосторонньому порядку були підписані акти наданих послуг №1 на суму 9 027 944,28 грн (спірна з яких у даній справі є сума - 2 072 040,38 грн), №4 на суму 4 822 067,64 грн, №5 на суму 4 571 993,09 грн, №6 на суму 753 850,10 грн, №7 на суму 3 625 877,05 грн, №8 на суму 3 095 582,52 грн та відповідні довідки про вартість наданих послуг до них, стягнення заборгованості за якими є предметом спору в даній справі. Вказані акти згідно пункту 15.5. Договору підтверджують факт надання відповідачеві послуг виконавцем та отримання їх замовником на вказані суми, а тому є підставою для здійснення замовником розрахунків із підрядником за фактично надані послуги (виконані роботи), обсяг та вартість яких визначена у таких актах. При цьому, у матеріалах справи відсутні обґрунтовані претензії зі сторони відповідача до позивача щодо якості та обсягів робіт і змісту зазначених актів. Відповідач, у свою чергу, у разі незгоди із обсягом та вартістю наданих послуг, не був позбавлений можливості відмовитись від підписання актів, однак в кінцевому результаті підписав їх без зауважень. Між тим відповідач, посилаючись на положення частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, зазначає, що обов`язковою умовою оплати виконаної роботи є виконання її в погоджений строк, вимог щодо чого позивачем дотримано не було. Відповідач вказує, що виходячи із дати початку надання послуг (15.11.2019), а також строку надання послуг, визначеного пунктом 3.1. Договору в редакції додаткової угоди №3 від 13.05.2020, виконавець зобов`язався завершити надання послуг до 11.02.2020. Однак, послуги в обсязі 33 137,0 куб.м. згідно Акту №7 наданих послуг за лютий 2020 року та довідки від 20.03.2020 про вартість наданих послуг за лютий 2020 року надано з прострочкою на 4,178 дня, послуги в обсязі 28 225,0 куб.м. згідно Акту №8 наданих послуг за лютий 2020 року та відповідної довідки від 20.03.2020 про вартість наданих послуг за лютий 2020 року надані з прострочкою на 16,935 дня, послуги в обсязі 221 251,00 куб.м. не надані до цього часу. Колегія суддів не приймає до уваги наведені доводи скаржника, оскільки порушення строку виконання робіт (надання послуг), враховуючи погоджений сторонами порядок розрахунків (пункт 16.1. Договору), жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку сплатити позивачу за фактично надані згідно актів наданих послуг №1 на суму 2 072 040,38 грн, №4 на суму 4 822 067,64 грн, №5 на суму 4 571 993,09 грн, №6 на суму 753 850,10 грн, №7 на суму 3 625 877,05 грн, №8 на суму 3 095 582,52 грн послуги. Також, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на невиконання позивачем умов пункту 5.1.21. Договору, згідно якого виконавець зобов`язався скласти відповідно до вимог Податкового кодексу України та своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну/розрахунок коригування до податкової накладної. Відповідач стверджує, що відсутність факту реєстрації податкових накладних виконавцем в ЄРПН призвела до втрати права замовника на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та, відповідно, втрати права на зменшення податкового зобов`язання на суму 4 448 718,95 грн, тобто позивач поніс збитки. Із цього приводу колегія суддів, у першу чергу, зазначає, що умови укладеного сторонами Договору не пов`язують момент виникнення у замовника обов`язку зі здійснення оплати наданих послуг із фактом здійснення виконавцем реєстрації податкових накладних. По-друге, за своєю правовою природою назване зобов`язання є податковим, регулюється нормами податкового законодавства та за порушення якого нормами Податкового кодексу України передбачена окрема відповідальність, а тому, невиконання або неналежне виконання такої умови Договору (ненадання зареєстрованої податкової) не є умовою, яка звільняє відповідача від обов`язку оплатити прийняті послуги (роботи). Крім того, не є предметом дослідження у даній справі питання понесення відповідачем збитків у зв`язку з порушенням позивачем обов`язку реєстрації податкових накладних. У даному контексті колегією суддів взято до уваги, що питання стягнення ДП «АМПУ» з ТОВ «ГідроБуд Україна» 3 881 217,53 грн пені, 2 401 150,81 грн штрафу за порушення строків виконання робіт по Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 та 4 448 718,95 грн збитків у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасного надання податкових накладних в електронній формі і реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі податкових накладних щодо фактично виконаних робіт згідно з договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 є предметом спору у межах господарської справи №911/79/21. Тобто, саме у межах справи №911/79/21 вирішуються питання відповідальності за порушення виконавцем строків надання послуг та наявності підстав для стягнення з позивача збитків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2021 у справі №911/79/21 у задоволенні позову ДП «АМПУ» до ТОВ «ГідроБуд Україна» відмовлено. Наразі вказане рішення не набрало законної сили та оскаржується в апеляційному порядку. Враховуючи вищевикладене у сукупності, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про недослідження судом обставин порушення строків виконання робіт позивачем та відсутності реєстрації податкових накладних, оскільки такі обставини жодним чином не нівелюють обов`язок відповідача сплатити позивачу за фактично надані останнім послуги, відображені в актах, у загальній сумі 18 941 410,78 грн. Доводи скаржника щодо ненадання послуг (виконання робі) згідно Договору в обсязі 221 251,00 куб.м. не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості саме за фактично виконані в обсягах, вказаних у погоджених відповідачем актах, послуги. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що ДП «АМПУ» виконало зобов`язання щодо оплати послуг за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 (по Акту №1 відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 9 027 944,28 грн та договорами від 17.12.2018 №235-В-МИФ-18 (на суму 6 955 903,90 грн) та від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 (на суму 2 072 040,38 грн)), що додаткового підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 03.01.2020; по актам №№ 4-8 відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 16 869 370,40 грн та договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму 16 869 370,40 грн (в рахунок сплати незакритої частини авансу у сумі 43 410 276,00 грн). Позивач, у свою чергу, у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу не визнає та заперечує зарахування зустрічних вимог за Договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та Договором №190-В-ІФЛ-18 від 30.07.2018 на суму 2 072 040,38 грн згідно заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020, а також не визнає зарахування зустрічних вимог за Договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму 16 869 370,40 грн згідно заяви ДП «АМПУ» №1248/10-04-01/Вих від 13.04.2020. Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання стосовно наявності підстав для припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є ключовим у даній справі. Оцінивши вказані доводи сторін, колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначає про безпідставність доводів відповідача щодо припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Підстави припинення зобов`язання визначено статтею 598 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається. Суд зазначає, що частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. У відповідності до статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України заява особи про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана іншій стороні, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливо часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь - якими іншими способами. Отже, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином. За змістом частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Ще однією важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. За відсутності безспірності вимог відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону. Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 05.02.2020 у справі №910/7570/19. Отже, для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування. Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з моменту, коли є у наявності всі умови для зарахування, передбачені статтею 601 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №918/539/18. Враховуючи зазначене, саме лише посилання відповідача на відсутність доказів оскарження позивачем у судовому порядку заяв про зарахування зустрічних вимог від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих та від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих та відсутність доказів визнання їх недійсними, в силу чого правочини є правомірними, не можуть свідчити про можливість припинення зобов`язань відповідача на підставі статті 601 Цивільного кодексу України. Суд повинен досліджувати вимоги названої статті щодо умов зарахування, як то зустрічність вимог, однорідність вимог та строк їх виконання, безспірність. Не дослідивши названих критеріїв, не можна стверджувати про правомірність вчиненого відповідачем зарахування. Наведені висновки суду узгоджуються та не суперечать правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, на яку, в тому числі, посилається скаржник. Так, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 також зазначено про обов`язковість такої умови для зарахування як безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань. У даній постанові також зазначено, що умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. При цьому, суд касаційної інстанції у названій постанові наголошує, що заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом при вирішенні спору. Виходячи із наведеного, враховуючи заперечення позивача проти проведеного зарахування, судом у межах даної справи досліджуються заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих та від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих з точки зору відповідності зарахованих вимог критеріям зустрічності, однорідності, безспірності та настання строку їх виконання. Судом встановлено, що у заяві від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих (том 1, а.с. 49) ДП «АМПУ» зазначає про припинення зобов`язання за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 9 027 944,28 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №235-В-МИФ-18 від 17.12.2018 (на суму 6 955 903,90 грн) та частково за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму (2 072 040,38 грн), укладеними між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна». У заяві від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих (том 1, а.с. 59) ДП «АМПУ» зазначає про припинення зобов`язання за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на суму 16 869 370,40 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», частково на суму 16 869 370,40 грн (частина незакритого авансу у розмірі 43 410 276,00 грн). Відповідач у заявах про зарахування зазначає, що ТОВ «ГідроБуд Україна», починаючи з 09.10.2018, не приступило до виконання робіт за Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, факт припинення Договору №190-В-ІЛФ-18 з 02.01.2020 є безспірним, вимога про повернення незакритого авансу у сумі 43 410 276,00 грн є невиконаною. Як вбачається із пояснень позивача, останній не визнає наявного у нього обов`язку з повернення відповідачу авансу за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 у загальній сумі 43 410 276,00 грн, та, відповідно, зарахування за Договором від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 на суму 2 072 040,38 грн та на суму 16 869 370,40 грн, що є предметом вищезазначених правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформлених відповідачем відповідними заявами. Наразі, в частині взаємних відносин в рамках Договорів від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 та від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18, зарахування зустрічних однорідних вимог по яких заперечується позивачем, судом враховано наступне. 30.07.2018 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (замовник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна» (підрядник за договором, позивач у справі) було укладено Договір №190-В-ІЛФ-18, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується у відповідності до Робочого проекту та умов Договору виконати роботи з будівництва об`єкту: «Реконструкція гідротехнічної частини причалу №1 Іллічівської філії ДП «АМПУ», зазначені в технічним вимогах (додаток №3 до Договору, який є його невід`ємною частиною) в межах ціни, визначеної договірною ціною (додаток №1 до договору, який є його невід`ємною частиною), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі роботи. За умовами пункту 7.1. Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 за письмовим зверненням підрядника замовник має право провести попередню оплату (аванс) у розмірі до 50% (п`ятдесяти відсотків) від Договірної ціни. Попередня оплата (аванс), в узгодженому сторонами розмірі здійснюється Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Замовником від Підрядника банківської гарантії, передбаченої пунктом 7.2 цього Договору, на підставі оригіналу належним чином оформленого рахунку у відповідності до Плану фінансування після настання останньої з подій: передачі підряднику за актом прийому - передачі проектної документації та копії дозволу на виконання будівельних робіт; погодження сторонами проекту виконання робіт відповідно до розділу 12 договору. Як зазначає відповідач, не заперечувалось позивачем та підтверджується встановленими у господарських справах №916/1441/19 та №910/16898/19, про які буде зазначено далі, обставинами, на виконання пункту 7.1. Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 ТОВ «ГідроБуд Україна» надало ДП «АМПУ» банківську гарантію повернення авансового платежу №5431-18 від 27.09.2018, видану АТ «Банк «Альянс» на забезпечення виконання договору підряду на виконання будівельних робіт №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, після чого замовником було перераховано на розрахунковий рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі 43 410 276,00 грн згідно платіжних доручень від 05.10.2018 №3145 та від 08.10.2018 №3147. Колегією суддів встановлено, що станом на момент направлення обох заяв ДП «АМПУ» про зарахування зустрічних однорідних вимог Господарським судом Одеської області здійснювався розгляд справи №916/1441/19 (провадження відкрито у травні 2019 року) за первісним позовом ТОВ «ГідроБуд Україна» до ДП «АМПУ» про визнання недійсним вчиненого ДП «АМПУ» правочину у формі листа від 15.04.2019 №124/15-01-01-101010, яким було повідомлено позивача про розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 з 15.05.2019 на підставі положень п. п. 10.2.8., 18.3., 18.4. договору, оскільки станом на 15.04.2019 підрядник не приступив до виконання підготовчих робіт, не здійснив поставку матеріалів, виробів, конструкцій, не підтвердив їх оплату; зобов`язання ДП «АМПУ» виконувати умови договору від 30.07.2018, а саме п.п. 10.3.8 розділу 10 шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників підрядника на територію підприємства до місця виконання робіт за відповідними заявками підрядника на оформлення перепусток, та за зустрічним позовом ДП «Адміністрація морських портів України» до ТОВ «ГідроБуд Україна» про розірвання договору від 30.07.2018 № 190-В-ІЛФ-18, укладеного між сторонами у справі, та стягнення з позивача штрафу у розмірі 88 592,40 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі №916/1441/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021, задоволено позов ТОВ «ГідроБуд Україна», визнано недійсним вчинений ДП «АМПУ» правочин у формі листа №124/15-01-01-101010 від 15.04.2019 про розірвання договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, укладеного між ТОВ «ГідроБуд Україна» та ДП «АМПУ». Зобов`язано ДП «АМПУ» виконувати умови Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, а саме умови п. п. 10.3.8 п. 10 розд. 10 договору шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників ТОВ «ГідроБуд Україна» на територію підприємства до місця виконання робіт за відповідними заявками ТОВ «ГідроБуд Україна» на оформлення перепусток. У задоволенні зустрічного позову про розірвання договору та стягнення штрафу відмовлено. Задовольняючи повністю первісний позов, суди у справі №916/1441/19 дійшли висновку, що у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018 в односторонньому порядку у зв`язку з недоведеністю факту неналежного виконання ТОВ «ГідроБуд Україна» зобов`язань за Договором. Крім того, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для зобов`язання ДП «АМПУ» виконувати умови Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, а саме умови п.п. 10.3.8 п. 10 розділу 10 шляхом безоплатного забезпечення доступу працівників Товариства на територію ДП «АМПУ» до місця виконання робіт за відповідними заявками Товариства, у зв`язку із встановленими судом обставинами невжиття належних та достатніх заходів для забезпечення доступу Товариства до місця виконання робіт. Що ж до зустрічних позовних вимог, то суди, врахувавши недоведеність ДП «АМПУ» неналежного виконання ТОВ «ГідроБуд Україна» зобов`язань за Договором, дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Підприємства в частині розірвання Договору, а також враховуючи недоведеність Підприємством несвоєчасного виконання підрядником робіт згідно з умовами Договору, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог Підприємства про стягнення штрафу у розмірі 88 592,40 грн. Також у справі №916/1441/19 суди встановили неналежне виконання Підприємством прийнятих на себе за Договором зобов`язань та неможливість облаштування Товариством будівельного майданчику з урахуванням вимог Договору та проєкта виконання робіт. Крім того, враховуючи вимоги Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 №257, а також беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження виведення Підприємством причалу з експлуатації, суди встановили відсутність у Підрядника (Товариства) правових підстав для виконання робіт за Договором. Ураховуючи умови Договору, а також лист Підприємства від 23.01.2019 №39/15-01.01.-05-226 про призупинення виконання підрядних робіт з 01.01.2019 у зв`язку з відсутністю затвердженого фінансового плану на 2019 рік, суди встановили відсутність у Товариства обов`язку здійснювати виконання підрядних робіт з 01.01.2019. Таким чином, суди у справі №916/1441/19 дійшли висновку, що Підприємством під час виконання умов Договору не було вжито необхідних та достатніх заходів з метою забезпечення Товариства можливістю приступити до виконання робіт. Враховуючи встановлені у справі №916/1441/19 обставини, суди також вказали про встановлений факт неналежного виконання Підприємством зобов`язань за Договором, що з урахуванням вимог статей 538, 613 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про прострочення виконання власного зобов`язання Підприємством. Також господарськими судами розглядався спір у справі №910/16898/19 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Акціонерного товариства «Банк Альянс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГідроБуд Україна», про стягнення 43 410 276,00 грн. Позовні вимоги у даній справі були мотивовані неналежним виконанням відповідачем банківської гарантії про повернення авансового платежу. ДП «АМПУ» зазначало, що ТОВ «ГідроБуд Україна» не приступило до виконання робіт за Договором №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, у зв`язку з чим ДП «АМПУ» зверталось до Товариства з вимогою повернути авансовий платіж. Проте, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Також ДП «АМПУ» зазначає, що зверталось з вимогою про повернення авансового платежу до Банку, однак зазначена вимога останнім теж залишена без задоволення. Постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 та прийнято нове рішення, яким відмовлено ДП «АМПУ» у стягненні з ПАТ «Банк Альянс» 43 410 276,00 грн заборгованості за гарантією повернення ТОВ «ГідроБуд Україна» авансу за договором підряду від 30.07.2018. Приймаючи названу постанову, Верховний Суд наголосив на тому, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), та, з огляду на це, зазначив, що обставини, встановлені господарськими судами у справі №916/1441/19, судові рішення в якій набрали законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення даної справи №910/16898/19, оскільки підтверджують відсутність порушення Товариством своїх зобов`язань за Договором, належне виконання яких забезпечувалося виданою Банком Гарантією. Суд касаційної інстанції зазначив, що за результатами розгляду справи №916/1441/19 судами зроблені висновки, які спростовують настання гарантійного випадку та, як наслідок, підтверджують необґрунтованість вимог Підприємства у справі №910/16898/19 про стягнення з Банку 43 410 276,00 грн банківської гарантії повернення авансового платежу. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Колегія суддів зазначає, що преюдиційність - це обов`язковість обставин, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені обставини не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Cуть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Враховуючи зазначене, встановлені у справах №916/1441/19 та №910/16898/19 обставини, зокрема, щодо безпідставності розірвання ДП «АМПУ» листом №124/15-01-01-101010 від 15.04.2019 Договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 у зв`язку з недоведеністю факту неналежного виконання Товариством зобов`язань за Договором та відсутності, як наслідок, підстав для повернення Банком ДП «АМПУ» банківської гарантії повернення авансового платежу у розмірі 43 410 276,00 грн, є преюдиційними. Судом встановлено, що у заяві ДП «АМПУ» від 13.04.2020 №1248/10-04-01/Вих про зарахування зустрічних однорідних вимог щодо Договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 зазначено: «Починаючи з 09.10.2018 року ТОВ «ГідроБуд Україна» не приступало безпосередньо до виконання робіт. Згідно з п.19.1 Договору строк дії договору встановлено Сторонами - до 31.12.2019 року, а за фінансовими (здійснення розрахунків) та гарантійними зобов`язаннями Сторін - до їх повного виконання. Листом від 24.12.2019 №3220/15-01-01-10/Вих/15 на адресу ТОВ «ГідроБуд Україна» також направлено вимогу щодо повернення незакритого авансу у розмірі 43 410 276,00 грн в строк до 02.01.2020 року. Той факт, що станом на 02.01.2020 року Договір від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 є припиненим, є безспірним.» Аналогічні твердження щодо безспірності факту припинення Договору від 30.07.2018 №190-В-ІЛФ-18 та невиконання позивачем умов Договору, зокрема, відсутності початку робіт, а також щодо існування зобов`язання ТОВ «ГідроБуд Україна» з повернення сум невикористаного авансу в сумі 43 410 276,00 грн. за зазначеним Договором містяться також в заяві ДП «АМПУ» №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, судовим рішенням у господарській справі №916/1441/19 спростовано факт припинення Договору №190-В-ІЛФ-18 станом на 02.01.2020, на який відповідач посилається у заявах про зарахування. Поруч із цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 10.4.2. Договору №190-В-ІЛФ-18 підрядник зобов`язаний у разі розірвання договору з підстав, зазначених у пункті 10.2.8. цього Договору, повернути невраховану суму попередньої оплати (авансу) у Актах приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в до дати розірвання договору. Отже, оскільки станом на момент направлення заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог існував судовий спір стосовно незаконності одностороннього розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 від 30.07.2018, внаслідок якого ДП «АМПУ» набуло б беззаперечного права вимагати повернення авансу згідно пункту 10.4.2. Договору №190-В-ІЛФ-18, враховуючи задоволення позовних вимог у справі №916/1441/19 та встановлення безпідставності одностороннього розірвання Договору №190-В-ІЛФ-18 зі сторони ДП «АМПУ» та невизнання позивачем під час розгляду даної справи наявного у нього обов`язку з повернення суми невикористаного авансу за Договором №190-В-ІЛФ-18, у суду відсутні підстави для висновку про безспірність зарахованих відповідачем вимог. Також, враховуючи встановлене у справах №916/1441/19 та №910/16898/19 прострочення кредитора, строк виконання зобов`язання з повернення авансу за договором №190-В-ІЛФ-18 станом на 03.01.2020 та 13.04.2020 на переконання колегії суддів не настав. У даному контексті колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким було б встановлено обов`язок позивача повернути відповідачу суму авансу за Договором №190-В-ІЛФ-18 у розмірі 43 410 276,00 грн, водночас питання про стягнення відповідачем з позивача такого авансу не є предметом розгляду цієї справи, а тому підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підсудності. Поруч із цим, відповідачем не наведено суду у межах даної справи умов Договору №190-В-ІЛФ-18, які б давали ДП «АМПУ» беззаперечне право на повернення суми невикористаного авансу за вищевстановлених обставин щодо незаконності одностороннього розірвання договору та чинності станом на дату проведення зарахування Договору №190-В-ІЛФ-18. Посилання скаржника на пункт 7.2.1. Договору №190-В-ІЛФ-18 як на умову договору, яка безумовно передбачає строк погашення підрядником суми авансового платежу до 31.12.2019, оцінюються судом критично, оскільки даний пункт визначає період дії банківської гарантії та не встановлює обов`язку позивача повернути аванс після 31.12.2019. Отже, відсутні всі умови, встановлені статтею 601 Цивільного кодексу України, для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 072 040,38 грн та 16 869 370,40 грн, зокрема, не дотримано умов щодо безспірності вимог (між сторонами наявний спір щодо змісту та умов виконання зобов`язання за Договором №190-В-ІЛФ-18) та не доведено настання строку повернення ТОВ «ГідроБуд Україна» авансу за Договором №190-В-ІЛФ-18, враховуючи преюдиційні обставини, встановлені рішеннями господарських судів у справах №916/1441/19 та №910/16898/19. Відтак, направлення заяв про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у цьому випадку не припинило обов`язку відповідача щодо своєчасного перерахування грошових коштів за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 у сумі 18 941 410,78 грн. Посилання відповідача на акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2019 за Договором №190-В-ІЛФ-18 (том 2, а.с. 52) та станом на 03.01.2020 за Договором №301-В-ФДЛ-19 (том 2, а.с. 56), підписанням яких, за твердженнями відповідача, ТОВ «ГідроБуд Україна» підтвердило зміст та розмір зобов`язань за Договором №190-В-ІЛФ-18 (заборгованості з повернення авансового платежу у розмірі 43 410 276,00 грн) та відсутність заборгованості ДП «АМПУ» за Договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 за наслідками операцій зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 027 944,28 грн, оцінюються судом критично, оскільки такі документи, по-перше, складені сторонами до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2020 у справі №916/1441/19, яким встановлено факт неналежного виконання Підприємством зобов`язань за Договором, а по-друге акт звірки розрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств і має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, а наявна у ньому інформація має бути підтверджена первинними документами. Аналогічна правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, названі акти звірки взаємних розрахунків, з огляду на їх правову природу, не можуть бути взяті судом до уваги як належні та допустимі докази на підтвердження факту безспірності зарахованих відповідачем вимог та підтверджувати правомірність здійсненого відповідачем зарахування. Доводи апелянта про те, що інформація в акті станом на 03.01.2020 підтверджена первинними документами - заявою ДП «АМПУ» від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих є безпідставними, оскільки така заява не є первинним бухгалтерським документом. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також посилається на те, що між сторонами була укладена додаткова угода №2 від 16.01.2020 до Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 (том 1, а.с. 216), якою сторони визнали припиненими зобов`язання відповідача за даним договором на суму 9 027 944,28 грн з ПДВ відповідно до заяви від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаній додатковій угоді №2 від 16.01.2020, дійшов висновку про її нікчемність в силу приписів частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки її укладенням сторони внесли зміни до порядку розрахунків, визначених під час укладення за результатами публічної закупівлі Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019, а саме щодо заміни умов про здійснення перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на умови про припинення зобов`язання замовника (відповідача) за Договором в частині оплати наданих послуг відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що укладення додаткової угоди №2 від 16.01.2020 до Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 помилково розцінене судом як таке, що суперечить приписам частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає наступне. Згідно частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди №2 від 16.01.2020), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Статтею 1087 (форми розрахунків)Цивільного кодексу України визначено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Стаття 854 Цивільного кодексу України регулює питання щодо порядку оплати за договорами підряду, визначаючи, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором. Враховуючи наведені правові норми, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги ДП «АМПУ» в частині безпідставності висновків суду про нікчемність додаткової угоди №2 в силу частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог не є формою розрахунків у розумінні статті 1087 Цивільного кодексу України та не змінює порядку оплати у розумінні статті 854 Цивільного кодексу України, а є однією із форм припинення зобов`язань, врегульованих главою 50 Цивільного кодексу України «Припинення зобов`язань». Зарахування зустрічних однорідних вимог регулюється статтями 601-602 Цивільного кодексу України і ця підстава припинення зобов`язання відрізняється від виконання зобов`язання у порядку статті 599 Цивільного кодексу України. Отже, уклавши додаткову угоду №2 від 16.01.2020 до Договору №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 сторонами не було змінено умови та порядок оплати. Зазначені висновки суду першої інстанції щодо нікчемності додаткової угоди №2 від 16.01.2020, попри їх помилковість, втім, не призвели до прийняття судом першої інстанції неправильного по суті судового рішення, оскільки у контексті зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих додаткова угода №2 від 16.01.2020 була укладена як технічне оформлення заліку на відповідну суму та, з огляду на встановлені рішеннями судів у справах №916/1441/19 та №910/16898/19 преюдиційні обставини, сама по собі не може бути безумовною підставою для припинення правовідносин за Договором №301-В-ФДЛ-19 від 24.10.2019 на оскаржену позивачем суму 2 072 040,38 грн згідно акту №1 наданих послуг за листопад 2019 року. Так, як уже встановлено судом вище, відповідний залік не міг бути проведений внаслідок відсутності законодавчих підстав для його проведення, а саме через недотримання критеріїв безспірності вимог та ненастання строку виконання вимоги щодо повернення авансу за Договором №190-В-ІЛФ-18. За таких обставин, посилання відповідача на додаткову угоду №2 від 16.01.2020 у якості підтвердження факту здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 03.01.2020 №38/10-04-01/Вих на суму 2 072 040,38 грн, колегія суддів не приймає до уваги. Щодо прийнятого позивачем на підставі заяви відповідача №38/10-04-01/Вих від 03.01.2020 зарахування зустрічних однорідних вимог в частині 6 955 903,90 грн, а саме зобов`язання ТОВ «ГідроБуд Україна» щодо повернення суми незакритого авансу за Договором від 17.12.2018 №235-В-МИФ-18, укладеним між ДП «АМПУ» та ТОВ «ГідроБуд Україна», у розмірі 6 955 903,90 грн, та припинення зобов`язання ДП «АМПУ» за Договором від 24.10.2019 №301-В-ФДЛ-19 на відповідну суму, заперечень щодо яких як з боку позивача, так і з боку відповідача до суду не надходило, суд першої інстанції обґрунтовано, з урахуванням змісту позовних вимог, зазначив, що вказані обставини в частині оплати за Актом №1 наданих послуг в сумі 6 955 903,90 грн не входять до підстав позову та предмету доказування у даній справі, а отже судом їх оцінка правомірно не надавалась. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факт припинення зобов`язань за Договором в сумі 2 072 040,38 грн та 16 869 370,40 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати фактично прийнятих послуг за Договором у встановлений ним строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг з днопоглиблення за Договором відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, колегія суддів доходить висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом вимог позивача про стягнення з відповідача 18 941 410,78 грн основного боргу з оплати послуг з днопоглиблення. Додаткового до наведеного вище, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19. Так апелянт, посилаючись на пункти 49-51 постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, зазначає, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, а відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Однак скаржник, посилаючись на наведені пункти постанови, не враховує, по-перше, того, що у справі №910/11116/19 на відміну від справи, що розглядається, судом було встановлено безспірність вимог, що були предметом зарахування, з огляду на їх підтвердження відповідачем належними та допустимими доказами, тоді як єдиним аргументом позивача проти зарахування була наявність судового спору про стягнення зарахованої заборгованості. З огляду саме на такі фактичні обставини справи Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про відмову в позові про стягнення заборгованості з підстав припинення відповідного обов`язку. У даній же справі судом встановлена неузгодженість стосовно зустрічного зобов`язання та відсутність безспірності заявлених однорідних вимог, тобто суд не встановив обставин, які б свідчили про відсутність між сторонами спору щодо здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог як обов`язкової передумови для припинення зобов`язання з цих підстав. При цьому, у цій же постанові у справі №910/11116/19 судом касаційної інстанції наголошено на тому, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати умовам, визначеним у статті 601 Цивільного кодексу України, тобто бути зустрічними, однорідними, безспірними та строк їх виконання має бути таким, що настав. Отже, висновки суду у справі №910/3326/21 не суперечать висновкам Верховного Суду у наведеній вище справі, а відмінність правозастосування у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм статті 601 Цивільного кодексу України, статей 202, 203 Господарського кодексу України, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Також позивачем у позовній заяві були заявлені до стягнення з відповідача 1 379 591,85 грн пені за період з 01.03.2020 по 04.10.2020 з урахуванням строку давності в 1 рік та в межах 6 місяців, 571 121,26 грн процентів річних за період з 01.03.2020 по 04.10.2020 та 1 170 776,00 грн інфляційних втрат за січень 2020 року - січень 2021 року за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом пункту 18.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Порушенням цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Відповідальність сторін за порушення зобов`язань по цьому Договору визначається положеннями Господарського кодексу України та інших нормативних документів, що регулюють ці питання, та умовами цього Договору (пункт 18.3. Договору). За положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно пункту 18.4. Договору у разі порушення строків оплати, визначених пунктом 16.1. цього Договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. Разом з тим, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вищевикладених положень законодавства та Договору, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з урахуванням приписів статті 255 Цивільного кодексу України та умов пункту 16.1. Договору щодо визначення строку оплати в залежності від того, яка з дат - отримання рахунку замовником чи підписання сторонами акту наданих послуг і довідки про вартість наданих послуг, є більш пізньою, граничний строк виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем та прийнятих замовником за актами послуг має відраховуватись від дати підписання таких актів, а саме з 05.12.2019 (акт №1) та 20.03.2020 (акти №4-№8) відповідно, у той час як позивачем при здійсненні розрахунку початок періоду прострочення виконання зобов`язання відповідачем визначався з урахуванням дат надання виконавцем документів замовнику, що не відповідає умовам Договору. Отже, обов`язок відповідача з оплати акту №1 у спірній сумі 2 072 040,38 грн виник 20.12.2019, а актів №4-№8 - 04.04.2020. Колегія суддів, зважаючи на вищевикладені висновки щодо порушення відповідачем умов Договору в частині оплати наданих позивачем послуг та прострочення такої оплати в загальній сумі 18 941 410,78 грн, вважає обґрунтованим застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені, при цьому, при розрахунку пені враховано річний строк позовної давності, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, про застосування якого заявлено відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив, та положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Також позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України обґрунтовано заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за порушення виконання грошового зобов`язання у сумі 18 941 410,78 грн. Суд першої інстанції, із висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, обґрунтовано здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного судом вище початку періоду прострочення по кожному з актів та зазначеного позивачем кінцевого періоду нарахування, у тому числі, враховуючи річний строк позовної давності по пені та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Також колегія суддів звертає увагу на те, що заборгованість за актом №4 становить 4 822 067,64 грн, а не 4 881 419,53 грн, а заборгованість за актом №5 - 4 571 993,09 грн, а не 4 698 794,41 грн, як вказано позивачем у розрахунку, наведеному у позові, що було враховано місцевим господарським судом при здійсненні перерахунку. За арифметично вірними перерахунками місцевого господарського суду, які перевірені судом апеляційної інстанції, розмір пені становить 1 168 900,10 грн, 3% річних - 533 718,56 грн, інфляційних втрат - 938 270,69 грн, а отже є меншими, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у вказаних сумах. Вказані розрахунки ДП «АМПУ» в апеляційній скарзі не заперечуються та не спростовані. Враховуючи вищевикладене у сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ГідроБуд Україна» у даній справі, встановивши, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 18 941 410,78 грн основного боргу, 1 168 900,10 грн пені, 533 718,56 грн процентів річних та 938 270,69 грн втрат від інфляції. Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі №910/3326/21 залишити без змін. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Матеріали справи №910/3326/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2022. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді І.М. Скрипка І.А. Іоннікова