Постанова 4856 № 560/2349/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/2349/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 02 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. , за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., позивачки: ОСОБА_1 , представника відповідача: Поліщука Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України на додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Державної податкової служби України №1802349/3094923723 від 05.08.2020; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну № 9 від 22.05.2020, подану ФОП ОСОБА_1 . Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позов задоволено. Відповідно до додаткового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року заяву ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат задоволено; стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 (дев`ять тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України. Не погодившись з вказаним судовим рішенням Головне управління ДПС у Хмельницькій області та Державна податкова служба України подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі зазначають про те, що ст.134 КАС України не передбачено надання консультаційних послуг, а позивачка не довела обсяг таких послуг та факт їх надання. Заявлені витрати на вивчення судової практики не є обов`язковими та неминучими, а отже не підлягають відшкодуванню. Крім того, апелянти стверджують, що дана справа є справою незначної складності, тому сума заявлених витрат на складання позовної заяви є завищеною та неспівмірною зі складністю справи. Позивачка у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її доводів і зазначила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін. Позивачка в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачкою розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 9000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням складності справи, ціни позову. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. З матеріалів справи встановлено, що в позовній заяві ФОП ОСОБА_1 заявила клопотання про стягнення з Державної податкової служби України витрат на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 7000 грн. Отже, позивачкою дотримано положення ч. 7 ст. 139 КАС України щодо подання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів. Ч.9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до чч.1-5 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16 та від 16 серпня 2019 року у справі №755/6702/16-а склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу разом із заявою про судові витрати позивачка подала до суду: - договір №10/02 про надання правової допомоги від 10.02.2021 (т.1 а.с.148-149); - рахунок №1-10/02 від 05.04.2021 (т.1 а.с.150); - акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.04.2021 (т.1 а.с.151) із зазначенням детального опису наданих послуг; - платіжне доручення №768 від 05.04.2021 (т.1 а.с.146) Таким чином, позивачка надала розрахунок та докази оплати витрат на професійну правничу допомогу, а отже вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок ДПС України. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до акта виконаних робіт, адвокатом надано наступні послуги: - усна консультація з вивченням матеріалів справи 1,5 год; - вивчення та аналіз судової практики національних судів та правових позицій Верховного Суду , вивчення практики ЄСПЛ 1,5 год; - складання позовної заяви 4 год; - складання відповіді на відзив 2 год. Всього: 9 год. - Згідно з п.4.1 договору №10/02 про надання правової допомоги від 10.02.2021 (т.1 а.с.148-149) юридична допомога, що надається адвокатом, оплачується у розмірі з розрахунку 1000 грн за кожну годину роботи адвоката. Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Таким чином, надання усної консультації може бути враховано як вид правничої допомоги та включено до переліку наданих адвокатом послуг. Факт надання відповідних послуг позивачці також підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.04.2021. З урахуванням вищенаведеного доводи апеляційних скарг щодо відсутності підстав для стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги у виді надання усної консультації з вивченням матеріалів справи є необґрунтованими. Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів дійшла висновку про те, що вищенаведені положення законодавства були враховані під час укладення №10/02 про надання правової допомоги від 10.02.2021. В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі зазначають про те, що дана справа є справою незначної складності, а тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн є завищеними. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що разом з позовною заявою подано кількість документи щодо вчиненої господарської операції, по якій виписано податкову накладну № 9 від 22.05.2020, тому витрачений адвокатом час на підготовку і подання позовної заяви є співмірним зі складністю даної справи. Верховний Суд в постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 роз`яснив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для відновлення порушених інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. З огляду на вищенаведене, оскільки відповідачі не надали докази, які у своїй сукупності підтверджують неспівмірність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Державної податкової служби України задоволенню не підлягають. Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України залишити без задоволення, а додаткове рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 14 лютого 2022 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.