Постанова 4816 № 590/162/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м.Суми Справа №590/162/21 Номер провадження 22-ц/816/162/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Страшка Олега Володимировича на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 19 листопада 2021 року, в складі судді Деркача І.М., ухвалене в селищі міського типу Ямпіль, повний текст якого виготовлено 29 листопада 2021 року, в с т а н о в и в: 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою. Свої вимоги мотивував тим, що 16 вересня 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого, відповідач взяла у нього в борг грошові кошти у розмірі 4650 доларів США строком на один рік з 16 вересня 2012 року до 19 вересня 2013 року, про що власноручно написала розписку. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення коштів, ухиленням її від обговорення питання повернення боргу, ігноруванням його телефонних дзвінків, позивач мав намір ще у 2014 році звернутися з позовом про стягнення боргу, але за станом здоров`я потребував тривалого обстеження та лікування з госпіталізацією, і не зміг вчасно звернутися до суду, тому просив визнати його тяжку багаторічну хворобу та безпорадний стан, як поважну причину пропуску строку позовної давності і поновити строк позовної давності. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за розпискою від 16 вересня 2012 в сумі 182010,00 грн, з яких: 4650 доларів США, сума наданої позики, що у грошовому еквіваленті до національної валюти України, становить 129688,5 грн, а також 1876 доларів США, три відсотки річних за весь строк неповернення боргу: тобто за 8 років і 6 місяців, що у грошовому еквіваленті до національної валюти України становить 52321,5 грн. Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 19 листопада 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Страшок О.В., посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. Вказує, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано належні письмові докази і відповідач зобов`язана виконати зобов`язання щодо повернення йому суми грошових коштів, обумовлених у відповідній борговій розписці. Категорично не погоджується з тим, що за встановлених судом обставин не повернення ОСОБА_2 боргу за борговою розпискою, позивачу повністю відмовлено у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. Не погоджується з висновком суду про те, що самостійним зверненням позивача до суду та до Шосткинського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги, підтверджується його можливість звернутися до суду в межах відповідного строку. Вважає це необґрунтованим припущенням суду, не підтвердженим жодними доказами, що є порушенням цивільно-процесуального законодавства. Доводить наявність поважних причин пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності, які пов`язані із тяжкою хворобою, що є підставою для поновлення цього строку з метою захисту порушених прав позивача. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову 182010 грн не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2012 року ОСОБА_1 , уклавши з ОСОБА_2 договір позики, передав останній 4650 доларів США, на строк з 16 вересня 2012 року по 16 вересня 2013 року, про що нею складена розписка, у присутності двох свідків. (а.с. 6). У відзиві на позов ОСОБА_2 заперечувала проти позовних вимог, зазначала про повернення позивачу всієї суми боргу та заявила клопотання про застосування позовної давності у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду. На підтвердження позовних вимог та спростування доводів відповідача про пропуск строку позовної давності, позивачем надано суду такі докази: - копію розписки яка написана російською мовою ОСОБА_2 (а.с. 6); - роздруківку курсу валют від 08.02.2021 (а.с. 7-8); - копія посвідчення ОСОБА_1 інваліда І групи серія НОМЕР_1 (а.с. 10); - копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 11.10.2019, видана на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 11); - копія протоколу обстеження Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги відділення променевої діагностики від 16.09.2014 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 12); - консультативний висновок спеціаліста Сумської обласної клінічної лікарні консультативної поліклініки від 08.06.2016, в якому зазначено про встановлений діагноз ОСОБА_1 : Хвороба Паркінсона, ригідно-тремтяча форма, прогресуючий перебіг з двобічною пірамідною симптоматикою (а.с. 13); - копія епікризу № 2203 від 11.08.2016, в якому зазначено що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 01.08.2016 до 11.08.2016, з діагнозом (мовою оригінала): « Болезнь Паркинсона , ригидно- дрожательная форма, прогрессирующее течение с двух сторон. пирамидной симптоматикой, умеренное нарушение статиуи и ходьбы» (а.с. 14); - копія повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК від 20.10.2016 року, № акту 1359, згідно з яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: хвороба Паркінсона G20, висновок МСЕК: друга з ураж.ОГА , з/з до 01.11.17 р. (а.с. 15); - копія протоколу засідання реабілітаційної комісії № 56 від 23.11.2016 із зазначенням ІІ групи інвалідності з 2016 року, діагноз Хвороба Паркінсона, ригідно-тремтяча форма, прогресуючий перебіг з двобічною пірамідною симптоматикою, без зазначення будь-яких відомостей хворого (ПІБ) (а.с. 16, 16 зв.); - копія індивідуальної карти реабілітаційної програми інваліда на 2016 рік від 23.11.2016 протокол № 56 із зазначенням виду лікування та призначення, без зазначення будь-яких відомостей хворого (ПІБ) (а.с. 17, 17 зв.); - копія протоколу засідання реабілітаційної комісії № 26 від 30.05.2017 із зазначенням ІІ групи інвалідності з 2016 року, діагноз Хвороба Паркінсона, ригідно-тремтяча форма, прогресуючий перебіг з двобічною пірамідною симптоматикою, без зазначення будь-яких відомостей хворого (ПІБ) (а.с. 18, 18 зв.); - копія індивідуальної карти реабілітаційної програми інваліда на 2017 рік від 30.05.2017 протокол № 26 із зазначенням виду лікування та призначення, без зазначення будь-яких відомостей хворого (ПІБ) (а.с. 19, 19 зв.); - копія епікризу № 1578 від 10.06.2017, в якому зазначено, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 31.05.2017 до 10.06.2017, консультація окуліста (а.с. 20); - повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК від 19.10.2017 року, згідно з яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , хвороба Паркінсона регідно-тремтяча форма, висновок МСЕК: перша «Б», потребує постійного стороннього догляду, лікування в невропатолога (а.с. 21); - копія протоколу ЛКК № 65 від 26.09.2017 зазначення діагнозу та додаткової медичної інформації, проте не містить відомостей про ПІБ хворого (а.с. 22, 22 зв.); - копія протоколу засідання реабілітаційної комісії № 63 від 17.11.2017 із зазначенням ІІ групи інвалідності з 2016 року, діагноз Хвороба Паркінсона, ригідно-тремтяча форма, прогресуючий перебіг з двобічною пірамідною симптоматикою, без зазначення будь-яких відомостей хворого (ПІБ) (а.с. 23, 23 зв.); - копія епікризу № 1464 від 06.07.2018, в якому зазначено що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 26.06.2018 до 06.07.2018 з діагнозом (мовою оригінала): « Болезнь Паркинсона , ригидно- дрожательная форма, прогрессирующее течение с двух сторон. пирамидной симптоматикой, умеренное нарушение статики и динамики», без змін (а.с. 25); - копія епікризу № 2680 від 17.12.2018, в якому зазначено що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 07.12.2018 до 17.12.2018, з діагнозом (мовою оригінала): « Болезнь Паркинсона , ригидно- дрожательная форма, прогрессирующее течение с двухсторон. пирамидной симптоматикой», без змін (а.с. 26); - копія епікризу № 1333 від 28.06.2019, в якому зазначено що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 18.06.2019 до 28.06.2019, з діагнозом (мовою оригінала): « Болезнь Паркинсона , ригидно- дрожательная форма, прогрессирующее течение с двухсторон. пирамидной симптоматикой», без змін (а.с. 27); - копія консультативного висновку, виданого «Центром паркинсонізма відділенням екстрапірамідальних захворювань нервової системи» від 08.07.2019, про те що ОСОБА_1 1963, встановлено діагноз (мовою оригіналу) «болезнь Паркинсона…», рекомендовано постійний прийом препаратів за схемою (а.с. 28, 28 зв.) - копія повідомлення закладу охорони здоров`я про рішення МСЕК від 11.10.2019 року, № акта 507, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: хвороба Паркінсона G20, висновок МСЕК: перша «Б», з ураж. ОРА з/з., безтерміново; потребує стороннього догляду (а.с. 29); - копія протоколу засідання ЛКК з питань реабілітації осіб з інвалідністю № 50 від 30.10.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зазначення діагнозу та необхідності контролю та виконання ІПР «жовтень 2020» (а.с. 30); - копія консультативного висновку, виданого «Центром паркинсонізма відділенням екстрапірамідальних захворювань нервової системи» від 28.11.2019, про те, що ОСОБА_1 1963, встановлено діагноз (мовою оригіналу) «болезнь Паркинсона…», рекомендовано постійний прийом препаратів за схемою, повторний огляд через пів року (а.с. 31, 31 зв.) Встановивши, що сторонами не заперечується факт укладення договору позики від 16 вересня 2012 року, за відсутності доказів підтвердження повернення коштів у строк, обумовлений у борговій розписці - до 16 вересня 2013 року, знаходження оригіналу розписки у позивача, що згідно з положеннями ст. 545 ЦК України свідчить про невиконання боржником зобов`язання з повернення коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 . При цьому, суд дійшов висновку, що звернувшись до суду з позовом 15 лютого 2021 року про стягнення боргу за розпискою, строк повернення якого було визначено до 19 вересня 2013 року, ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності, тому у зв`язку із подачею відповідачем заяви про застосування строку позовної давності позов задоволенню не підлягає. Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Так, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною другою ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України, за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Частиною першою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Зміст наведених норм у сукупності свідчить про те, що прийняття виконання позикового зобов`язання підлягає документальному оформленню та має підтверджуватися відповідною розпискою позикодавця про одержання суми погашення боргу за позикою або розпискою про неможливість повернути борговий документ. При цьому, відповідна розписка видається кредитором на вимогу боржника та залишається у боржника. На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ПУК України відповідачем не надано суду належних доказів виконання нею боргового зобов`язання перед позивачем за договором позики від 16 вересня 2012 року. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Враховуючи, що у наданій відповідачем розписці від 16 вересня 2012 року вказано строк повернення відповідачу боргу - до 16 вересня 2013 року, перебіг строку позовної давності щодо стягнення боргу за цим договором розпочався з 17 вересня 2013 року та сплив 17 вересня 2016 року, а з позовом про стягнення боргу ОСОБА_1 звернувся до суду лише 15 лютого 2021 року, тобто з пропуском визначеного ст. 261 ЦК України строку позовної давності, і за наявності клопотання відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 57), суд першої інстанції обґрунтовано застосував строк позовної давності та відмовив у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини зазначив, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27). Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не проаналізував стан здоров`я позивача у період до завершення строку позовної давності (до вересня 2016 року) та на час звернення до суду з позовом у 2021 році, колегія суддів вважає безпідставним. Надані позивачем довідки та медичні висновки підтверджують лише факт, що він регулярно знаходився на стаціонарному лікуванні, але не довше десяти днів за певний період лікування. Тобто, розуміючи та усвідомлюючи порушення прав, позивач міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом у визначений законом строк не особисто, а через представника, або направити позов поштою в межах строку, встановленого ст. 257 ЦК України. Із вище викладеного слідує, що суд першої інстанції правильно визначився із наявністю підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та відмову у позові. Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Страшка Олега Володимировича залишити без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 19 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О.Ю.Кононенко Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко