Постанова Дніпровський апеляційний суд № 173/1619/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2716/22 Справа № 173/1619/21 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року та на додаткове рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_2 посилався на те, що що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після чого він та його рідний брат ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги, звернулись до нотаріуса, де його брат відмовився від спадкування на його користь. Його батько з квітня 2008 року перебував у шлюбі з відповідачкою, яка через два дні після його смерті почала вимагати передати їй спадкове майно - автомобіль Шевролє Ніва 21230 в незаконний спосіб, не пояснюючи підстав. У зв`язку з його відмовою, відповідачка звернулась до органів поліції та почала кримінальне переслідування не пояснюючи причини, дані незаконні дії відповідачки заподіяли йому моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та переживаннях у зв`язку із необхідністю відстоювати свої права в судовому порядку і він через дані обставини вимушений був звертатись до Верхньодніпровського районного суду з позовами до відповідачки. Після смерті батька відповідачка всіляко намагається отримати в незаконний спосіб легковий автомобіль Шевролє Ніва 21230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , подаючи заяви до органів поліції та за місцем його роботи. Так, відповідачкою в 2019 році до правоохоронних органів було подано неправдиву заяву про незаконне заволодіння ним транспортним засобом в порядку ст.289 КК України, через що до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості №120119040430000230 від 21 березня 2019 року і в зв`язку з вказаними обставинами він вимушений був 17 грудня 2019 року подати до Верхньодніпровського ВП заяву про кримінальне правопорушення, вчинене відповідачкою за ознаками ст.383 та ст.384 КК України. Через ці дії відповідачки у нього погіршився стан здоров`я і він вимушений був проходити медичні обстеження та лікування. Таким чином, відповідачкою було завдано йому моральну шкоду, що виразилась в погіршенні стану його здоров`я, через, що в березні 2020 року до Верхньодніпровського ВП було подано цивільний позов у порядку ст.128 і ст.129 КПК України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому відповідачкою, внаслідок вчинення нею злочину. Також в травні 2021 року відповідачкою за місцем його роботи було подано заяви про проведення відносно нього службових розслідувань в межах антикорупційного законодавства у зв`язку з тим, що на її думку, він використовує вказаний транспортний засіб, тому повинен був задекларувати автомобіль, як держслужбовець. Тобто, відповідачка вчиняла дії щодо незаконного тиску на нього та переслідування у будь-який спосіб для задоволення своїх потреб та як наслідок, завдала йому моральної шкоди. Тобто, через звернення відповідачки з неправдивими заявами до органів поліції та скаргами за його місцем роботи, остання заподіла йому моральну шкоду, через що він вимушений був витрачати свій особистий час на звернення до поліції, щоб доводити свою невинуватість та переносити глибокі душевні страждання, пов`язані з наданням відповідних пояснень відносно порушень, які ним не вчинялась. Починаючи з березня та по теперішній час через протиправні дії, вчинені відповідачкою на порушення його прав, у нього погіршилося здоров`я через витрачання свого особистого часу на звернення та виготовлення процесуальних документів до правоохоронних та судових органів, але через карантин та карантинні заходи, пов`язані із загостренням респіраторної хвороби COVID-19, він позбавлений можливості звертатися до лікарів за кваліфікованою та професійною медичною допомогою, через що він зазнав глибокі душевні страждання та переживання, посягання на свою честь та гідність. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідачки на його користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та покласти на відповідачку понесені ним судові витрати у справі. На підставі розпорядження в.о. голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу передано на розгляд Вільногірського міського суду Дніпропетровської області (т.1 а.с.75). Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Додатковим рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_5 про відшкодування витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 10000 грн. витрат на правову допомогу. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду від 29 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить додаткове рішення суду від 23 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просить рішення суду від 29 листопада 2021 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішень суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу на рішення суду від 29 листопада 2021 року залишити без задоволення, апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 23 грудня 2021 року задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. При вирішенні даного спору про стягнення моральної шкоди слід встановити: факт заподіяння позивачу шкоди; протиправність діяння відповідача (відповідачів); наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача (відповідачів). При цьому кожна із вказаних обставин повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. У справі встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої, в тому числі, входить легковий автомобіль Шевролє Ніва 21230, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказані обставини встановлені рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 рокуу справі №173/861/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (т.1 а.с.119-126). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року залишено без змін (т.1 а.с.127-131). У справі встановлено, 18 березня 2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А. заведена спадкова справа № 63917284 після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.10). Відповідач ОСОБА_2 також звернулася до приватного нотаріуса Верхньодніпровського районного нотаріального округу Бас Я.А. із заявою про прийняття спадщини після чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 квітня 2020 року, у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема на нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 , та на рухоме майно грошові вклади, нотаріусом відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності померлого ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно (т.1 а.с. 115, 116). Позивач ОСОБА_1 зазначав, що автомобіль CHEVROLET NIVA 21230 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, який він вважає власністю батька, був переданий йому батьком 14 березня 2019 року, і в цей же день батька було госпіталізовано до лікарні. Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль CHEVROLET NIVA 21230 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, 22 липня 2009 року зареєстрований за відповідачем у справі ОСОБА_2 на підставі біржової угоди № АН10034 від 22 липня 2009 року, ОСОБА_3 має право керування даним транспортним засобом (т.1 а.с. 109). Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року у справі №173/229/20 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування за законом та визнання права на спадкове майно і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, частково задоволено первісні позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 право на спадкування майна після смерті батька, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , як спадкоємця за законом першої черги. У задоволенні позовних вимог про усунення від спадкування, як спадкоємця за законом першої черги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті чоловіка, ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, задоволено. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка, ОСОБА_3 право власності на: 1/3 частину будинку АДРЕСА_3 ; на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 . Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , недоплачений судовий збір в сумі 149 грн. 21 коп., на користь держави. В іншій частині понесені ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_5 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору взаємозарахувати (т.2 а.с.34-46). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2021 року залишено без руху (т.2 а.с.47-49). У справі, що переглядається, встановлено, 17 грудня 2019 року позивачем ОСОБА_1 було подано до Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровскій області заяву про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , за ознаками ст.ст. 383, 384 КК України, вказані відомості внесені до ЄРДР 14 січня 2020 року та в подальшому 04 березня 2020 року позивачем до Верхньодніпровського ВП було подано цивільний позов у порядку ст.ст. 128, 129 КПК України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому злочинами (т.1 а.с.14-16). 08 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до начальника відділення поліції №3 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відповідачкою ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 383, 384 КК України (т.1 а.с. 33, 34). 20 березня 2019 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Верхньодніпровського відділення поліції Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровскій області із заявою про заволодіння ОСОБА_1 належним їй транспортним засобом автомобілем CHEVROLET NIVA 21230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відомості за даним фактом 21.03.2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040430000230 (т.1 а.с. 11). 08 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до голови Верхньодніпровської міської ради із скаргою на дії особи на яку покладено виконання функцій органу місцевого самоврядування - ОСОБА_1 , який працює на посаді начальника юридичного відділу Верхньодніпровської міської ради (т.1 а.с. 24, 25). Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 квітня 2021 року у справі №173/674/21 за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність СВ ВП№3 Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення про кримінальне правопорушення, задоволено скаргу ОСОБА_2 . Зобов`язано ВП№3 Кам`янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_2 від 08 квітня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 КК України щодо ОСОБА_1 , який безпідставно та незаконно користується автомобілем (т.1 а.с.26). В ході досудового розслідування позивач ОСОБА_1 09 червня 2021 року та 01 липня 2021 року надавав письмові пояснення по обставинам справи (т.1 а.с.28-33). Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами у цій справі, зазначав, що в результаті вказаних дій відповідача ОСОБА_2 він нервував, хворів. Факт проходження позивачем ОСОБА_1 лікування з приводу наявних захворювань підтверджується копіями карти №52 хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома, езофагогастродуоденоскопії №61 від 24 лютого 2021 року, випискою із історії хвороби за період з 24 лютого 2020 року по 04 березня 2020 року (т.1 а.с. 17, 18, 19). Таким чином, судом встановлено, після смерті батька позивача та чоловіка відповідача - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , між сторонами у справі виник спір щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, внаслідок чого кожна із сторін з метою захисту свого порушеного та невизнаного права зверталися до суду і до правоохоронних органів з позовами та скаргами. Відповідач ОСОБА_2 зверталася із скаргами до органу місцевого самоврядування за місцем роботи позивача ОСОБА_1 також з приводу спору щодо спадкового майна між стронами. Позивач ОСОБА_1 , звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 , посилався на те, що йому завдано моральну шкоду неправомірними діями відповідача, які на його думку, полягали у безпідставних та неправдивих зверненнях відповідача до органів поліції та за місцем його роботи до органу місцевого самоврядування. Відповідно до статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина шоста), звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (частина третя). Статтею 40 Конституції України передбачено право кожного направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Відповідно до Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Так, право громадян звертатися із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, передбачено ст.60 КПК України, право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, передбачено ст.ст. 15,16 ЦК України та ст.3 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, відповідач ОСОБА_2 зверталася з відповідними заявами та скаргами до суду, правоохоронних органів та органу місцевого самоврядування, за місцем роботи позивача, з приводу не вирішеного між сторонами спору щодо спадкового майна, і таким чином, діяла у передбачений законом спосіб. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів щодо неправомірністі дій відповідача ОСОБА_2 її зверненнями до суду, правоохоронних органів та органу місцевого самоврядування, за місцем роботи позивача, та завдання позивачу цими діями моральної шкоди. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , пославшись на їх недоведеність належними та допустимими доказам у справі. Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог позивача належними доказами у справі не підтверджуються. Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з`ясування судом обставин у справі, невідповідності висновків суду у рішенні від 29 листопада 2021 року фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду від 29 листопада 2021 року, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду від 29 листопада 2021 року. Стосовно апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення суду від 23 грудня 2021 року, слід зазначити наступне. Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов`язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). 13 грудня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 від 30 листопада 2021 року, відповідно до якої останній просить стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. (т.1 а.с.198-201). Позивач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення заяви про стягнення з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу, надав суду письмове клопотання про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу у справі, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість (т.1 а.с.231-235). З матеріалів справи вбачається, правова допомога відповідачу ОСОБА_2 надавалася адвокатом Корсуновським П.Ю. на підставі договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року та додаткової угоди № 29/09/2021-1 від 29 вересня 2021 року (т.1 а.с.202, 203-208). Відповідно до Акту виконаних (наданих) послуг від 30 листопада 2021 року згідно Договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року та додатковій угоді № 29/09/2021-1 від 29 вересня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 15 листопада 2019 року у цивільній справі №173/1619/21 адвокатом надано послуги: консультування клієнта з питань відшкодування моральної шкоди 1 година вартістю 1000 грн.; формування правової позиції щодо відшкодування моральної шкоди 0,5 години вартістю 500 грн.; аналіз, збір та підготовка доказів для подання відзиву на позовну заяву 0,5 години вартістю 500 грн.; підготовка та подання відзиву на позовну заяву 3 години вартістю 3000 грн.; участь у судових засіданнях 25 жовтня 2021 року, 08 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року, 29 листопада 2021 року всього 4 години вартістю 5000 грн., загальна вартість наданих послуг 10000 грн. (т.1 а.с.209). Відповідно до меморіального ордеру від 29 листопада 2021 року відповідачем ОСОБА_2 оплачена вартість виконаних адвокатом робіт у розмірі 10000 грн. (т.1 а.с.210). Представник відповідача адвокат Корсуновський П.Ю. подавав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.98-106). З протоколу судового засідання від 25 жовтня 2021 року вбачається, судове засідання розпочалося о 10.04 годині, закінчилося о 10.45 годині та представник відповідача адвокат Корсуновський П.Ю. приймав участь у судовому засіданні (поза межами приміщення суду) (т.1 а.с.136-139). З протоколу судового засідання від 16 листопада 2021 року вбачається, представник відповідача адвокат Корсуновський П.Ю. приймав участь у судовому засіданні з 10.14 години до 12.16 години (т.1 а.с.181, 182). З протоколу судового засідання від 29 листопада 2021 року вбачається, представник відповідача адвокат Корсуновський П.Ю. приймав участь у судовому засіданні з 10.26 години до 11.43 години та з 13.15 години до 13.16 години (т.1 а.с.177). Таким чином, загальна кількість годин перебування адвоката Корсуновського П.Ю. у судових засіданнях у суді першої інстанції складає - 04 години. Слід зазначити, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Колегія суддів, приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги обставини справи та вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000 грн. За таких обставин, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення від 23 грудня 2021 року слід задовольнити частково, додаткове рішення від 23 грудня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу з 10 000 грн. до 4 000 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року залишити без задоволення. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року задовольнити частково. Додаткове рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягнутих з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правову допомогу з 10 000 грн. до 4 000 грн. В іншій частині додаткове рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова