Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/10069/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1702/22 Справа № 201/10069/21 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Негольшова Сергія Миколайовича на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро, Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, ОСОБА_3 , Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро, Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, Мішуровського В.В., Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог за позовом ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у цивільній справі №201/10069/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Мішуровського В.В., Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 грудня 2021 року виправлено описку в першому абзаці резолютивної частини ухвали судді Ткаченко Н.В. від 11 жовтня 2021 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі №201/10069/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, виклавши його в наступній редакції: Прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у цивільній справі №201/10069/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтава, Мішуровського В.В. про відшкодування моральної шкоди (а.с.98). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Негольшов С.М. просить ухвалу суду від 11 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права . Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч.11 ст. 49 Закону України Про судоустрій і статус суддів за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Європейський суд з прав людини зауважив, що питання імунітету суддів вже зустрічалося при розгляді однієї зі справ, і в ній Суд дійшов висновку, що такий імунітет мав законну мету, оскільки був засобом забезпечення належного здійснення правосуддя. Суд також постановив, що з огляду на обставини тієї справи таке обмеження було пропорційним (Плахтєєв та Плахтєєва проти України (Plakhteyev and Plakhteyeva v. Ukraine), N 20347/03, § 36, від 12 березня 2009 року). Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення ст.ст. 1174, 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд. Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом. Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (не вчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Приписи заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. З матеріалів справи вбачається, у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Дніпро, Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, Мішуровського В.В., Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди (а.с.3-17). Позивач ОСОБА_1 у своєму позові посилається на частину шосту статті 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі в частині вимог за позовом ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України (а.с.51). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №454/3208/16-ц викладені висновки, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська про відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з ухвалою суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвалу суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Негольшова Сергія Миколайовича - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 11 жовтня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова