Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/2582/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 09 лютого 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 734/2582/20 Головуючий у першій інстанції Домашенко Ю. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/270/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., із секретарем: Патук А.А. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівська обласна прокуратура, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Чернігівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2021 року (повний текст рішення складено 29 жовтня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - У С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі УМВС України в Чернігівській області) та Чернігівської обласної прокуратури, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Позов обґрунтовував тим, що з 20.08.2014 стосовно нього слідчим відділом Козелецького РВ УMBС України в Чернігівській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014270130000517 за фактами незаконного збуту наркотичних засобів. У ході досудового розслідування на підставі постанов прокурора та ухвал слідчого судді проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, здійснювався обшук за місцем його проживання, під час якого вилучено особисті речі. 12.11.2014 за вказаним кримінальним провадженням, йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України. Ухвалою слідчого судді від 14.11.2014 щодо нього обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, що полягав у забороні залишати житло цілодобово строком на два місяці. Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.03.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2017, його визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочинів. Зазначав, що незаконними рішеннями та діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури i суду (незаконними притягненням його до кримінальної відповідальності, повідомленням про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, проведенням обшуку, внесенням відомостей до оперативно-довідкового обліку ДІАЗ МВС України, втручанням у особисте життя під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, обранням запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту) йому завдано значну моральну шкоду. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, перенесених ним упродовж всього часу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження (3 роки 4 місяці). Протиправні рішення та дії призвели до погіршення, а в деяких випадках i до позбавлення, можливостей реалізації ним прав та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, знайомими, друзями, приниження його честі та гідності, ділової репутації, що завдало йому додаткових душевних та моральних страждань. 21.05.2021 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовної вимоги, згідно з якою позивач з урахуванням висновку проведеної у справі судово-психологічної експертизи просив стягнути на його користь з Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 3 828 600 грн та вирішити питання про стягнення з відповідачів солідарно судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме з витрат на проведену судово-психологічну експертизу у сумі 21 000 гр. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 480 000,00 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме - витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 1316,40 грн. Стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме - витрати пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 1316,40 грн. В апеляційних скаргах Чернігівська обласна прокуратура та Державна казначейська служба України просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість судового рішення та порушення судом норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури зводяться до того, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого він при цьому виходив, причинний зв`язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для справи. Заявник указує, що у порушення ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», районний суд, за відсутності рішення суду про порушення розумності строків, необґрунтовано присудив 480 000 грн. Суд цивільної юрисдикції не наділено компетенцією встановлення порушення розумності строку, а КПК України ( в ред. 1960 року) за яким здійснювалось розслідування та судовий розгляд, взагалі не містить такого поняття. Зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди в сумі 480 000 грн, який є надто завищеним та може призвести до безпідставного збагачення позивача за рахунок державних коштів. Крім того, посилається на те, що суд вірно критично оцінив висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи щодо визначення орієнтовного розміру грошової компенсації, проте безпідставно стягнув кошти на її проведення, оскільки вказана експертиза не є обов`язковою у справах цієї категорії. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України (далі Казначейство) не погоджується з висновком суду, оскільки казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало, а тому відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства Казначейство не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Казначейство вказує, що факт заподіяння моральних та фізичних страждань, а також розмір моральної шкоди позивачем необґрунтовані та не підтверджені належними доказами. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Маляренком С.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши на його користь 3 828 600 грн у відшкодування моральної шкоди та вирішити питання про стягнення з відповідачів солідарно витрат за проведення експертизи в сумі 21 000 грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок судового експерта, та необґрунтовано зменшив фактичний розмір моральної шкоди, який повинен був ним задоволений повністю. Зазначає, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних вимог, та безпідставно стягнув моральну шкоду з Державної казначейської служби України, яка не була відповідачем у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Управління МВС України в Чернігівській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави. Розмір моральної шкоди, визначений позивачем, є необґрунтованим, оскільки з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 до дня постановлення ухвали апеляційним судом Чернігівської області від 21.12.2017, а це 3 роки 1 місяців 9 днів, останній правомірно перебував під слідством, процесуальні дії органу досудового розслідування та суду були необхідними, допустимими та вчинялись виключно з метою встановлення істини у справі, в судовому порядку не скасовувались, у зв`язку з чим підстави для відшкодування шкоди відсутні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , Чернігівська обласна прокуратура вважає доводи апеляційної скарги позивача необґрунтованими, посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно не врахував висновок експерта, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях при визначенні моральної шкоди, обрахунок якої чітко наведено в Законі України «Про порядок відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та залежить від розміру мінімальної заробітної плати і строку перебування особи під слідством і судом. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката Маляренка С.В., який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та заперечував проти апеляційних скарг відповідачів, представника Чернігівської обласної прокуратури - Косової О.А., представника Державної казначейської служби України - Біркун Т.М., які підтримали доводи своїх апеляційних скарг та заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та доводи відзивів на них, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок незаконних дій органів оперативно-розшукової діяльності, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, перебування позивача під слідством та судом і винесення судом виправдувального вироку, що свідчить про безпідставне притягнення його до кримінальної відповідальності, позивач зазнав душевних страждань, які виразились у погіршенні його нормальних життєвих зв`язків, а також інших негативних наслідках морального характеру, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, чим завдано йому моральну шкоду, на відшкодування якої визначено суму у розмірі 480 000 грн. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 20.08.2014 слідчим відділом Козелецького РВ УMBС України в Чернігівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014270130000517 за повідомленням про зайняття мешканцем Козелецького району Чернігівської області на ім`я ОСОБА_2 незаконним збутом наркотичної речовини - каннабісу, з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 307 КК України (т. 1 а.с. 22) Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області від 22.08.2014, за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області від 21.08.2014, погодженого заступником прокурора Козелецького району, у кримінальному провадженні №12014270130000517 надано дозвіл на проведення стосовно позивача негласної слідчої (розшукової) дії аудіо,- відео контроль особи (а.с. 67-68, том 1), що підтверджується як протоколом про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 01.11.2014 так і протоколом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 24.11.2014 (т.1 а.с. 33, 33А-34). Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області від 09.09.2014, за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області від 09.09.2014, погодженого заступником прокурора Козелецького району, у кримінальному провадженні №12014270130000517 надано дозвіл на проведення стосовно позивача негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (т.1 а.с. 69-70), що підтверджується протоколом про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.11.2014 (т.1 а.с. 36). 11.11.2014 у ході досудового розслідування кримінальному провадженні №12014270130000517 на підставі ухвали слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2014 року, постановленої за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області від 28.10.2014, погодженого заступником прокурора Козелецького району, слідчим СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області проведено обшук в житлі та іншому володінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві спільної часткової власності належить, зокрема, і позивачу (т.1 а.с. 40-41, 42-48). 12.11.2014 СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області на підставі рапорту слідчого зазначеного слідчого підрозділу до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270130000700 внесено відомості про те, що під час розслідування кримінального провадження № 12014270130000517 від 20.08.2014 встановлено обставини, які можуть свідчити про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме зберігання з метою збуту та збуту наркотичних речовин, вчиненого повторно. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 307 КК України. 12.11.2014 слідчим СВ Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області у кримінальному провадженні № 12014270130000517 винесено постанову про перекваліфікацію злочину з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 307 КК України (т.1 а.с. 27). У той же день, заступником прокурора Козелецького району Лабадіним I.O. матеріали досудових розслідувань № 12014270130000517 та № 12014270130000700 об`єднано в одне провадження за № 12014270130000517 (т.1 а.с. 28-29). 12.11.2014 слідчим СВ Козелецького РВ УМВС України Чернігівській області за погодженням із прокурором прокуратури Козелецького району у зазначеному кримінальному провадженні позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (за 2 епізодами) (т. 1 а.с. 73-75). Ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 14.11.2014 у задоволенні клопотання слідчого СВ Козелецького РВ УМВС України Чернігівській області, погодженого із заступником прокурора Козелецького району про застосування до позивача запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено та застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, що полягав у забороні йому залишати житло цілодобово на строк два місяці, який рахувався з 14.11.2014 по 13.01.2015. Також покладено на позивача процесуальні обов`язки: прибувати за кожною вимогою суду або іншого визначеного органу державної влади; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи (т. 1 а.с. 76-79). 30.01.2015 начальником слідчого відділу Козелецького РВ УМВС України в Чернігівській області за погодженням з прокурором прокуратури Козелецького району Чучі М.В. повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та остаточно повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (т.1 а.с. 80-83). 30.01.2015 слідчим СВ Козелецького РВ УМВС України Чернігівській області повідомлено ОСОБА_1 про тимчасове обмеження його прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1 а.с. 84). Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.03.2017 у справі № 734/217/15-к (провадження № 1-кп/734/14/17) ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому в рамках кримінального провадження №12014270130000517 обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень та за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення (т.1 а.с. 85-91). Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 21.12.2017 залишено без задоволення апеляційну скаргу керівника Ніжинської місцевої прокуратури, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 16.03.2017 - без змін (т.1 а.с. 92-100). Згідно з висновком експерта № 9699 від 26.04.2021 за результатами проведення судово-психологічної експертизи, ситуація, яка досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_1 ; внаслідок психотравмувальної дії ситуації, яка досліджується у справі ОСОБА_1 спричинені страждання, тобто моральна шкода; орієнтований розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) становить 638,1 мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається рівнем розміру мінімальної заробітної плати, прийнятої в Україні, на момент винесення рішення суду (т.2 а.с. 3-14). Матеріали справи містять докази (квитанція) на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на оплату судово-психологічної експертизи у розмірі 21 000 грн (том 2 а.с. 39). Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом 37 місяців 9 днів, що є підставою для відшкодування на його користь моральної шкоди. Крім того, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У пунктах 9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір моральної шкоди у цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається відповідно до частини першої статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що позивач незаконно перебував під слідством і судом з 12.11.2014 року по 21.12.2017 року, тобто 37 місяців 9 днів, чим йому завдано моральної шкоди, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» становить 222 000 грн. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298 цс

18. Врахувавши обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість його моральних страждань в наслідок незаконного перебування протягом тривалого часу під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, суд першої інстанції, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 480 000 грн. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом при стягненні моральної шкоди не враховано висновків судової - психологічної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції було збільшено розмір моральної шкоди, визначеної законом у розмірі 222 000 грн до 480 000 грн. Крім того, в силу ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Судом першої інстанції в судовому рішенні мотивовано відхилення висновку судово-психологічної експертизи. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури про те, що суд безпідставно стягнув кошти на проведення судової-психологічної експертизи, оскільки вказані витрати пов`язані з розглядом справи, які поніс позивач, а тому стягнуті судом правомірно відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України. Твердження ДКС України в апеляційній скарзі про те, що вона не порушувала прав та обов`язків позивача, не вступала із ним у будь-які правовідносини та не завдала йому жодної шкоди, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншими суб`єктами, є безпідставними, з огляду на те, що виконання рішення суду про стягнення коштів здійснюється ДКС України не з власного рахунку, а з Державного бюджету України у межах відповідних призначень. Доводи апеляційної скарги Чернігівської обласної прокуратури про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з перебуванням під слідством і судом, є необґрунтованими, оскільки сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, вчинення якого не було доведено - є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди. Щодо доводів апеляційних скарг Чернігівської обласної прокуратури та ДКСУ про розмір відшкодування моральної шкоди апеляційний суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі «Станков проти Болгарії» (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62). З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено. Наведені в апеляційних скаргах доводи були предметом дослідження під час судового розгляду і судом першої інстанції надана відповідна правова оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Водночас апеляційний суд враховує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відшкодування шкоди має здійснюватися не з ДКС України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) вказано, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суд на це уваги не звернув та зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди з ДКСУ за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. У зв`язку з наведеним апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарг ОСОБА_1 , Чернігівської обласної прокуратури, ДКС України, шляхом зміни рішення суду першої інстанції із зазначенням, що кошти на відшкодування шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. В іншій частині рішення суду є законним, а доводи апеляційних скарг в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 1. п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Чернігівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2021 року - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення суду в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди». В іншій частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 лютого 2022 року. Головуюча Судді: