Ухвала КЦС ВС № 201/9273/20

Ухвала 14 лютого 2022 року м. Київ справа № 201/9273/20 провадження № 61-282ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зобов`язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України») про зобов`язання надати інформацію та відшкодування моральної шкоди, у розмірі визначеному судом на свій розсуд відповідно до норми частини третьої статті 23 ЦК України, з урахуванням вимог розумності і справедливості. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року залишено без змін. 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У клопотанні, яке містить касаційна скарга ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року, з посиланням на те, що у передбачений законодавством України строк - 19 жовтня 2021 року, ним було подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, проте ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року його касаційну скаргу повернуто. Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року оприлюднено 27 вересня 2021 року. З урахуванням конкретних обставин справи та зважаючи на те, що перша касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України. Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявником не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). Підставою касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, заявник указує, що дана касаційна скарга подається також і з підстави передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому ОСОБА_1 не зазначено, від якого саме висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції, необхідно відступити та чим обґрунтована необхідність такого відступу. Посилання заявника на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», на які посилається заявник, не є висновками Верховного Суду у розумінні статті 389 ЦПК України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав, на яких вона подається. Також подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Слід зауважити, що при відкритті конверта, в якому надійшла ця касаційна скарга, було виявлено відсутність зазначеної у ній у якості додатків «копія даної касаційної скарги для відповідача». Зазначене підтверджується актом від 05 січня 2022 року № 37, складеним працівниками канцелярії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк