Ухвала КЦС ВС № 621/3915/21

Ухвала 14 лютого 2022 року м. Київ справа № 621/3915/21 провадження № 61-1295ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, третя особа: Комунальне підприємство «Зміївське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та поновлення положення, яке існувало до порушення прав, пов`язаних з незаконною приватизацією квартири, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 21 січня 2022 року через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року у вказаній вище справі. У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження посилаючись на те, що їй не було відомо про існування оскаржуваного судового рішення внаслідок необізнаності про розгляд судом апеляційної інстанції відповідної справи, через неповідомлення її про розгляд справи та ненадходження їй від суду жодних процесуальних документів, тобто має місце передбачений частиною третьою статті 394 ЦПК України виключний випадок, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Згідно пунктом 14 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частини першої статті 325 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції) касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення (стаття 319 ЦПК України у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції). Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Виняток із наведеного загального правила викладеного в частині третій статті 394 ЦПК України, відповідно до якої незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Вказані підстави не можна вважати поважними, оскільки до касаційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт не повідомлення судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 про розгляд справи № 2-314/2008. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Так, ОСОБА_1 05 вересня 2016 року звернулася до Зміївського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням (справа № 621/1759/16-ц). Зміївський районний суд Харківської області рішенням від 20 грудня 2017 року у задоволенні позову - відмовив. Зі змісту вищезазначеного судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 була обізнана про рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року, яким скасовано рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 липня 2008 року, оскільки суд першої інстанції, розглядаючи спір за її позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилався у мотивувальній частинні на оскаржуване у цій справі судове рішення апеляційного суду. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить положення res judicata (з латини «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Отже, процесуальний обов`язок доказування та подання відповідних доказів покладений саме на учасника справи. Виходячи з викладеного, заявнику необхідно надати докази на підтвердження обставин не повідомлення її судом апеляційної інстанції про розгляд справи № 2-314/2008 (копії усіх матеріалів справи, довідка суду про відсутність у матеріалах справи доказів повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи № 2-314/2008 тощо) або докази на підтвердження пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Крім цього, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішене, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги. Суд враховує, що на момент подання позову розмір державного мита за звернення з позовами та іншими заявами до суду встановлювався відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 (в редакції на час подання позову) ставка державного мита за подання позовної заяви складала 1 відсоток від ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. З урахуванням наведеного та виходячи із того, що позов до суду було подано у 2008 році, судовий збір за подану касаційну скаргу становить 102 грн (із розрахунку ((17 грн * 3) * 200 %), де 17 грн це 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян у 2008 році, в розмірі, який використовувався для визначення суми державного мита за подання позову). Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Касаційна скарга подана адвокатом Біленком О. О. в електронній формі та скріплена електронним цифровим підписом, однак доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги заявником не надано. Отже заявнику необхідно надати суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій цієї касаційної скарги та доданих до неї документів. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити заявникові строк для усунення вказаних недоліків. На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, третя особа: Комунальне підприємство «Зміївське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та поновлення положення, яке існувало до порушення прав, пов`язаних з незаконною приватизацією квартири залишити без руху. Надати для усунення зазначеного вище недоліку строк до 14 березня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко