Постанова 4855 № 620/5857/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5857/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури до Новгород-Сіверської міська рада Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: У червні 2021 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Новгород-Сіверської міська рада Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльності Новгород-Сіверської міська рада Чернігівської області щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський" та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов`язання Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський" та закріплення їх в натурі (на місцевості). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не надано оцінку факту, що з моменту укладення Горбівською сільською радою охоронних зобов`язань від 03 жовтня 2001 року №13/39-578 змінилися норми законодавства стосовно форми власності земельної ділянки на якій розташований ботанічний заказник. Також апелянт наголошує що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскільки земельне законодавство у сфері природно-заповідного фонду з часу складення охоронного зобов`язання до розгляду справи судом хоч і змінилось, однак зміни, що відбулися не вплинули на форму власності під землями природно-заповідного фонду та виконання зобов`язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження об`єктів ПЗФ. Крім того позивач наголосив, що навіть зміна форми власності земель, на яких розміщені об`єкти природно-заповідного фонду, жодним чином не впливає на обов`язок виконання охоронних зобов`язань, зокрема Горбівською сільською радою та її правонаступником - Новгород-Сіверською міською радою Чернігівської області, оскільки відповідно до чинного законодавства об`єкти природно-заповідного фонду створюються без вилучення земельних ділянок, які вони займають. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Так судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, Указом Президента України від 20 серпня 1996 року № 715/96 "Про оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" на території с. Путивськ Новгород-Сіверського району Чернігівської області створено ботанічний заказник загальнодержавного значення "Путивський" загальною площею 150 га (а.с.11-18). Державним управлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області з метою охорони та збереження в природному стані національного надбання, ботанічний заказник передано під охорону Горбівській сільській раді Новгород-Сіверського району, про що складено охоронне зобов`язання від 03 жовтня 2001 року № 13/39-578 (а.с.29). Відповідно до вказаного охоронного зобов`язання Горбівська сільська рада, зокрема, брала на себе зобов`язання провести відмежування заповітного об`єкту в натурі із нанесенням на планово-картографічні матеріали. Обласною прокуратурою в ході вивчення стану додержання законів при використанні об`єктів та територій природно-заповідного фонду виявлено факти порушення законодавства в галузі охорони та використання об`єктів природно-заповідного фонду, а саме: невжиття заходів відповідачем щодо винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський" та не закріплення їх в натурі (на місцевості), що слугувало підставою для звернення до суду. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на Новгород-Сіверську міську раду Чернігівської області (яка є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Горбівської сільської ради) покладено обов`язок із організації проведення робіт із винесення меж території природно-заповідного фонду, а саме ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський" та закріплення їх в натурі (на місцевості), проте відповідачем не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині проведенні робіт із винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський", та закріплення їх в натурі (на місцевості). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді. Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене ст. ст 2, 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та ст. 53 КАС України. У даному випадку, охоронюваний законом інтерес полягає у необхідності відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду. Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Приписами ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 № 2456-XII (далі - Закон №2456-XII) визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Статтею 53 Закону № 2456-XII передбачено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання. Відповідно до ст. 60 Закону № 2456-XII охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань. Приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) визначено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. Статтею 19 Закону № 858-IV закріплено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону. Згідно ст.26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Як вбачається з матеріалів справи, Горбівська сільська рада взяла на себе зобов`язання щодо забезпечення охорони та збереження ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський" зокрема, щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) з нанесенням їх на планово-картографічні матеріали, що підтверджується охоронним зобов`язанням від 03 жовтня 2001 року № 13/39-578. Згідно із ч. 3 ст. 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" від 05 лютого 2015 року №157-VIII, об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У разі об`єднання всіх територіальних громад одного району в одну об`єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об`єднаної територіальної громади, а пов`язані з таким майном права та обов`язки належать об`єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. У п. 6-1 розділу V "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України, припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади. Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 730-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області" Горбівська сільська рада ввійшла до складу Новгород-Сіверської об`єднаної територіальної громади. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному спорі саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський", закріплення їх в натурі (на місцевості). Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17 березня 2021 року № 10-25-0.2-1067/2-21 проект землеустрою на вказаний об`єкт природно-заповідного фонду не розроблявся (а.с.32-33). Згідно з листом Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 19 березня 2021 року № 03-44/741 землевпорядна документація на об`єкт природно-заповідного фонду не розроблялася, межі в натурі не встановлювалися. Тобто заходи з метою охорони та збереження в природному стані національного надбання - ботанічного заказника не проводилися (а.с.34). Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було забезпечено виконання вимог чинного законодавства в частині проведенні робіт із винесення меж ботанічного заказника загальнодержавного значення "Путивський", та закріплення їх в натурі (на місцевості). Колегія суддів звертає увагу, що форма власності земельної ділянки, на якій знаходиться ботанічний заказник загальнодержавного значення "Путивський" у період з 2001 року по 2021 рік не змінювалась та відносилась до земель державної форми власності, водночас зміни законодавства у вказаний період не вплинули на форму власності під землями природно-заповідного фонду. Щодо доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування пропуску позивачем строку звернення до суду, відповідач зазначає, що у Держуправління екології та природних ресурсів в Чернігівській області з дати укладення охоронного зобов`язання з Горбівською сільською радою 03 жовтня 2001 року до ліквідації державних управлінь охорони навколишнього природного середовища в областях згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №159 був достатній строк довідатись та відреагувати на наявні на думку позивача порушення. Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1). Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2). Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (ч. 3). Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач про вказані обставини дізнався з інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 17 березня 2021 року №10-25-0.2-1067/2-21, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 06 травня 2021 року №25/7-11/9386-21, водночас до суду позовна заява направлена 02 червня 2021 року, тобто в межах встановленого строку, доказів протилежного матеріали справи не містять. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку