Постанова 4852 № 160/17019/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/17019/21 головуючий суддя І інстанції - Кучма К.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року в адміністративній справі №160/17019/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо припинення щомісячних страхових виплат позивачу, починаючи з 01.08.2020 р. і відмови в поновленні таких виплат, згідно з поданими позивачем заявами; - скасувати постанови Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2020 р. та від 09.09.2021 р. №0410/4904/4904/36 про відмову в призначенні страхових виплат; - зобов`язати відповідача відновити позивачу на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати на виконання судового рішення, на певний позивачем банківський рахунок. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2020 р. та відмови в поновленні таких виплат, згідно з поданими ним заявами. Скасовано постанову від 19.08.2020 р. №0410/4904/4904/35 про припинення щомісячної страхової виплати з 01.08.2020 р. та від 09.09.2021 р. №0410/4904/4904/36 про відмову в призначенні страхових виплат, прийняті Першотравенським міським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області відновити ОСОБА_1 на загальних підставах, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року №1105-ХIII виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, починаючи з 01.08.2020 р., з нарахуванням компенсації втрати доходу за затримку виплати за період з 01.08.2020 р. по день фактичної виплати. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні постанови про припинення соціальних виплат позивачу були прийняті у відповідності з приписами чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 . З 12.09.2005 р. позивач перебував на обліку в Першотравенському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області і отримував щомісячну страхову виплату, в зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок професійного захворювання і втрати професійної працездатності, що підтверджується постановами ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №4904.0 від 20.10.2005 р. та № 4904.0 від 20.10.2005 р. Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що встановлено нотаріусом на підставі реєстрації у посвідченні особи довірителя номер НОМЕР_1 , виданий 06 травня 2015 року відділенням Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю в місті Ашдод. Факт проживання позивача в Ізраїлі підтверджений й в свідоцтві посольства України в Державі Ізраїль про знаходження в живих. Відповідно до свідоцтва від 25.08.2021 р. виданому в м.Тель-Авів, Держава Ізраїль, посвідчено, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Луганської області, є живим і тимчасово проживає в Державі Ізраїль, в Україні зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 », але надана копія паспорта (сторінка 11) містить штамп виконавчого комітету Першотравенської міської ради «Зняти з реєстрації місця проживання 01.06.2018.». Постановою Першотравенського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 19.08.2020 року №0410/4904/4904/35 було припинено страхові виплати позивачу з 01.08.2020 р. Підставою припинення виплат зазначено статті 44 та 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 07.08.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив про припинення щомісячних виплат та просив їх відновити. Своїм листом від 17.08.2020 року №25.1-16/2199 відповідач повідомив позивача, що відповідно до паспорта громадянина України наданого до заяви від 11.08.2020 р. відділенню стало відомо, що ОСОБА_1 знявся з реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_3 та повідомив про зміну місця проживання, що є порушенням вимог пп.1-2 п.2 ст.16 Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування. 06.09.2021 року представник позивача звернулася до Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області з заявою про поновлення з 01.08.2020 р. страхових виплат ОСОБА_1 та додатковими документами, зокрема, копією свідоцтва від 25.08.2021 р. про встановлення особи позивача та засвідчення його в живих. Постановою Першотравенського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області від 09.09.2021 року №0410/4904/4904/36 було відмовлено ОСОБА_1 у поновленні страхових виплат на підставі п.1 ч.1 ст.46 Закону №1105 та рекомендовано у разі незгоди вирішити спір відповідно до ст.17 Закону №1105. Не погодившись з правомірністю прийняття спірних постанов, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача стосовно припинення виплати позивачу страхових виплат за період з 01.08.2020 року фактично обмежують його право на своєчасне отримання в повному обсязі страхових сум, тобто є дискримінаційними, з огляду на проживання за кордоном. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини. У статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою Україна. Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я. Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 47 Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду, потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування України на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами. Згідно з пунктом 1 Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2001 року № 998, останній застосовується у разі, якщо міжнародними договорами України не встановлено інші правила здійснення страхових виплат, призначених у зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали на постійне місце проживання за межі України. Відтак, частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає наявність саме двосторонніх договорів між Україною та державою місця проживання отримувача страхових виплат у відповідній сфері соціального забезпечення, відповідно до якої право на отримання страхових виплат, в тому числі призначених безстроково у зв`язку з втратою працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, громадянами України, які проживають за кордоном, фактично залежить від наявності відповідного міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України. Водночас у пункті 4 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V (набрала чинності з 01 лютого 2007 року), встановлено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України). У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення. Аналогічні припиненню страхових виплат, правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном, передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема зазначив, що «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами». Колегія суддів зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Результат аналізу наведених положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дає підстави для висновку, що: право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України; держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами; громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо); не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками. У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв`язку з втратою працездатності, відповідач не наводить аргументів про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов`язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном. При цьому колегія суддів вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, а тому остання не підлягає застосуванню. З урахуванням того, що позивач звернувся до належного органу соціального страхування на території України, колегія суддів визнає відмову у відновленні страхових виплат, призначених позивачу безстроково у зв`язку з трудовим каліцтвом, лише за самим фактом проживання позивача в державі Ізраїль, з якою Україна не підписала міжнародний договір про страхові виплати і надання соціальних послуг, необґрунтованою і такою, що порушує конституційні гарантії позивача на соціальне забезпечення у зв`язку з втратою працездатності. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.11.2020 року по справі № 234/9296/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року в адміністративній справі №160/17019/21 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя С.М. Іванов Суддя О.М. Панченко Суддя В.Є. Чередниченко