Постанова 4820 № 686/15981/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/15981/21 Провадження № 22-ц/4820/394/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Чебан О.М. за участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2021 року (суддя Карплюк О.І.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав, в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилося двоє дітей : донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначала, що спільне життя з відповідачем не склалося. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Вказувала, що відповідач аліменти сплачує в мінімальному розмірі, розмір яких не достатній для гармонійного розвитку дітей. Іншої участі в матеріальному забезпеченні дітей не бере. Аліменти сплачує у розмірі визначеному судом не тому, що дбає про дітей, а тому що у іншому разі будуть ризики обмеження у праві виїзду за кордон. Позивачка стверджувала, що з 2016 року ОСОБА_3 належним чином не виконував батьківські обов`язки та не користувався своїми батьківськими правами. Наголошувала, що батько самоусунувся від виконання своїх обов`язків відносно двох неповнолітніх дітей, не опікується ними, життям, здоров`ям та навчанням дітей не цікавиться. Бували випадки жорсткого поводження з позивачкою та дітьми, внаслідок чого у доньки ОСОБА_6 сталися розлади сну, у зв`язку з чим вимушена була лікувати її у невропатолога. Неповнолітні діти самостійно прийняли рішення про позбавлення їх батька батьківських прав. За висновками психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги, рішення дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо позбавлення їх батька батьківських прав прийнято ними усвідомлено. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2021 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів, які б вказували на ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей. Таких доказів не здобуто судом, в тому числі, й під час допиту свідків. Позовні вимоги місцевий суд визнав необґрунтованими. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати стягнути з відповідача. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не враховано, що відповідач протягом тривалого періоду часу ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дітей. Ще під час проживання однією сім`єю ОСОБА_3 вів аморальний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, влаштовував скандали та дебоші, вчиняв фізичне насильство по відношенню до дітей тощо. Після розірвання шлюбу у 2016 році відповідач взагалі перестав піклуватись про дітей, цікавитись їхнім життям, здоров`ям, навчанням. Докази тривалого ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей підтверджені численними доказами, що містяться в матеріалах справи: довідками з навчальних закладів та поясненнями викладачів старших класів, а також показаннями свідків та дітей. Разом з тим, жодних мотивів відхилення наданих позивачем доказів судом у рішенні не наведено. Не зазначені судом і жодні фактичні обставини, що встановлені ним, з посиланням на докази, мотиви застосування чи незастосування норм права. За таких умов рішення суду взагалі не може вважатись мотивованим та обґрунтованим. Крім того, як зазначає апелянт, судом не враховано численні докази жорстокого поводження ОСОБА_3 з дітьми. Взявши до уваги лише висновок органу опіки та піклування від 29.10.2021 №3541/01-31, де зазначено, що відповідач, сплачуючи аліменти, належним чином виконує свої батьківські обов`язки, суд не зазначив мотивів відхилення поданих позивачем заперечень. Крім того, висновок органу опіки та піклування не може бути належним доказом у справі, оскільки більшість матеріалів, які додані до позову, а також органу опіки та піклування, ним не враховано та обґрунтовані висновки щодо них відсутні; думка дітей на засіданні комісії не була вислухана, діти не змогли повноцінно висловити свою думку щодо ставлення батька до них, а надали лише короткі відповіді на 2-3 запитання комісії. Суд першої інстанції жодним чином не взяв до уваги думки дітей щодо позбавлення ОСОБА_3 відносно них батьківських прав, адже позбавити батька батьківських прав було саме їх рішенням. Рішення суду, на думку апелянта, не відповідає інтересам дітей. Апелянт наголошує, що відповідач, перебуваючи на роботі закордоном, сплачує мінімальний розмір аліментів, тому діти практично повністю знаходяться на утриманні позивача. ОСОБА_3 відмовляється добровільно допомагати нести додаткові витрати на дітей. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило. У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заслухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин ( ч.4 ст. 376 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 квітня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_10 зареєстровані та проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 01 грудня позивачка та відповідач уклали договір про сплату аліментів на дітей, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Вавринчук О.М., згідно умов якого, батько сплачує на утримання дітей аліменти в розмірі 2000 грн. щомісяця не пізніше 20 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом перерахування суми аліментів на картковий рахунок відкритий на ім`я матері дітей. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2019 року змінено розмір аліментів визначених договором про сплату аліментів на дітей від 01.12.20-15 року та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки та сина аліменти в розмірі 2218 грн. щомісячно та до повноліття дітей. За довідками від 12 травня 2020 року та від 10.06.2021 року ОСОБА_3 , батьківські збори у 2019-2020 р.р. не відвідував , навчальним досягнення сина не цікавився. ОСОБА_3 перші роки навчання доньки ОСОБА_6 цікавився її успішністю та досягненнями. Іноді відвідував батьківські збори. Під час навчання ОСОБА_7 щодо його навчання та успішності спілкувався з класоводом лише один раз , батьківські збори не відвідував. Сина зі школи не забирав. Як вбачається із довідки Хмельницького базового медичного коледжу від 11.06.2021 року №121 ОСОБА_4 є студенткою 1 курсу відділення «Лікувальна справа». Із батьком коледж не знайомий, особисто або по телефону із ним не спілкувалися, навчальними досягненнями доньки батько не цікавився. Відповідно до висновку психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 23.06. 2021 року №59\01-06 за результатами обстеження, аналізуючи «малюнок сім`ї» діти до кола своєї родини включають вітчима, мати, себе та один одного. ОСОБА_11 та авторитетною особою для ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є вітчим, ОСОБА_12 . Батька до кола своєї родини діти не включають. З огляду на вищеописану ситуацію, у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відсутній контакт з ОСОБА_3 і рішення дітей щодо позбавлення батька батьківських прав прийнято ними усвідомлено. Дані обставини також озвучили у судовому засіданні в суді першої інстанції у своїх поясненнях неповнолітні діти ОСОБА_13 та ОСОБА_10 . Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29 жовтня 2021 року №3541/01-31 батько ОСОБА_3 висловив свою думку щодо позбавлення його батьківських прав письмово, шляхом електронного лита, оскільки періодично проживає та працює закордоном у Польші. Батько заперечував проти позбавлення його батьківських прав, сплачує аліменти на утримання дітей. ОСОБА_1 перешкоджає йому в участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. За відсутності документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 є хронічним алкоголіком або наркоманом, немає документів щодо його жорстокого поводження з дітьми, про доведену винну поведінку в його діях, притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, даний орган, діючи в інтересах дітей, вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 недоцільним. На підтвердження неналежного виконання ОСОБА_3 своїх батьківських обов`язків за клопотанням позивачки в судовому засіданні були заслухані пояснення свідків. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 29 жовтня 2021 року №3541/01 - батько заперечував проти позбавлення його батьківських прав, сплачує аліменти, ОСОБА_1 перешкоджає йому в участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. За відсутності документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 є хронічним алкоголіком або наркоманом, немає документів щодо його жорстокого поводження з дітьми, про доведену винну поведінку в його діях, притягнення до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків , даний орган, діючи в інтересах дітей, вважає позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 недоцільним. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція прав людини) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»). Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції прав людини і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним. Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції прав людини. З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини). Статтею 8 Конвенції прав людини гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя. Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції прав людини, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»). Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків. Позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення насильства відповідачем по відношенню до дітей, винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Надані позивачкою як докази на підтвердження вчинення відповідачем по відношенню до дітей жорсткого поводження, а саме постанова про закриття кримінального провадження від 18 травня 2016 року, за якою кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, заява ОСОБА_1 від 22.03.2016 року, пояснення позивачки по даному кримінальному провадженню, та її неодноразові звернення до органів поліції з приводу поведінки свого колишнього чоловіка, за результатами яких ОСОБА_3 до відповідальності не притягувався, не спростовують вищезазначеного висновку, а тому такі докази не приймаються судом до уваги. Не спростують зазначених висновків і допитані судом першої інстанції свідки. Дані докази підтверджують наявність існування між батьками неповнолітніх дітей неприязних стосунків. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу , адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в його діях. Неможливість активної участі батька в житті дітей спричинена з об`єктивних причин: періодичне проживання та робота за межами України. Формування відношення дітей до батька фактично відбувається лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки із відповідачем. ОСОБА_3 не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач бажає спілкуватися зі своїми дітьми та брати участь у їх вихованні. Однак участь батька у спілкуванні, вихованні своїх дітей проходить не належно, діти можуть після спілкування з батьком бути пригнічені, ображені на те, що він ображає їх матір та не так активно приймає участь у їхньому житті. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей. Колегія суддів наголошує, що самі по собі неприязні стосунки між батьками та участь у житті дітей вітчима, не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Посилання апелянта на те, що судом не враховано численні докази жорстокого поводження ОСОБА_3 з дітьми, є безпідставними. Доводи апелянта про те, що висновок органу опіки та піклування не може бути належним доказом у справі, підлягає відхиленню. Хоча вказаний висновок носить рекомендаційний характер, він має бути оцінений судом разом з іншими доказами у сукупності, з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. Рішення суду постановлено з дотриманням вказаної норми закону. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції жодним чином не взяв до уваги думки дітей щодо позбавлення ОСОБА_3 відносно них батьківських прав, адже позбавити батька батьківських прав було саме їх рішенням, не є самостійною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. Їх пояснення враховано та дана оцінка з урахуванням інших доказів по справі. Перебування відповідача на роботі закордоном, сплата аліментів в мінімальному розміру, що не забезпечує гармонійного розвитку дітей, відмова відповідача допомагати позивачу нести додаткові витрати на дітей, не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав та може бути підставою для звернення з позовом про збільшення розміру аліментів. Зважаючи на вищезазначене, рішення суду першої інстанції , підлягає зміні лише в частині мотивації. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 грудня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови. Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінення ставлення до дітей, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та що у випадку ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дітей він може бути позбавлений батьківських прав. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк