Постанова 4807 № 336/931/20

Дата документу 09.02.2022 Справа № 336/931/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/931/20 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А. Провадження №22-ц/807/120/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя не склалося, у зв`язку з чим сторони проживають окремо. Дочки проживають з позивачкою. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2010 року було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини із всіх заробітку (доходів) щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2010 року, до повноліття дітей. Виконавчий лист №2-8310/2010в, виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, пред`явлений до виконання до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. За змістом позову, відповідач аліменти не сплачував, у зв`язку із чим станом на 03 жовтня 2019 року за період з листопада 2010 року по внресень 2019 року утворилась забюоргованість зі сплати аліментів у сумі 117451.79 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, виданим державним виконавцем Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ в Запорізькій області. Оскільки відповідач свої зобов`язання щодо забезпечення належного рівня життя своїх дітей шляхом сплати аліментів не виконує з листопада 2010 року, позивач вважає, що у неї виникло право на стягнення з відповідача пені за прострочення зі сплати аліменитів. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 1 461 405 грн. 79 коп за період з листопада 2010 року по 31 вересня 2019 року та судові витрати у справі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року позов ОСОБА_2 ОСОБА_1 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з листопада 2010 року по вересень 2019 року (включно) в сумі 117451 грн.79 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року скасуватита закрити провадження по справі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 на виконання рішення суду добросовісно сплачує аліменти. Зазначене підтверджується довідкою від 23 липня 2021 року, виданою державним виконавцем Хупавченко Наталією Юріївною Шевченківського відділу ДВС у місті Запоріжжя, відповідно до якої станом на 30 червня 2021 року заборгованості по аліментам не має. Оскільки, будь-яка заборгованість зі сплати аліментів відсутня, то вимога про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів є необґрунтованою, незаконною, та такою, що не підлягає задоволенню. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив. ОСОБА_2 до апеляційного суду не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надала. Повідомлялася належним чином про дату, час і місце розгляду справи, проте конверт повернувся з відміткою про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, що відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане, колегія у відповілдності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Рішення в частині стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів суд першої інстанції мотивував тим, що одержувач аліментів у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.Доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти в повному розмірі, або доказів, що заборгованість по аліментам виникла з незалежних від нього причин, відповідач суду не надав. Відмовляючи в частині стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача у вигляді витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував те, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним було понесені витрати на професійну правничу допомогу, як то Акт виконаних робіт, квитанції про оплату послуг тощо. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується, виходячи з наступного. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку,встановлеому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 24 лютого 1995 року. Сторони є батьками неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають з позивачкою (а.с. 10-11). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено (а.с. 12). Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) батька щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2010 року, до повноліття дітей. 08 грудня 2010 року за вищевказаним рішенням видано виконавчий лист, який пред`явлено для виконання до Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Як вбачається з розрахунку заборгованості державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя від 03 жовтня 2019 року у відповідача за період з листопада 2010 року по вересень 2019 року наявна заборговангість зі сплати аліментів, яка становить 117451 грн 70 коп. Згідно розрахунку відповідач ОСОБА_1 не сплатив жодної суми в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 13-14). З матеріалів справи видно, що відповідач був обізнаний про обов`язок утримувати своїх дітей, разом з цим від його виконання ухиляється. Згідно з розрахунку пені яка розрахована позивачем за період з листопада 2010 року по 08 липня 2017 року загальна сума пені становить 1461405,79 грн . Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). Водночас відповідно до частини першої статті 196 СК України, у редакції, чинній на час пред`явлення позову та вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Колегія суддів погоджується з розрахунком пені наданого позивачем ОСОБА_2 , оскільки він зроблений відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України за формулою : Р= ( А1х1%хQ1) +( А2х1%хQ2) + …. ( Ап х1%хQn), де р- загальа сума пені за несплату або простроченя сплати аліментів ( ораховується позивачем на момен пред`явлення позову); А1- нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 кількість днів прострочення сплати аліменитів за другий місяць; Ап нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову; Qn кількість днів прострочення сплати аліментів за останій місяць. Після внесення змін до ч. 1 ст. 196 СК України Законом України № 2037-V111 від 17 травня 2017 року, які набрали чинності 08 липня 2017 року, законодавець обмежив загальну суму пені за прострочення зі сплати аліментів, яку може бути стягнуто із боржника 100% загальної заборгованості, що існувала. Частиною дев`ятою статті 7 СК України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Враховуючи наведене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення пені, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки на день ухвалення судового рішеня заборгованість зі сплати аліментів у сумі 117451.79 грн сплачена не була відповідальність платника аліментів за їх прострочення обмежується 100 відсотками заборгованості, що становить 117451.79 грн. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем борг погашено в повному обсязі, тому державним виконавцем 09 жовтня 2020 року складено розрахунок заборгованості станом на 30 вересня 2020 року загальна сума заборованості зі сплати аліменитів за виконавчим документом становить 6084.56 грн, а з 23 липня 2021 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості станом на 30 червня 2021 року заборгованість відсутня є безпідставними, та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та стосустосуються іншого періоду, тобто після ухваленя судового рішення. З наданих відповідачем документів до апеляційної скарги, як то листа за підписом в.о. начальника Шевченківського відділу державої виконавчої служби у місті Запоріжжі відділу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), розрахунку заборгованості від 23 липня 2021 року не вбачається, що станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення ( 29 травня 2020 року) заборгованість зі сплати аліментів була меншою, ніж та яку в позові зазначає позивач у сумі 117451.79 грн , або вона була повністю погашена ОСОБА_5 , чи списана з боржника саме на день ухвалення судового рішення. Згідно з частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Отже, висновки суду першої інстанції не суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції щодо стягнення неустойки (пені), апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду. Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення Шевченківського районного суду м. запоріжжя від 29 травня 2020 року без змін. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 14 лютого 2022 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.