Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/168/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/168/20 пров. № А/857/754/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,- суддя в 1-й інстанції Зозуля Д.П., час ухвалення рішення 29.09.2021 року, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 29.09.2021 року, в с т а н о в и в: У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі відповідач) про визнання за позивачем права на отримання 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру, щомісячну грошову допомогу у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати згідно ст. 37, 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796) з часу призначення пенсії; визнання дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру і щомісячну грошову допомогу у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37, 50, 54 Закону № 796 з часу призначення пенсії незаконними і протиправними; зобов`язання відповідача з часу призначення пенсії здійснити позивачу перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру та щомісячну грошову допомогу у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37, 50,54 Закону № 796; зобов`язання відповідача на донараховану суму державної пенсії, додаткової пенсії та на щомісячну грошову допомогу нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплат належної державної та додаткової пенсії і щомісячної грошової допомоги з урахуванням проведених виплат, які відповідач своєчасно не нарахував та не виплатив з часу призначення пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорії) і отримує пенсію відповідно до Закону № 796, у зв`язку з чим має право на отримання згідно зі ст. 37, 50, 54 Закону № 796 щомісячної грошової допомоги у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та державної пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Разом з тим, нарахування та виплату вказаних допомоги та пенсії відповідач здійснював в меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством. Оскільки положення законів України, якими обмежувалася дія норм ст. 37, 50, 54 Закону № 796 були визнані неконституційними, то відповідач мав нарахувати та виплачувати позивачу грошову допомогу, додаткову та державну пенсії в розмірах, передбачених безпосередньо нормами ст. 37, 50, 54 Закону № 796, а не встановленому Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію. 15.11.2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум, а також щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з вказаним вище рішенням суду. Листом від 17.12.2019 року відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку вказаних вище додаткової та державної пенсій, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації, оскільки нарахування та виплата компенсації за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником. Вирішуючи спірні правовідносини колегія суддів виходить з наступного. Ухвалою суду від 24.09.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог: щодо визнання за позивачем права на отримання щомісячної грошової допомоги у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати згідно ст. 37 Закону № 796 з часу призначення пенсії, визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати щомісячної грошової допомоги у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37 Закону № 796, з часу призначення пенсії і зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 37 Закону № 796 з часу призначення пенсії - залишено без розгляду. Ухвалою суду від 24.09.2021 року позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача із відмови нарахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії згідно із ст. ст. 50, 54 Закону № 796 в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов`язання виплатити доплату до пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком за період: з 26.02.2001 року по 13.07.2019 року - залишено без розгляду. Колегія суддів переглядає оскаржуване рішення лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону № 796 за період з 17.07.2019 року пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком щомісячно. Відповідно до ст. 49 Закону № 796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно із ч. 4 ст. 54 Закону № 796 (в редакції від 9 липня 2007 року, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Ч. 1 ст. 50 Закону № 796 передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам ІI групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року № 3491-VI розділ VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнений п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення п. 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011). Отже, Законом № 3491 Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796, розміри доплати до пенсії, додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Постановою КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року № 1210 (далі Постанова № 1210) визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 28.12.2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», п. 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015 року, розділ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення ст.ст. 50, 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, із набуттям чинності Закону № 79-VІІІ, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, ст.ст. 50, 54 Закону №

796. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплачуючи позивачу додаткову та державну пенсії, передбачені ст.ст. 50, 54 Закону № 796, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення. Похідна вимога про нарахування та виплату грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії задоволенню не підлягає у зв`язку з відсутністю протиправності дій відповідача. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 460/168/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 09 лютого 2022 року.