Постанова 4857 № 460/11049/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11049/21 пров. № А/857/19153/21 № А/857/20093/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, ухвалене суддею Зозуля у м. Рівне о 12:52, повний текст якого складений 07 вересня 2021 року, та на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року, ухвалене суддею Зозуля у м.Рівне у порядку письмового провадження у справі № 460/11049/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: 05 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 18 березня 2021 року № 149247-2407-1717. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на орендованій земельній ділянці позивачем розпочато будівництво житлового будинку, право власності на який згідно договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку перейшло до ОСОБА_2 . Вказує, що зі змісту норм ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» та ч.1 ст. 377 ЦК України слідує, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача земельної діялянки припиняється автоматично в силу закону без оформлення припинення такого права будь-якими актами та документами. Вказані норми є імперативними і відступ від них на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду права на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Також зауважує, що у зв`язку з відчуженням незавершеного будівництвом житлового будинку звертався як до Дубенської міської ради із заявою про припинення права оренди земельної ділянки, так і до податкового органу з листом про інформування щодо виникнення таких обставин, а також із заявою про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивач не заперечує необхідності сплати орендної плати за земельну ділянку, однак наголошує, що з моменту реєстрації іншою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на згаданій земельній ділянці, у нього, як попереднього власника, не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено. Рішення мотивоване тим, що договір оренди землі від 24 грудня 2020 року в зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2021 року, припинився для орендаря ОСОБА_1 як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря правонаступника ОСОБА_2 .. Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року здійснено розподіл судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу. Клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, - задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. В задоволенні решти клопотання про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000, 00 грн відмовлено. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. Вважає, що рішення та додаткове рішення ухвалені з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягають скасуванню з підстав, викладених в апеляційних скаргах. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. За наслідком апеляційного перегляду додаткового судового рішення просить його скасувати в частині задоволених вимог заявника та ухвалити судове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Доводи вимог апеляційної скарги на рішення суду зводяться до того, що за нормами п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Визначена відповідачем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні сума орендної плати відповідає як розміру, закріпленому п.288.5 ст. 288 ПК України, так і розміру, визначеному у Договорах оренди землі, та її розрахунок не заперечується позивачем. Скаржник, покликаючись на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08 липня 2021 року у справі №120/3966/19-а, зазначає, що правовий обов`язок щодо сплати орендної плати в таких правовідносинах лежить на орендареві земельної ділянки, який визначений у договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано у державному реєстрі речових прав. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що орендарем земельної ділянки у договорі оренди земельної ділянки визначений позивач і право користування земельною ділянкою зареєстровано в державному реєстрі речових прав за позивачем. В обгрунтування апеляційної скарги на додаткове судове рішення зазначає про неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми понесених на професійну правничу допомогу витрат. Зауважує, що розглядувана справа віднесена до категорії незначної складності, а заявлена вартість послуг адвоката не є співмірною із наданими адвокатом послугами. Доводи, наведені в позовній заяві у справі №460/11049/21, є ідентичними доводам, наведеним у позовній заяві у справі №460/11048/21, підготовленій цим же представником в той самий день та подана до суду в інтересах цього ж позивача з приводу ідентичного по суті предмету та підстав позову, а тому на думку скаржника, вказаний час на підготовку значно перебільшений. Судом не враховано, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт, зокрема витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування витрат. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в їх задоволенні слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 (учасник № 2) визнаний переможцем земельних торгів (аукціон № 30093), організатором яких була Дубенська міська рада, по об`єкту торгів: ЛОТ № 4 (№ 60619) Передача в оренду строком на 5 років на конкурентних засадах (аукціон) земельної ділянки кад. № 5610300000:02:001:2651 площею 724 кв.м для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (02.01), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються доданими до позовної заяви копіями Протоколу земельних торгів (аукціон № 30093, лот № 60619) від 24 грудня 2020 року та Акта відслідковування процедури проведення земельних торгів від 24 грудня 2020 року. Того ж дня, на підставі вказаного вище Протоколу проведення земельних торгів між Дубенською міською радою як Орендодавцем та ОСОБА_1 як Орендарем укладений Договір оренди землі (далі - Договір), згідно з пунктами 1-5, 8 та 9 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_1 . В оренду передається земельна ділянка площею 0,0724 га, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови (склад угідь землі під малоповерховою забудовою), на підставі протоколу проведення земельних торгів (аукціон) від 24 грудня 2020 року. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. В оренду передається тільки земельна ділянка. Кадастровий номер 5610300000:02:001:2651. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 297467 грн і підлягає щорічній індексації. Договір укладено строком на 5 (п`ять) років. Орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі і становить 33,959966 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що встановлено за результатами земельних торгів, в розмірі 101019,69 грн/рік, яка щорічно уточняється Орендарем. Відповідно до умов пункту 10 Договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з врахуванням коефіцієнта індексації, визначеного Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що встановлений за результатами земельних торгів. Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення. Також пунктом 11 Договору встановлено, зокрема, що орендна плата вноситься на рахунок місцевого бюджету на р/р UA748999980334179815000017003 в Дубенському УДКСУ Рівненської області, МФО 899998, код платежу 18010900, в строки, визначені чинним законодавством. Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів, вноситься у такі строки: -за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди, -починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України. Крім того, у пункті 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Після укладення Договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис від 29 грудня 2020 року № 39992294 про реєстрацію за ОСОБА_1 права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:02:001:2651, що стверджується витягом від 30 грудня 2020 року № 239372205. Листом від 27 січня 2021 року № 451/05-02-26/21 Дубенська міська рада на адресу відповідача перелік орендарів, з якими укладено договори оренди та додаткові угоди, до якого був включений ОСОБА_1 . Відповідно до такого переліку, розмір орендної плати у 2021 році орендаря ОСОБА_1 згідно з Договором оренди землі від 24 грудня 2021 року на земельну ділянку площею 0,0724 га з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 397467грн, розмір орендної плати 33,959966 %, становить 101019,69 грн. 18 березня 2021 року ГУ ДПС винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») №149247-2407-1717, яким податковий орган визначив ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем «ОРЕНДНА ПЛАТА З ФІЗИЧНИХ ОСІБ 18010900» за 2021 рік в сумі 101019,69грн. Також з матеріалів справи слідує, на орендованій земельній ділянці ОСОБА_1 розпочав будівництво житлового будинку, що підтверджується копією Повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 31 березня 2021 року, реєстраційний номер РВ051210331930. В подальшому, 06 травня 2021 року між ОСОБА_1 як Продавцем та ОСОБА_2 як Покупцем укладений Договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського міського нотаріального округу Рівненської області Стадійчук О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 380, відповідно до пункту 1 якого Продавець за цим договором продав, а Покупець купив незавершений будівництвом з відсотком готовності 64/1000 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 . Незавершений будівництвом житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 0,0724 га, яка перебуває у власності територіальної громади м.Дубно в особі Дубенської міської ради, кадастровий номер земельної ділянки 5610300000:02:001:2651. Цей незавершений будівництвом житловий будинок належить Продавцю на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, отриманою в порядку безпосереднього доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 травня 2021 року, інформаційна довідка № 255485705. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41655692. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2344653156103. На підставі вказаного вище Договору купівлі-продажу право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності від 06 травня 2021 року № 41833269. Вказане підтверджується долученою до позову копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 травня 2021 року за № 255578349. 07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дубенської міської ради із заявою, вимогами якої є припинити право оренди земельної ділянки площею 0,0724 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відчуженням розташованого на ній нерухомого майна. Заява зареєстрована в Дубенській міській раді 07 травня 2021 року за вх.№ К-1051/АП. Також 24 травня 2021 року позивачем скеровано на адресу відповідача лист, за змістом якого позивач повідомляв зокрема про припинення з 07 травня 2021 року користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5610300000:02:001:2651) за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу розташованого на вказаній земельній ділянці незавершеного будівництвом житлового будинку. До вказаного листа ОСОБА_1 були долучені копії, зокрема, договору оренди землі від 24 грудня 2020 року, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 травня 2021 року № 255578349, Договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 06 травня 2021 року, заяви до Дубенської міської ради від 07 травня 2021 року (№ К-1051/АП). Крім того, 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Рівненській області із заявою, у якій, покликаючись на обставини щодо відчуження незавершеного будівництвом житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , просив здійснити звірку розрахунків по сплаті орендної плати по вказаній земельній ділянці, а також скасувати спірне податкове повідомлення-рішення. В ході судового розгляду учасниками справи не надані суду докази, якими підтверджуються розгляд Дубенською міською радою заяви позивача від 07 травня 2021 року, а ГУ ДПС у Рівненській області - заяв позивача від 24 травня 2021 року. Позивач, вважаючи повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форми «Ф» № 149247-2407-1717 від 18 березня 2021 року протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.136, 14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України термінами орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно з абзацом 1 п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За правилами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. Частинами 1, 2 ст. 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Як підсумок положень наведених правових норм, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки. Сплата орендної плати є обов`язком орендаря, яке кореспондується з його правом користування земельною ділянкою. Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України). За правилами пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин). Згідно з пунктами 288.1 - 288.4 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Пунктом е частини першої статті 141 ЗК України встановлено, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою для припинення права користування земельною ділянкою. У відповідності до частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі Закон № 161), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Відповідно до статті 31 Закону №161, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України). Судом встановлено, що визначена відповідачем в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні сума орендної плати відповідає як розміру, закріпленому п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України, так і розміру, визначеному в Договорах оренди землі та її розрахунок, не заперечується позивачем. Так, 24 грудня 2020 року між Дубенською міською радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5610300000:02:001:2651, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому належний позивачу незавершений будівництвом житловий будинок, розташований на вказаній вище земельній ділянці, був відчужений на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець). Позивач звертався до Орендодавця із заявою про припинення права оренди на згадану земельну ділянку, заява Дубенською міською радою прийнята та зареєстрована за вх. № К-1051/АП від 07.05.2021, однак жодних дій щодо розірвання із позивачем договору оренди землі від 24 грудня 2020 року, внесення змін до такого договору в частині визначення особи орендаря, або ж укладення договору оренди відповідної земельної ділянки з ОСОБА_2 не вчинила. Слід зазначити, що пунктом 35 Договору оренди землі від 24 грудня 2020 року сторонами правовідносин обумовлено що перехід права оренди земельної ділянки до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. Разом з тим, аналіз положень пп. 14.1.72, пп.14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, пп. 269.1.2 п.269.1, п.269.2 статті 269, пп. 270.1.1 дозволяє дійти висновку, що платником орендної плати є землекористувач, яким може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок її сплати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Таким чином, до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. При цьому обов`язок сплати орендної плати не ставиться в залежність від факту реєстрації права користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності об`єктами нерухомості, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України, та виникає у фізичної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати орендної плати, на якій розташоване набуте ним майно. При цьому, з аналізу змісту норм частини третьої статті 7 Закону № 161 та частини першої статті 377 ЦК України слідує, що при виникненні у іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, право попереднього власника або користувача земельної ділянки припиняється автоматично, в силу закону, без «оформлення» припинення такого права будь-якими актами та документами. Вказані норми є імперативними і відступ від них на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, оскільки має місце заміна сторони у зобов`язанні. Тобто, у всіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти. Отже, в силу наведених вище законодавчих норм договір оренди землі від 24 грудня 2020 року в зв`язку з набуттям ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 06 травня 2021 року, припинився для орендаря ОСОБА_1 як правопопередника, однак є діючим та обов`язковим для орендаря-правонаступника. Таким чином, з моменту реєстрації права власності на нерухоме майно за іншою особою у попереднього власника не виникає обов`язку зі сплати орендної плати за земельну ділянку, на якій розташований відповідний об`єкт нерухомості, який відчужено. Зважаючи на цю обставину, суд вважає, що з 07 травня 2021 року позивач не є користувачем земельної ділянки та, відповідно, не є платником земельного податку, а відтак нарахування відповідачем податкового зобов`язання за спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним. Аналогічне правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 07 липня 2015 року в справі № 21-775а15, від 02 грудня 2015 року в справі №21-3517а15, від 08 червня 2016 року по справі № 21-804а16, від 12 вересня 2017 року по справі № 21-3078а16, а також підтримана Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року в справі № 825/308/17, від 19 червня 2018 року в справі № 822/2696/17, від 18 квітня 2019 року в справі № 807/292/18, від 17 грудня 2019 року в справі № 804/4739/16, від 05 лютого 2021 року в справі № 826/16051/16, від 12 березня 2021 року в справі № 826/10421/16, яка в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі. В свою чергу, покликання відповідача на те, що договір оренди земельної ділянки, на якій розташований відчужений об`єкт нерухомості, є дійсним, як на підставу для продовження обов`язку позивача по сплаті орендної плати за таку ділянку, суд вважає необґрунтованим, оскільки таке суперечить наведеним вище висновкам суду та правовим позиціям Верховного Суду, а також такі обставини не звільняють нового власника від обов`язку внесення орендної плати за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно. Також суд апеляційної вважає безпідставним покликання скаржника на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08.07.2021 у справі №120/3966/19-а, оскільки судом розглядались правовідносини, за яких земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства, позивач не оформив належним чином передачу земельної ділянки цьому фермерському господарству як землекористувачу. У цій справі судом сформовано висновки, що податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача, як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати земельний податок. Тобто правовідносини у справі №120/3966/19-а є відмінними від розглядуваних у межах даної справи, а тому висновки викладені Верховним Судом у постанові від 08.07.2021 у справі №120/3966/19-а при вирішенні даного спору не є застосовними. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду перщшої інстанції, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області форма «Ф» № 149247-2407-1717 від 18 березня 2021 року. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат. Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. За приписами ст.139 КАС України розподіл понесених позивачем судових витрат, до яких статтею 132 КАС України віднесено витрати на професійну правничу допомогу, можливе за умови задоволення позову позивача. Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19. При вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру. З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено у позовній заяві, докази їх понесення надано представником позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, що вказує на дотриманням заявником порядку та строків, визначених ч.7 ст. 139 КАС України для звернення із такою заявою. З наданих представником позивача доказів судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом АО «Юридичний дім «Захист» Янчуком Володимиром Володимировичем на підставі Договору про надання правової допомоги від 25 червня 2021 року та ордеру серії ВК №1026512. За змістом розділу 4 договору отримання винагороди адвокатським об`єднанням за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги відповідно до цього договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 10000,00 грн. Згідно із звітом про виконаних робіт, адвокатське об`єднання виконало наступні роботи: -проведено зустріч з клієнтами та обговорено суть спору, обговорено правову позицію по справі та способи вирішення спору - 1 год. роботи адвоката; - опрацьовано пакет наданих клієнтами документів - 1 год. роботи адвоката; - опрацьовано законодавство, що регулює спірні правовідносини та суть спору - 1 год. роботи адвоката; - підготовлено позовну заяву до суду - 2 год. роботи адвоката; - підготовлено копії документів до позовної заяви, копії примірників для відповідача - 1 год. роботи адвоката; - представництво інтересів позивача адвокатом у суді 06.09.2021 - 1 год. роботи адвоката. Сплата позивачем вказаної суми підтверджується копією квитанції 0.0.2208010422.1 про сплату Козакевичем О.Л. Адвокатському об`єднанню «Юридичний дім «Захист» у сумі 10000,00 грн на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 25.06.2021 (а.с.65). 13 вересня 2021 року відповідач звернувся із клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, з покликанням на те, що розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, зазначений час та виконані роботи є перебільшеними, дана справа віднесена до категорії незначної складності, заявлена вартість послуг адвоката є неспівмірною із виконаними адвокатом роботами. Зокрема вказує про звернення до суду позивача з двома аналогічними позовами, правова допомога у справах надавалась одним адвокатом. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд враховує критерії реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір. Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Водночас, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. При цьому, судом першої інстанції, стягнувши з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати в розмірі 6000,00 грн із заявлених 10000,00 грн, враховано, що характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставини, що підлягали доказуванню, докази, що підлягали оцінці, обсяг поданих документів не вимагають затрати часу у заявленій адвокатом кількості. Суд апеляційної інстанції у контексті цієї справи вважає за необхідне вказати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Вказана позиція висловлена Верховним Судом у судових рішеннях від 05.09.2019 (справа №826/841/17), від 24 жовтня 2019 року (справа №820/4280/17), від 30 листопада 2020 року (справа №Н/806/1943/18). Аналізуючи наведені правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у задоволеному судом розмірі, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість розміру судового збору до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відтак приходить до висновку про необхідність їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, додатковим рішенням. Натомість, відповідачем не спростовано задоволеного судом на користь позивача розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Доводи скаржника в іншій частині на правомірність ухвалених рішень суду не впливають та висновків суду не спростовують. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законних судових рішень, які скасуванню не підлягають. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановлені статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року та додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року у справі № 460/11049/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний