Постанова 4855 № 810/2996/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2996/15 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еркер" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Еркер" до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - ВСТАНОВИЛА: У липні 2015 року Приватне підприємство "Еркер" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення від 23 квітня 2015 року №18 про накладення штрафу в сумі 102057,55 грн. та пені в розмірі 171048,99 грн. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Еркер" задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року скасовано, а справу №810/2996/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано прийняте Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області рішення "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду" від 23 квітня 2015 року №18 в частині нарахування Приватному підприємству "Еркер" пені у розмірі 1601,60 грн.; - в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; - стягнуто на користь Приватного підприємства "Еркер" судовий збір у розмірі 2,86 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області; - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 25,71 грн.; - стягнуто з Приватного підприємства "Еркер" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4359,09 грн. Не погодившись з таким рішенням, Приватне підприємство "Еркер" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, рішення прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин справи за відсутності позивача, не повідомленого належним чином. Також апелянт наголосив, що позивачем самостійно здійснено в повному обсязі та в належні терміни відрахування платежів, внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року, водночас дані розміри внесків не було зараховано на рахунок Пенсійного фонду України з причин введення тимчасової адміністрації банка, у зв`язку з чим у позивача утворилась заборгованість. Факт не зарахування сум страхових внесків відбувся виключно з вини банку. Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду відзив, відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу без задоволення оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 810/3150/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Еркер" про визнання протиправними і скасування вимог від 16 липня 2009 року № Ю-2527, від 04 березня 2010 року № Ю-2527, від 05 травня 2010 року № 2527 про сплату боргу, та підтверджено правомірність дій Головного управління щодо стягнення боргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство "Еркер" (ідентифікаційний код 24881850, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, буд.36) зареєстровано як юридична особа 22 травня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №676472 (т.1, а.с.11) та довідкою АБ №708758 від 05 серпня 2013 року (т.1, а.с.12). Позивач 20 березня, 18 травня і 15 червня 2009 року подав 6 платіжних доручень на загальну суму 317 372,23 грн. до Білоцерківського відділення АБ "Банк регіонального розвитку", якими доручив Банку перерахувати страхові внески із свого розрахункового рахунку на рахунок відповідача. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області прийнято вимоги про сплату боргу 16 липня 2009 року № Ю-2527 у сумі 306694,16 грн., від 04 березня 2010 року у сумі 92724,81 грн., від 05 травня 2010 року у сумі 93140,81 грн. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 810/3150/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Еркер" про визнання протиправними і скасування вимог від 16 липня 2009 року № Ю-2527, від 04 березня 2010 року № Ю-2527, від 05 травня 2010 року № 2527 про сплату боргу. 17 січня 2015 року ПП "Еркер" сплачено внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року. 23 квітня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області прийнято рішення № 18 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, згідно з яким до позивача на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 березня 2009 року по 13 лютого 2015 року застосовано штраф у розмірі 102057,55 грн. та нараховано пеню у розмірі 171048,99 грн., що в цілому становить 273106,54 грн.(т.1, а.с.5). Пенсійний фонд України за результатами розгляду скарги позивача прийняв рішення від 25 червня 2015 року № 32339/09-10 про залишення спірного рішення без змін, а скарги позивача - без задоволення (т.1, а.с.8). Не погоджуючись з правомірністю прийняття рішення, позивач звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи свідчать про те, що ПП "Еркер" 17 січня 2015 року фактично здійснило сплату заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахування, нарахування позивачу на підставі спірного рішення пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року є неправомірним, водночас період та розмір фінансових санкцій в оскаржуваному рішенні відповідачем визначено правомірно. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" " від 09 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №1058). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону №1058 страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Абзацом 1 ч. 1 ст. 20 Закону №1058 визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Статтею 20 Закону №1058 визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду (ч. 4). Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків (ч. 5). Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду(ч. 6). Відповідно до ст. 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч. 1). Суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч. 2). Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Згідно з абз. 1 ч. 13 ст. 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев`ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів з дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банк чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Верховний Суд скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій у даній справі, звернув увагу на наступне. Відповідно до ч. 12 ст. 106 Закону №1058 нарахування пені, передбаченої частинами дев`ятою та десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій. За змістом ч. 9 ст. 20 Закону №1058 днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. ПП "Еркер" сплатило недоїмку по страховим внескам 17 січня 2015 року у розмірі 89583,21 грн., зазначена сума боргу поступила на рахунок Пенсійного фонду України 13 лютого 2015 року. При цьому, період, за який нараховано суму пені зазначено у оскаржуваному рішенні у відповідній графі рішенні (з 20 березня 2009 року по 13 лютого 2015 року). Таким чином, відповідачем всупереч вищевказаним нормам закону розрахунок пені проведено виходячи з дня зарахування суми на банківський рахунок органу Пенсійного фонду України, а не з дня фактичної сплати суми страхувальником. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції зауважив, що оспорюване рішення Управління ПФУ в частині нарахування позивачу пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року не може вважатись таким, що прийняте на підставі та у спосіб, передбачені законодавством. Як встановлено судом, ПП "Еркер" відповідно до платіжного доручення від 17 січня 2015 року №8876 здійснило сплату страхових внесків на суму 89583,21 грн. (т.1, а.с.58). Згідно з особовим рахунком страхувальника ПП "Еркер", грошові кошти у розмірі 85193,62 грн. були зараховані на відповідний рахунок 13 лютого 2015 року (т.1, а.с.32-39). Відповідно до розрахунку фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% ПП "Еркер" за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 березня 2009 року по 13 лютого 2015 року нараховані штрафні санкції у розмірі 96311,71 грн. та пеню у розмірі 163360,29 грн. (т.1, а.с.30). Згідно з розрахунком фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 1-5% позивачу за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20 березня 2009 року по 13 лютого 2015 року нараховані фінансові санкції у розмірі 5745,84 грн. та пеню у розмірі 7688,70 грн. (т.1, а.с.31). Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ПП "Еркер" 17 січня 2015 року фактично здійснило сплату заборгованості зі сплати страхових внесків, нарахування позивачу на підставі спірного рішення пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року є неправомірним. Відповідно до розрахунку фінансових санкцій та пені, по особовому рахунку 1-5% (розділ 1) сума нарахованої ПП "Еркер" пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року (26 днів) становить 71,76 грн. (15,86 грн. (0,61 грн. (розмір пені за день) х 26 днів) + 55,90 грн. (2,15 грн. (розмір пені за день) х 26 днів) (т.1, а.с.227). По особовому рахунку 32%, 42%, 4% (розділ 1) сума нарахованої ПП "Еркер" пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року (26 днів) становить 1529,93 грн. (623,20 грн. (23,97 грн. (розмір пені за день) х 26 днів) + 906,73 грн. (34,87 грн. (розмір пені за день) х 26 днів) (т.1, а.с.228). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилковості розрахунок пені по особовому рахунку позивача 32%, 42%, 4% (розділ 1) у зв`язку з неправильним визначенням добутку при множенні розміру пені за 1 день (перший множник) на кількість днів прострочення (другий множник). Отже сума пені за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року по вказаному особовому рахунку становить 1529,84 грн. (623,22 грн. (23,97 грн. (розмір пені за день) х 26 днів) + 906,62 грн. (34,87 грн. (розмір пені за день) х 26 днів). Отже, загальна суму пені, яка була безпідставно нарахована ПП "Еркер" за період з 18 січня 2015 року по 13 лютого 2015 року становить 1601,60 грн. (71,76 грн. + 1529,84 грн.). Щодо доводів апелянта, що позивачем виконано свої зобов`язання перед державним органом в повному обсязі та в передбачені законом строки, а факт не зарахування сум страхових внесків відбувся виключно з вини банку, що відповідно до положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" виключає застосування санкцій, колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2004 року № 2346-ІІІ, при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Згідно з довідкою Білоцерківської філії АКБ "Східно-Європейський банк" від 25 червня 2009 року №442/05, станом на 24 червня 2009 року на поточному рахунку ПП "Еркер" №26006310120133/980 (в українській гривні) рахується залишок коштів у розмірі 7382122,80 грн. (т.2, а.с.60). Позивачем в березні 2020 року долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень від 20 березня 2009 року №2 на суму 87833,12 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020100 Відрахування в пенс. фонд 33,2% за 02/2009. Перераховано повністю без ПДВ), від 20 березня 2009 року №3 на суму 5411,66 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020100 Відрахування в пенсійний фонд 2% із з/плати за 02/2009, перераховано повністю), від 18 травня 2009 року №85 на суму 110490,50 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020100 Відрахування в пенс. фонд 33,2% за 04/2009 перераховано повністю, без ПДВ), від 18 травня 2009 року №86 на суму 7017,50 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020100 Відрахування в пенсійний фонд 2% і з/плати за 04/2009 перераховано повністю, без ПДВ), від 15 червня 2009 року №103 на суму 100562,47 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020100 Відрахування в пенс фонд 33,2% за 05/2009 перераховано повністю, без ПДВ), від 15 червня 2009 року №104 на суму 6057,98 грн. (призначення платежу: 24881850; 50020200; Відрахування в пенсійний фонд 2% і з з/плати за 05/2009, перераховано повністю, без ПДВ) (т.2, а.с.75-80). Як зазначено вище постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 810/3150/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Еркер" до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про визнання протиправними і скасування вимог від 16 липня 2009 року № Ю-2527, від 04 березня 2010 року № Ю-2527, від 05 травня 2010 року № 2527 про сплату боргу. Частиною 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі № 810/3150/14 встановлено, що суд касаційної інстанції в ухвалі від 09 квітня 2014 року зазначив, що оскільки на платіжних дорученнях про перерахування відповідачу страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, взятих до уваги судами, наявні лише відмітки Банку про їх прийняття та відсутні відмітки про їх опрацювання, то, враховуючи наведені норми законодавства, вони не є доказом оплати позивачем внесків до Пенсійного фонду. Таким чином, Київський окружний адміністративний суд дійшов до висновку, що фактично кошти не були зараховані на рахунок Пенсійного фонду України, а отже позивачем не виконано обов`язку щодо сплати страхових внесків. Щодо наданих позивачем в березні 2020 року копій платіжних доручень від 20 березня 2009 року №2, від 20 березня 2009 року №3, від 18 травня 2009 року №85, від 18 травня 2009 року №86, від 15 червня 2009 року №103, від 15 червня 2009 року №104 з відмітками банку про проведення платежу, то суд оцінює їх критично оскільки на платіжних дорученнях від 15 червня 2009 року №103, від 15 червня 2009 року №104 стоять відмітки про проведення платежу 19 травня 2009 року (т.2, а.с. 75-80). Крім того колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням зазначених обставин, станом на липень 2009 року, позивачу було відомо про наявність відповідного боргу. Щодо доводів апелянта про те, що 26 листопада 2020 року розгляд справи було здійснено судом першої інстанції за відсутності позивача та його представника, а судові розгляди до цього були здійснені без повідомлення позивача, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом судового засідання від 05 березня 2020 року представник позивача Радецька Т.П. була присутня в судовому засіданні, та повідомлено про дату наступного судового засідання, що підтверджується розпискою. Про судове засідання 21 квітня 2020 року позивач повідомлявся повісткою, яка направлялась за адресою позивача, зазначеній в позовній заяві (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 36, корп. 4) та отримана представником 07 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Представником позивача 21 квітня 2020 року подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів. Про судове засідання 28 травня 2020 року позивач повідомлявся повісткою, яка направлялась за адресою позивача, зазначеній в позовній заяві (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Толстого, буд. 36, корп. 4) та отримана представником 28 квітня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Представником позивача 28 травня 2020 року подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням карантинних заходів. Про судове засідання 02 липня 2020 року позивач повідомлявся повісткою, яка направлялась за електронну адресою представника позивача (advokat.Radetska@gmail.com) зазначеній в клопотаннях представника, та доставлена до електронної скриньки 03 червня 2020 року, що підтверджується звітом про доставку. В судове засідання 02 липня 2020 року представник позивача не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про судове засідання 27 серпня 2020 року позивач повідомлявся повісткою, яка направлялась за електронну адресою представника позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) доставлена до електронної скриньки 02 липня 2020 року, що підтверджується звітом про доставку. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи 26 листопада 2020 року відбувся в порядку письмового провадження, відповідно доводи апелянта про розгляд справи без його участі та без належного повідомлення спростовуються матеріалами справи. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Еркер" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов