Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6399/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6399/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 03 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 17 червня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Лука-Мелешківської сільської ради, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16.04.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ; -зобов`язати Лука-Мелешківську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.03.2021 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16.04.2021. Зобов`язано Лука-Мелешківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розділяє поняття «прийняття рішення» та «набрання чинності рішенням», оскільки фактично рішення вважається «прийнятим» після завершення за нього голосування депутатами, а таким, що набрало «чинності» за дня офіційного оприлюднення. На думку апелянта, враховуючи, що сільська рада є колегіальним органом, а кожен депутат має право ухвального голосу, помилковим є висновок суду першої інстанції, що виключно з часу оприлюднення рішення його слід враховувати радою, оскільки рішення є прийнятим з часу завершення голосування депутатами, і повинно враховуватись радою при прийнятті інших рішень, навіть якщо питання розглядаються в межах однієї сесії. Щодо підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, апелянт зазначає, що земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажає отримати у власність земельну ділянку, є сформованою (присвоєно кадастровий номер), проведено державну реєстрацію права комунальної власності та проведено нормативно грошову оцінку. Також, апелянт посилається на положення п. 1 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», згідно якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таки реєстрацію у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок. Враховуючи положення ч. 5 ст. 136 Земельного кодексу України, на думку апелянта, саме віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності для продажу прав на них, виставлені на земельних торгах, є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га, кадастровий номер 0520684900:03:001:0678, яка розташована на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Рішенням Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16.04.2021 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки бажана ним земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги. Позивач, не погоджуючись із такою відмовою, звернувся з адміністративним позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення про включення спірної земельної ділянки до Переліку, а також рішення, яким відмовлено позивачу в наданні відповідного дозволу з підстав включення земельної ділянки до Переліку, прийняті відповідачем в один день та в межах однієї сесії. В той же час, як видно із наданих представником відповідача матеріалів, рішення Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16.04.2021 було оприлюднене лише 27.04.2021. Отже, суд прийшов до висновку, що на момент прийняття оскаржуваного у даній справі рішення №342 від 16.04.2021, рішення Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16.04.2021 ще не набрало чинності, а тому відповідач не міг ним керуватись відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Крім того, суд першої інстанції також врахував, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинається не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги. Надаючи оцінку положенням ст. 126 Земельного кодексу України, суд першої інстанції вказав, що саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування. Суд встановив, що вся необхідна інформація щодо земельних торгів з продажу земельної ділянки із кадастровим номером 0520684900:03:001:0678, або прав на неї, в тому числі результати цих торгів, повинна бути опублікована на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, а саме: "http://torgy.land.gov.ua/auction". При цьому, програмні можливості вказаної веб-сторінки дають змогу здійснити пошук земельних торгів, які заплановано або вже відбулися, за багатьма критеріями, в тому числі, за місцем розташування земельної ділянки. Однак, за результатами пошуку аукціонів або лотів з продажу земельних ділянок або прав на них, які знаходяться на території Лука-Мелешківської сільської ради, судом першої інстанції не встановлено жодних записів, що свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520684900:03:001:0678, на земельні торги взагалі не виставлялась. Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Згідно пункту ґ ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара. Частиною першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України). Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7ст. 118 ЗК України). Аналіз норм ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а та інших. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України). Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі Закон N 280/97-ВР). Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 59 Закону N 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету. З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до відповідача з заявою про надання земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 г, позивачем визначено її бажане місце розташування в межах ділянки з кадастровим номером 0520684900:03:001:0678. При цьому, рішенням 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16 квітня 2021 року «Про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок, права на які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону на території Лук-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області» вирішено включити до Переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон), земельні ділянки комунальної власності згідно з Додатком 1, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 0520684900:03:001:0678. Щодо набрання чинності вищевказаним рішенням суд першої інстанції вказав, що зі змісту наданих представником відповідача матеріалів, рішення Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16.04.2021 було оприлюднене лише 27.04.2021, у зв`язку з чим на момент прийняття рішення Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16 квітня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не міг ним керуватись, оскільки вказане рішення не набрало чинності. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розділяє поняття «прийняття рішення» та «набрання чинності рішенням», оскільки фактично рішення вважається «прийнятим» після завершення за нього голосування депутатами, а таким, що набрало «чинності» за дня офіційного оприлюднення. На думку апелянта, враховуючи, що сільська рада є колегіальним органом, а кожен депутат має право ухвального голосу, помилковим є висновок суду першої інстанції, що виключно з часу оприлюднення рішення його слід враховувати радою, оскільки рішення є прийнятим з часу завершення голосування депутатами, і повинно враховуватись радою при прийнятті інших рішень, навіть якщо питання розглядаються в межах однієї сесії. Разом з тим, колегія суддів критично оцінює викладені доводи апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Аналогічні положення щодо набрання чинності актами органу місцевого самоврядування викладені в Регламенті Лука-Мелешківської сільської ради, затвердженого рішенням Лука-Мелешківської сільської ради від 23 листопада 2017 року. Згідно п. 6, 7 ст. 66 Регламенту, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Оприлюднення актів Ради здійснюється шляхом: публікації на офіційному веб-сайті Ради за адресою http://lmotg.gov.ua/ (на період розробки офіційного веб-сайту Ради інформація оприлюднюється на сайті Раді за адресою http://luka-meleshkivska.vinrayrada.gov.ua/). Враховуючи, що при прийнятті оскаржуваного рішення сільською радою не встановлено пізнішого строку введення даного акту в дію, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття оскаржуваного рішення №342 від 16.04.2021, рішення Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16.04.2021 ще не набрало чинності, а тому відповідач не міг ним керуватись відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Щодо підстав прийняття рішення Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16 квітня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23.03.2021 позивачем до Лука-Мелешківської сільської ради подано заяву про надання земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1 га, яка розташована на території Лука-Мелешківської ОТГ в межах ділянки з кадастровим номером 0520684900:03:001:0678 за рахунок земель комунальної власності. Рішенням 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16 квітня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для індивідуального дачного будівництва, площею 0,10 га на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (Лука-Мелешківська сільська ТГ) у зв`язку із тим, що вказана у викопіюванні земельна ділянка внесена до Переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон). Підставою для прийняття вищевказаного рішення слугувало те, що пунктом 1 рішення 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16 квітня 2021 року «Про включення земельних ділянок до Переліку земельних ділянок, права на які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону на території Лук-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області» вирішено включити до Переліку земельних ділянок, право на які виставляється на земельні торги (аукціон), земельні ділянки комунальної власності згідно з Додатком

1. Згідно пункту 2 рішення 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради №255 від 16 квітня 2021 року вказане рішення оприлюднюється у встановленому порядку протягом 10 робочих днів на офіційному сайті Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Як встановлено зі змісту Додатку 1 до рішення №255 від 16 квітня 2021 року 9 сесії 8 скликання від 16.04.2021 до Переліку земельних ділянок, які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону включено земельну ділянку площею 7,6 га за кадастровим номером 0520684900:03:001:0678, цільове призначення 16.00 - Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). Надаючи оцінку підставам відмови, викладених в рішенні 9 сесії 8 скликання Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16 квітня 2021 року, колегія суддів зазначає наступне. Процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (статті 134-139). Згідно вказаних норм, в редакції Закону на момент прийняття оскаржуваного рішення, можна виділити наступні етапи земельних торгів: - добір земельних ділянок для продажу на земельних торгах; - підготовка лотів до земельних торгів; - підготовка та порядок проведення земельних торгів; - встановлення та оприлюднення результатів торгів. Частиною 3 статті 135 ЗК України встановлено, що організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів. Виконавцем земельних торгів є суб`єкт господарювання, який уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення. Учасником земельних торгів є фізична або юридична особа, яка подала виконавцю земельних торгів документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зареєстрована у книзі реєстрації учасників земельних торгів і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, яка виставляється на земельні торги. Згідно вимог ч. 4, 5 ст. 135 ЗК України проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів. Згідно ч. 3 ст. 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборона відчуження та надання у користування земельної ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення цієї ділянки до переліку земельних ділянок, а з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги. Тобто, факт прийняття суб`єктом владних повноважень лише рішення про включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони її відчуження та надання у користування в розумінні ч. 3 ст. 136 ЗК України. Частиною 4 статті 136 ЗК України визначено, що підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів. Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та дотримання всіх визначених ч. 4 ст. 136 ЗК України вимог, а також, визначення дати та місця проведення земельних торгів, можна вважати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування. З матеріалів справи встановлено, що судом першої інстанції витребовувались докази на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером №0520684900:03:001:0678 виставлена на земельні торги. На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відповідь, згідно якої докази віднесення земельної ділянки за кадастровим номером №0520684900:03:001:0678 до переліку земельних ділянок, права на які буде продано на земельних торгах містяться в матеріалах справи, при цьому, інші докази виставлення земельної ділянки на земельні торги відсутні. При цьому, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що інших дій, окрім як прийняття рішення про включення сільською радою земельних ділянок до Переліку земельних ділянок, права на які виставлятимуться на земельні торги у формі аукціону, які б свідчили про виставлення земельної ділянки за кадастровим номером №0520684900:03:001:0678 на земельні торги, відповідачем не вчинялось. Крім того, колегія суддів зауважує, що ч. 4 ст. 136 ЗК України визначений необхідний перелік документів для підготовки лотів до проведення земельних торгів. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не здобуто доказів, які б свідчили про виконання відповідачем п. г-ж ч. 4 ст. 136 ЗК України, а відповідачем таких документів до матеріалів справи не надано. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в розрізі встановлених обставин справи, наявні підстави для задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного рішення Лука-Мелешківської сільської ради №342 від 16 квітня 2021 року та зобов`язанні відповідач повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою з урахуванням висновків суду. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.